Постанова

від 18.04.2018 по справі 815/4245/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/4245/14

Категорія: 7.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Аквавінтекс на постанову від 27 листопада 2017 року, ухвалену Одеським окружним адміністративним судом у складі головуючого-судді Андрухіва В.В., повний текст якої складений 04 грудня 2017 року, у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Аквавінтекс до Державної екологічної інспекції в Одеській області про часткове скасування припису Державної екологічної інспекції в Одеській області від 24.06.2014 року № 23,-

ВСТАНОВИВ:

22.07.2014 року ТОВ СП Аквавінтекс звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Одеській області, в якому просило суд:

- скасувати припис відповідача від 20.06.2014 року № б/н, в частині заборони використання артезіанської свердловини № 5072 без дозволу на спецводовикористання до моменту отримання дозволу, зобов'язання отримати дозвіл на спецводовикористання та дозвіл на користування надрами.

Ухвалою від 18.08.2014 року Одеський окружний адміністративний суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 815/3598/14 (т. 1 а.с. 154-157).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 року провадження у справі відновлено (т. 1 а.с. 160).

Постановою від 16 березня 2015 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ТОВ СП Аквавінтекс (т. 1 а.с. 218-224).

Ухвалою від 19 листопада 2015 року Одеський апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги ТОВ СП Аквавінтекс та залишив без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року (т. 2 а.с. 55-62).

Ухвалою від 12 квітня 2017 року Вищий адміністративний суд України частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ СП Аквавінтекс , скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 137-141).

14 вересня 2017 року ТОВ СП Аквавінтекс уточнило позовні вимоги (т. 2 а.с. 259-260) та просило суд :

- скасувати припис Державної екологічної інспекції в Одеській області від 24.06.2014 року № 23, в частині заборони використання артезіанської свердловини № 5072 без дозволу на спецводовикористання до моменту отримання дозволу, зобов'язання отримати дозвіл на спецводовикористання та дозвіл на користування надрами.

Уточнена позовна заява прийнята до розгляду Одеським окружним адміністративним судом протокольною ухвалою від 28.09.2017 року (т. 2 а.с. 263 - № 24 запису в Журналі судового засідання).

Постановою від 27 листопада 2017 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ТОВ СП Аквавінтекс (т. 3 а.с. 35-42).

Не погоджуючись з постановою суду від 27.11.2017 року ТОВ СП Аквавінтекс подало апеляційну скаргу (т. 3 а.с. 50-58), в якій просить скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що в обґрунтування адміністративного позову ТОВ СП Аквавінтекс наполягало на тому, що висновки Державної екологічної служби в Одеській області за змістом припису від 24.06.2014р. № 23 є безпідставними, а зазначений припис підлягаю скасуванню в судовому порядку в наступній частині:

- не використовувати артезіанську свердловину без дозволу на спецводокористування №5072 до моменту отримання спец водокористування;

- отримати дозвіл на спец водокористування;

- отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що в період з 04.06.2014р. по 20.06.2014р. Державною екологічною службою в Одеській області Державної екологічної служби України проведена планова перевірка ТОВ СП Аквавінтекс щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього середовища.

За результатами вищезазначеної перевірки посадовими особами Державної екологічної служби в Одеській області складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

Як наслідок, на підставі акту перевірки пред'явлено припис від 20.06.2014р. б/н, яким ТОВ СП Аквавінтекс приписано наступне:

1. Необхідно розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з вказівкою термінів виконання та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом, копію і план заходів направити в Державну екологічну службу в Одеській області.

2. Організувати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

3. Не використовувати артезіанську свердловину без дозволу на спецводокористування №5072 до моменту отримання спец водокористування.

4. Отримати дозвіл на спец водокористування.

5. Отримати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Апелянт зазначає, що він не погоджується з пунктами 3, 4, 5 припису Державної екологічної служби в Одеській області від 20.06.2014р. б/н з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

- ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

- органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Апелянт вказує, що дозвіл на спеціальне водокористування ТОВ СП Аквавінтекс було видано Державним управлінням охорони навколишнього середовища в Одеській області (код ЄДРПОУ 25915261) 30.11.2010р. терміном на три роки (до 16.11.2011р.).

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

Апелянт зазначає, що у ТОВ СП Аквавінтекс дозвол на спеціальне водокористування є довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років), термін дії якого закінчився 16.11.2011 р.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України у разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Враховуючи викладене, апелянт вказує, що 16.11.2011р. ТОВ СП Аквавінтекс повинно було звернутися до Державного управління охорони навколишнього середовища в Одеській області з клопотанням про продовження строків спеціального водокористування.

Але, як стало відомо апелянту, вищезазначена установа станом на 16.11.2011р. перебувала в стані припинення, а 27.03.2013 р. в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис про перебування Державного управління охорони навколишнього середовища в Одеській області (код ЄДРПОУ 25915261) в стані припинення.

Підсумовуючи зазначене, апелянт вважає, що можна дійти до єдиного правильного висновку проте, що ТОВ СП Аквавінтекс на теперішній час має дозвіл на спеціальне водокористування, але було позбавлено можливості звернутися до державного органу, який його видав, для продовження такого дозволу.

Також, апелянт зазначає, що відповідно до п.п. 327.1, 327.3 ст. 327 Податкового кодексу України, за відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими у ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, підлягає оплаті як за понадлімітне використання.

Апелянт звертає увагу на те, що з моменту закінчення терміну дії дозволу ТОВ СП Аквавінтекс сплачує за водокористування у максимально можливому розмірі.

Ст. 56 Водного кодексу України передбачено порядок припинення права спеціального водокористування, а саме:

- за клопотанням водокористувача у випадках, передбачених пунктом 1 статті 55 цього Кодексу;

- за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 2-4 статті 55 цього Кодексу;

- за рішенням Кабінету Міністрів України або відповідних рад у випадках, передбачених пунктами 5 і 7 статті 55 цього Кодексу;

- на вимогу органу, який видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 6 і 8 статті 55 цього Кодексу.

Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що, в розумінні вимог ст. 56 Водного кодексу України, права ТОВ СП Аквавінтекс на спеціальне водокористування не є припиненим.

Зазначає апелянт і про те що 11.08.2003р. між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та АТВТ Овідіопольский завод продовольчих товарів був укладений договір оренди земельної ділянки.

11.08.2003р. відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди від 11.08.2003р. АТВТ Овідіопольский завод продовольчих товарів було передано в платне користування земельну ділянку площею 2,6313 га.

01.07.2004р. була укладена трьохстороння додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 11.08.2003р. між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області, АТВТ Овідіопольский завод продовольчих товарів та ТОВ СП Аквавінтекс , відповідно до умов якої у зв'язку із зміною власника будівель та споруд, розташованих на орендованій земельній ділянці внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 11.08.2003р.

На підставі вищезазначеного, з моменту укладення додаткової угоду від 01.07.2004р. до договору оренди земельної ділянки від 11.08.2003 р., ТОВ СП Аквавінтекс набуло статусу землекористувача земельної ділянки площею 2,6313 га., яка знаходиться на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області по вул. Леніна 126.

Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарського-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищую 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для власних господарських і побутових потреб.

Оскільки ТОВ СП Аквавінтекс для власних побутових потреб здійснює водозабір з артезіанської свердловини № 5072/7828 - 90.0 м (дебіт - 9.0 м 3 /годину), враховуючи зазначені обставини та потужність артсвердловини (максимально можливий дебет - 216 м" на добу), апелянт вважає, що у нього відсутня необхідність одержання спеціального дозволу на користування надрами. При цьому апелянт посилається на роз'яснення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 19.12.2012р. вих. № 6437/0/20-12.

ТОВ СП Аквавінтекс зазначає, що в процесі консультаційної роботи із різними контролюючими органами стосовно зазначеного спірного питання отримало наступну інформацію.

Зокрема, ТОВ СП Аквавінтекс звернулося до Причорноморського ДГП із запитом щодо надання роз'яснень про необхідність такого дозволу та Листом № 02/1008 від 12.09.2012р.отримало відповідь, що за роз'ясненнями щодо необхідності отримання спеціального дозволу на користування надрами Вам необхідно звернутися до Державної служби геології та надр України (03680, м. Київ, вул. Ежена Потьє,16).

В зв'язку і цим ТОВ СП Аквавінтекс звернулося до Державної служби геології та надр України та Листом № 9336/01/04-12 від 19.10.2012 р. отримало відповідь, в якій повідомлено про те, що роз'яснення із зазначеного питання розміщено на офіційному сайті Державної служби геології та надра України в розділі Надрокористувачу (роз'яснення, коментарі, відповіді) . Також в листі зазначено, що надання офіційних тлумачень та роз'яснень нормативних положень законодавчих актів з метою встановлення їх однозначного та правильного розуміння і застосування на всій території держави виходять за межі повноважень Держгеонадр України, що діє відповідно до свого Положення, затвердженого Указом Президента України від 06.04. 2011 № 391/2011.

Апелянт зазначає, що, не отримавши роз'яснень з зазначених питань, ТОВ СП Аквавінтекс звернулося до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та Листом № 6437/0/20-12 від 19.12.2012р. отримало відповідь, в якій було зазначено, що враховуючи норми Кодексу, у разі видобування підземних вод з свердловини, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого (крім виробництва фасової питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови , що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, відсутня необхідність одержання спеціального дозволу на користування надрами. Більш детальну інформацію з порушених у листі питань може бути надано Міністерством екології та природних ресурсів України.

Апелянт зазначає, що вищезазначений висновок ґрунтувався на положеннях ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, відповідно до якої землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

В подальшому ТОВ СП Аквавінтекс звернулося до Міністерства екології та природних ресурсів України, яке переадресувало лист до Державно служби геології та надр України, яке Листом № 1702/03/04-13 від 25.02.2013р.надало відповідь, в якій повідомило, що з метою забезпечення реалізації державної політики, а також узагальнення практики застосування законодавства з питань геологічного вивчення та раціонального використання надр Державна служба геології та надр України опрацювала та узагальнила матеріали і розмістила їх на офіційному веб-сайті. В листі також було зазначено про те, що надання офіційних тлумачень та роз'яснень нормативних положень законодавчих актів з метою встановлення їх однозначного та правильного розуміння і застосування на всій території держави та надання роз'яснень таких положень виходить за межі повноважень Державної служби геології та надр України, що діє відповідно до свого Положення, затвердженого Указом Президента України від 06.04. 2011 № 391/2011.

Апелянт зазначає про те, що приймаючи до уваги заявлені позовні вимоги, а також преюдиціальність обставин, встановлених в рамках провадження по адміністративній справі № 815/3598/14 щодо встановлення факту необхідності отримання ТОВ СП Аквавінтекс дозволу на спеціальне водокористування, а також дозволу на користування надрами або відсутності такої необхідності, під час розгляду Одеським окружним адміністративним судом адміністративної справи № 815/4245/ 14, ТОВ СП Аквавінтекс подано заяву про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2014р. по адміністративній справі № 815/3598/14 за позовом ТОВ СП Аквавінтекс до Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області, головного державного інспектора Територіального управління ДІН в БГДП за ОКПС Держгірпромнагляду в Одеській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису №21 від 16.04.2014р.

Заявою за вих. № 3251/02 від 15.08.2014р. Державна екологічна служба в Одеській області підтримала вищезазначену правову позицію ТОВ СП Аквавінтекс щодо взаємопов'язаності адміністративної справи № 815/4245/14 та № 815/3598/14.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2014р. клопотання представника ТОВ СП Аквавінтекс було задоволено, провадження у справі №815/4245/14 зупинено до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у справі №815/3598/14.

Апелянт вказує, що 23.07.2014р. Одеським окружним адміністративним судом розглянуто адміністративну справу № 815/3598/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Аквавінтекс до Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області, головного державного інспектора Територіального управління ДІН в БГДП за ОКПС Держгірпромнагляду в Одеській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису № 21 від 16.04.2014р., в якому інспектор посилається на наступні порушення:

- відсутній дозвіл на спец водокористування;

- відсутній дозвіл на користування надрами;

- відсутній дозвіл Держгірпромнагляду щодо робіт пов'язаних з експлуатацією свердловини № 5072 під час геологічного вивчення і розробки;

- відсутній план розробки Великодолинського родовища підземних вод;

- не призначено наказом особу відповідальну за експлуатацію артсвердловини №5072;

- не розроблена посадова інструкція для відповідальної особи за експлуатацію свердловини;

- не проходження відповідальної особи спеціального навчання за рахунок роботодавця;

- не забезпечення проведення одного раз на рік генеральної перевірки свердловини, устаткування та усіх трубопроводів с записом до паспорту свердловини;

- невнесення до паспорту свердловини даних щодо ремонту свердловини та результатів перевірки та іспитів;

- відсутній графік планово-попереджувального ремонту споруджень та устаткування свердловини;

- не представлені протоколи вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування;

- не розроблена інструкція з охорони праці при виконанні робіт з прийому чи спуску електричних насосів в свердловинах.

За результатами вищезазначеної справи № 815/3598/14, у відкритому судовому засіданні Одеського окружного адміністративного суду 25.07.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, якою позовні вимоги ТОВ СП Аквавінтекс були задоволені повністю, припис № 21 від 16.04.2014р. було визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись з приведеною вище правовою позицією суду першої інстанції Територіальне управління Держгірпромнагляду в Одеській області звернулось до Одеського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по адміністративній справі № 815/3598/14, в якій просило адміністративний суд апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення по даній справі, яким у задоволенні позову ТОВ СП Аквавінтекс Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області, головного державного інспектора Територіального управління ДІН в БГДП за ОКПС Держгірпромнагляду в Одеській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису № 21 від 16.04.2014р. відмовити.

Апелянт зазначає, що за результатами розгляду апеляційної скарги, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015р. по адміністративній справі № 815/3598/14 апеляційну скаргу Територіальне управління Держгірпромнагляду в Одеській області задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по адміністративній справі № 815/3598/14 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ СП Аквавінтекс до Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області, головного державного інспектора Територіального управління ДІН в БГДП за ОКПС Держгірпромнагляду в Одеській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису № 21 від 16.04.2014р. відмовлено.

Не погоджуючись із правовою позицією апеляційного суду, 18.02.2015р. ТОВ СП Аквавінтекс звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015р. по адміністративній справі № 815/3598/14.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015р. вищезазначену касаційну скаргу прийнято до провадження (касаційне провадження К/800/6894/15) та витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу № 815/3598/14.

18.06.2015р. постановою Вищого адміністративного суду України в рамках касаційного провадження К/800/6894/15 за касаційною скаргою ТОВ СП Аквавінтекс було часткового задоволено касаційну скаргу та змінено постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. шляхом викладення абзацу 1 резолютивної частини постанови в наступній редакції: Позов ТОВ СП Аквавінтекс задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати пункти 1-4 припису № 21 від 16.04.2014р., складеного Головним державним інспектором Територіального управління ДІН в БГДП за ОКПС Держгірпромнагляду в Одеській області ОСОБА_3 за результатами перевірки 16.04.2014р. , постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015р. скасовано.

Апелянт зазначає, що Вищий адміністративний суд України за змістом постанови від 18.06.2015р. в рамках касаційного провадження К/800/6894/15 встановив, оскільки позивач використовує підземні води на власній земельній ділянці та для власних господарсько-побутових потреб в обсязі не більше 300 мЗ, він не зобов'язаний отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами.

Посилання суду апеляційної інстанції на дозвіл спеціального водокористування, що виданий позивачу 30.11.2010р., та в якому зазначено ціль водокористування - виробничі та господарсько-побутові потреби, як на підтвердження того, що позивач здійснює водозабір зі артезіанської свердловини № 5072 для виробничих потреб, є необґрунтованим, оскільки вказані цілі не є взаємовиключними та можуть використовуватись суб'єктом господарювання на власний розсуд.

За таких обставин, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 72 КАС України апелянт вважає, що в рамках провадження по адміністративним справам № 815/ 4245/14 та № 815/3598/14 хоча і оскаржуються приписи різних контролюючих органів, але встановлюються обставини щодо необхідності отримання ТОВ СП Аквавінтекс спеціального дозволу на користування надрами.

Проте суд першої інстанції не зважаючи на преюдиційність обставин встановлених Вищим адміністративним судом України в рамках касаційного провадження К/800/6894/15, дійшов протилежного висновку та надав іншу оцінку обставинам, які уже були встановлені рішенням, що набрало законної сили.

Апелянт звертає увагу на те, що за змістом постанови Вищого адміністративного суду України у адміністративний справі № 815/3598/14 в рамках касаційного провадження К/800/6894/15, суд дійшов висновку про відсутність необхідності отримання ТОВ СП Аквавінтекс спеціального дозволу на користування надрами.

В той час як за змістом оскарженої постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2017р. у справі № 815/4245/14 суд першої інстанції дійшов протилежного висновку - про необхідність отримання ТОВ СП Аквавінтекс спеціального дозволу на користування надрами.

Також, апелянт посилається на те. що суд першої інстанції проігнорував твердження ТОВ СП Аквавінтекс про те, що чинним законодавством не встановлено визначення понять виробничі та господарського-побутові потреби.

Відповідно до міждержавного стандарту, на який посилається Державна екологічна служба в Одеській області - ГОСТ 17.1.1.04-80 Охорона природи. Гідросфера. Класифікація підземних вод за їх цільовим використанням до господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарства (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення, промислові (без теплоенергетики) потреби, потреби теплоенергетики та ін.

ТОВ СП Аквавінтекс звертає увагу на те, що вищезазначеним міждержавним стандартом ГОСТ 17.1.1.04-80 Охорона природи. Гідросфера. Класифікація підземних вод за їх цільовим використанням взагалі не використовується поняття виробничі потреби .

Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра законодавець розрізняє виробничі, господарські та побутові потреби, при чому господарські та побутові потреби зазначаються окремо (не господарсько-побутові, а саме господарські та побутові). Також апелянт звертає увагу, що в квартальних звітах про використання води 2-ТП (водгосп) наявні графи для внесення інформації щодо використання води для госп-питних та виробничих потреб. При цьому, у розумінні ст. 23 Кодексу України про надра, в формі звіту про використання води 2-ТП (водгосп) взагалі відсутня графа для внесення інформації щодо використання води для господарських та побутових потреб.

Враховуючи викладені доводи, апелянт також зазначає, що при ухваленні оскарженої постанови суд першої інстанції в порушення ч. 1 ст. 72 КАС України проігнорував обставини, встановлені постановою Вищого адміністративного суду України в адміністративний справі № 815/3598 /14 в рамках касаційного провадження К/800/6894/15.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, матеріалами справи підтверджено та не оспорюється сторонами у справі, що товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Аквавінтекс зареєстроване 01.10.1997 року Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області за №15431200000000040 (т. 2 а.с. 181).

ТОВ СП Аквавінтекс є підприємством, яке спеціалізується на виробництві виноградних вин, інших недистильованих напоїв із зброджуваних продуктів.

В період з 04.06.2014 року по 20.06.2014 року, на підставі наказу №640 від 30.05.2014 року, направлення на перевірку №2297/11 від 30.05.2014 року, державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Одеської області ОСОБА_2, ОСОБА_4 проведена перевірка ТОВ Спільне підприємство Аквавінтекс з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За результатами перевірки 20.06.2014 року складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (т. 1 а.с. 9-17).

Відповідно до акту перевірки, Державною екологічною інспекцією в Одеській області встановлені наступні порушення, допущені позивачем:

- абз.2 ч.1 ст.10, ч.5 ст.11 Закону України Про охорону атмосферного повітря - не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

- п.9 ч.1 ст.44, ч.1 ст.49 Водного кодексу України - не отримано дозвіл на спеціальне водокористування;

- ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра - не отримано спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

Також суд першої інстанції встановив, що 24.06.2014 року відповідач склав припис №23, яким приписав (т. 1 а.с. 18-19):

1) розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з вказівкою термінів виконання та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію і план заходів направити в Державну екологічну інспекцію в Одеській області - 14 днів після отримання акту перевірки;

2) організувати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - до 20.09.2014 року;

3) не використовувати артезіанську свердловину без дозволу на спецводокористування №5072 до моменту отримання спецводокористування - постійно;

4) отримати дозвіл на спецводокористування - до 20.11.2014 року;

5) отримати спеціальний дозвіл на користування надрами - до 20.11.2014 року.

Апеляційний суд зазначає, що предметом спору є пункти 3, 4, 5 припису № 23 від 24.06.2014 року.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, послався на пункт 9 статті 44, статті 48, 49 Водного кодексу України, відповідно до яких спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише на підставі дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування є платним.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. У разі необхідності строки спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового користування. Продовження строків за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №321.

Пунктом 6 даного Порядку встановлено, що у разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко - або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи водокористування з артезіанської свердловини №5072 здійснювалося позивачем згідно з дозволом на спеціальне водокористування від 30 листопада 2010 року № Укп 2249-А/ОСОБА_5, терміном дії до 16 листопада 2013 року (т. 1 а.с. 20-27).

Матеріалами справи не спростований та сторонами у справі не оспорюється той факт, що після 16 листопада 2013 року позивач не продовжував строк дії дозволу на спеціальне водокористування.

Апеляційний суд, які і суд першої інстанції, відхиляє доводи апелянта - ТОВ СП Авкавінтекс про те, що він по закінченні строку дії дозволу мав бажання звернутися до Державного управління охорони навколишнього середовища в Одеській області з відповідним клопотанням про продовження строків дозволу, але ця установа на момент закінчення дозволу на спеціальне водокористування перебувала в стані припинення

Відповідно до ст. 33 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 159 Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища , наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 15 березня 2013 року № 98 Про ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях з 17 травня 2013 року припинили виконання своїх повноважень.

Відповідно до п. 4.4 Положення про Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, яке затверджено розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації від 07 травня 2013 року № 411/А-2013, зазначений орган готує дозволи на спеціальне використання природних ресурсів, дозволи на спеціальне водокористування в разі використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення, дозволи на проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду, дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктам господарювання, об'єкти яких належать до другої та третьої групи, дозволи на викиди забруднюючих речовин, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки суб'єктам господарювання, об'єкти яких належать до другої та третьої групи, дозволи на захоронення (складування) відходів (крім небезпечних) та здійснення інших операцій у сфері поводження з відходами відповідно до законодавства.

Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що апелянт повинен був звернутися на день закінчення дозволу на спецводокористування, а саме на 16 листопада 2013 року, до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації. Проте, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції апелянт - ТОВ СП Авкавінтекс не надав належних та допустимих доказів свого звернення до Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації. Посилання апелянта на проведення консультативної роботи, зокрема на листування з Причорноморським ДГП, Державною службою геології та надр України, Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Міністерством екології та природних ресурсів України не є належним доказом звернення до уповноваженого органу, яким є Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, з відповідним клопотанням про продовження строків дозволу. Так само не є зазначене листування і доказом позбавлення апелянта позбавлено можливості звернення до державного органу для продовження дозволу дозвіл на спеціальне водокористування.

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів позивача, які також зазначені в апеляційній скарзі, про те, що апелянт, як користувач земельної ділянки, має право, в межах наданої йому за договором оренди земельної ділянки, без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських та побутових потреб підземні води, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, з посиланням на те, що апелянт використовує не більше 216 м 3 на добу, внаслідок чого на апелянта розповсюджується дія ст.23 Кодексу України про надра.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи (т. 2 а.с. 165-169) 01 вересня 2012 року між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ СП Аквавінтекс укладений договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1 даного Договору, на підставі рішення VI скликання XXV скликання від 31.08.2012 року за №507-VI Про внесення змін до рішення №670-V від 28.05.2008 року Про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років ТОВ СП Аквавінтекс для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд в смт. Великодолинське, вул. Леніна №126, Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничих будівель і споруд, що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 126, смт. Великодолинське Овідіопольського району Одеської області.

Згідно з пунктом 5 Договору, в оренду передана земельна ділянка для експлуатації та обслуговування виробничих будівель та споруд та розміщення виробничої площі, загальною площею 2,9612 га.

За умовами цього договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 робочих днів після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі (п.13).

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т. 2 а.с. 186-187), право оренди на земельну ділянку апелянтом зареєстроване 28 липня 2014 року, тобто після проведення перевірки, яка відбулась в період з 04 по 20 червня 2014 року.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції зазначає, що статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра встановлено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

За таких обставин, чинним законодавством передбачений обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Також Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу.

Відповідно до ст.21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Статтею 23 Кодексу України про надра встановлено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. Проте видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Апеляційний суд погоджується і з висновком суду першої інстанції про те, що однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції проігнорував доводи позивача щодо відсутності у чинному законодавстві визначення поняття виробничі та господарсько-побутові потреби.

Суд першої інстанції правильно застосував у цій справі постанову Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року №922/2610/14 (№3-32гс15), в якій Верховний Суд України, розтлумачуючи поняття господарсько-побутові потреби , провівши системний аналіз приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра, дійшов висновку, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями водокористування для потреб галузей економіки та промислові потреби .

При цьому, Верховний Суд України зазначив про помилковість посилання Вищого господарського суду України на положення статті 3 Господарського Кодексу України про те, що господарськими потребами у контексті статті 23 Кодексу України про надра є потреби підприємства, пов'язані, у тому числі, з виробництвом. Верховний Суд України зазначив, що оскільки статтею 4 Господарського кодексу України визначено, що не є предметом регулювання даного кодексу земельні, гірничі, лісові та водні відносини, тому наведене в Господарському кодексі України тлумачення поняття господарська діяльність поширюється виключно на цей Кодекс, тоді як спірні правовідносини регулюються Водним кодексом України та Кодексом України про надра.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, перевіряючи доводи апелянта щодо квартальних звітів про використання води, які дублюють доводи адміністративного позову, зазначає, що відповідно до п.п. 1.1 Інструкції щодо заповнення форми 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України від 30 вересня 1997 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 1997 року за № 480/2284 (яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин), Інструкція розроблена у відповідності із ст. 5 Водного Кодексу і Законом України Про охорону навколишнього природного середовища і є обов'язковою для використання підприємствами (організаціями) - водокористувачами незалежно від їх відомчого підпорядкування та форми власності.

Звіт підписує керівник підприємства (організації), який несе відповідальність за правильність складання звіту, достовірність наведених в ньому даних і своєчасне подання його за встановленими адресами.

Відповідно до матеріалів справи - копій квартальних звітів про використання води ТОВ Спільне підприємство Аквавінтекс 2-ТП (водгосп) за IV квартал 2011 року, IV квартал 2012 року, IV квартал 2013 року, І квартал 2014 року, наданих апелянтом до суду першої інстанції, апелянтом вода використовувалась на госппитні та виробничі потреби, з якої більша частина води використовувалась на виробничі потреби (т. 2 а.с. 255-258).

Відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 17.1.1.04-80 , затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 31 березня 1980 року № 1452, який був чинним на час проведення перевірки, до господарсько-побутових потреб належать: господарсько-питне водопостачання (централізоване та нецентралізоване) територій житлової забудови та громадських будівель міських промислових районів та сільськогосподарських районів; кондиціонування повітря в громадських та житлових будівлях; полив та миття територій населених пунктів (вулиць, площ, зелених насаджень), робота фонтанів тощо; полив посадок в міських та селищних теплицях і парниках; інші потреби (в тому числі гасіння пожеж, промивання водопровідних та каналізаційних мереж).

До господарсько-побутових потреб не належать лікувальні, курортні та оздоровчі цілі, потреби сільського господарства (без зрошення та обводнення), а також зрошення та обводнення, промислові (виробничі) потреби; потреби теплоенергетики, територіальний перерозподіл стоку поверхневих вод та поповнення запасів підземних вод; скидання стічних вод та інші потреби, а також багатоцільове водокористування.

За змістом дозволу на спеціальне водокористування № УКР 2249-А/ОСОБА_5 (графа ціль водокористування ), виданого 30 листопада 2010 року, ТОВ СП Аквавінтекс дозволялось видобувати підземні води для виробничих та господарсько-побутових потреб, за даними копій квартальних звітів про використання води апелянтом вода використовувалась на госппитні та виробничі потреби, з якої більша частина води використовувалась на виробничі потреби, що спростовує доводи апелянта про використання підземних вод тільки для власних господарсько-побутових потреб.

Апеляційний суд погоджується з посиланням суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові цього суду від 23 червня 2015 року у справі № 21-413а15, відповідно до якої, видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами - при використанні підземних вод за умови неперевищення продуктивності забору води в обсязі 300 кубічних метрів на добу - мають право суб'єкти господарювання тільки для власних господарсько-побутових потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

За таких обставин, оскільки апелянт після закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування продовжував використовувати воду з артезіанської свердловини №5072, у тому числі здебільшого для виробничих потреб підприємства, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що апелянт зобов'язаний отримати відповідний дозвіл на спеціальне водокористування та спеціальний дозвіл на користування надрами.

Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування оскарженого припису №23 від 24.06.2014 року в частині вимог щодо не використання артезіанської свердловини №5072 без дозволу на спецводокористування до моменту отримання цього дозволу; отримання дозволу на спецводокористування; отримання спеціального дозволу на користування надрами).

При цьому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта які стосуються посилань на обставини іншої справи, а саме № 815/3598/17, та ухвалені в цій справі судові рішення, зокрема в рамках касаційного провадження № К/800/6894/15, за наступних обставин.

У цій справі, яка переглядається апеляційним судом, Вищий адміністративний суд України, скасовуючи ухвалою від 12.04.2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року, з направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, в мотивувальній частині ухвали встановив, що висновок зроблений судом касаційної інстанції у справі К/800/6894/15 (№ 815/3598/17) стосовно того, що ТОВ СП Аквавінтекс використовує підземні води на власній земельній ділянці та для власних господарсько-побутових потреб в обсязі не більше 300 м 3 , та не зобов'язаний отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами, зроблений на підставі того, що суд апеляційної інстанції не встановлював, а відповідач всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав належних доказів того, що позивачем здійснюється водозабір зі артезіанської свердловини № 5072 саме для виробничих потреб, та не може вважатися обставинами встановленими у справі № 815/3598/14 в розумінні ч.1 ст.72 КАС України.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Судові витрати, понесені апелянтом відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-9, 72-78, 139, ч. 5 ст. 242, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ч. 1 ст. 325, ст. ст. 328, 329 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Аквавінтекс залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 03 травня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_5