Постанова

від 26.06.2018 по справі 816/2328/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2328/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участі представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод НГВО" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (головуючий І інстанції: Бойко С.С., повний текс складено 16.03.2018 р.) по справі № 816/2328/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод НГВО" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод НГВО" (надалі- позивач, платник податків, Товариство) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - відповідач, податковий орган) в якому просив визнати протиправним та скасувати:

податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області від 04 грудня 2017 №0013221405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 445 924, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 361 481 грн. за січень 2017 року;

податкове повідомлення - рішення від 04.12.2017 №0013201405, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року в розмірі 90 480, 00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у задоволені адміністративного позову Товариства відмовлено у повному обсязі (а.с.125, 126-133).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції висновувався на тому, що з огляду на наявні документи реальність господарських операцій позивачем не підтверджена належним чином. Саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Внаслідок відсутності у контрагента позивача ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, унеможливлювало здійснити господарські операції у спірному податковому періоді.

Крім того, з наявних у матеріалах справи специфікацій, актів приймання-передачі, платіжних доручень, видаткових та податкових накладних судом встановлено, що вони мають невідповідність даних щодо вартості товарів нібито придбаних позивачем у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", а саме: специфікації, акти приймання передачі та видаткові накладні виписано на суму з ПДВ 9 218 417, 86 грн., податкові накладні виписано на загальну суму з ПДВ 9 491 721, 84 грн., а згідно платіжних доручень позивачем переведено на рахунок ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" кошти в загальній сумі 9 218 421, 85 грн.. За наведених обставин, залучені до матеріалів справи копії документів жодним чином не підтверджують придбання позивачем товарів у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення вимог у повному обсязі.

Апелянт наголошує, що відповідачем протиправно зроблено висновок, який безпідставно підтриманий судом першої інстанції про безтоварність господарських операцій з його контрагентом, оскільки у Товариства наявні усі належним чином оформленні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені за результатами здійснення господарської діяльності. Відсутність матеріальних та трудових ресурсів у контрагента, не є підставою вважати відсутність придбання товару.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Наданий відзив на апеляційну скаргу в якій наголошує на законності прийнятих ППР, судового рішення стосовно заявлених позивних вимог. Просив залишити рішення суду без змін. В додаткових поясненнях також зауважував на порушених кримінальних провадженнях, невідповідністю номерних знаків за обліком зазначених в ТТН, автотранспорту який нібито здійснював перевезення бурового обладнання, невідповідністю місцю знаходження бурового обладнання.

Під час першого судового розгляду справи, представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі. Наголошував на реальності здійснення господарської операції з придбання бурової установки. По справі була оголошена перерва з надання часу для сторін додатково подати дані стосовно спірної операції. В останні три судові засідання представник позивача не з'явився. Перша неявка в судове засідання, обумовлена захворюванням представника, друга в зв'язку з викликом директора підприємства та представника до правоохоронних органів в межах кримінальної справи порушеної відносно Товариства, третя неявка обумовлена зайнятістю представника позивача в інших судових засідання, по яким вона здійснює представництво інтересів в межах цивільного та кримінальних проваджень. Судом апеляційної інстанції обов'язковою участь у розгляді справи сторін не визнавалась. Неявку в судове засідання представника позивача не можна вважати поважною. Колегія суддів вважає, що Товариство, як юридична особа не позбавлена можливості здійснити забезпечення представництва його інтересів в суді, як самостійно, так і через надання повноважень іншим особам. Участь представника позивача в інших судових засіданнях, не може ставити суд апеляційної інстанції при розгляді справи в залежність від бажання або можливості саме цієї особи, яка не є єдиною, представляти інтереси підприємства. Протиставлення одних інтересів з представництва в судах або здійснений представник на власний розсуд пріоритет такого представництва, не можна вважати належним чином користування своїми правами.

