Постанова

від 02.10.2018 по справі 816/2328/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №816/2328/17

адміністративне провадження №К/9901/57067/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод НГВО на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у складі судді Бойка С.С. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у складі суддів Яковенка М.М., Лях О.П., Старосуда М.І. у справі №816/2328/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод НГВО до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

15 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Завод НГВО (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 04 грудня 2017 року №0013221405 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1445924,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 361481 грн за січень 2017 року та № 0013201405 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2017 року в розмірі 90480,00 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

06 березня 2018 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року, Товариству відмовлено у задоволенні позову, з мотивів доведеності податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

23 липня 2018 року Товариством подано касаційну скаргу до Верховного Суду в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди попередніх інстанцій вважають встановленими, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства задовольнити.

01 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребувано справу №816/2328/17 з Полтавського окружного адміністративного суду.

21 серпня 2018 року податковим органом наданий відзив на касаційну скаргу Товариства до Суду, в якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

19 вересня 2018 року справа №816/2328/17 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 36324587, перебуває на податковому обліку з 19 грудня 2008 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у листопаді 2017 року проведено документальну позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Кварт-Бізнес-Продукт за період з 01 січня 2017 року по 28 лютого 2017 року, результати якої викладені в акті перевірки від 17 листопада 2017 року №1515/16-31-14-05/36324587 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 04 грудня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням № 0013221405 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1445924 грн. за порушення пункту 44.1 статті 44, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3,198.4 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 361481 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №0013201405 зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2017 року на 90480 грн., за порушення 44.1 статті 44, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3,198.4 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кварт-Бізнес-Продукт", як постачальником 11 січня 2017 року укладено договір поставки бурового обладнання.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції, Товариством надано специфікації №1 та № 2 від 11 січня 2017 року та 01 лютого 2017 року, як додаток до договору поставки, видаткові накладні №00011/1-00011/4 від 11 січня 2017року, 02 лютого 2017 року №18, від 15 лютого 2017 року №168, акт приймання передачі товару від 11 січня 2017 року, 02 лютого 2017 року, 15 лютого 2017 року, акт звірки взаєморозрахунків станом на 28 лютого 2017 року між сторонами договору, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення про перерахування коштів, податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН, надані докази оприбуткування Товариством товару та прийняття актом про приймання на склад, надані звіти про дебіторські та кредитні операції, фотознімки бурового обладнання за місцем знаходження складу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірним питанням цієї справи є факт отримання бурового обладнання саме від цього контрагента.

Оцінюючи спірні правовідносини судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статі 201 Податкового кодексу України, приписів Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями), положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , з огляду на який дійшли висновку про те, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Висновки податкового органу обумовлені наявністю податкової інформації стосовно контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Кварт-Бізнес-Продукт , яка основана на аналізі інформації викладеної в листах регіонального сервісного центру МВС в Сумській області від 06.12.2017 №31/18-2849, регіонального сервісного центру в Полтавській області від 23.11.2017 №31/16-9-4116, регіонального сервісного центру в Тернопільській області від 01.12.2017 №31/19-6285 /т. 2 а.с. 21 зворот, 22, 22 зворот, 13, 24/, результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо цього Товариства, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень, лютий 2017 року /т. 2 а.с. 85 - 92/, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про фактичну недоведеність господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю "Кварт-Бізнес-Продукт".

Прийняття податкової інформації, як належного доказу за висновками судів попередніх інстанцій зумовлене положеннями підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України.

Посилання на зазначення в ТТН відомостей про придбання товару за місцем його знаходження, є безпідставними. Це спростовується не лише об'єктивними даними та технічною неспроможністю здійснити такий об'єм поставки товару від одного пункту навантаження міста Києва до іншого протягом фактично дня, при чому за ТТН від 11 лютого 2017 року автомобілем НОМЕР_3 водій ОСОБА_2 здійснено два вантажних перевезення (час навантаження, розвантаження, слідування по маршруту значної відстані), а також відсутністю інших документальних підтверджень в своїй сукупності, які б підтверджували навантаження, розвантаження, їх зберігання, підрахунок складових товару для встановлення об'єму та кількості. Зазначені поставки є дуже значними не тільки за об'ємом, але ж і за кількістю, за масою, а тому у податкового органу виникло обґрунтоване питання щодо недоведеності з боку позивача документами первинного обліку факту поставки товару у відповідності до умов договору поставки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що місцем навантаження товару у трьох випадках було місто Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4. Зазначені обставини є значущими в межах спірних правовідносин, бо має одне з визначальних значень, за вказаним місцем навантаження, за зазначеною адресою розташований п'ятиповерховий житловий будинок. З наданих фотознімків відео обзору цього об'єкту добре видно фасад та задній двір будинку, жодних складських приміщень, які б могли свідчити про перебування бурового обладнання, яке представлено на фотознімках стороною позивача у себе на складі, за вказаною адресою не встановлено.

Позивачем впродовж судових розглядів не доведено розташування та перебування інших складових товару за іншою адресою його завантаження зазначеною в ТТН №0011/04 - місто Київ, бульвар Дружби Народів 14/16.

Суд апеляційної інстанції аналізуючи спірні операції дійшов висновку про те, що позивачем не доведена наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварт-Бізнес-Продукт" будь-яких складських приміщень за наявними адресами, які б мали вмістити такий дуже значний (багато габаритний) об'єм обладнання.

За результатами дослідження первинних документів, аналізу податкової інформації, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторона позивача не спромоглася довести та пояснити спосіб, засоби, умови, враховуючи стислий строк здійснення навантажувальних в одному місці та розвантажувальних робіт в іншому, об'єкту з якого здійснювалось таке навантаження до вантажних автомобілів, технічної можливості здійснення такого, а так саме перевезення від одного пункту до іншого, при тому, що таке за своє кількістю перевезення мало свої певні часові специфічні особливості з огляду на відстань, рух транспорту в межах міста, за його межами. Позивачем не надані пояснення та документально не підтверджено об'єкт, звідки таке завантаження здійснювалось, його спосіб та інші деталі пов'язані з цим. Будь-які припущення сторони позивача з цього приводу за позицією суду апеляційної інстанції не можна вважати належними доказами та це не може бути покладені в основу доведеності таких обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлена відсутність підтвердження факту господарських відносин з водіями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які зазначені в товарно-транспортних накладних, з питань пов'язаних наданих послуг перевезення вантажу. З наданих до суду відповідачем даних РСЦ МВС в Сумській області стосовно транспортних засобів з реєстраційними номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_4, НОМЕР_3, НОМЕР_6 за юридичними особами Товариством з обмеженою відповідальністю Завод НГВО та Товариство з обмеженою відповідальністю Кварт-Бізнес-Продукт не зареєстровані.

Крім того встановлено, що номерний знак НОМЕР_4 належить іншому автотранспорту - КАМАЗ 5410, 1986 р. випуску, який 28 грудня 2010 року був вибракуваний; номерний знак НОМЕР_4 значиться за напівпричепом Floor Flo 12-2-2, 1987 року випуску. За інформацією РСЦ в Тернопільській області, номерний знак НОМЕР_5 належить напівпричепу Krone s 01, 29 січня 2009 року, знятого з обліку. Номерний знак НОМЕР_6 належить автомобілю УАЗ 3962.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські правовідносини позивача з його контрагентом мали місце упродовж незначного проміжку часу, основний обсяг операцій стосувався придбання товарів, що не обумовлено їх використанням у власній господарській діяльності Товариства.

Керуючись правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій врахували обставини встановлені досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені порушеного слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області 29 грудня 2016 року №32016180000000119 за частиною другою статті 205-1 Кримінального кодексу України, яким встановлено подачу фіктивних документів на створення ряду господарюючих суб'єктів, в тому числі Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Дніпро , Приватного підприємства ЛРП які нібито здійснили поставку цього бурового обладнання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварт-Бізнес-Продукт".

За здійсненим податковим органом аналізом ЄРПН встановлено, що реалізований позивачу товар Товариством з обмеженою відповідальністю Кварт-Бізнес-Продукт придбаний останнім у Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Дніпро , Приватного підприємства ЛРП , а також Товариства з обмеженою відповідальністю Голдменд , при чому таке придбання здійснювалось частковими партіями, не зважаючи на цілісний комплект бурового обладнання, що складає його невід'ємну складову.

Висновуючись на аналізі частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок по доведеності обставин справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, полягає на сторонах. При чому, на стороні відповідача як суб'єкта владних повноважень полягає обов'язок щодо доведеності правомірності прийнятого ним рішення за положеннями частини другої цієї статті.

За висновком суду апеляційної інстанції, в даному випадку, якщо відповідач повинен доводити правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, то позивач по справі в той же час також не позбавлений такого обов'язку, при чому позивач повинен доводити належними та допустимими доказами (документами податкового та бухгалтерського обліку складеними у відповідності до вимог до законодавства,) факт вчинення господарських операцій. Тобто, саме позивач повинен доводити товарність своїх операцій, а не навпаки. У межах спірних правовідносин позивачем жодним чином не доведено перед судом належними доказами, що складають предмет позовних вимог, наявність постачання товару від контрагента до позивача. Навпаки, сукупність наведених обставин та об'єктивних даних у повній мірі спростовують доводи сторони позивача щодо товарності операції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод НГВО залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі №816/2328/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер