Постанова

від 26.06.2018 по справі 804/4874/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 червня 2018 року

справа №804/4874/16

адміністративне провадження №К/9901/33003/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Олендера І. Я., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року у складі судді Гончарової І. А. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів Семененка Я.В., Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю. у справі № 804/4874/16 за позовом Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Приватне акціонерне товариство Північний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України, далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2015 року № 0000515104, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 659 847 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3 329 923 грн 50 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

05 жовтня 2015 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наданими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку не підтверджено реальності господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю ДНК-Холдінг , Техно-бізнес , Шляхбуд КР , Шляхпостач КР , ТПК Памір .

05 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляд.

Підставами скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд стало те, що судами попередніх інстанцій не досліджено первинних документів, які надавалися позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, до заперечень на усіх стадіях податкового контролю. Поважність причин неподання первинних документів до суду першої інстанції позивач обґрунтовує неналежним повідомленням його про час і місце судового розгляду.

01 березня 2017 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, позовні вимоги Товариства задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із правомірності формування Товариством податкового кредиту за серпень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, січень, лютий 2015 року. Судами першої та апеляційної інстанцій констатовано, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок здійснення позивачем належного податкового та бухгалтерського обліку спірних господарських операцій.

03 березня 2018 року відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.

У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 185, підпункту 186.2.1, пункту 186.2 статті 186, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1. 201.2, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, статей 2, 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить помилковість оцінки судів попередніх інстанцій щодо реальності операцій позивача з контрагентами та вказує, що судами не надано оцінки доводам відповідача.

06 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк для усунення її недоліків з моменту отримання цієї ухвали.

27 березня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

17 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду клопотання задоволено з мотивів його обґрунтованості та продовжено строк для усунення недоліків на десять днів з моменту отримання цієї ухвали.

18 квітня 2018 року відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги.

27 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду здійснено відвід судді Гончарової І. А. від розгляду матеріалів касаційної скарги з підстав її участі у вирішенні справи у суді першої інстанції.

02 травня 2018 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та сформовано колегію.

03 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/4874/16.

10 травня 2018 року справа № 804/4874/16 надійшла до Верховного Суду.

Відзив позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у липні 2015 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 13 липня 2015 року № 8/28-01-51-04/00191023 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення положень статті 185, підпункту 186.2.1, пункту 186.2 статті 186, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1. 201.2, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено суму податкового кредиту та, відповідно, суму бюджетного відшкодування у розмірі 6 659 847 грн., у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів: серпень 2014 року - 1 535 776 грн. 20 коп., жовтень 2014 року - 12 445 грн. 42 коп., листопад 2014 року - 73 596 грн. 98 коп., грудень 2014 року - 4 820 000 грн., січень 2015 року - 18 533,4 грн., лютий 2015 року - 199 495 грн. 05 коп.

29 липня 2015 року керівником податкового органу на підставі акту перевірки, з урахуванням розгляду заперечень платника податків, та згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, № 0000515104, яким за порушення пунктів статей 185, підпункту 186.2.1, пункту 186.2 статті 186, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1. 201.2, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 6 659 847 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 329 923 грн. 50 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу винесення спірного податкового правопорушення, доводиться висновком акту перевірки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з Товариствами з обмеженою відповідальністю ДНК-Холдінг , Техно-Бізнес , Шляхбуд Кр , за якими сформовано податковий кредит за серпень 2014 року - 1 535 776 грн. 20 коп., жовтень 2014 року - 12 445 грн. 42 коп., листопад 2014 року - 73 596 грн. 98 коп., січень 2015 року - 18 533,4 грн. (Товариство з обмеженою відповідальністю ДНК-Холдінг ), за грудень 2014 року - 4 820 000 грн. (Товариство з обмеженою відповідальністю Техно-Бізнес ), за лютий 2015 року - 199 495 грн. 05 коп. (Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхбуд Кр ).

Позиція відповідача щодо нереальності спірних господарських операцій доводиться тим, що контрагенти позивача мають недостатню кількість основних фондів та трудових ресурсів для надання послуг та поставки товарів, відповідно до умов укладених договорів, відсутністю детальної інформації щодо фактично виконаних робіт, дефектністю первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, посиланнями на зустрічні перевірки контрагентів та дані інформаційних систем.

Підставою винесення спірних повідомлень-рішень є вчинення позивачем податкових правопорушень внаслідок здійснення господарських операцій, які, на думку відповідача, є нереальними.

Господарські відносини, за наслідком яких сформовано податковий кредит з вказаними контрагентами, виникли на виконання договорів поставки від 12 листопада 2013 року № 1734 (Товариство з обмеженою відповідальністю ДНК-Холдінг ), підрядів від 08 травня 2014 року № 511 (Товариство з обмеженою відповідальністю Техно-Бізнес ) від 01 січня 2015 року № 41 (Товариство з обмеженою відповідальністю Шляхбуд Кр ).

За змістом пунктів 198.1, 198.2 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту, серед іншого, відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів/послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, серед іншого, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, оформленою з дотриманням вимог, передбачених статтею 201 Податкового кодексу України.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що витрати для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України однією з підстав проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Положеннями пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України регламентовано порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню.

За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України податковому органу надано право протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, провести камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку затверджено постановою Кабінетом Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1238. До таких підстав, серед іншого, віднесено існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки.

Підпунктом б пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі встановлення податковим органом за результатами документальної позапланової виїзної перевірки перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування, такому платнику податку надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податків забезпечити зберігання первинних документів податкового та бухгалтерського обліку протягом 1095 днів з дня подання податкової звітності для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Судами попередніх інстанцій на виконання вказівок Вищого адміністративного суду України встановлено, що первинні документи на підтвердження спірних господарських операцій надавалися під час проведення перевірки та детально описані в акті перевірки. У подальшому до податкового органу надавалися додаткові документи, які не є первинними - сертифікати якості, довідки, тощо.

Реальність здійснених операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, використання їх у власній господарській діяльності, а також виконання будівельних робіт встановлена та досліджена судами попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих і достатніх первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що дефекти окремих первинних документів не свідчать про нереальність господарської операції за умови підтвердження її здійснення іншими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Посилання скаржника на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів є безпідставним. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Податковим органом не встановлено порушення формування позивачем податкового кредиту по факту придбання транспортних послуг.

Відсутність товарно-транспортної накладної, як доказ поставки товару, сам по собі ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар, який не є первинним документом.

Твердження скаржника про ненадання оцінки судами обставинам, викладеним в акті перевірки та запереченнях, не відповідає дійсності, оскільки судами досліджено всі надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку та спростовано доводи податкового органу про нереальність господарських операцій, покладених в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій, що знаходиться за межами касаційного перегляду відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/4874/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.Я.Олендер

С.C.Пасічник