Так само, сторона позивача жодним чином протягом тривалого розгляду справи від початку подання апеляційної скарги, відкриття провадження у справі, його розгляду не спромоглась додатково надати дані стосовно питань які виникали під час розгляду справи щодо поставки Товару з адрес м.Києва до адреси розвантаження в м.Полтаві. Неналежне відношення до своїх прав та нехтування своїми процесуальними обов'язками з боку Позивача, не може унеможливлювати розгляд справи. Розгляд справи з урахуванням ч.2 ст.313 КАС України та надання оцінки спірним правовідносинам за можливе без участі представника позивача за наявними у справі документами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що Товариство (код ЄДРПОУ 36324587) зареєстровано як юридичну особу 18.12.2008, дата та номер запису в ЄДР від 18.12.2008 № 1 588 102 0000 008240 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава /т. 1 а.с. 24-30/.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, 43.13 розвідувальне буріння, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 71.12 Діяльність у сфері інжирінгу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах / т. 1 а.с.22/.

Позивач за Договором №01-01/17 оренди нежитлових приміщень від 02 січня 2017 року орендує частину нежитлового приміщення ремонтно-механічної дільниці, розташованої по вул..Лагода, 42 м.Полтава у ТОВ Техкомплектсервіс (а.с.57-80 т.2).

14.11.2017 року податковим органом, на підставі повідомлення від 13.10.2017 №623, виданого ГУ ДФС у Полтавській області, проведено позапланову документальну невиїзну ТОВ "Завод НГВО" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт" за період з 01.01.2017 по 28.02.2017.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

17.11.2017 року за результатами перевірки контролюючим органом складено акт №1515/16-31-14-05/36324587 /т. 1 а.с. 78-100/, за висновками якого встановлено порушення ТОВ "Завод НГВО" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, щодо недостовірності внесення до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 445 923, 71 грн.,

та п. 44.1 ст. 44, п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, щодо недостовірності внесення до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 90 479,92 грн.

04.12.2017 року на підставі вказаного акту перевірки, ГУ ДФС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0013221405 /т. 1 а.с. 134/, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 445 924, 00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 361 481 грн. за січень 2017 року;

та №0013201405 /т. 1 а.с. 135/, яким визначена сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 90 480 грн..

Як встановлено судами, у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" (код ЄДРПОУ 40782385). Так, 11.01.2017 між ТОВ "Завод НГВО" (покупець) та ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" (постачальник) укладено договір поставки №1101-2017, відповідно до якого останній зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю бурове обладнання, а покупець зобов'язується прийняти товар і вчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору /т. 1 а.с. 138/.

За умовами Договору поставки, перелік Товару, визначається у Специфікаціях. Якість Товару підтверджується сертифікатом якості або іншим документом, що підтверджує якість товару, що передбачений нормативними актами України для такого роду товару. За умовами та порядком поставки, місцем поставки та передача Товару є склад Покупця (м.Полтава, вул..Лагода, 42). Зобов'язання з поставки Товару здійснюється Постачальником і право власності переходить до Покупця з моменту передачі Товару та підписання Акта прийому-передачі Товару. Постачальник зобов'язаний надати, сертифікат якості, або паспорт на товар, товарно-транспортну накладну.

На підтвердження господарської операції, Товариством надано: Специфікація №1, 2 від 11.01.2017 та 01.02.2017 р., як додаток до Договору поставки від 11.01.2017 р. за переліком, що складає бурове обладнання; видаткові накладні №00011/1-00011/4 від 11.01.2017 р., 02.02.2017 р. №18, від 15.02.2017 р. №168; Акт приймання передачі Товару від 11.01.2017 р., 02.02.2017 р., 15.02.2017 р.; Акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2017 р. між ТОВ Позивачем та ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт (а.с.141-142, 143-147, 148, 149-154 т.1).

З даними товарно-транспортних накладних вантажні перевезення здійснювалося перевізником ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт відповідно до товарно-транспортних накладних від 11.01.2017 р.:

№0011/01, 0011/02 автомобілем НОМЕР_1 водій ОСОБА_2,

№0011/3 автомобілем НОМЕР_2 з причепом /напівпричем ВМ 4372 ХХ водій ОСОБА_3, місцем завантаження Товару здійснювалося за адресою м.Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4.

№0011/04 автомобілем ОСОБА_4 04017 ТЕ причіп/напівпричіп 02476 ТІ водій ОСОБА_4, місцем завантаження Товару здійснювалося за адресою м.Київ, бульвар Дружби Народів 14/16.

ТТН від 02.02.2017 р. №18 автомобіль НОМЕР_1 водій ОСОБА_2, місце завантаження Товару - м.Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4.

ТТН від 15.02.2017 р. №168 автомобіль НОМЕР_1 водій ОСОБА_2, місце завантаження Товару - м.Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4.

Товар відпускався директором ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт ОСОБА_5 (а.с.155-166 т.1).

За платіжним дорученням №1266 від 12.01.2017 року та №1325 від 17.02.2017 р. Позивачем через відділення ПАТ КБ Приват Банк перераховані кошти в сумі 8 675 542, 31 грн., в тому числі ПДВ на суму 1 445 923, 72 грн. та 542 879, 54 грн., в тому числі ПДВ 90 479, 92 грн. на користь ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт . На виконання Договору від 11.01.2017 р. (а.с.167-168 т.1).

ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт , як Постачальником виписані податкові накладні від 11.01.2017 р. №201-226; від 02.02.2017 р.№18; 15.02.2017 р. №168 (а.с.169-192 т.1). Зазначені податкові накладні зареєстровані в ЄРПН.

Зазначений Товар, оприбуткований Товариством та прийнятий Актом про приймання на склад, наданий звіти про дебіторські та кредитні операції, фотознімки бурового обладнання за місцем знаходження складу Позивача (а.с.199-249 т.1, 1-5 т.2).

Фактичного спору між сторонами щодо застосування правових норм матеріального права в межах спірних правовідносин не має. Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень ст..ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, умовою правомірності формування Позивачем показників податкової звітності, є реальність здійснених господарських операцій по укладеним договорам, при чому така правомірність та товарність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

З огляду на зазначене, основним спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної оцінки щодо доведеності або недоведеності з боку Позивача факту придбання бурового обладнання саме у ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт у спірному податковому періоді та правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача, прийнятих ним на підставі акту перевірки спірних податкових повідомлень - рішень.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися о уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів погоджується з виносками суду першої інстанції щодо недоведеності з боку позивача факту реальності господарської операції з придбання бурового обладнання саме від ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт .

Так, на висновки податкового органу та виявлених порушень з боку Позивача та відсутності факту реальності господарської операції мало вплив наявність податкової інформації у контролюючого органу стосовно контрагента ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт .

Аналізуючи листи регіонального сервісного центру МВС в Сумській області від 06.12.2017 №31/18-2849, регіонального сервісного центру в Полтавській області від 23.11.2017 №31/16-9-4116, регіонального сервісного центру в Тернопільській області від 01.12.2017 №31/19-6285 /т. 2 а.с. 21 зворот, 22, 22 зворот, 13, 24/, результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень, лютий 2017 року /т. 2 а.с. 85 - 92/, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про фактичну не доведеність господарської операції з ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт".

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема: 83.1.2. податкова інформація. Таким чином, при формуванні висновків, відповідачу на законодавчо закріпленому рівні надано право використання податкової інформації отриманої від інших податковим органів при формуванні своїх висновків, при чому оцінка такої податкової інформації повинна узгоджуватися в комплексній сукупності разом з іншими документами, в тому числі з об'єктивною фізичною та технічною можливістю вчинити ту чи іншу господарську операцію, яка може залежить від різних чинників.

Хоча, відповідачем не встановлено недоліків дефекту складаних по формі документів податкового та бух.обліку по операції з постачання від ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" бурового обладнання, в той же час, відсутність у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, об'єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ним товарів, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів.

Не зважаючи на заповнення усіх граф документів, проведення розрахунку та подальше використання у власній господарській діяльності, з огляду на наявні обставини справи, не доводять самого факту придбання позивачем у контрагента бурового обладнання.

Доводи представника позивача-апелянта та зазначення в ТТН про придбання товару за місцем його знаходження, є безпідставними. Це спростовується не лише об'єктивними даними та технічною не спроможністю здійснити такий об'єм поставки товару від одного пункту навантаження м.Києва до іншого протягом фактично дня, при чому за ТТН від 11.02.2017 р. автомобілем НОМЕР_1 водій ОСОБА_2 здійснено два вантажних перевезення (час навантаження, розвантаження, слідування по маршруту значної відстані), а також відсутністю інших документальних підтверджень в своїй сукупності, які б підтверджували навантаження, розвантаження, їх зберігання, підрахунок складових товару для встановлення об'єму та кількості. Зазначені поставки є дуже значними показниками не тільки за об'ємом, але ж і за кількістю, за масою, а тому у податкового органу виникло обґрунтоване питання щодо недоведеності з боку позивача документами первинного обліку факту поставки товару у відповідності до умов договору поставки.

Як вже було встановлено, що місцем навантаження Товару у трьох випадках був м.Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4. Зазначені обставини є значущими в межах спірних правовідносин, бо має одне з визначальних значень.

Так, з огляду на представлені відповідачем до суду апеляційної інстанції даних про місце навантаження, за зазначеною адресою розташований п'ятиповерховий житловий будинок. З наданого фотознімків відео обзору цього об'єкту добре видно фасад та задній двір будинку, жодних складських приміщень, які б могли свідчити про перебування бурового обладнання, яке представлено на фотознімках стороною позивача у себе на складі. за вказаною адресою не встановлено.

Так само, стороною позивача не доведено перед судом стосовно розташування та перебування інших складових Товару за іншою адресою завантаження Товару зазначеною в ТТН №0011/04 - м.Київ, бульвар Дружби Народів 14/16.

Перед судом не доведено взагалі наявність у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" будь-яких складських приміщень за наявними адресами, які б мали вмістити такий дуже значний об'єм обладнання. Сторона позивача не спромоглася довести та пояснити спосіб, засоби, умови, враховуючи стислий строк здійснення навантажувальних в одному місці та розвантажувальних робіт в іншому, об'єкту з якого здійснювалось таке навантаження до вантажних автомобілів, технічної можливості здійснення такого, а так саме перевезення від одного пункту до іншого, при тому, що таке за своє кількістю перевезення мало свої певні часові специфічні особливості з огляду на відстань, рух транспорту в межах міста, за його межами. При чому, колегія суддів зазначає, що якщо сторона позивача була учасником навантажувальних робіт, то повинна знати та не тільки детально пояснити, але ж документально підтвердити об'єкт, звідки таке завантаження здійснювалось, його спосіб та інші деталі пов'язані з цим. Будь-які припущення сторони позивача з цього приводу не можна вважати належними доказами та не може бути покладені в основу доведеності таких обставин.

Так само, відсутнє підтвердження факту господарських відносин з водіями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зазначені в товарно-транспортних накладних, з питань пов'язаних наданих послуг перевезення вантажу.

Колегія судів вважає, що позивач за умови реальності господарських відносин з контрагентом ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", при чому такі відносини мають значну грошову вираженість та економічну спрямованість на отримання прибутку, не був позбавлений можливості (при чому розгляд справи здійснюється протягом значного часу), для уникнення негативних наслідків не тільки в економічному сенсі для підприємства, а в тому числі щодо уникнення проблемних питань кримінальної відповідальності, запросити у свого контрагента, яка здійснювала поставку товару необхідні документи, що підтверджують таку поставку.

Окрім того, з наданих до суду відповідачем даних РСЦ МВС в Сумській області стосовно транспортних засобів з реєстраційними номерами 02476 ТІ, АЕ 1936 ЕК, ВМ 5959 АС, ВМ 4372 ХХ, 01017 ТЕ за юридичними особами ТОВ Завод НГВО та ТОВ Кварт-Бізнес-Продукт не зареєстровані.

При чому, номерний знак НОМЕР_3 належить іншому автотранспорту- КАМАЗ 5410, 1986 р. випуску, який 28.12.2010 року був вибракуваний; номерний знак ВМ 4372ХХ значиться за напівпричепом Floor Flo 12-2-2, 1987 р. випуску. За інформацією РСЦ в Тернопільській області, номерний знак НОМЕР_4 належить напівпричепу Krone s 01, 29.01.2009 року, знятого з обліку. Номерний знак НОМЕР_5 належить автомобілю УАЗ 3962.

Судом обґрунтовано прийнято також до уваги, що господарські правовідносини позивача з його контрагентом мали місце упродовж незначного проміжку часу, основний обсяг операцій стосувався придбання товарів, що не обумовлено їх використанням у власній господарській діяльності цієї особи.

При цьому, податковим органом на підставі наявної податкової інформації зроблений цілком обґрунтований висновок про сумність поставки Товару, з огляду на встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені порушеного слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівенській області 29.12.2016 року №32016180000000119 за ч. ст..205-1 КК України. За здійсненим податковим органом аналізом ЄРПН ТОВ встановлено, що реалізований Позивачу товар від Кварт-Бізнес-Продукт був придбаний останнім у Торговий будинок Дніпро , ПП ЛРП , а також ТОВ Голдменд , при чому таке придбання здійснювалось частковими партіями, не зважаючи на цілісний комплект бурового обладнання, що складає його невід'ємну складову такого об'єкта. Також, цим кримінальним провадженням встановлені подача фіктивних документів на створення ряду господарюючих суб'єктів, в тому числі ТОВ Торговий будинок Дніпро , ПП ЛРП які нібито здійснили поставку цього бурового обладнання до ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт".

Крім того, з наявних у матеріалах справи специфікацій, актів приймання-передачі, платіжних доручень, видаткових та податкових накладних судом першої інстанції встановлено, що вони мають невідповідність даних щодо вартості товарів нібито придбаних позивачем у ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт", а саме: специфікації, акти приймання передачі та видаткові накладні виписано на суму з ПДВ 9218417,86 грн., податкові накладні виписано на загальну суму з ПДВ 9491721,84 грн., а згідно платіжних доручень позивачем переведено на рахунок ТОВ "Кварт-Бізнес-Продукт" кошти в загальній сумі 9218421,85 грн.. Зазначені обставини стороною позивача, не зважаючи на достатність часу, жодним чином не спростовані.

Не під час перевірки, ні до суду стороною позивача не надано підписаного Сертифікату якості, або паспорту на товар чи іншого обумовленого Договором поставки документу якості.

Окрім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував при вирішенні справи, правові позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ "Ампір СВ" до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

Колегія суддів вважає за необхідно звернути увагу, що за загальним правилом ( ч.1 ст..77 КАС України в редакції на час розгляду справи в суді) обов'язок по доведеності обставин справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, полягає на сторонах. При чому, на стороні відповідача-як суб'єкта владних повноважень полягає обов'язок щодо доведеності правомірності прийнятого ним рішення (ч.2 ст.77 КАС України).

Тобто, в даному випадку, якщо відповідач повинен доводити правомірність прийнятого ним ППР, то позивач по справі в той же час також не позбавлений такого обов'язку, при чому позивач повинен доводити належними та допустимими доказами (документами податкового та бухгалтерського обліку складеними у відповідності до вимог до законодавства,) факт вчинення господарських операцій. Тобто, саме позивач повинен доводити товарність своїх операцій, а не навпаки.

Колегія суддів зазначає, що позивачем жодним чином не доведено перед судом належними доказами, що складають предмет позовних вимог, наявність постачання товару від контрагента до позивача. Навпаки, сукупність наведених обставин та об'єктивних даних у повній мірі спростовують доводи сторони позивача щодо товарності операції. Також колегія суддів також зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду справи, з урахуванням усіх наявних в матеріалах справи доказах у їх взаємній сукупності вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність відповідачем безтоварності правочину між позивачем та його контрагентом по факту придбання товару, а тому мало місце незаконне формування податкової звітності щодо податку з ПДВ.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов правильного висновку, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, а тому позовні вимоги ТОВ "Завод НГВО" не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом. На підставі викладеного, з огляду на недоведеність позивачем обставин, що мають значення для справи, приводить колегію суддів до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, заявлених в межах доводів апеляційної скарги. Рішення суду не може бути скасовано з формальних підстав.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод НГВО" - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року по справі № 816/2328/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 27 червня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_6 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_7 ОСОБА_8