Постанова

від 19.06.2018 по справі 914/296/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/296/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Прохорова О.А. (адвокат),

відповідача - не з'явилися,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" на рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 (головуючий - Горецька З.В., судді Іванчук С.В., Фартушок Т.Б.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 (головуючий - Данко Л.С., судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрансгруп"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд"

про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення №13 загальною площею 116,3кв.м. на першому поверсі в будівлі "Б-2", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 128, шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрансгруп" (далі - ТОВ "Інтертрансгруп", Товариство) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення №13 загальною площею 116,3кв.м. на першому поверсі в будівлі "Б-2", що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 128 (далі - спірне приміщення), шляхом виселення, посилаючись на статті 182, 317-320, 328, 387, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статтю 134 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Позовна заява обґрунтовується тим, що спірне приміщення в складі нежитлової будівлі літера "Б-2" загальною площею 1186,5кв.м. є власністю ТОВ "Інтертрансгруп" на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.08.2010, зареєстрованого в реєстрі за №1393, та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2010, зареєстрованою в реєстрі за №1395, але це приміщення використовується ПАТ "Українська залізниця" без будь-яких правових підстав, а саме без укладеного договору оренди, і відповідач не погоджується добровільно звільнити займане нежитлове приміщення з посиланням на те, що останнє належить ПАТ "Українська залізниця" на підставі технічних умов, проекту будівництва ТЗБ та акту встановлення і узгодження меж землекористування в натурі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 позов задоволено.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями статей 16, 319, 321, 328, 387, 388, 397, 1212 ЦК, статті 20 ГК та статей 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, з урахуванням яких суд дійшов висновку про порушення прав Товариства як власника спірного приміщення, які (права) підлягають захисту способом витребування з чужого незаконного володіння цього приміщення шляхом виселення відповідач, який володіє спірним майном без належної правової підстави та не оскаржив право власності позивача в судовому порядку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 пункт 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 скасовано. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована помилковим надмірним стягненням з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 83858,63 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, оскільки предметом спору у даній справі є витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна площею 116,3кв.м., а не всієї будівлі "Б-2" площею 1186,5кв.м. по вул. Городоцькій, 128 у м. Львові, у зв'язку з чим, пропорційному відшкодуванню позивачу підлягає судовий збір у сумі 9113 грн., присуджений до стягнення згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення від 12.12.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 328 ЦК та статті 35 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1)судами не враховано факт примусового виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" з будівель по вулицях Городоцькій, 128 і 128а у м. Львові на виконання рішення арбітражного суду Львівської області від 24.11.1997 у справі №3/771; 2) договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.08.2010 укладено з порушенням вимог законодавства України, а саме під час перебування спірного майна у судовому спорі в справі №2/208, внаслідок чого ТОВ "Інтертрансгруп" є недобросовісним набувачем права власності на спірне приміщення; 3) судами безпідставно взято до уваги звіт про оцінку майна від 06.07.2017, складений фізичною особою-підприємцем Жуком В.М. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №1008/16 від 14.12.2016, виданий Фондом державного майна України), який (звіт) не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

ТОВ "Інтертрансгруп" у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, вважаючи бездоказовими твердження відповідача про неправомірність набуття Товариством права власності на спірне майно.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Українська залізниця" є юридичною особою, ідентифікаційний код 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, дата державної реєстрації юридичної особи в Єдиному державному реєстрі: 21.10.2015, номер запису: 10701340000060039.

Філія "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" є виробничим підрозділом (філією) ПАТ "Українська залізниця" та правонаступником підрозділу "Львівський будівельно-монтажний поїзд" згідно витягу з протоколу засідання правління ПАТ "Українська залізниця" та наказу №ФБМЕС 3/24 від 20.06.2017, місцезнаходження філії: 03035, м. Київ, вул. Льва Толстого, 61.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертрансгруп" є власником нежитлової будівлі літера "Б-2" загальною площею 1186,5кв.м., розташованої за адресою: м. Львів, вулиця Городоцька, 128 у відповідності до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.08.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко Я.О. та зареєстрованого в реєстрі за №1393.

Крім того, у відповідності до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко Я. О. та зареєстрованою в реєстрі за №1395, позивач також є власником земельної ділянки площею 0,1715га (кадастровий номер 4610136300:03:001:0015), яка розташована за адресою: м. Львів, вулиця Городоцька, 128, на якій розміщена будівля літера "Б-2".

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу про право власності на нерухоме майно, нежитлова будівля літ. Б-2 загальною площею 1186,5кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 128, є власністю ТОВ "Інтертрансгруп".

Як стверджує позивач, частина нежитлових приміщень загальною площею 116,3кв.м. на 1 поверсі в будівлі "Б-2", що знаходяться за адресою, м. Львів, вулиця Городоцька, 128, без будь-яких правових підстав у своїй господарській діяльності використовує підрозділ ПАТ "Українська залізниця" Регіональної філії "Львівська залізниця" - "Львівський будівельно-монтажний поїзд".

ТОВ "Інтертрансгруп" в особі Львівської філії звернулося до Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" з листом №15-01-06/44 від 02.11.2016, в якому запропонувало для врегулювання ситуації у правовому полі розглянути можливість укладення договору оренди на вказане приміщення площею 116,3кв.м.

15.11.2016 ТОВ "Інтертрансгруп" в особі Львівської філії направило на адресу Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" лист-пропозицію №15-01-06/438 щодо укладення договору оренди та проект договору оренди із зазначенням про те, що в разі неукладення договору відповідач зобов'язаний звільнити вказане приміщення шляхом виселення.

В подальшому, 27.01.2017 на адресу Львівської філії ТОВ "Інтертрансгруп" надійшов лист ПАТ "Українська залізниця" №37, в якому останнє повідомило позивача про те, що запропонований проект договору оренди не буде підписувати та нежитлове приміщення площею 116,3кв.м. звільнити не погоджується, мотивуючи це тим, що останнє належить відповідачеві на підставі технічних умов, проекту будівництва ТЗБ та акту встановлення і узгодження меж землекористування в натурі.

В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість позовних вимог, що обумовлено правомірним набуттям Товариством права власності на спірне нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.08.2010, зареєстрованого в реєстрі за №1393, та використанням спірного приміщення відповідачем без достатніх правових підстав, а саме без укладеного в установленому законом порядку договору оренди. При цьому судами зазначено про відсутність оскарження відповідачем в судовому порядку дій з реєстрації за позивачем права власності на спірне майно.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Колегія суддів зазначає, що належним способом захисту права неволодіючого власника є віндикаційний позов - витребування майна із чужого незаконного володіння.

В свою чергу, негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні , але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном (стаття 391 ЦК), а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності , що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Згідно зі статтею 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що нерухоме майно, яке є предметом спору, перебуває у власності ТОВ "Інтертрансгруп" з 18.08.2010 як набуте на договірних засадах, але наразі спірне приміщення знаходиться у фактичному володінні ПАТ "Українська залізниця" та використовується ним без достатніх правових підстав, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема, договору оренди, який би підтверджував правомірність користування спірним майном.

Разом з тим, колегія суддів, враховуючи обставини фактичного оспорювання відповідачем права власності позивача з посиланням на належність спірного приміщення ПАТ "Українська залізниця" №37 на підставі технічних умов, проекту будівництва ТЗБ та акту встановлення і узгодження меж землекористування в натурі, вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав Товариства як неволодіючого спірним майном власника є саме віндикаційний позов - витребування майна із чужого незаконного володіння.

За наведених вище обставин, касаційна інстанція погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння шляхом виселення ПАТ "Українська залізниця" із спірного приміщення, оскільки позивачем доведено право власності на витребуване майно і фактичне перебування майна у незаконному володінні відповідача та відсутність у останнього правових підстав для володіння майном.

Колегія суддів також вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його права відповідає способам, визначеним законодавством, оскільки у позовній заяві Товариство посилається на статтю 387 ЦК в обґрунтування позовної вимоги про виселення відповідача із незаконно займаного нежитлового приміщення.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Касаційна інстанція відхиляє як такі, що не мають значення для справи, доводи скаржника про неврахування судами факту примусового виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль" з будівель по вулицях Городоцькій, 128 і 128а у м. Львові на виконання рішення арбітражного суду Львівської області від 24.11.1997 у справі №3/771, оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Товариство набуло права власності на будівлю літера "Б-2" загальною площею 1186,5кв.м. по вул. Городоцькій, 128 у м. Львові у серпні 2010 року, тобто майже через 13 років після прийняття зазначеного рішення, що не дає підстав ототожнювати зазначені об'єкти нерухомості.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на безпідставне взяття апеляційним судом до уваги звіту про оцінку майна від 06.07.2017, складеного фізичною особою-підприємцем Жуком В.М. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №1008/16 від 14.12.2016, виданого Фондом державного майна України), який (звіт), на думку скаржника, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, оскільки, по-перше, з матеріалів справи не вбачається та скаржником не доведено рецензування цього звіту чи оскарження результатів оцінки майна у встановленому порядку. По-друге, скаржник не обґрунтував того, яким чином наявність чи відсутність зазначеного звіту може вплинути на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Колегія суддів вважає передчасним твердження скаржника про те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.08.2010 укладено з порушенням вимог законодавства України, а саме під час перебування спірного майна у судовому спорі в справі №2/208, внаслідок чого ТОВ "Інтертрансгруп" є недобросовісним набувачем права власності на спірне приміщення, оскільки в силу презумпції правомірності правочину, передбаченої статтею 204 ЦК, правомірність зазначеного договору, який ніким не оспорено і не визнано судом недійсним, не спростована скаржником. При цьому судами враховано відсутність оскарження відповідачем в судовому порядку дій з реєстрації за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.

Разом з тим, касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем доведено факт порушення його прав власника внаслідок перебування спірного приміщення у незаконному володінні відповідача, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права (статей 204, 321, 328, 387 ЦК) та без порушення норм процесуального права (статей 33, 34, 43, 49 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, та статей 86, 269, 282 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №914/296/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков