Постанова

від 21.06.2018 по справі 916/749/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/749/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, посвідчення № 031409, дата видачі: 19.01.2015;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_2, посвідчення адвоката України № 003191 від 21.02.2018; ордер серія ОД № 349151 від 18.06.2018; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003191 від 21.02.2018; угода про надання правової допомоги № 1/6 від 18.06.2018 № 1/6 від 18.06.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Кніжний ринок

на рішення господарського суду Одеської області від 29 березня 2018 року, повний текст якого складено та підписано 10 квітня 2018 року

по справі № 916/749/17

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави

до відповідачів

- Одеської міської ради

- Приватного підприємства Кніжний ринок

про визнання незаконним рішення, визнання недійсними додаткового договору

головуючий суддя - суддя Рога Н.В.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 21.06.2018 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та Приватного підприємства Кніжний ринок про визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 10.09.2015р. №7111-УІ Про поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання недійсним додаткового договору (угоди) про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006р., укладеного 04.03.2016 р. між Одеською міською радою та ПП Кніжний ринок .

Позов мотивований невідповідністю оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства, зокрема ст. ст. 1, 16, 17,18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. ст. 13,14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» , п. п. 2.1, 3.1, 4.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006 р., що має своїм наслідком й недійсність укладеного на його підставі додаткового договору (угоди) про поновлення договору оренди землі.

Позивач також зазначив, що Додатковий договір (угода) про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006 р. був укладений сторонами ще у період дії договору оренди землі від 08.06.2006 р. При цьому, фактично мало місце нове волевиявлення власника на передачу земельної ділянки у користування суб'єкту господарювання, яке, відповідно до положень ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні мало бути оформлене рішенням Одеської міської ради про передачу земельної ділянки в оренду, а не про поновлення вже існуючого та чинного договору оренди землі. В свою чергу, у випадку поновлення договору оренди землі має бути дотриманий порядок, передбачений законодавством для укладання договорів оренди землі.

Необхідність здійснення представництва в суді прокурор обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. При цьому, право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів, кожне порушення закону щодо порядку використання комунальних земель є порушенням інтересів держави.

У даному випадку, на думку прокурора, захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Одеси має здійснювати Одеська міська рада, але, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття оспорюванного рішення та підписання додаткового договору, які на думку заступника прокурора, є незаконними та порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Одеси. У зв'язку з цим Одеську міську раду визначено одним із відповідачів у даній справі. Іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Одеси виходячи з спірних правовідносин не існує.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.03.2018 р. позовну заяву Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави задоволено повністю:

визнано незаконним та скасоване рішення Одеської міської ради від 10 вересня 2015 р. № 7111-УІ Про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та Приватним підприємством Кніжний ринок , який зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 листопада 2006 р. за № 040650500196» .

визнано недійсним на майбутнє Додатковий договір (угоду) про поновлення договору оренди землі, посвідченого 08.06.2006 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2269, що був укладений між Одеською міською радою та Приватним підприємством Кніжний ринок 04 березня 2016 р., та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 439.

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Висновок суду про задоволення позовних вимог мотивований доведеністю матеріалами справи факту порушення при ухваленні органом місцевого самоврядування оскаржуваного рішення та укладенні на його підставі додаткового договору про поновлення договору оренди землі вимог земельного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство Кніжний ринок звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить оскаржуване рішення від 29.03.2018 скасувати у повному обсязі та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Зокрема, за змістом апеляційної скарги та додатково поданих письмових пояснень, апелянт зазначає, що позивачем не було надано суду доказів, які б у встановленому порядку підтверджували наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді, що в силу приписів ст. 53 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду в порядку, передбаченому ст. 104 ГПК України.

ПП Кніжний ринок користується орендованою землею з урахування умов та обмежень, які встановлені рішенням Одеської міської ради № 4488-IV від 29.09.2005, Договором оренди землі, Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП Кніжний ринок для подальшого проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку й благоустрою прилеглої території. При поновленні договору оренди землі цільове призначення земельної ділянки не було змінено, що підтверджується розділом 1 Додаткового договору (угоди) про поновлення Договору оренди землі від 04.03.2016;

ПП Кніжний ринок не здійснювалось будівництво капітальних споруд на переданій в оренду земельній ділянці, яка використовується відповідно до її цільового призначення, що також підтверджується листами Управляння архітектури та містобудування Одеської міської ради № 01-11/4081-22оп від 17.01.2014 р., № 01-11/85-23оп від 24.01.2017 р., № 01-11/3262-293оп від 21.08.2015 р., актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів від 16.12.2016 р., складеного УДАБК Одеської міської ради, а також постановою Господарського суду Одеської області від 04.12.2006 р. у справі № 6/286-06-6906А;

в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження визначення меж озеленених територій у встановленому земельним законодавством України порядку. Лише фактичне розміщення зелених насаджень на частині території спірної земельної ділянки, а також за межами спірної земельної ділянки не підтверджує цей факт юридично, а отже позиція позивача стосовно визначення їх як скверу є хибною. Що додатково підтверджується рішенням Одеської міської ради № 917-VII від 30.06.2016 Про проведення інвентаризації земель комунальної власності рекреаційного призначення-парків та скверів (з наступними змінами).

Встановлення під час розгляду справи факту користування ПП Кніжний ринок спірною земельною ділянкою після спливу строку дії договору від 08.06.2006, виконання останнім умов договору оренди землі, а також відсутність письмового повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору протягом встановленого строку в силу ст. 33 Закону України Про оренду землі свідчить про продовження строку дії договору, що відбулось й без прийняття рішення Одеською міською радою. При цьому задоволення позову не забезпечує бажаного результату, оскільки договір оренди буде діяти й без додаткового договору, а розмір плати буде в два рази меншим.

Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм процесуального законодавства та при правильному застосуванні норм матеріального права.

В судовому засіданні прокурор, представник відповідача-2 висловились на підтримку власних доводів та заперечень, які викладені письмово.

Відповідач-2 наданими ст.ст. 42, 263 ГПК України процесуальними правами на участь в судовому засіданні представника та подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представником відповідача-2 усно заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неявкою відповідача-1, проте, враховуючи приписи ст. ст. 216, 270 ГПК України, а також приймаючи до уваги наявність доказів належного повідомлення учасника справи, дане клопотання судовою колегією відхилено.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017р. N2147-VIII (який набрав чинності 15.12.2017) Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 частини 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017р. установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції Закону України №2147- VIII від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного перегляду, 08.06.2006 р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та ПП Кніжний ринок (Орендар) був укладений Договір оренди землі, відповідно до якого Орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради № 4488-ІУ від 29.09.2005 р. передає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 1300 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Олександрійський між вул. Єврейською та вул. Троїцькою, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, з метою подальшого проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку й благоустрою території, у тому числі: під проїздами, проходами, площадками - 856 кв.м; під зеленими насадженнями - 444 кв.м. Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови (п.5.2 Договору).

Відповідно до п. 14.1 Договору останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2006 р. за № 040650500196.

За умовами розділу 3 Договору його укладено терміном на 10 років, для подальшого проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку й благоустрою території. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

10.09.2015 Одеською міською радою було прийнято рішення № 7111-УІ Про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та Приватним підприємством Кніжний ринок , який зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 листопада 2006 року за № 040650500196» , яким, зокрема, вирішено поновити договір оренди землі, укладений Одеською міською радою та ПП Кніжний ринок щодо земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:26:007:0002), площею 0,1300 га, за адресою : м. Одеса, просп. Олександрівський між вул. Єврейською та вул. Троїцькою, для подальшого проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку, благоустрою території, посвідчений 08.06.2006 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в реєстрі за № 2269 та зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2006 р. за № 040650500196 , терміном на 10 років; затверджено орендну плату у розмірі 5,2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; затверджено проект додаткового договору про поновлення договору оренди землі між Одеською міською радою та ПП Кніжний ринок ; визначено, що договір оренди землі може бути достроково припинений на підставі п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

Конституція України, як ОСОБА_4 України, у ст. 14 визначає, що земля є основним національним багатством, о перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

При цьому, відповідно до положень ст. 142 Конституції України, ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються і питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

При цьому, згідно положень ч. 3 ст. 24 зазначеного Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. За приписами ч. 1 ст. 59 Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Отже, рішення, які приймає місцева рада у межах своїх повноважень, мають відповідати Конституції і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, та бути направленими на дотримання інтересів територіальної громади, від імені якої та в інтересах якої діє відповідна рада.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у даному випадку, рішення Одеської міської ради від 10 вересня 2015 р. № 7111-УІ є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію укладанням Додаткового договору (угоди) від 04.03.2016 р. про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006 р., укладеного між Одеською міською радою та ПП Кніжний ринок .

Разом з тим, можливість оскарження таких актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів не виключена (постанова Верховного Суду України від 30.09.2015 № 3-553гс15).

В розглядуваному випадку прокурором також було заявлено вимоги про визнання недійсним Додаткового договору (угоди) від 04.03.2016р. про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006р., укладеного між Одеською міською радою та ПП Кніжний ринок саме на виконання рішення Одеської міської ради від 10 вересня 2015р. №7111-УІ, а отже судом має бути надана оцінка правова оцінка зазначеному рішенню.

Згідно з ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить відповідно до закону вирішення питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про землеустрій , цільове призначення земельної ділянки є використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому порядку.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі оздоровчого призначення; г) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення.

Частинами 1, 2 статті 20 Земельного кодексу України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 р. № 6489-УІ Про затвердження Генерального плану м. Одеси вирішено затвердити Генеральний план м. Одеси, розроблений державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто імені Ю.ИМ. Білоконя . Відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого зазначеним рішенням, земельна ділянка за адресою: м. Одеса, просп. Олександрівський між вул. Єврейською та вул. Троїцькою розташована на озеленених територіях загального користування (парки, сквери, бульвари) житлово-громадської забудови історичного центру міста, в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. За приписами ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Згідно ст. 17 Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. За приписами ст. 18 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

Статтею 50 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

При цьому, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Правові та організаційні засади озеленення населених пунктів, спрямовані на забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини визначають Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року №105.

Пунктом 2.1 Правил №105, передбачено, що озеленені території - ділянки землі, на яких розміщена рослинність природного чи штучного походження (садово-паркові комплекси та об'єкти зеленого будівництва). До об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать: парки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади; дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші; сквери; міські ліси; зони рекреації; зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель; прибережні зелені насадження; зелені насадження прибудинкової території.

Водночас, частиною першої ст. 91 та частини першої ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані: зокрема, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Колегія суддів враховує, що цільовим призначенням орендного користування земельної ділянки відповідно до умов договору оренди землі від 08 червня 2006 р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та ПП Кніжний ринок (Орендар), та рішення Одеської міської ради від 10 вересня 2015 р. № 7111-УІ, є подальше проектування, будівництво та експлуатація книжкового ринку, благоустрою території. При цьому, ані договір, ані рішення ради не містить обмежень щодо капітальності об'єктів книжкового ринку.

Отже, виходячи з умов договору, що був укладений сторонами 08.06.2006 р., а також виходячи з тексту рішення Одеської міської ради від 10 вересня 2015 р. № 7111-УІ Про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та Приватним підприємством Кніжний ринок , який зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 листопада 2006 року за № 040650500196, Одеська міська рада дозволила ПП Кніжний ринок створення на озеленених територіях загального користування (парки, сквери, бульвари) житлово-громадської забудови історичного центру міста, в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів ринку, з можливістю будівництва у тому числі і капітальних споруд, що на думку суду, є порушенням норм чинного законодавства та порушенням прав та охоронюваних інтересів територіальної громади міста, яка уявляє собою жителів, об'єднаних постійним проживання у межах міста, які мають право загального користування парками, скверами, бульварами, розташованими в історичному центрі міста, в історичному ареалі Центральний історичний ареал .

При цьому, відповідно до п.2 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 р. № 57/188/84/105, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 р. за № 288/6576 ( із змінами та доповненнями) ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що рішення від 10 вересня 2015 р. № 7111-УІ Про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та Приватним підприємством Кніжний ринок , який зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 листопада 2006 р. за №040650500196 , Одеська міська рада прийняла з порушенням чинного законодавства, що є підставою вважати його незаконним.

Отже, наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 10 вересня 2015 р. № 7111-УІ Про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та Приватним підприємством Кніжний ринок , який зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 листопада 2006 р. за № 040650500196 .

