Постанова

від 26.06.2018 по справі 822/905/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа №822/905/16

адміністративне провадження №К/9901/21848/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 822/905/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Дантур до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Старокостянтинівської міської виконавчої дирекції (далі - відділення Фонду соцстрахування) про визнання бездіяльності протиправною, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою відділення Фонду соцстрахування

на додаткову постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у складі Ковальчук О.К. та

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Білоуса О.В., суддів Курка О.П., Совгири Д.І. -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2016 року ТОВ Дантур звернулось до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відділення Фонду соцстрахування щодо нефінансування для виплати допомоги по вагітності та пологам та стягнення 12 861 грн 33 коп.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 16 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, частково задовольнив позовні вимоги: визнав протиправною бездіяльність відділення Фонду соцстрахування щодо належного розгляду Заяв - розрахунків ТОВ Дантур та не здійснення фінансування для виплати допомоги по вагітності і пологам ОСОБА_2 в розмірі 12861,33 грн; зобов'язав відділення Фонду соцстрахування невідкладно розглянути Заяви - розрахунки ТОВ Дантур відповідно до вимог Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування . В задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

13 березня 2017 року ТОВ Дантур звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у зазначеній адміністративній справі в зв'язку з тим, що судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог не вирішено питання про судові витрати, зокрема, про стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1378 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд додатковою постановою від 24 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, частково задовольнив заяву ТОВ Дантур : стягнув на користь заявника судовий збір у розмірі 689 грн за рахунок бюджетних асигнувань відділення Фонду соцстрахування.

Задовольняючи заяву позивача суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що під час прийняття постанови у справі по суті позовних вимог, судом не було вирішено питання про стягнення судового збору, що з врахуванням відповідного звернення заявника та результатів розгляду справи, є підставою для присудження на його користь судового збору у розмірі 689 грн за рахунок бюджетних асигнувань відділення Фонду соцстрахування.

15 червня 2017 року відділення Фонду соцстрахування звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні заяви ТОВ Дантур про повернення судового збору.

Касаційна скарга мотивована тим, що зазначена заява про повернення судового збору подана ТОВ Дантур після виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, що не відповідає вимогам частини другої статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною на час звернення із відповідною заявою; далі - КАС України). При цьому, скаржник зазначає, що Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , зокрема, частину першу статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI) доповнено пунктом 18, відповідно до якого органи Фонду соціального страхування були звільнені від сплати судового збору.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідні положення КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди встановили, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, частково задоволено позовні вимоги.

Під час прийняття зазначеної постанови, якою частково задоволено вимоги позивача, суд першої інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Також суди встановили, що матеріали справи містять платіжне доручення від 11 квітня 2016 року № 908342 про сплату судового збору у розмірі 1378 грн за подання адміністративного позову.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами пункту 5 частини першої статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 168 КАС України (у редакції, яка була чинною на час звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 168 КАС України).

Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені (частина п'ята статті 168 КАС України)

Згідно з частиною першою статті 94 КАС України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частин першої та другої статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В силу статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено механізм стягнення документально підтверджених судових витрат, у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, що не є суб'єктом владних повноважень, саме за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, а не за рахунок Державного бюджету України.

Таким чином, на думку колегії судді Касаційного адміністративного суду додаткове судове рішення є невід'ємною складовою частиною судового рішення, прийняття якого залежить від закінчення строку на виконання судового рішення.

Аналогічне положення можливості подати заяву про ухвалення додаткового рішення до закінчення строку на виконання рішення закріплено у частині другій статті 252 КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що відділення Фонду соцстрахування у поясненнях до заяви ТОВ Дантур , в апеляційній, а також в касаційній скарзі зазначало про виконання в повному обсязі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року.

Разом з цим, частково задовольняючи заяву ТОВ Дантур про ухвалення додаткового рішення, суди першої та апеляційної інстанції не дослідили ту обставину чи було виконане судове рішення по суті позовних вимог на момент звернення позивача до суду із вказаною заявою, що має значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 1 частини другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Касаційний адміністративний суд в силу процесуального законодавства позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, а відтак ухвалені додаткова постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Старокостянтинівської міської виконавчої дирекції задовольнити частково.

Скасувати додаткову постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2017 року, а справу на правити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду