Постанова

від 18.06.2018 по справі 906/130/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/130/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Денишівське" у порядку письмового провадження

на рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді: Сікорської Н.А.

від 30.05.2017

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Дужича С.П., Коломиса В.В., Мамченко Ю.А.

від 22.11.2017

за позовом Державного підприємства "Укрриба"

до Фермерського господарства "Денишівське"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

2. Державне агентство рибного господарства України

про стягнення 27667,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укрриба" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 27667,45 грн., з яких: 23631,25 грн. заборгованості по договору зберігання державного майна від 01.02.2016 №3/16; пені у розмірі 2585,65 грн., інфляційних втрат - 1192,44 грн., 3% річних у розмірі 258,11 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідачем з квітня 2016 року не виконуються зобов'язання щодо внесення плати за користування державним майном, передбаченим договором.

18.04.2017 Державне підприємство "Укрриба" звернулось з заявою про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з відповідача 32182,61 грн. - заборгованості по Договору зберігання, 3700,49 грн. - пені; 1852,08 грн. - інфляційних втрат; 374,83 грн. - 3% річних та розірвати договір зберігання державного майна №3/196 від 01.02.2016, укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Фермерським господарством "Денишівське".

18.04.2017 ухвалою Господарського суду Житомирської області було відмовлено у прийнятті заяви Державного підприємства "Укрриба" в частині розірвання договору зберігання державного майна №3/196 від 01.02.2016, укладеного між Державним підприємством "Укрриба" та Фермерським господарством "Денишівське" та повернуто оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, яке було додано до заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з Фермерського господарства "Денишівське" (12422, Житомирська область, Житомирський район, с. Дениші, вул. Михайлівська 2, код ЄДРПОУ 38562518) на користь Державного підприємства "Укрриба" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська,82-А, код ЄДРПОУ 25592421) - 32182,61 грн. основного боргу, 3235,21 грн. пені, 333,30грн. 3% річних, 1720,01 грн. інфляційних, 1573,18 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу з підстав обґрунтованості та документального підтвердження та часткового задоволення нарахованих штрафних санкцій на суму боргу.

Фермерське господарство "Денишівське" не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 у справі №906/130/17 звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 у справі №906/130/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Денишівське" - без задоволення.

В постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором зберігання державного майна №3/16 №5 від 01.02.2016 у розмірі 32182,61 грн. і термін оплати даних коштів настав, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів у сумі 32182,61 грн. є законними та обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та відповідають чинному законодавству і позов в цій частині підлягає задоволенню. Також апеляційний господарський суд погодився з місцевим господарським судом про законність та обґрунтованість вимог позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 3235,21 грн., оскільки місцевим господарським судом було правомірно враховано, що платіж в розмірі 2500,00 грн., який мав бути здійснений у квітні 2016 за користування майном у березні 2016, був оплачений відповідачем 25.03.2016, а також станом на 15.05.2016 у відповідача існувала переплата в сумі 252,68 грн. В частині стягнення 465,28 грн. (3700,49 - 3235,21) пені слід відмовити за безпідставністю вимог. Провівши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позову (у зв'язку з аналогічними помилками) в частині стягнення з відповідача 333,30 грн. - 3% річних та 1720,01 грн. - інфляційних втрат. А тому, в частині стягнення 41,53 (374,83 - 333,30) грн. - 3% річних та 132,07 (1852,08 - 1720,01) грн. - інфляційних слід також відмовити.

11.12.2017 Фермерське господарство "Денишівське" подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №906/130/17, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 та постанову апеляційної інстанції від 22.11.2017 по справі №906/130/17 і прийняти нове рішення яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги вимоги статті 3 Закону України Про управління об'єктами державної власності №185-V від 21.09.2006 (надалі Закон №185), де передбачено, що майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям є об'єктом управління державної власності. Позивач, Державне підприємство "Укрриба" згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) за організаційно-правовою формою є державним підприємством. Згідно вимог статті 7 Закону №185 Фонд державного майна України, відповідно до законодавства щодо державних підприємств, установ і організацій, виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів. Таким чином, судом першої інстанції з'ясовано але не взято до уваги той факт, що майно, яке передано згідно договору зберігання державного майна від 01.02.2016 №3/16 не є державним і, відповідно, не є об'єктом оперативного управління позивача. Судом апеляційної інстанції цей факт також не взято до уваги. Судом апеляційної інстанції невірно застосовано вимоги статті ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо невстановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Законом встановлено, право власності на майно виникає з дня реєстрації. Судами також проігноровані вимоги ст. 938 Цивільного кодексу України. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. У п. 7.1 договору зберігання державного майна від 01.02.2016 №3/16 вказано, що цей договір діє до укладення договору оренди. Відповідачем надано суду оригінал договору оренди вказаних споруд, укладений 02.11.2016 між відповідачем та Романівською районною радою, власником даних споруд у відповідності до державної реєстрації (копія договору є у справі).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Денишівське" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 906/130/17. Призначено розгляд касаційної скарги Фермерського господарства "Денишівське" на рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №906/130/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі №906/130/17 без змін.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як свідчать обставини справи, відповідно до спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України "Про передачу гідротехнічних споруд" № 126/752 від 06.05.2003 гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, що не увійшло на момент приватизації до статутних капіталів господарських товариств, передані із сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

20.11.2003 наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України №336, на виконання п. 11 "Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1482 "Про передачу об'єктів права державної і комунальної власності" від 21.09.1998 та спільного наказу Фонду державного майна України і Міністерства аграрної політики України за №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", затверджено "Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарське рибоводне підприємство", на баланс та закріплено за Державним підприємством "Укрриба", зазначене в акті майно на праві повного господарського відання.

01.02.2016 між Державним підприємством "Укрриба" (позивач за договором Поклажодавець) та Фермерським господарством "Денишівське" (відповідач за договором Зберігач) було укладено Договір зберігання державного майна №3/16 (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно з Актом приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі Поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 №126/752.

Об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди рибницьких ставів - майно, що перебуває у державній власності відповідно до п. 1.1. Договору. (п. 1.2. Договору).

Зазначене майно розташоване за адресою: Житомирська область, Романівський район, в межах Соболівської сільської ради. (п. 1.3. Договору).

Зберігач зобов'язується зберігати майно, яке йому передано Поклажодавцем, і повернути його Поклажодавцеві у такому стані, в якому воно було прийнято ним на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей. (п. 2.1. Договору)

Зберігач зобов'язаний передавати Поклажодавцеві плоди та доходи, які були ним одержані від майна з моменту їх виявлення. (п. 2.5. Договору).

Поклажодавець зобов'язаний передати майно Зберігачу в обсязі і кількості визначеної у Акті приймання-передачі. (п. 3.1. Договору).

При передачі майна Зберігачу від Поклажодавця, останній готує та надає після підписання Договору Зберігачу на підписання Акт приймання-передачі майна (п.4.1. Договору).

Акт приймання-передачі майна підписується та засвідчується печатками (у разі наявності) Сторонами після підписання Договору. (п. 4.3. Договору).

За відповідальне зберігання майна щомісячний розмір плати складає 10 грн. (десять гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок Зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року на підставі Акту виконаних робіт (послуг), який Зберігач направляє Поклажодавцю до 31 грудня звітного року. (п. 5.1. Договору).

Цей Договір набуває чинності з дня підписання Акту приймання-передачі згідно п.4.1. Договору і діє до укладення договору оренди. (п. 7.1. Договору).

01.02.2016 між сторонами за Договором підписано Акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання, за яким Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди ставів), яке розташоване за адресою: Житомирська область, Романівський район, в межах Соболівської сільської ради.

04.02.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору зберігання державного майна №3/16 від 01.02.2016 про наступне.

У зв'язку із заявою Зберігача про надання дозволу на користування майном або його частиною, яке передано Зберігачеві згідно з Актом приймання-передачі, Сторони вирішили:

Відповідно до ст. 944 Цивільного кодексу України Поклажодавець надає згоду Зберігачеві на користування майном, переданим останньому на зберігання в порядку даної Додаткової угоди до Договору зберігання, а Зберігач засвідчує свою обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням. Зберігач здійснює використання майна відповідно до "Правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств", затверджених наказом Державного департаменту рибного господарства України від 13.01.2004 №6 та "Виробничої програми", що розроблена Зберігачем та погоджена із Поклажодавцем і є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди до Договору зберігання. (п. 1. Додаткової угоди).

Сторони домовились про припинення зобов'язання Зберігача встановленого п. 2.5. Договору зберігання. (п. 2. Додаткової угоди).

Зберігач зобов'язаний використовувати майно відповідно до його цільового призначення та умов цієї Додаткової угоди. (п. 3. Додаткової угоди).

Зберігач зобов'язаний щомісячно до 5 числа місяця наступного за звітним надавати Поклажодавцю звіт про вилов риби, добування інших живих ресурсів за встановленою формою згідно наказу Держрибагенства України від 13.02.2012 №84. (п. 5. Додаткової угоди).

Зберігач зобов'язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі щомісячно на розрахунковий рахунок Поклажодавця не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначається у Протоколі про договірну ціну, який є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди до Договору зберігання і становить на дату підписання даної Додаткової угоди 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) в тому числі ПДВ. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У разі виникнення заборгованості за користування державним майном з боку Зберігача, Поклажодавець має право здійснювати зарахування платежів Зберігача за користування державним майном у першу чергу на погашення такої заборгованості (п. 8. Додаткової угоди).

Договірну ціну за користування державним майном зазначену у Додатковій угоді до Договору від 04.02.2016 (Додаток № 1 до Додаткової угоди) сторони домовилися, що місячна ціна за договором зберігання державного майна, за користування гідротехнічними спорудами, складає 2500,00 грн. в тому числі ПДВ, із врахуванням щомісячного індексу інфляції.

З квітня 2016 по березень 2017, відповідач свої зобов'язання зі сплати коштів за користування державним майном за Договором №3/16 виконував неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 32182,61 грн.

14.02.2017 Державне підприємство "Укрриба" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фермерського господарства "Денишівське" про стягнення з відповідача 27667,45 грн., з яких: 23631,25 грн. - заборгованості по Договору зберігання державного майна №3/16 від 01.02.2016, 2585,65 грн. - пені, 1192,44 грн. - інфляційних, 258,11 грн. - 3% річних.

18.04.2017 Державне підприємство "Укрриба" звернулось з заявою про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з відповідача 32182,61 грн. - заборгованості по Договору зберігання, 3700,49 грн. - пені; 1852,08 грн. - інфляційних втрат; 374,83 грн. - 3% річних та розірвати Договір зберігання державного майна №3/196 від 01.02.2016, укладеного між Державним підприємством "Укрриба" та Фермерським господарством "Денишівське".

18.04.2017 ухвалою Господарського суду Житомирської області було відмовлено у прийнятті заяви Державного підприємства "Укрриба" в частині розірвання Договору зберігання державного майна №3/196 від 01.02.2016, укладеного між Державним підприємством "Укрриба" та Фермерським господарством "Денишівське" та повернуто оригінал платіжного доручення про сплату судового збору, яке було додано до заяви про зміну предмета позову та збільшення розміру позовних вимог.

Задовольняючи частково позов, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції виходили з того, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу і штрафних санкцій є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права необхідно зазначити таке.

Загальні положення про зберігання врегульовано главою 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Статтею 944 Цивільного кодексу України встановлено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин. Отже, воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином.

Основною ознакою спірного договору є користування майном за плату. Тобто користування майном за плату є кваліфікуючими ознаками оренди державного майна.

Розглядаючи даний спір судами попередніх інстанцій не досліджено умови додаткової угоди від 01.02.2016 до договору зберігання державного майна №3/16 від 01.02.2016, укладеної між державним підприємством "Укрриба" та Фермерським господарством "Денишівське" та чи містить додаткова угода ознаки удаваного правочину, оскільки вчинена для приховання іншого правочину - договору оренди.

Згідно з положеннями ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" єдиним орендодавцем державного майна - майна цільових майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Відповідно до пп. 30 п. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Пункт 3 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", де було визначено, що з дозволу Фонд державного майна України (регіональних відділень) орендодавцем майна, переданого згідно з цим наказом, виступає Державне підприємство "Укрриба", - скасований на час укладання додаткової угоди згідно з наказом Фонду державного майна України, Міністерства аграрної політики України від 20.06.2006 .

Отже, правомочності щодо розпорядження об'єктами права державної власності, у тому числі й передачі їх у тимчасове користування (оренду) юридичним особам належать органу, яким у спірних правовідносинах є Фонд державного майна України.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій не досліджено чи було погоджено із органами Фонду державного майна України як орендодавця та чи дотримано спеціальну процедуру передачі майна переданого Державним підприємством "Укрриба" в довгострокове платне користування Фермерському господарству "Денишівське".

Судами не було досліджено чи було додержано сторонами вимоги п. 1 ч. ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" при укладенні додаткової угоди до договору зберігання, якими встановлено, що єдиним орендодавцем державного майна - майна цільових майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, - є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Таким чином, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції, не було встановлено та надано належної правової оцінки взаємовідносинам сторін щодо врегулювання питання користування нерухомим державним майном.

При цьому колегія суддів зазначає, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що діяла на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень, щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді необхідно вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи з урахуванням правової природи спірних рішень, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Денишівське" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 30.05.2017 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 906/130/17 скасувати.

3. Справу №906/130/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець