Постанова

від 07.11.2018 по справі 916/749/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 916/749/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Паршутіної Ю.А.,

Одеської міської ради - не з'явився,

Приватного підприємства "Кніжний ринок" - Лець Ю.В., Новака І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Кніжний ринок"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 (у складі колегії суддів: Колоколов С.І. (головуючий), Разюк Г.П., Савицький Я.Ф.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018 (суддя Рога Н.В.)

у справі № 916/749/17

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави

до Одеської міської ради, Приватного підприємства "Кніжний ринок"

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним додаткового договору,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Заступник прокурора Одеської області (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Одеської міської ради та Приватного підприємства "Кніжний ринок" (далі - ПП "Кніжний ринок") про визнання незаконним рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7111-VІ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки" та визнання недійсним додаткового договору (угоди) про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006, укладеного 04.03.2016 між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення органу місцевого самоврядування прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, статей 1, 16, 17, 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 13, 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", положень Земельного кодексу України (далі - ЗК), пунктів 2.1, 3.1, 4.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, що є підставою для визнання його незаконним відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а укладений 04.03.2016 на виконання цього рішення додатковий договір про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006 не відповідає вимогам статті 203 ЦК та є недійсним відповідно до статті 215 ЦК.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.03.2018 , залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2018, позов задоволено в повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7111-VІ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та Приватним підприємством "Кніжний ринок", який зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2006 за № 040650500196". Визнано недійсним на майбутнє додатковий договір (угоду) про поновлення договору оренди землі, посвідчений 08.06.2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, за реєстровим № 2269, укладений між Одеською міською радою та ПП "Кніжний ринок" 04.03.2016, і посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим № 439. Стягнуто з ПП "Кніжний ринок" та Одеської міської ради на користь прокуратури Одеської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 600,00 грн з кожного.

Судові рішення мотивовано доведеністю позовних вимог та наявністю правових підстав для визнання рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7111-VІ незаконним, а укладеного на його підставі додаткового договору (угоди) про поновлення договору оренди землі недійсним.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2018 року ПП "Кніжний ринок" подало касаційну скаргу, у якій, з урахуванням доповнень до касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційну скаргу ПП "Кніжний ринок" обґрунтовує неналежним з'ясуванням та оцінкою судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору та безпідставного задоволення позову. Зокрема, скаржник зазначає, що судами не враховано приписи статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" стосовно того, що зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права користування земельною ділянкою, яка передана у користування до встановлення нового функціонального призначення території; судами неналежно з'ясовано питання цільового та функціонального призначення спірної земельної ділянки; позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка належить до озеленених територій загального користування; вид використання спірної земельної ділянки не суперечить її цільовому призначенню, яке передбачено діючою містобудівною документацією; судами не враховано положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо підстав поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідно до частини 6 цієї норми відповідач має право на продовження дії договору оренди без відповідного рішення ради; судами не враховано положення Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і не надано оцінки тим обставинам, що павільйони ринку, які розташовано на спірній земельній ділянці, не мають фундаменту, отже, вони відносяться до тимчасових споруд; позивачем не доведено, а судами не встановлено порушень інтересів держави при прийнятті оскарженого рішення Одеської міської ради та укладенні додаткового договору (угоди) про поновлення договору оренди землі, тому підстави для задоволення позову прокурора відсутні.

У відзиві на касаційну скаргу Заступник прокурора Одеської області зазначає про правильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

Одеська міська рада в судове засідання свого представника не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 08.06.2006 між Одеською міською радою (орендодавець) та ПП "Кніжний ринок" (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради від 29.09.2005 № 4488-ІV передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 1300 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Олександрівський між вул. Єврейською та вул. Троїцькою, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1), для подальшого проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку й благоустрою території, у тому числі угіддя: під проїздами, проходами, площадками - 856 кв. м, під зеленими насадженнями - 444 кв. м (пункт 2.1); категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови (пункт 5.2); договір укладено терміном на 10 років для подальшого проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку й благоустрою території (пункт 3.1); після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 3.2); цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (пункт 14.1).

Договір зареєстровано у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2006 за № 040650500196.

Рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7111-VІ "Про поновлення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Одеською міською радою та ПП "Кніжний ринок", який зареєстрований у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2006 № 040650500196" поновлено договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та ПП "Кніжний ринок", щодо земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:26:007:0002) площею 0,1300 га, за адресою: м. Одеса, пр-т Олександрівський між вул. Єврейською та вул. Троїцькою, для подальшого проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку й благоустрою території, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу в реєстрі за № 2269 та зареєстрований Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.11.2006 за № 040650500196 терміном на 10 років. Затверджено орендну плату у розмірі 5,2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Визначено, що договір оренди землі може бути достроково припинений на підставі пункту 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

04.03.2016 між Одеською міською радою, що діє від імені та в інтересах територіальної громади м. Одеси, (орендодавець) і ПП "Кніжний ринок" (орендар) укладено додатковий договір (угода) про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006, за умовами якого сторони, керуючись рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7111-VІ, дійшли згоди поновити договір оренди землі від 08.06.2006 щодо земельної ділянки 0,1300 га, кадастровий номер 5110137500:26:007:0002, за адресою: м. Одеса, пр-т Олександрівський між вул. Єврейською та вул. Троїцькою; вид використання: для подальшого проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку й благоустрою території; цільове призначення: В.03 - землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування) терміном на 10 років. Доповнено розділ 1 договору пунктом 1.2, за змістом якого земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Ця земельна ділянка сформована із земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Пункти 2.3, 4.1, 9.4.2 щодо нормативної грошової оцінки землі, орендної плати та порядку її обчислення викладено у новій редакції. Інші умови договору залишено без змін.

Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 04.03.2016, зареєстровано у реєстрі за № 439 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.03.2016 за № 13581971.

Прокурор, звертаючись до суду з відповідним позовом, обґрунтовував свої вимоги тим, що рішення органу місцевого самоврядування від 10.09.2015 № 7111-VІ та укладений на його виконання додатковий договір (угода) від 04.03.2016 про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006 суперечать положенням статей 1, 16, 17, 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 13, 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", положень Земельного кодексу України, пунктів 2.1, 3.1, 4.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, не відповідають інтересам держави з огляду на порушення відповідачами встановленого чинним законодавством порядку використання земель територіальної громади міста.

Згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324, главою 27 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, а також законами України.

Визначальним у правовідносинах з надання земельної ділянки в оренду є волевиявлення власника землі, здійснене в формі відповідного рішення, яке в подальшому реалізується шляхом оформлення договору оренди, укладеного на підставі рішення власника землі (статті 116, 123 ЗК). Тому в разі, якщо правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси, тобто прийнято всупереч волевиявленню власника землі, то такий акт визнається незаконним та скасовується судом на підставі частини 1 статті 21 ЦК.

За змістом статей 38, 39 ЗК до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) генеральний план населеного пункту це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Відповідно до статей 16, 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об'єкти культурної спадщини. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 № 6489-VI, і листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 21.08.2015 № 01-11/3262-293оп земельна ділянка за адресою: м. Одеса, пр-т Олександрівський між вул. Єврейською і вул. Троїцькою, розташована на озеленених територіях загального користування (парки, сквери, бульвари) житлово-громадської забудови історичного центру міста, в історичному ареалі "Центральний історичний ареал", в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів.

За змістом статей 13, 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування, зокрема: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики, пам'ятки культурної та історичної спадщини, майдани, площі, бульвари, проспекти. Об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Згідно з пунктами 3.1, 4.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 10.04.2006 N 10, до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать, зокрема, парки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади; дендрологічні парки, національні, меморіальні та інші; сквери; зони рекреації. Об'єкти благоустрою зеленого господарства використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони і утримання відповідно до цих Правил.

Отже, правовий режим місць загального користування, до яких належать, у тому числі, парки, сквери, бульвари, передбачає наявність до них вільного доступу, а також їх використання з урахуванням вимог генерального плану населеного пункту та правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Судами попередніх інстанцій установлено, що цільовим призначенням користування земельною ділянкою на умовах оренди відповідно до договору оренди землі від 08.06.2006, укладеного між Одеською міською радою та ПП "Кніжний ринок", рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7111-VІ та укладеного на його виконання додаткового договору від 04.03.2016 про поновлення договору оренди є подальше проектування, будівництво та експлуатація книжкового ринку, благоустрою території. Водночас ці документи не містять будь-яких обмежень щодо капітальності будівель (об'єктів) книжкового ринку.

З урахуванням умов як оскарженого рішення органу місцевого самоврядування, так і оспорюваного додаткового договору від 04.03.2016 про поновлення договору оренди від 08.06.2006, укладеного між відповідачами, Одеська міська рада дозволила ПП "Кніжний ринок" створення ринку на озеленених територіях загального користування (парки, сквери, бульвари) житлово-громадської забудови історичного центру міста, в історичному ареалі "Центральний історичний ареал", в проектній водоохоронній зоні Чорного моря і лиманів, з можливістю будівництва, у тому числі, капітальних споруд, що за обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій є порушенням норм законодавства щодо правового режиму використання озеленених територій загального користування, а відтак прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста, яка уявляє собою жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах міста, які мають право загального користування парками, скверами, бульварами, розташованими в історичному центрі міста, в історичному ареалі "Центральний історичний ареал".

Згідно з приписами частини 1 статті 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Разом із тим статтею 203 ЦК унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання незаконним і скасування рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7111-VІ та недійсним додаткового договору від 04.03.2016 про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006, з огляду на те, що прокурором доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання незаконними актів органу місцевого самоврядування та недійсними правочинів, укладених на їх підставі. Так, прокурором доведено належними та допустимими доказами і судами достеменно встановлено факт прийняття оскарженого рішення органу місцевого самоврядування всупереч актам законодавства та з порушенням прав територіальної громади міста, оскільки в оренду передавалася земельна ділянка в межах ландшафтно-рекреаційної зони та історичного ареалу міста для будівництва ринку, без урахування містобудівної документації, що не ґрунтується на наведених вище вимогах законодавства.

Доводи ПП "Кніжний ринок", наведені у касаційній скарзі, стосовно того, що за Генеральним планом м. Одеси спірну земельну ділянку запропоновано віднести до озеленених територій загального користування у перспективі 15-20 років, спростовуються як встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, так і наявними в матеріалах справи доказами, зокрема викопіюванням із зазначеного Генерального плану, з якого вбачається, що спірна земельна ділянка в існуючому стані є озелененою територією загального користування (парки, сквери, бульвари) і відноситься до ландшафтно-рекреаційної території міста (т. 1 а.с. 159).

Цей Генеральний план затверджено рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 № 6489-VI, яке є чинним і у встановленому порядку незаконним не визнавалося, отже, доводи скаржника стосовно помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо належності спірної земельної ділянки до озеленених територій загального користування є безпідставними.

Посилання ПП "Кніжний ринок" на те, що спірна земельна ділянка надавалася в оренду для розміщення на ній тимчасових споруд, що узгоджується з вимогами Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та статтею 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що такі твердження скаржника спростовуються як змістом самого рішення Одеської міської ради, так і умовами укладеного на його підставі додаткового договору від 04.03.2016 про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006, за якими відповідачу в оренду на підставі положень Закону України "Про оренду землі" та статей 12, 93, 124 ЗК передано земельну ділянку саме для проектування, будівництва та експлуатації книжкового ринку. При цьому будь-яких умов, які визначають порядок розміщення на спірній земельній ділянці тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності з посиланням на відповідні норми законодавства, якими урегульовано такі правовідносини, ані рішення ради, ані договір не містять.

Доводи скаржника про дотримання останнім встановленого статтею 33 Закону України "Про оренду землі" порядку для поновлення договору оренди землі не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки оцінювалися судами і були мотивовано відхилені ними з огляду на встановлені у процесі розгляду справи обставини незаконності дій органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду земельної ділянки в межах ландшафтно-рекреаційної зони та історичного ареалу міста для будівництва ринку.

Посилання ПП "Кніжний ринок" у касаційній скарзі на те, що Одеська міська рада не вирішувала питання про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки станом на час прийняття оскарженого рішення від 10.09.2015 № 7111-VІ про поновлення договору оренди землі, само по собі не може бути підставою для скасування рішень попередніх судових інстанцій у касаційному порядку з огляду на те, що зміна цільового призначення земельної ділянки комунальної власності згідно положень статті 20 ЗК належить до компетенції органу місцевого самоврядування і Одеська міська рада не позбавлена можливості вирішити таке питання в майбутньому згідно з правилами, визначеними чинним законодавством.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про недоведеність обставин порушення права місцевої територіальної громади щодо спірної земельної ділянки та відсутності у прокурора підстав для звернення до суду з відповідним позовом в інтересах держави, враховуючи таке.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Отже, право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів і кожне порушення закону щодо порядку використання комунальних земель є порушенням інтересів держави.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших передбачених законом способів. Отже, обов'язковою умовою визнання незаконним і скасування акта органу місцевого самоврядування та недійсним договору в судовому порядку є порушення прав особи, в даному випадку місцевої територіальної громади на мирне володіння землею. Ураховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про доведеність прокурором порушеного права територіальної громади м. Одеси та підстав для його захисту належним чином мотивовані та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

З приводу доводів скаржника про недослідження судами питання представництва прокуратурою інтересів територіальної громади м. Одеси за обставин наявності уповноваженого на те органу, колегія суддів зауважує, що безпосередність звернення прокуратури без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави в спірних відносинах, цілком правомірно обґрунтовується перевищенням Одеською міською радою як органом місцевого самоврядування, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста, встановлених законом меж її владних повноважень, а також необхідністю захисту інтересів держави в частині забезпечення права місцевої громади розпоряджатися землею, яка їй належить, що власне і стало підставою для звернення прокурора з цим позовом.

Наведені висновки не суперечать правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 927/880/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, на які здійснено посилання скаржником у додаткових поясненнях до касаційної скарги, з огляду на те, що у цих справах, за встановлених судом обставин, прокурором при зверненні до суду з позовом не було зазначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права, що і стало підставою у справі № 927/880/17 для залишення позову без розгляду, а у справі № 924/1237/17 - для відмови у позові.

Натомість у справі, яка розглядається, судами встановлено, що оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Одеси має здійснювати Одеська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання додаткового договору, які є незаконними та порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Одеси, прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а Одеську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Одеси, виходячи із спірних правовідносин, не існує.

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судом під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про наявність правових підстав для визнання незаконним і скасування рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7111-VІ та визнання недійсним додаткового договору від 04.03.2016 про поновлення договору оренди землі від 08.06.2006. При цьому суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно задовольнили позов.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

При цьому необґрунтованим є посилання у касаційній скарзі ПП "Кніжний ринок" на порушення судами при вирішенні спору статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судами у справі було встановлено відповідність втручання у право ПП "Кніжний ринок" на мирне володіння майном трьом критеріям правомірності такого втручання відповідно до практики Європейського суду з прав людини: втручання ґрунтується на наведених вище вимогах закону; відповідає суспільному інтересу, який полягає у відновленні прав територіальної громади; з дотриманням принципу пропорційності при такому втручанні, оскільки на орендованій земельній ділянці знаходяться тільки тимчасові споруди, а навіть у оспорюваному рішенні Одеської міської ради передбачено її право на дострокове припинення договору оренди з ПП "Кніжний ринок" з мотивів суспільної необхідності.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення постановлено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Кніжний ринок" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018 у справі № 916/749/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Одеської області від 29.03.2018 у справі № 916/749/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий