Рішення

від 20.06.2018 по справі 576/796/18

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 576/796/18

Провадження № 2/576/338/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

Головуючого судді Мазура С.А.,

за участі:

секретаря Пугач В.Л.,

представника позивача ОСОБА_12.

відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом виконавчого комітету Березівської сільської ради до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Березівської сільської ради (орган опіки та піклування) (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1) та ОСОБА_3 (далі - відповідач 2) про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03.10.2011 розірвано шлюб між відповідачами, а згідно виконавчого листа цього суду з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5, яка проживає з матір'ю. Після розірвання шлюбу відповідач 1 знову зареєструвала шлюб зі ОСОБА_6, який у лютому 2018 року притягувався до адміністративної відповідальності за виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його виготовлення. Також обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_2 постійно зловживає спиртними напоями, батьківських обов'язків не виконує, веде бродячий аморальний спосіб життя, навчанням та вихованням дитини не цікавиться, на ґрунті пияцтва свариться чоловіком, про що неодноразово від її сусідів та родичів надходили скарги на адресу сільської ради, а відповідач ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_2 зі співмешканкою, власного житла не має, працює дальнобійником, у вихованні дитини участі не приймає та має заборгованість зі сплати аліментів на доньку ОСОБА_5 у сумі 4733,55 грн.. Перевірками соціальних інспекторів УСЗН, працівників служби у справах дітей та соціального педагога школи встановлено, що позивач 1 не займається вихованням доньки, застосовує фізичну силу до неї, внаслідок чого дитина тривалий час проживає у своєї старшої рідної сестри ОСОБА_7, яка піклується про її навчання, стан здоров'я, потреби та успіхи. Не зважаючи на неодноразові попередження щодо неможливості подібного ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків та про ймовірні наслідки такої поведінки, відповідачі злісно ухиляються від виконання таких обов'язків щодо виховання, матеріального забезпечення та морального розвитку дитини, внаслідок чого вона позбавлена права на виховання у повноцінній сім'ї, а також фактично позбавлена можливості правового захисту своїх прав та інтересів. З метою забезпечення права дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, враховуючи бажання дитини, стан її психологічного благополуччя, позивач вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 у зв'язку з порушенням ними своїх обов'язків по вихованню дитини.

25 травня 2018 року відповідачем ОСОБА_2 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позов визнає частково - в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, оскільки він цього бажає та навмисно не виконує свої батьківські обов'язки. Також вважає вимоги позивача незаконними та необґрунтованими, зважаючи на наступне. З 22.02.2008 по 03.10.2011 вона перебувала у шлюбі зі ОСОБА_6, але після його розірвання вони все одно проживають однією сім'єю разом з донькою ОСОБА_5, яка часто проводила шкільні канікули у старшої сестри ОСОБА_7 (старшої доньки ОСОБА_2.). Так, 25.12.2017 вона також забрала її до себе на шкільні канікули, оскільки має двох маленьких дітей, з якими ОСОБА_5 любить гратись. В цей період ОСОБА_2 кожного дня спілкувалась з молодшою донькою по телефону, ходила до них в гості, ніяких сварок не виникало. В січні 2018 року донька ОСОБА_7 повідомила їй, що можна заробити грошей від Держави на позбавленні батьківських прав за умови проживання ОСОБА_5 у неї, та якщо ОСОБА_7 буде опікуном, про що вона домовилась з начальником служби у справах дітей ОСОБА_12., яка пообіцяла допомогти це зробити, внаслідок чого всі будуть отримувати щомісячно гроші. Таку пропозицію ОСОБА_2 не сприйняла за дійсне. Після новорічних свят, коли ОСОБА_5 мала повернутися додому, старша донька ОСОБА_7 повідомила, що вона залишиться у неї, а в подальшому при намаганні її забрати все закінчувалось сварками, погрозами по телефону з боку ОСОБА_12. заарештувати та з боку колишнього чоловіка ОСОБА_3 фізично розправитись і спалити хату, у зв'язку з чим ОСОБА_2 та ОСОБА_6 вирішили до владнання конфлікту ночувати в належних останньому будинках НОМЕР_1 та НОМЕР_2, хвилюючись про погрози щодо підпалу. Зазначає, що з січня 2018 року до неї стали приходити з перевірками різні комісії, поліція склала адміністративний протокол відносно ОСОБА_6 щодо виявлення у нього самогону, а під час розмови з ОСОБА_12. стосовно даної ситуації, остання запропонувала переїхати їй жити до с. Береза, де допоможе знайти будинок для тимчасового проживання, а у разі непогодження її (ОСОБА_2.) буде позбавлено батьківських прав. Зрозумівши, що ОСОБА_12. та старша донька ОСОБА_6 вирішили будь-якою ціною довести задумане до кінця, вона зі скандалом забрала доньку ОСОБА_5 додому. А 14.05.2018 ОСОБА_12. разом з працівниками поліції силоміць намагалась забрати доньку з дому, не маючи ніяких документів про вилучення дитини, і почувши відмову, викликала по телефону ОСОБА_3, який, приїхавши, за вказівкою ОСОБА_12. виламав сокирою двері, зайшов в будинок, де почав погрожувати вбивством, схопивши за шию та почав душити ОСОБА_2. Всі дії відбувались в присутності поліції та на очах у ОСОБА_5, яку ОСОБА_12. шляхом обману та застосування фізичної сили забрала та відвезла до ОСОБА_7. Зазначає, що не веде аморального чи непристойного способу життя, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, проживає у цивільному шлюбі зі ОСОБА_6, де тримають велике домашнє господарство, сім'я дружня, доньку виховують та люблять, дитина навчається в Слоутському НВК та має хороші оцінки, постійно приймає участь в олімпіадах та конкурсах, відповідно має велику кількість нагород. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позов та викладені в ньому доводи на його обґрунтування повністю підтримала.

