Постанова

від 26.06.2018 по справі 219/4245/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 219/4245/17 Номер провадження 22-ц/775/798/2018

Єдиний унікальний номер 219/4245/17

Номер провадження 22-ц/775/798/2018

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Радченко Л.А.

Доповідач Корчиста О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Тимченко О.О.

за участі секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Донецької області в м. Бахмуті цивільну справу №219/4245/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , Товариства з обмеженою відповідальністю Форос-плюс про припинення договору поруки,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк

на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2018 року, ухвалене в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області, об 10 годині 30 хвилин,

встановив:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ Укрсоцбанк (далі за текстом Банк), ТОВ Форос-плюс про припинення договору поруки, в обґрунтування якого зазначала, що дізнавшись на початку квітня 2016 року про порушення своїх прав, вона 11 квітня 2016 року звернулась до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, які були накладені на належне їй майно, що розташоване в місті Бахмут Донецької області, в рамках розглянутої цивільної справи за позовом АКБ Укрсоцбанк до ТОВ Форос-плюс , ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 квітня 2016 року скасовано арешт по справі №2-4579-2009 від 08 липня 2009 року на квартиру за адресою: м. Бахмут, Донецька область, вул. Незалежності, 47/43, яка належить на праві власності ОСОБА_1

АКБ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення філії АКБ Укрсоцбанк звернулось до суду з позовом до ТОВ Форос-плюс , ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням, останні звернулися із зустрічними позовними заявами про розірвання договору поруки. Під час судових засідань позивачу стало відомо, що колишній директор ТОВ Форос-плюс ОСОБА_3 без згоди поручителів уклав з Банком додаткову угоду №1 від 21 жовтня 2008 року до договору №45-05/18, яка у позивача відсутня, та згідно до якого ТОВ Форос-плюс зобов'язалося до 5 числа наступного місяця оплачувати комісію за ведення кредитної справи у розмірі фіксованого тарифу - 4,5% річних.

За договором поруки №2 від 21 лютого 2008 року, укладеного між позивачем та Банком, позивач зобов'язана солідарно відповідати за виконання ТОВ Форос-плюс в повному обсязі зобов'язань за Договором №45-05/18 від 21 лютого 2008 року: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредиту, комісії, можливої неустойки (пені, штрафів) у розмірі та у разі, передбачених Договором кредиту. Забезпечення зобов'язання порукою передбачено п.2.1 Договору поруки №3 - повернення кредиту в сумі 1 200 000 гривень, оплата відсотків за користування кредитом в розмірі 14,5% річних і комісії, визначеної Договором кредиту та інші виплати щодо задоволення вимог Банку за Договором кредиту.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору кредиту №45-05/18 від 21 лютого 2008 року, укладеного між Банком та ТОВ Форос-плюс , була введена комісія за ведення кредитної справи підприємства у розмірі 4,5% річних.

Відповідно до рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ТОВ Форос-плюс , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічними позовними заявами про розірвання Договорів поруки, позовні вимоги банку були задоволені, а в зустрічних позовних вимогах відмовлено.

Згідно рішення Апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2012 року, рішення в частині солідарного стягнення було скасовано і прийнято нове рішення про стягнення з кожного на користь банку заборгованості за кредитним зобов'язанням за Договором №45-05/18 від 21 лютого 2008 року в сумі 1 112 356,69 гривень, в іншій частині рішення залишено без змін. Судом апеляційної інстанції було встановлено, що банк, не збільшуючи процентну ставку, змінив умови обслуговування послуг з надання кредиту, ввів комісію за ведення кредитної справи в розмірі 4,5% річних без згоди поручителів, що є правовими наслідками для припинення Договору поруки.

Крім того, судом встановлено і це підтверджується п.2.1 Договору поруки №2, укладеного між ОСОБА_1 і Банком, що оплата комісії, визначена Договором кредиту, є складовою частиною забезпеченого порукою зобов'язання. Додаткова угода №1 до Договору кредиту, якою було введено комісію, між Банком та ТОВ Форос-плюс , укладена без згоди поручителя.

Таким чином, Банком були порушені умови договору поруки, внаслідок чого договір поруки №2 укладений між позивачем та Банком вважається припиненим із дня укладення додаткової угоди №1 від 21 жовтня 2008 року до кредитного договору №45-05/18 від 21 лютого 2008 року укладеного між АКБ Украсоцбанк в особі Артемівського відділення філії АКБ Укрсоцбанк та ТОВ Форос-плюс .

Ураховуючи викладене просила поновити пропущений строк для подання до суду позовної заяви про визнання договору поруки №2 від 21 лютого 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та АКБ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення філії АКБ Укрсоцбанк припиненим з дня укладення додаткової угоди №1 від 21 жовтня 2008 року до договору кредиту №45-05/18 від 21 лютого 2008 року, укладеного між АКБ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення філії АКБ Укрсоцбанк та ТОВ Форос-плюс ; визнати договір поруки №2 від 21 лютого 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та АКБ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення філії АКБ Укрсоцбанк припиненим з дня укладення додаткової угоди №1 від 21 жовтня 2008 року до договору кредиту №45-05/18 від 21 лютого 2008 року, укладеного між АКБ Укрсоцбанк в особі Артемівського відділення філії АКБ Укрсоцбанк та ТОВ Форос-плюс .

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ Укрсоцбанк , ТОВ Форос-плюс про припинення договору поруки задоволено: визнано

В апеляційній скарзі ПАТ Укрсоцбанк , посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції був безпідставно поновлений позивачу строк позовної давності для звернення до суду із зазначеним позовом, що, на думку відповідача, є порушенням ч.1 ст.2, ст.263 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду Донецької області 14 травня 2018 року, ОСОБА_1 зазначає, що вважає оскаржуване рішення справедливим та законним, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду відносно того, що ПАТ Укрсоцбанк , не збільшуючи процентну ставку по кредиту ТОВ Форос-плюс , змінив умови обслуговування послуги з надання кредиту, ввів комісію за ведення кредитної справи в розмірі 4,5% річних без відповідного повідомлення та отримання згоди на те поручителя ОСОБА_1, з якою відповідна угода про внесення змін до договору поруки №2 від 21 лютого 2008 року не укладалась, що є правовою підставою для припинення поруки.

Також у відзиві позивач зазначила, що антитерористична операція, яка була розпочата на території Луганської та Донецької областей безпосередньо торкнулась її сім'ї, оскільки позивач уродженка міста Шахтарськ Донецької області, а її чоловік уродженець селища Розсипне Шахтарського району Донецької області, тобто і позивач і її чоловік мають рідних у вказаних населених пунктах, які опинились на території так званої ДНР. З початком АТО сім'я позивача вимушена докладати значних моральних та матеріальних зусиль, щоб допомагати вижити своїм рідним. 05 квітня 2016 року під час чергових відвідин своїх родичів у селі Розсипне Шахтарського району Донецької області у віці 49 років помер від серцевого нападу чоловік позивача ОСОБА_5.

Враховуючи, що права ОСОБА_1, як поручителя, порушені відповідачем, та існували поважні підстави пропуску строку позовної давності, просить захистити порушене право позивача та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2018 року без змін.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, повідомлялись належним чином про час та місце розгляду справи.

19 червня 2018 року від ОСОБА_1 та представника ПАТ Укрсоцбанк надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

ОСОБА_1 просила захистити порушене право позивача та залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2018 року без змін.

Представник ПАТ Укрсоцбанк просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ПАТ Укрсоцбанк виходячи з наступного.

Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст. 376 ЦПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк та ТОВ Форос-плюс був укладений кредитний договір № 45-5/18 від 21 лютого 2008 року, згідно з яким кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 1 200 000 гривень, зі сплатою 14,5 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, та порядком погашення суми основної заборгованості згідно з графіком, що міститься в Додатку 2 до цього договору, який є невід'ємною складовою частиною цього договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 12 лютого 2012 року (а.с.131-135), і що сторонами не оспорюється.

Згідно до договору поруки № 2 від 21 лютого 2008 року, укладеного між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_1, поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за договором кредиту № 45/05-18 від 21 лютого 2008 року, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту (а.с.6-7), і що сторонами не оспорюється.

Згідно з п.2.1.1. договору поруки №2 від 21 лютого 2008 року зміст забезпеченого порукою зобов'язання полягає у поверненні кредиту в сумі 1 200 000 гривень, згідно графіку погашення відповідно до умов договору кредиту та з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 17 лютого 2012 року, або в інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених договором кредиту, сплати процентів за користування кредитом, у розмірі 14,5 % річних та комісії, визначених договором кредиту.

Додатком №1 до договору кредиту № 45-05/18 від 21 лютого 2008 року було передбачено, що за банківські послуги по наданню кредиту позичальник сплачує кредитору наступні комісії: за оформлення кредитної справи для відкриття позичкового рахунку - 10000 гривень без ПДВ. Комісія сплачується разово, після підписання цього договору сторонами до моменту видачі кредиту; оформлення додаткової угоди до кредитного договору та/або договору забезпечення за ініціативою клієнта - 0,2% від суми заборгованості на день підписання додаткової угоди до кредитного договору, без ПДВ (а.с.136).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 21 жовтня 2008 року до договору кредиту № 45- 05/18 від 21 лютого 2008 року, укладеної між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк та TOB Форос-плюс , було введено комісію за ведення кредитної справи позичальника в розмірі 4,5% річних, яка сплачується у національній валюті за курсом НБУ на дату оплати щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нарахована комісія (а.с.137-138).

Судом встановлено, що вказана додаткова угода № 1 від 21 жовтня 2008 року позивачем ОСОБА_1 не підписувалась, та остання не надавала згоди на її укладення, як поручитель, і що стороною відповідача ПАТ Укрсоцбанк не спростовано.

Відповідно до п.2.1 договору поруки №2, укладеного між сторонами, сплата комісій, визначених договором кредиту, є складовою частиною забезпеченого порукою зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач з поважних причин пропустила строк звернення до суду із зазначеним позовом. Також, суд виходив з того, що внаслідок підписання додаткової угоди № 1 від 21 жовтня 2008 року до договору кредиту № 45- 05/18 від 21 лютого 2008 року, укладеної між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк та TOB Форос-плюс , якою було введено додаткову щомісячну комісію за ведення кредитної справи в розмірі 4,5% річних, був збільшений обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1, без її згоди, що відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Такі висновки суду відповідають вимогам матеріального та процесуального закону за наступних підстав.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи сторонами не оспорюються.

Згідно ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін порука , застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо.

Таким чином за положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України припинення поруки у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується. У цьому випадку звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору.

На підставі викладеного рішення суду першої інстанції ґрунтується на вимогах матеріального права, оскільки введенням додаткової щомісячної комісії за ведення кредитної справи в розмірі 4,5% річних, був збільшений обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_1, без її згоди, що відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне поновлення позивачу строку звернення до суду із зазначеним позовом колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. 4, 5, 10, 12 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається знову (ч.ч. 1,3 ст. 264 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач пропустила строк звернення до суду із зазначеним позовом та просила його поновити.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку для звернення до суду з позовом ОСОБА_1, дійшов вірного висновку про поважність причин пропуску такого строку, а доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів.

Згідно ст.89 ЦПК України 1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.4 ст.265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; 2) докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; 3) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 4) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; 5) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;6) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх застосування.

Порушень вимог зазначеної вище норми процесуального закону апеляційним судом не встановлено, у рішенні суд надав оцінку доказам, які були надані сторонами. Висновки суду узгоджуються із наявними у матеріалах справи письмовими доказами та обставинами справи.

Відповідно до ч.1,2,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Отже, до повноважень апеляційного суду не входить переоцінка досліджених у відповідності до вимог зазначеного вище процесуального закону доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ст.375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення. Нові докази для їх дослідження апеляційним судом відповідачем подані не були.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді: