Постанова

від 20.06.2018 по справі 910/6284/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/6284/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс",

представник позивача - Коршун В.В. - адвокат (свідоцтво від 29.05.2014 № 1033),

відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

представники відповідача: Герасюк С.О. (за довіреністю від 26.10.2017);

Кірейко О.Л. (за довіреністю від 26.10.2017);

Трощинський Ю.М. (за довіреністю від 26.10.2017);

Лях К.М. (за довіреністю від 22.12.2017 № Ц/3-04/219-17),

третя особа-1 - товариство з обмеженою відповідальністю "Завод ХіТ Технологія",

представник третьої особи-1 - не з'яв.,

третя особа-2 - приватне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив"

представник третьої особи-2 - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс" на рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2017

(суддя Ярмак О.М.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017

(головуючий - суддя Буравльов С.І., судді: Власов Ю.Л. і Андрієнко В.В.)

у справі № 910/6284/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс"

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 1 450 977,71 грн.,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : товариство з обмеженою відповідальністю "Завод ХіТ Технологія"; приватне акціонерне товариство "Запоріжвогнетрив".

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс" (далі - Товариство) звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) про стягнення 1 450 977,71 грн. вартості вантажу, якого не вистачає (з урахуванням сплаченого податку на додану вартість).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016: позов задоволено частково; з Залізниці стягнуто на користь Товариства 1 448 063,48 грн. вартості вантажу, якого не вистачає; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2017: касаційну скаргу Залізниці задоволено частково; рішення господарського суду міста Києва від 30.08.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Передаючи справу на новий розгляд, суд зазначив, що "суди попередніх інстанцій не дослідили обставин, чи укладалися договори з метою охорони вантажу на шляху прямування вантажу, якщо укладалися, то відповідно до яких угод про охорону цього вантажу та хто є відповідальними особами. Також не з'ясовано, на дільниці якої залізниці, що прийняла участь у перевезенні вантажу у вагоні № 52685450, відбулось перше порушення на шляху слідування - пошкодження вагону, комерційна несправність: наявність з обох боків вагону свіжого зварювання вушка дверної стійки, другий пічний люк свіжого зварювання; чи вчинялися дії щодо усунення цієї комерційної несправності; хто забезпечував схоронність вантажу, коли відбулась подія, що стала підставою для складання першого акта щодо комерційної несправності вагону № 52685450; якщо це порушення сталося до перетину кордону України, то відповідно як врегульовано ці відносини за правилами СМГС, зокрема Правилами перевезення вантажів, які є Додатком до СМГС".

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки комерційний акт, який засвідчує недостачу вантажу у вагоні № 52685450, не було складено, строк на оскарження відмови у його складанні не дотриманий, інших належних доказів, які б свідчили про втрату вантажу під час перевезення, у матеріалах справи відсутні, тому суди дійшли висновку про недоведеність вини перевізника у втраті вантажу.

У касаційній скарзі Товариство посилається на те, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, покладені в основу постанови, не відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим вони є незаконними та підлягають скасуванню, та просить скасувати оскаржувані судові акти повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. За доводами касаційної скарги:

- суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку, що прибуття вантажу відбулося у справному критому вагоні, у зв'язку з чим судами допущено порушення норм матеріального права та неправильне застосування вимог § 1 статті 29, §3 статті 18 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС) та пунктів 10, 11, 13 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5086;

- розглядаючи вимоги позивача про складання комерційного акта та про видачу вантажу з перевіркою його стану та кількості, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права, а саме пункту 1 § 1 статті 29 УМВС, статті 42 Закону України "Про транспорт", пункту 12 Правил видачі вантажів, допустили помилку при дослідженні письмових доказів у справі, зокрема письмової заявки вантажоотримувача Товариства на видачу вантажу від 10.07.2015;

- суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про належне одержання вантажу замість Товариства власником під'їзної колії приватним акціонерним товариством "Запоріжвогнетрив" (далі - ПАТ "Запоріжвогнетрив"), яке не є учасником договору з перевезення, у зв'язку з чим судами неправильно застосовані вимоги статті 314 Господарського кодексу України, статті 924 Цивільного кодексу України, статті 13 Закону України "Про транспорт", статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт".

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення, зазначаючи про те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням всіх фактичних обставин справи; судами вірно застосовані норми матеріального і процесуального права, в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надано належну оцінку всім доказам на основі повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

За приписами частини першої статті 295 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції. У даному разі ухвалою Верховного Суду від 16.03.2018 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.04.2018. Проте товариством з обмеженою відповідальністю "Завод ХіТ Технологія" відзив на касаційну скаргу подано лише 13.06.2018, тобто поза межами зазначеного строку. Водночас положеннями названого Кодексу встановлено, що:

- у суді касаційної інстанції касаційна скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції (стаття 301);

- у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев'ята статті 165).

