Постанова

від 13.06.2018 по справі 815/1718/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1718/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусика А.Г.,

суддів - Бойка А.В. та Осіпова Ю.В.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Олександрової Наталі Михайлівни та представника апелянта - Ковальчук Олени Андріївни,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарком" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

В С Т А Н О В И Л А :

В квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарком" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі ДФС) та з урахуванням збільшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів ДФС №500060804/2015/000042/2 від 26 грудня 2015 року, №500060804/2015/000041/2 від 26 грудня 2015 року, №500060804/2016/000002/2 від 29 січня 2016 року, №500060804/2016/000003/2 від 02 лютого 2016 року, №500060804/2016/000006/2 від 15 лютого 2016 року, №500060804/2016/000009/2 від 22 лютого 2016 року, №500060804/2016/000010/2 від 22 лютого 2016 року, №500060804/2016/000011/2 від 22 лютого 2016 року, №500060804/2016/000012/2 від 22 лютого 2016 року, №500060804/2016/000014/2 від 24 лютого 2016 року, №500060804/2016/000016/2 від 25 лютого 2016 року, №500060804/2016/000017/2 від 26 лютого 2016 року, №500060804/2016/000018/2 від 26 лютого 2016 року, №500060804/2016/000019/2 від 26 лютого 2016 року, №500060804/2016/000020/2 від 26 лютого 2016 року, №500060804/2016/000013/2 від 23 лютого 2016 року, №500060804/2016/000015/2 від 25 лютого 2016 року, №500060804/2016/000021/2 від 01 березня 2016 року, №500060804/2016/000022/2 від 01 березня 2016 року, №500060804/2016/000023/2 від 02 березня 2016 року, №500060804/2016/000025/2 від 03 березня 2016 року, №500060804/2016/000024/2 від 03 березня 2016 року, №500060804/2016/000025/2 від 04 березня 2016 року, №500060804/2016/000026/2 від 04 березня 2016 року, №500060804/2016/000027/2 від 12 березня 2016 року, №500060804/2016/000029/2 від 14 березня 2016 року, №500060804/2016/000030/2 від 14 березня 2016 року, №500060804/2016/000031/2 від 15 березня 2016 року, №500060804/2016/000032/2 від 16 березня 2016 року, №500060804/2016/000033/2 від 17 березня 2016 року, №500060804/2016/000034/2 від 17 березня 2016 року, №500060804/2016/000035/2 від 21 березня 2016 року, №500060804/2016/000037/2 від 22 березня 2016 року, №500060804/2016/000038/2 від 23 березня 2016 року, №500060804/2016/000040/2 від 23 березня 2016 року, №500060804/2016/000039/2 від 23 березня 2016 року, а також визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення ДФС №500060804/2015/00116 від 26 грудня 2015 року, №500060804/2015/00115 від 26 грудня 2015 року, № 500060804/2016/00003 від 29 січня 2016 року, № 500060804/2016/00004 від 02 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00007 від 15 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00010 від 22 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00011 від 22 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00012 від 22 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00013 від 22 лютого 2016 року, №500060804/2016/00015 від 24 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00017 від 25 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00018 від 26 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00019 від 26 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00020 від 26 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00021 від 26 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00014 від 23 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00016 від 25 лютого 2016 року, № 500060804/2016/00022 від 01 березня 2016 року, № 500060804/2016/00023 від 01 березня 2016 року, № 500060804/2016/00024 від 02 березня 2016 року, № 500060804/2016/00026 від 03 березня 2016 року, № 500060804/2016/00027 від 03 березня 2016 року, № 500060804/2016/00029 від 04 березня 2016 року, № 500060804/2016/00030 від 04 березня 2016 року, № 500060804/2016/00031 від 12 березня 2016 року, № 500060804/2016/00034 від 14 березня 2016 року, № 500060804/2016/00035 від 14 березня 2016 року, № 500060804/2016/00037 від 15 березня 2016 року, № 500060804/2016/00038 від 16 березня 2016 року, № 500060804/2016/00039 від 17 березня 2016 року, № 500060804/2016/00040 від 17 березня 2016 року, № 500060804/2016/00041 від 21 березня 2016 року, № 500060804/2016/00045 від 22 березня 2016 року, № 500060804/2016/00046 від 23 березня 2016 року, № 500060804/2016/00048 від 23 березня 2016 року, № 500060804/2016/00049 від 23 березня 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДФС подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 листопада 2015 року між ТОВ (Покупцем) та Компанією "ZHEJIANGFANTASYTEXTILECO., LTD", Китай (Продавцем), був укладений договір купівлі-продажу товарів №26/11, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов'язалась передати товари у власність ТОВ, а ТОВ зобов'язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до інвойсів, які є додатками до вказаного договору.

05 січня 2016 року між ТОВ (Покупцем) та Компанією "ZHEJIANGFANTASYTEXTILECO., LTD", Китай (Продавцем), був укладений договір купівлі-продажу товарів № 05/01, за умовами якого компанія нерезидент (Продавець) зобов'язалась передати товари у власність ТОВ, а ТОВ зобов'язалось прийняти у власність від Продавця та оплатити товари відповідно до інвойсів, які є додатками до вказаного Договору.

У період з грудня 2015 року по березень 2016 року Компанією "ZHEJIANGFANTASYTEXTILECO., LTD" на виконання умов вказаних договорів були поставлені на адресу ТОВ товари, ціна яких визначена в інвойсах.

З метою митного оформлення вищевказаних товарів до відділу митного оформлення митного поста "Одеса-порт" Одеської митниці ДФС позивачем було подано електронні митні декларації, в яких митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору, та документи на підтвердження митної вартості товару, зокрема: зовнішньоекономічні договори, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, декларації про походження товару, акти зважування, листи продавця та інші документи.

Судом встановлено, що ДФС було відмовлено у прийнятті митних декларацій, в яких зазначено основний метод визначення митної вартості - за ціною договору, та прийнято спірні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та відповідно рішення про коригування митної вартості товарів, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваних рішеннях не визначено, яка з перелічених у частині 2 ст.58 Митного кодексу України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача надати належні документи чи обґрунтування. Також, суд встановив, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України (Глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості, відповідач виходив з того, що подані декларантом документи мали розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ст.53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу: договір, в якому зазначена повна вартість контракту, порядок, умови та строки оплати товару, умови поставки, тощо, інвойси, які також містять всі дані щодо найменування, ціни, умов поставки товару, пакувальні листи, в яких є посилання на договір, та який містить дані щодо кількості, ваги товару.

Однак, ДФС, не визнаючи митну вартість, заявлену ТОВ згідно ціни контракту, посилалась, зокрема, на не зазначення в інвойсі способу оплати за товар, як на наявність розбіжностей в документах.

Колегія суддів вважає такі посилання безпідставними та зазначає, що спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором, а відсутність цієї інформації в інвойсі саме пособі, як окремий факт, не може свідчити про заниження митної вартості товару, оскільки спосіб оплати товару визначений у договорах, на які є посилання в інвойсі. Також, з матеріалів справи вбачається, що товар поставлявся на умовах відстрочки оплати товару, тому у наданих митному органу інвойсах не повинно було зазначатися, що оплата товару здійснюється як попередня оплата.

Стосовно посилань відповідача на ті обставини, що відповідно до договорів ціна товару містить ціну товару на умовах поставки DAP та FOB, тоді як митне оформлення здійснюється на умовах CIF Odessa відповідно до умов поставки товару в інвойсі, необхідно зазначити, що згідно Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року на умовах поставки DAP погоджене місце та продавець зобов'язаний забезпечити перевезення товару до погодженого сторонами місця, не розвантажуючи товар з транспортного засобу у такому місці, а на умовах поставки FOB - поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Водночас, згідно Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р. термін CIF означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Таким чином, умови поставки DAP, FOB та CIF є за своєю сутністю та в контексті характеру реалізації господарських правовідносин є аналогічними та визначають місце поставки товару та жодним чином не впливають на заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини (не зазначення в інвойсі способу оплати за товар та відносно умов поставок) не є належними, ґрунтовними, а головне достатніми підставами для не визнання митної вартості за основним методом, тим більше в тому випадку, якщо з аналізу обсягу решти документів вбачається як логічний комерційно-економічний зміст господарської діяльності підприємства за тими угодами, які досліджуються при визначенні митної вартості заявленого товару, так і найголовніше чіткі числові значення складових вартості задекларованого товару.

Також, слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, водночас.

В ході розгляду справи ДФС не було обґрунтовано підстав, за наявності яких поданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання ДФС на розбіжність у вазі товару, зазначеної в коносаментах та пакінг-листах, не свідчить про наявність підстав для коригування митної вартості товару в сторону збільшення, оскільки разом з вказаними пакінг-листами, які, між іншим, було надано декларантом до митного оформлення, також було надано митному органу листи продавця, в яких було зазначено, що вага вказана в пакінг-листах є вірною, тобто, учасниками господарської операції було пояснено митному органу вказані розбіжності і декларування товару здійснювалося після переважування товару за фактичною вагою, що не оспорював в судовому засіданні і представник митниці.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.308, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.

Головуючий суддя Федусик А. Г. Судді Бойко А.В. Осіпов Ю.В.