Відповідач 1 та її представник проти позову заперечували, підтримавши доводи, викладені в наданому ним суду відзиву на позовну заяву. Відповідачка зазначила, що не веде аморального чи бродяжницького способу життя, доньку любить та виховує, просить суд не позбавляти її батьківських прав, обіцяє виправитись.

Відповідач 2 проти задоволення позову не заперечував в частині позбавлення батьківських прав Відповідачку 1, пояснив, що проживає окремо, самостійно виховувати доньку не має можливості, але інтересу до доньки не втрачав, аліменти сплачує своєчасно, постійно надає грошову допомогу на виховання доньки, дарує їй подарунки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Допитана в якості свідка малолітня дитина ОСОБА_5 пояснила суду, що на даний час проживає у своєї старшої сестри ОСОБА_7 де також проживають малолітні діти сестри, з якими вона грається і допомагає виховувати. З матір'ю проживати не хоче, оскільки остання інколи вживає алкоголь і свариться на неї, водночас коли мати не п'є, у них все добре, не хоче щоб мати позбавляли батьківських прав, але проживати з нею не хоче.

Допитана в якості свідка класний керівник дитини ОСОБА_8 пояснила суду, що дитина навчається з першого класу в Слоутському НВК, дуже старанна, активна, приймає участь у гуртках, має багато нагород за успіхи у навчанні. Дитина доглянута, забезпечена приладами для навчання. Інколи помічала, що дитина розстроєна у зв'язку зі сварками в сім'ї. Мати відвідує школу та цікавиться навчанням дитини, також батько цікавиться навчанням доньки.

Допитана в якості свідка начальник відділу освіти, молоді та спорту Березівської сільської ради ОСОБА_11. пояснила, що в лютому 2018 року до них звернувся батько малолітньої дитини ОСОБА_3 з проханням вирішити питання про позбавлення батьківських прав мати дитини ОСОБА_2 яка зловживає спиртними напоями. Виїхавши за місцем проживання дитини виявили, що мати була в нетверезому стані, склали акт обстеження житлових умов, умови проживання були цілком задовільні. Вказану сім'ю поставили на облік, почали проводити співбесіди з матір'ю про зміну способу свого життя, остання обіцяла виправитись. Водночас в грудні 2017 року стало відомо, що ОСОБА_2 знову почала зловживати алкогольними напоями, а дитина перейшла жити до свої старшої сестри ОСОБА_7. Знову зробили акт обстеження житлових умов, та зробили висновок про доцільність позбавлення батьківських прав.

Допитана в якості свідка старша сестра малолітньої дитини ОСОБА_7 пояснила, що з грудня 2017 року у неї проживає її молодша сестра ОСОБА_5, мати ж зловживає спиртними напоями, донькою не займається, водночас свою доньку любить та не ображає. Коли мати нетвереза ОСОБА_5 дзвонить та просить її забрати до себе. Мати проживає зі співмешканцем ОСОБА_6 з яким постійно свариться, а ОСОБА_5 стає свідком даних сварок, дружніх стосунків з ними не підтримує.

Допитаний в якості свідка співмешканець мати ОСОБА_6 пояснив суду, що з двох років виховує малолітню дитину ОСОБА_5, приймає її як свою рідну доньку, завжди організовує їй святкування днів народження, тримають велике господарство, ведуть нормальний спосіб життя, водночас не заперечує, що інколи в сім'ї виникають сварки, свідком яких бувала ОСОБА_5.

З досліджених в судовому засідання письмових доказів вбачається наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 28.12.2007 батьками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 5).

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03.11.2011 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. розірвано (а.с.8).

За довідкою Березівської сільської ради від 21.03.2018 № 03-04/2/299 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_2 та донька ОСОБА_5 (а.с.9).

За актом обстеження житлово-побутових умов проживання від 21.03.2018 ОСОБА_2 проживає в будинку з пічним опаленням, умови проживання задовільні (а.с. 10).

Згідно акту обстеження умов проживання від 27.01.2018 ОСОБА_2 та її малолітньої доньки ОСОБА_5 в будинку є окрема кімната дитини, обладнана ліжком, шафою з речами, письмовим столом, стільцем та шафою для книжок. В домі прибрано та охайно (а.с. 27).

За актом обстеження умов проживання від 19.02.2018 в кімнаті дитини знаходились зібрані речі, книжки та канцелярське приладдя відсутнє, в кухні накритий стіл з алкогольними напоями, в будинку не прибрано, ознак проживання дитини в будинку не виявлено (а.с. 28).

За довідкою від 21.03.2018 № 03-04/2/299 ОСОБА_5 з грудня 2017 року проживає в АДРЕСА_4

Згідно характеристика від 21.03.2018 № 03-04/2/298 гр. ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, вихованням неповнолітньою дитиною не займається, надходили скарги на її поведінку в побуті (а.с. 13).

З характеристика ОСОБА_3 вбачається, що останній характеризується за місцем проживання позитивно (а.с.17).

За довідкою Глухівського міськрайцентру зайнятості ОСОБА_2 станом на 28.02.2018 на обліку в Глухівському міськрайцентрі зайнятості не перебуває (а.с. 16).

Згідно довідки Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 22.03.2018 № 299 ОСОБА_3 сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_5, та має заборгованість зі сплати у сумі 4733,55 грн. (а.с. 17).

Згідно довідки та характеристики від 02.04.2018 ОСОБА_5 навчається в 4 класі Слоутського навчально-виховного комплексу, зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, уважна учениця, скромна, товариська, врівноважена, стримана та дисциплінована. Школу без поважних причин не пропускає (а.с. 18-20).

За інформацією директора НВК Гриценка А.П. ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов'язків, зловживає спиртними напоями, водночас дитина забезпечена всім необхідним для навчання, охайна, доглянута (а.с. 24).

Згідно характеристики малолітньої дитини за 3 клас навчання остання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована учениця, її мати ОСОБА_2 бере участь у шкільному житті дитини, на поради та зауваження вчителів реагує адекватно, повідомляє класовода у разі відсутності дитини в школі, дитина забезпечена всім необхідним (а.с. 123-124).

Згідно висновку виконавчого комітету, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету сільської ради від 22.03.2018 № 51 доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2, відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 у зв'язку з аморальною поведінкою громадянки ОСОБА_2 (а.с. 29-32).

Згідно наказу служби у справах дітей Березівської сільської ради від 16.02.2018 про взяття на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 взята на обік, як дитина, що перебуває у складних життєвих обставинах (а.с. 63).

За витягом з протоколу № 1 засідання комісії з питань захисту прав дитини Березівської сільської ради від 13.03.2018 комісія вирішила надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та тимчасово влаштувати дитину у рідної сестри ОСОБА_7 (а.с. 65-66).

Однак, як встановлено в судовому засіданні відповідач 1 бажає приймати участь у вихованні своєї доньки ОСОБА_5, належно виконувати батьківські обов'язки, заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Відповідач 2 також готовий підтримувати свою доньку та належно виконувати свої батьківські обов'язки, водночас просить позбавити батьківських прав мати дитини.

На переконання суду, зазначене свідчить про те, що відповідачка певною мірою змінила своє ставлення до дитини та проявляє бажання та намагання брати участь у її вихованні.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 12 Закону України Про охорону дитинства виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 Сімейного кодексу України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Водночас з досліджених в судовому засіданні характеристик дитини, остання добре навчається, завжди охайна і доглянута, має хороші успіхи у навчанні, що свідчить про створення належних умов для розвитку дитини.

Оскільки нормами СК України визначено тільки підстави позбавлення батьківських прав, правові наслідки позбавлення батьківських прав, але не визначено механізм оцінки неправомірної поведінки батьків (жорстоке поводження з дитиною, ухилення від виконання обов'язків), то суди вищих інстанцій надали роз'яснення, як оцінювати таку поведінку та на що звертати увагу.

Подібне зазначено Європейським судом з прав людини при вирішенні справи № 39948/06 Савіни проти України в пунктах 49-52 рішення від 18.12.2008 року. Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції" (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж'юнта проти Італії" (Scozzari &aсв; Giunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини" (Haase v. Germany), N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки" (Wallova and Walla v. the Czech Republic), N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки" (Havelka and Others v. the Czech Republic), N 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії" (Moser v. Austria), N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73-76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі" (Schultz v. Poland), N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини" (Remmo and Uzunkaya v. Germany), N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки" (Polasek v. Czech Republic), N 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе, п. 97).

Як слідує з рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі Хант проти України (пункт 58), сам факт заперечення відповідачем позовної заяви про позбавлення його батьківських прав щодо дочки може свідчити про його інтерес до дитини.

Судом не встановлено, що позбавлення відповідачів батьківських прав щодо своєї доньки ОСОБА_5 необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Суду не надано переконливих та достатніх доказів вжиття такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав відповідачів, суду не надано жодного доказу ухилення, зокрема відповідача 2 від виконання своїх батьківських обов'язків.

Суд звертає увагу і на те, що незалежно від причин припинення виконання своїх обов'язків по вихованню дитини в певний період, відповідачка змінила своє ставлення до виховання дитини, має бажання та наміри приймати участь у вихованні своєї доньки.

Згідно частини п'ятої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Висновок органу опіки та піклування Березівської сільської ради про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав, суд вважає таким, що суперечить інтересам дитини та не є достатньо обґрунтованим.

Суд звертає увагу учасників провадження на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. Враховуючи особу відповідачів, обставини справи, суд дійшов переконливого висновку про те, що за даних обставин необхідності позбавляти відповідачів батьківських прав немає, позов є передчасним. Суд також звертає увагу, що органи опіки та піклування зобов'язані сприяти у збереженні сім'ї, як основу розвитку особистості дитини, надавати відповідну соціальну допомогу. Водночас з матеріалів справи вбачається, що дитина була взята на облік, в лютому 2018 року, а вже в березні 2018 року орган опіки та піклування зробив висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, не вживши відповідних соціальних заходів на збереження сім'ї.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, п'ятої та шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами не довів наявності обставин, які б свідчили про необхідність винесення рішення про позбавлення відповідачів батьківських прав відносно їх неповнолітньої дитини.

Водночас, суд вважає за необхідне попередити відповідачів про необхідність змінити ставлення до виховання своєї неповнолітньої дитини. Відмова в позові не позбавляє позивача в подальшому, повторно звернутись до суду з відповідним позовом.

Також, суд звертає увагу щодо необхідності продовження пильного контролю за виконанням відповідачем батьківських обов'язків з боку органу опіки та піклування, що відповідає п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 164, 166, 180 СК України, ст. 12 ЗУ Про охорону дитинства п. 15, 16, 18 ППВСУ № 3 від 30.03.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ,ст.ст. 4, 12, 81, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову виконавчого комітету Березівської сільської ради (органу опіки та піклування) (41437, вул. Центральна 1, с. Береза, Глухівського району, код ЄДРПОУ 41911226) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_5) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виховання своєї дитини: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та піклування про неї і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконання ними батьківський обов'язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27 червня 2018 року

Суддя С.А. Мазур