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин і висновків.

19.06.2015 на станцію Запоріжжя-Ліве на адресу одержувача - Товариства за міжнародною залізничною накладною № Л079900 за відправкою ТОО "Казцинк", Республіка Казахстан, зі станції Защита КЗХ у вагоні № 52685450 прибув вантаж - цинк марки ДСТУ - 3640-94. Вагон № 52685450 було завантажено засобами вантажовідправника (графа 22), опломбовано шістьма запірно-пломбувальними пристроями (далі - ЗПП) "Універсал-1 М" №№ 0940395, 0940396, 0940397, 0940398, 0940399, 0940400 (графа 45), що підтверджено підписом представника відправника у графі 16 накладної.

У графі 6 залізничної накладної "Відмітки, необов'язкові для залізниці" вказано: "Вантаж експортний, слідує по контракту № 50-16/2015-27 від 29.01.15 р. з "BALKAN MINIRALS" d.o.o. для PB&P BUSINESS GROUP OU по контракту від 22.01.2015 № 150122".

Вантаж прибув на виконання контракту від 29.05.2015 № 150529, який укладено компанією "PB&P Busines Group O" (Естонія) як продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод ХіТ Технологія" (далі - ТОВ "Завод ХіТ Технологія") як покупцем. Згідно із специфікацією від 22.06.2015 № 1 (датована після надходження вантажу на станцію призначення Запоріжжя-Ліве), умови поставки: DAP російсько-український кордон, ІНКОТЕРМС-2010, вантажовідправник: ТОО "Казцинк", Республіка Казахстан, 070002, ВКО м. Усть-Каменогорськ, вул. Промислова, 1; вантажоодержувач: Товариство; 69009, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1 е, код отримувача 3264 з подачею на П/К гілку вогнетривкового заводу станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, код станції - 46005, особовий рахунок по залізниці 6449087, вагон номер 52685450.

Між ТОВ "Завод ХіТ Технологія" та Товариством наявний договір на виконання робіт (послуг) від 29.12.2014 № 1229/2, за умовами якого останнє прийняло на себе зобов'язання виконувати роботи, пов'язані з організацією перевезення товару залізничним транспортом на адресу ТОВ "Завод ХіТ Технологія".

Перевезення вантажу за відправкою № Л079900 "Защита КЗХ 713007 - Запоріжжя-Ліве 46005" відбувалося між Республікою Казахстан та Україною і відповідно до статті 1 Закону України "Про залізничний транспорт" є міжнародним залізничним сполученням та здійснювалося згідно з нормами УМВС, оскільки держави, залізниці яких здійснювали перевезення, є учасниками УМВС.

У зв'язку з тим, що перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні між станціями здійснювалося з 06.06.2015 по 19.06.2015, до спірних правовідносин підлягає застосуванню УМВС у редакції, що діяла до 01.07.2015.

17.06.2015 вагон № 52686450 перетнув митний кордон України, 19.06.2015 цей вагон прибув на станцію призначення Запоріжжя-Ліве, про прибуття вантажу було повідомлено вантажоодержувача та йому надані документи для проведення митного оформлення, про що 20.06.2015 станцією Запоріжжя-Ліве складено акт загальної форми № 4152.

Митне оформлення було завершене 09.07.2015, про що станцією складено акт загальної форми від 09.07.2015 № 4409.

Товариство є контрагентом ПАТ "Запоріжвогнетрив" згідно з договором № ПР/ДН-3-10-1818/НЮдч-192-18-13348 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Запоріжвогнетрив" при станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці від 27.12.2010, сторонами якого є державне підприємство "Придніпровська залізниця" та ПАТ "Запоріжвогнетрив" - власник під'їзної колії, що примикає до парної горловини парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці через стрілку перевід № 174 та обслуговується власним локомотивом.

За вказаним договором вагони подаються на під'їзну колію, в тому числі і контрагенту - Товариству, яким 04.12.2014 було укладено з ПАТ "Запоріжвогнетрив" договір № 2014/675 на надання послуг залізничним транспортом (далі - Договір № 2014/675), відповідно до якого ПАТ "Запоріжвогнетрив" (виконавець) надає позивачу (замовнику) послуги з подачі та забирання вагонів замовника.

10.07.2015 вантажоодержувач подав начальнику станції Запоріжжя-Ліве заявку на видачу вантажу у вагоні № 52685450. У заявці вказано, що з однієї сторони вагону обірвана накидка, з іншої - відсутня пломба відправника № 0940396.

Начальником станції у перевірці вантажу було відмовлено з тих підстав, що з однієї сторони вагону наявні ЗПП вантажовідправника №№ 0940393 і 0940397, що відповідає документу, з іншої сторони - ЗПП №№ 0940398, 0940399, 0940400, доступу до вантажу немає. Вказана відмова здійснена 10.07.2015 о 16:40, що підтверджується копією заявки на видачу вантажу.

10.07.2015 станцією Запоріжжя-Ліве на вагон № 52685450 був складений акт загальної форми № 16825 про відсутність одного ЗПП, в якому зазначено, що в перевізному документі вказано шість ЗПП, однак фактично виявлено п'ять ЗПП: право ходу - два ЗПП № 0940395, № 0940397, ліво ходу - три ЗПП № 0940398, № 0940399, № 0940400, що не порушені, відповідають перевізному документу; доступу до вантажу немає, слідує на завод.

10.07.2015 о 17:30 вагон від Залізниці було прийнято на під'їзну колію ПАТ "Запоріжвогнетри" без зауважень, що підтверджується підписом представника ПАТ "Запоріжвогнетрив" у пам'ятці № 273 про подавання вагонів.

Пунктом 2.2 Договору № 2014/675 передбачено, що прийом вагонів з вантажами, що надходять на адресу замовника (Товариства) по станції Запоріжжя-Ліве, їх супроводження до замовника та оплата належних платежів здійснюється безпосередньо замовником, для чого останній на станції Запоріжжя-Ліве забезпечує роботу своїх представників з цілодобовим чергуванням. По надходженню вагонів замовника працівники замовника здійснюють огляд вагонів у технічному та комерційному відношенні з обов'язковим натурним оглядом вагонів, звіряючи їх з перевізними документами в присутності прийомоздавальників виконавця по станції Запоріжжя-Ліве і при необхідності забезпечують супроводження вантажу.

Подача й забирання вагонів зі станції Запоріжжя-Ліве на під'їзну колію ПАТ "Запоріжвогнетрив" здійснюється локомотивом виконавця (пункт 2.3 Договору № 2014/645).

Згідно з пунктом 14 Договору від 27.12.2010 № ПР/ДН-3-10-1818/НЮдч-1923 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ "Запоріжвогнетрив" при станції Запоріжжя-Ліве "Придніпровської залізниці" Товариство є контрагентом ПАТ "Запоріжвогнетрив", і за умовами цього договору вагони, що прибули на станцію "Запоріжжя-Ліве" на адресу Товариства, подаються на під'їзну колію ПАТ "Запоріжвогнетрив".

Відповідно до пункту 6 даного договору у редакції додаткової угоди від 08.08.2011 вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з колій парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве та на безконтактні ділянки колій № 13, 14. Здавання вагонів залізницею здійснюється на цих же коліях. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії. Вказані положення відповідають пункту 10 Правил видачі вантажів.

Таким чином, у даному випадку "одержувачем" виступає власник під'їзної колії, на котру здійснюється подавання вагонів, та з яким перевізником (Залізницею) укладено договір про експлуатацію під'їзної колії.

Факт передачі вагону з колій станції Запоріжжя-Ліве на під'їзну колію ПАТ "Запоріжвогнетрив" засвідчений підписом уповноваженого представника власника під'їзної колії Жанберової С.Н., яка діяла на підставі довіреності.

Заявка на видачу вантажу подана Товариством 10.07.2015 ще до передачі вагону ПАТ "Запоріжвогнетрив", але у видачі вантажоодержувачу 10.07.2015 було відмовлено на підставі того, що наявні на вагоні ЗПП забезпечували збереження вантажу.

Після передачі вагону з вантажем ПАТ "Запоріжвогнетрив" 10.07.2015 о 17:30 ні ПАТ "Запоріжвогнетрив", ані Товариство жодних заяв з вимогами про проведення комісійної видачі вантажу з вагону на адресу станції Запоріжжя-Ліве не подавали.

Тільки 13.07.2017 Товариством на адресу начальника Запорізької дирекції та ДС станції "Запоріжжя-Ліве" була подана скарга № 0713/1 щодо комісійної видачі вантажу та складання комерційного акта. Тобто відмова від складання комерційного акта була оскаржена лише через три дні після приймання вагону, що свідчить про недотримання встановленого законодавством терміну оскарження відмови у складанні комерційного акта.

Пунктом 16 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 344, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, передбачено право одержувача оскаржити відмову начальника станції у складанні комерційного акта протягом 24 годин з моменту прийняття вагону від залізниці, однак Товариством не надано суду доказів звернення одержувача за складанням комерційного акта та оскарження відмови в його складанні в установлені даними Правилами строки.

Крім того, у справі відсутні докази місцезнаходження вагону № 52685450, за схоронність якого відповідав власник під'їзної колії - ПАТ "Запоріжвогнетрив" з моменту його прийняття.

Позивачем також не надано доказів, які свідчили б про неможливість втрати вантажу під час перебування вагону № 52685450 на під'їзній колії ПАТ "Запоріжвогнетрив" протягом вказаного триденного строку.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Залізниці на користь Товариства 1 450 977,71 грн. вартості вантажу, якого не вистачає.

Відповідно до пунктів 10, 11 Правил видачі вантажів при подаванні вагонів на під'їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під'їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам'ятці про подавання/забирання вагонів. При передаванні завантажених вагонів і контейнерів сторони зобов'язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова вагона (контейнера), наявності та цілісності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), відповідності відтиску на них даним, зазначеним у перевізних документах. При перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу. Якщо при передаванні вагонів чи контейнерів буде виявлено їх пошкодження, ознаки недостачі, псування або пошкодження вантажу на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, коли таке перевезення передбачено Правилами, несправність пломб (ЗПП), їх відсутність, якщо у перевізних документах є відмітка про їх накладання, видача вантажу провадиться за участю представника залізниці із складанням у відповідних випадках комерційного акта. У таких випадках вагони, контейнери до перевірки вантажу пломбуються пломбами (ЗПП) станції із складанням акта загальної форми і до прибуття представника станції для перевірки вантажу не вважаються переданими в користування одержувачу. Знімаються ці пломби (ЗПП) в присутності представника залізниці.

Пунктом 13 даних Правил передбачено, що видача вантажів, що прибули в справних критих вагонах, рефрижераторних секціях, обладнаних додатковими ЗПП, при наявності хоча б однієї справної пломби на дверях з обох сторін вагона, провадиться залізницею без перевірки. У цьому разі факт відсутності або пошкодження однієї із пломб засвідчується актом загальної форми, який видається вантажоодержувачу за його вимогою.

Згідно з пунктом 23 Правил видачі вантажів у разі вивантаження на місцях загального користування вимога щодо перевірки маси вантажів може бути заявлена одержувачем до початку вивантаження. Вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена письмово в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором.

Відповідно до § 2 статті 18 УМВС якщо отримувач в процесі видачі йому вантажу виявить яку-небудь невідповідність, вказану в § 1 даної статті, а комерційний акт по цій невідповідності залізницею не складений, то одержувач повинен негайно звернутись до станції призначення за складенням комерційного акта.

Згідно з § 3 вказаної статті УМВС якщо внутрішніми правилами, що діють на залізниці призначення, допускається складання комерційного акта після видачі вантажу одержувачу, то одержувач має право звернутися до станції призначення про складання комерційного акта і після видачі вантажу по якій-небудь невідповідності, вказаній в § 1 даної статті, яку виявити зовнішнім оглядом при видачі вантажу було неможливо.

Внутрішніми правилами, а саме, пунктом 16 Правил складання актів передбачено право одержувача оскаржити відмову начальника станції у складанні комерційного акту протягом 24 годин з моменту прийняття вагону від залізниці.

Згідно з пунктом 3 § 4 статті 23 УМВС залізниці звільняються від відповідальності за недостачу маси чи кількості місць вантажу, якщо вантаж, відвантажений відправником у вагон чи контейнер, в якому перевозився вантаж, був виданий одержувачу за справними пломбами відправника чи станції відправлення, накладеними у відповідності з § 8 статті 9, а також без зовнішніх ознак доступу до вантажу, які могли бути причиною недостачі маси чи кількості місць вантажу.

Суди попередніх інстанцій з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши, що: комерційний акт, який засвідчує недостачу вантажу у вагоні № 52685450, не складався; строк на оскарження відмови в його складанні не дотриманий; інших належних доказів, які свідчили б про втрату вантажу під час перевезення у матеріали справи відсутні, - дійшли висновку про недоведеність вини перевізника у вказаній Товариством втраті вантажу та відсутність підстав для задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Відповідні аргументи Товариства вже спростовано судами попередніх інстанцій. Водночас, зазначаючи про порушення цим судом норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому пов'язані з наведеним аргументи Товариства не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Так, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Касаційний господарський суд бере до уваги доводи, викладені у відзиві Залізниці на касаційну скаргу, як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими попередніми судовими інстанціями, у залежності від яких (обставин) і прийнято судові рішення по суті спору.

Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень попередніх судових інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Плюс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі № 910/6284/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков