Ухвала

від 25.06.2018 по справі 810/1512/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 червня 2018 року

Київ

справа №810/1512/17

адміністративне провадження №К/9901/51697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №810/1512/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віберг Україна до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018.

05.06.2018 ухвалою Верховного Суду вказану касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України та надано відповідачу 10-денний строк з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом долучення документу про сплату судового збору.

18.06.2018 на виконання вимог ухвали від 05.06.2018 скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Віберг Україна (далі позивач) звернулося з позовом до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Київській області від 22.11.2016 №0001001404 та №0000991404.

Позовні вимоги мотивовані тим, в період з 30.09.2016 по 21.10.2016 посадовими особами відповідача була проведена виїзна перевірка ТОВ Віберг Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.06.2014 по 30.06.2016, валютного законодавства за період з 16.06.2014 по 30.06.2016, за результатами якої складений акт перевірки від 28.10.2016 №130/10-36-14-04/39257173. На підставі даного акта відповідачем були прийнятті податкові повідомлення-рішення:

- форми С від 22.11.2016 №0000991404, яким позивачу за встановлене порушення ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 36 033,16 грн.;

- форми С від 22.11.2016 №0001001404, яким позивачу за встановлене порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 №15-93 нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 170,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 позов задоволено в повному обсязі.

Києво-Святошинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулася до суду з касаційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №810/1512/17, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1762 гривень (стаття 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік від 07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 176200 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №810/1512/17 є вимога про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

Випадків, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення форми С від 22.11.2016 №0000991404, яким позивачу за встановлене порушення ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 36 033,16 грн. та податкового повідомлення-рішення форми С від 22.11.2016 №0001001404, яким позивачу за встановлене порушення ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю від 19.02.1993 №15-93 нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 170,00 грн., не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі №810/1512/17.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова