Постанова

від 27.06.2018 по справі 826/5602/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5602/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника позивача - Кізік А.М.

представника відповідача - Кушнір А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТМ Дизайн" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000111401, №0000141401 від 04 січня 2017 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішення від 19 березня 2018 року адміністративний позов задовольнив. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові повідомлення - рішення, які були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки, є протиправними.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивачем виписано податкові накладні та відображено в податковому та бухгалтерському обліку фінансово-господарські операції з підприємствами які мають ознаки фіктивності без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків по ланцюгу постачання, в зв'язку з чим вказані дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України та дали змогу мінімізації податкових зобов'язань для СГД реального сектору економіки.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року.

Дана перевірка була оформлена актом №141/10-36-14-01/34297426 від 07 грудня 2016 року.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44,1, 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 пп. 135.4.1. пп 135.4.2 п.135.4 пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 320 491 грн.; п. 198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.44.1 ст.44 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 94881 грн.; п.238.1 ст.238 ПК України, в результаті занижено збір за першу реєстрацію 375,69 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000111401 від 04 січня 2017 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 118601,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням донараховано 94881,00 грн. та за штрафними санкціями 23720,00 грн.;

- №0000141401 від 04 січня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 380638,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 320491,00 грн. та за штрафними санкціями 60147,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою №1554/6 від 23.01.2017 року.

За наслідками процедури адміністративного (досудового) оскарження, Державна фіскальна служба України залишила оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Компанія ТМ Дизайн" (постачальник), з однієї сторони та TOB Фінансово - Промислова Груп Діоніка (покупець), з іншої сторони, укладено Договір купівлі - продажу №81 від 03.06.2014 року відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості, по цінам, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, а покупець у свою чергу зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товар. Поставка товару здійснюється покупцем самостійно, власними силами та транспортними засобами зі складу постачальника. Місцем відвантаження товару за даним договором є склад постачальника за наступною адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98. Приймання-передача товару покупцю відбувається за видатковими накладними, в яких зазначається номер та дата цього Договору, на підставі якого здійснюється поставка товару кількість та ціна продукції, яка відвантажується. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної Покупцем.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного вище договору, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, банківські виписки та інші документи, які судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Також між позивачем (покупець) та TOB Доліньо (продавець) укладено Договір №16-15-/ОП від 24.09.2015 року, відповідно до умов якого Поставщик обязуется передать в собственность Покупателя товар, выполнить пусконаладочные работы, а Покупатель обязуется принять товар и пусконаладочные работы и уплатить оговоренную настоящим Договором сумму. Поставщик обязуется поставить товар на условиях франко-завод улица Академика Павлова, 82, г. Харьков (EXW Инкотермс-2000). Товаром является оборудование: Фрезерный станок Т 55 ELITE S, в количестве 1 шт. на общую суму 182689,80 грн.; Сверлильно-присадочный станок ADVANCE 21 в количестве 1 шт. на общую суму 101010,00 грн.; Форматно-раскроечный станок SI 300 CLASS в количесте 1 шт. на общую суму 248990,00 грн. Перечень товара приведен в Приложении № 1 к настоящему Договору. Качество товара соответствует требованиям Технического регламента безопасности машин, утвержденного Постановлением КМУ № 62 от 30.01.2013 г. .

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного вище договору, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки та інші документи, які судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Крім того, позивачем (покупець) та ТОВ СТАЛПЛІТ (продавець) укладено Договір купівлі-продажу №20/11 від 20.11.2014 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідному асортименті, кількості, по цінам, в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, а покупець у свою чергу зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар. Поставка товару здійснюється покупцем самостійно, власними силами та транспортними засобами зі складу Постачальника. Місцем відвантаження товару за даним договором є склад постачальника за наступною адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98. Приймання-передача товару покупцю відбувається за видатковими накладними, в яких зазначається номер та дата цього Договору, на підставі якого здійснюється поставка товару кількість та ціна продукції, яка відвантажується. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної Покупцем.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного вище договору, податкову накладну, видаткову накладну, банківські виписки та інші документи, які судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Розміри та порядок плати податку на прибуток, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1, пункту 44.2. статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2. статті 138 Податкового кодексу України).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підставою для якого є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того суд в даному випадку враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 11.02.2015 року в справі № К/800/1217/13 відносно того, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши всі матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

Дані докази повністю підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з TOB Фінансово - Промислова Груп Діоніка , TOB Доліньо , ТОВ СТАЛПЛІТ та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди, а також спростовують висновки перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ.

Водночас зазначені в акті перевірки висновки про відсутність реального виконання господарських зобов'язань, порушення позивачем вимог податкового законодавства шляхом завищення податкового кредиту з ПДВ і заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток є нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Перевіркою не було встановлено у позивача відсутності первинних документів, обов'язок ведення і зберігання яких для цілей оподаткування ПДВ і податком на прибуток покладено на нього. Не встановлено порушень щодо порядку оформлення наданих до перевірки первинних документів. Перевіркою не встановлено порушень щодо мети придбання і подальшого використання позивачем товарів та робіт (послуг).

Викладені відповідачем аргументи для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додатну вартість та податку прибуток приватних підприємств є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

До того ж відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами не визнано недійсними.

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум об'єкта оподаткування податком на прибуток і податкового кредиту з ПДВ підтверджена матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 27.06.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

А.Ю.Коротких