Доводи скаржника щодо використання спірної земельної ділянки у відповідності до обмежень, встановлених умовами Договору не можуть бути визнані таким, що у встановленому порядку спростовують наведені вища висновки, оскільки ні рішенням Одеської міської ради № 4488-IV від 29.09.2005, ні Договором оренди землі, ні Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП Кніжний ринок для подальшого проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку й благоустрою прилеглої території не могли бути враховані обмеження, встановленні оскаржуваним рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 р. № 6489-УІ Про затвердження Генерального плану м. Одеси .

Так само не можуть бути визнані як обґрунтовані й доводи скаржника щодо відсутності доказів встановлення меж озеленених територій, адже ст. 1 Закону України Про планування та забудову територій визначено, що генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральний план м. Одеси, розроблений на підставі містобудівної документації, виконаної державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст Діпромісто імені Ю.ИМ. Білоконя . Відсутність спірної земельної ділянки в переліку, затвердженого рішенням Одеської міської ради № 917-VII від 30.06.2016 Про проведення інвентаризації земель комунальної власності рекреаційного призначення-парків та скверів (з наступними змінами), не нівелює встановлений оскаржуваним рішенням міськради від 10.09.2015 статус спірної земельної ділянки як об'єкту благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів.

Судом встановлено, що 04 березня 2016 р. між Одеською міською радою, що діяла від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси (Орендодавець) та ПП Кніжний ринок (Орендар) був укладений Додатковий договір (угода) про поновлення договору оренди землі, посвідченого 08.06.2006 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2269, згідно якого за взаємною згодою та керуючись рішенням Одеської міської ради № 7111-УІ від 10.09.2015 р., сторони дійшли згоди поновити договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ПП Кніжний ринок , посвідчений 08.06.2006 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим № 2269, та зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2006 р. за № 040650500196 , щодо земельної ділянки площею 0,1300 га, кадастровий номер 5110137500:26:007:0002, що знаходиться за адресою: м. Одеса, просп. Олександрівський між вул. Єврейською та вул. Троїцькою; вид використання: для подальшого проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку, благоустрою території; цільове призначення: В.03- землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування); терміном на 10 років.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Конституційний суд України у своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) , дав дефініцію охоронюваному законом інтересу. Так, охоронюваний законом інтерес - правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Виходячи з практики Європейського суду щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що захисту підлягає не тільки наявне право, а й легітимні сподівання . При цьому особа вважається такою, що має легітимне сподівання на отримання майна за наявності достатнього правового підґрунтя у національному законодавстві, що підтверджує вимогу.

Слід зазначити, що сформульована Європейським судом вимога до закону полягає у його якості, тобто ОСОБА_4 має бути якісний, сформульований з достатньою чіткістю, яка надає можливість передбачити наслідки своїх дій.

Вирішуючи питання щодо наявності у позивача легітимних сподівань як частини охоронюваного законом майнового інтересу та можливості надання судового захисту, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося судом, підставою для укладення Додатковий договір (угода) про поновлення договору оренди землі, посвідченого 08.06.2006 р. було незаконне рішення Одеської міської ради щодо поновлення договору оренди землі від 08.06.2006 р. Отже, зазначений Додатковий договір (угода), укладений на виконання незаконного рішення ради, укладений сторонами з порушенням як прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Одеси, так і з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , Закону України Про оренду землі , Закону України Про місцеве самоврядування , адже, з урахуванням незаконності рішення Одеської міської ради Одеської міської ради № 7111-УІ від 10.09.2015 р., фактично, Додатковий договір (угода) про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006 р., був укладений без наявності відповідного рішення ради.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням викладеного вище, місцевий господарський суд дійшов правомірних висновків про наявність підстав для визнання недійсним на майбутнє Додаткового договору (угоди) про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006 р., укладеного 04.03.2016 р. між Одеською міською радою та ПП Кніжний ринок .

При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги посилання скаржника на належність виконання ним умов договору оренди, оскільки у світлі визначених прокурором підстав позову такі доводи не є безпосереднім предметом оцінки суду. Наразі, недійсність Додаткового договору (угоди) про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006 р., укладеного 04.03.2016 р. між Одеською міською радою та ПП Кніжний ринок , у даному випадку, випливає з порушення інших норм законодавства, які регулюють питання можливості розташування ринку на озеленених територіях загального користування (парки, сквери, бульвари) житлово-громадської забудови історичного центру міста, в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів ринку, без обмеження будівництва капітальних споруд. на озеленених територіях загального користування (парки, сквери, бульвари) житлово-громадської забудови історичного центру міста, в історичному ареалі Центральний історичний ареал , в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів ринку, з можливістю будівництва у тому числі і капітальних споруд.

Суд вважає за необхідне також звернути увагу на те, що посилання відповідача на вчинення Одеською міською радою та ПП Кніжний ринок конклюдентних дій на виконання вимог договору оренди землі від 08.06.2006 р. шляхом направлення 10.08.2012 р. за № 01-25/2040-04 Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради на адресу ПП Кніжний ринок пропозиції щодо внесення змін до договору оренди землі від 08.06.2006 р. у зв'язку із прийняттям Одеською міською радою рішення від 20.09.2011 р. № 1267-УІ та № 1268-УІ Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки та введення в дію нову грошову оцінку земель міста Одеси , у відповідь на яку, як зазначив відповідач, в подальшому ПП Кніжний ринок звернулося до Одеської міської ради з клопотанням щодо поновлення договору оренди та встановлення нової орендної плати виходячи з встановлених рішенням від 20.09.2011р. №1267-УІ та №1268-УІ фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати, до уваги судом не приймається, адже, по-перше, відповідачем до матеріалів справи не надано у якості доказів ані листа Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 10.08.2012 р. за № 01-25/2040-04 на адресу ПП Кніжний ринок , ані звернення ПП Кніжний ринок до Одеської міської ради щодо поновлення договору та внесення до нього змін щодо розміру орендної плати; по-друге, як зазначив сам відповідач, лист Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради датований 10.08.2012 р., рішення ж щодо поновлення договору оренди було прийнято Одеською міською радою 10.09.2015 р. За таких обставин, на думку суду, клопотання ПП Кніжний ринок щодо поновлення строку дії договору, яке було подане до Одеської міської ради майже через три роки після листа Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 10.08.2012 р. за № 01-25/2040-04, не можна розглядати як вчинення конклюдентних дій на виконання вимог договору оренди землі від 08.06.2006 р.

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги, що прокурором у позовній заяві не зазначено, відносно яких саме інтересів держави наявна загроза порушення, або які саме інтереси держави порушено винесенням спірного рішення та спірного договору оренди, та про відсутність в спірному випадку загрози порушення чи порушення інтересів держави.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 29 ГПК України (в редакції станом на момент подання позову) прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру .

При зверненні до Господарського суду Одеської області із зазначеним позовом в інтересах держави, заступником прокурора області, у відповідності до вимог ст.2 ГПК України зазначено, що згідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Вказівка наведених норм про можливість втручання прокурора у випадку, коли захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, або коли такий орган відсутній, а так само, на необхідність обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва підкреслюють позавідомчий та міжгалузевий характер діяльності прокурора, як інституту, що призначений для універсального та постійного ефективного захисту конституційно значимих цінностей та відповідно розповсюджується на ті сфери суспільних відносин щодо яких діє спеціальний (відомчий) державний контроль.

В розглядуваному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання оренди земельної ділянки, що перебуває під особливою охороною держави, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

За матеріалами справи, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, є Одеська міська рада, але, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття незаконного рішення та підписання додаткового договору, який визнано судом недійсним, іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Одеси виходячи з спірних правовідносин не існує, а отже заступник прокурора Одеської області правомірно звернувся до суду з даним позовом з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади міста Одеси.

При цьому, обраний спосіб захисту забезпечує досягнення визначеної мети у припиненні дії, що порушує право та спрямований на відновлення сприятливих умов життєдіяльності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарги колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018 року у справі № 916/749/17 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства Кніжний ринок - без задоволення.

Відповідно до п. в ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг) покладаються на Приватне підприємство Кніжний ринок , оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Кніжний ринок залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 29 березня 2018 року у справі № 916/749/17 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „26» червня 2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький