Постанова

від 26.06.2018 по справі 804/5227/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №804/5227/16

адміністративне провадження №К/9901/41216/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 (суддя Павловський Д.П.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 (судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)

у справі № 804/5227/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Украгро-2003

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Украгро-2003 (далі - позивач, ТОВ Украгро-2003 ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області ), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2016 № 0000151401 та № 0000161401.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.07.2016 № 0000151401 та № 0000161401.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Позивач процесуальним правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.06.2016 по 02.07.2016 (термін проведення перевірки продовжувався з 24.06.2016 по 02.07.2016) на підставі наказів від 07.06.2016 № 449 та від 24.06.2016 № 507, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ УкрАгро-2003 з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.04.2016, за результатами якої складено акт від 08.07.2016 № 2072/04-61-14-01/32354026 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 7 635 344 грн., у тому числі за 2012 рік на суму 838 248 грн., за 2013 рік на суму 6 797 096 грн. та зменшення збитків за 2013 рік на суму 1 908 500.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.07.2016 р. № 0000151401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10 195 644, в тому числі 6 797 096 грн. - за основним платежем та 3 398 548 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000161401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 908 500 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки від 08.07.2016 № 2072/04-61-14-01/32354026 позивач подав письмові заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін. Підставою для донарахування позивачу зазначених грошових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення слугували висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем складу витрат по господарським взаємовідносинам із ТОВ Арт-Легіон , ТОВ Марітен та ТОВ Лантіком , оскільки, на переконання податкового органу, угоди укладені позивачем із зазначеними контрагентами не мали мети реального настання правових наслідків обумовлених змістом правочинів та спрямовані на незаконне зменшення податкового зобов'язання позивача.

Касаційну скаргу податковий орган обґрунтовує тим, що при взаємовідносинах з ТОВ Арт-Легіон неможливо ідентифікувати осіб, які здійснювали відвантаження та приймання ТМЦ, крім того для перевезення насіння соняшника, на дату виконання господарських операцій, були несприятливі погодні умови, у контрагента позивача відсутня оренда складських приміщень та за адресою, вказаною в товарно-транспортних накладних відсутні елеватори для зберігання насіння соняшника. Крім того, ТОВ Арт-Легіон отримано прибутку лише 1 грн., що свідчить про відсутність наміру отримання доходу при здійсненні господарської діяльності, а створено лише з метою мінімізації сплати податків іншими підприємствами. Такі ж доводи наведені у касаційній скарзі і щодо взаємовідносин з ТОВ Лантіком та ТОВ Маритен . За твердженнями податкового органу у контрагентів позивача відсутні управлінський та технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби тощо для здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїм контрагентом правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважаючи їх передчасними, виходячи з такого.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників

податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

При цьому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, наявність у позивача товарно-транспортних накладних, оформлених з окремими недоліками не може слугувати безумовною підставою для визнання нереальними господарських операцій із контрагентами. Однак, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки первинним документам позивача в їх сукупності, в тому числі і товарно-транспортним накладним, зокрема, не встановлено заповнення в таких документах обов'язкових реквізитів, з яких би вбачався зміст і обсяг господарських операцій.

Крім того, в матеріалах справи відсутній акт податкової перевірки, за яким відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити встановлені в акті перевірки обставини, які слугували підставою для донарахування позивачу вказаних грошових зобов'язань.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 344, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі № 804/5227/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко З оригіналом згідно