Ухвала

від 17.09.2018 по справі 826/5602/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 вересня 2018 року

Київ

справа №826/5602/17

касаційне провадження №К/9901/56756/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 в адміністративній справі №826/5602/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТМ Дизайн" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ТМ Дизайн" звернулося у квітні 2017 року до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 19.03.2018 позовні вимоги задовольнив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 27.06.2018 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2018 залишив без змін.

Головне управління ДФС у Київській області звернулося 19.07.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статтей 14, 135 Податкового кодексу України, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 826/5602/17 є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.01.2017 №0000111401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 118601грн., №0000141401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 380638грн.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем. Такі докази повністю підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з TOB Фінансово - Промислова Груп Діоніка , TOB Доліньо , ТОВ СТАЛПЛІТ та правомірність відображення ним цих операцій у податковому обліку за вказані звітні періоди, а також спростовують висновки перевірки про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток і ПДВ.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень, також не міститься.

Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2018 у справі щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2017 №0000111401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 118601грн., №0000141401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 380638грн., не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Головному управлінню ДФС у Київській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 в адміністративній справі №826/5602/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ТМ Дизайн" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева І.Я.Олендер