Постанова

від 28.08.2018 по справі 576/796/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року м. Суми

Справа №576/796/18

Номер провадження 22-ц/788/1499/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

у присутності :

представника виконавчого комітету Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області Мовчан О.М.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2018 року ухваленого під головуванням судді Мазура С.А., у м. Глухові, повний текст якого складений 27 червня 2018 року

у цивільній справі за позовом Виконавчого комітету Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

24 квітня 2018 року Виконавчий комітет Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, який мотивував тим, що відповідачі є батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 жовтня 2011 року шлюб між ними розірвано, а з батька ОСОБА_5 на користь матері дитини ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання їх доньки ОСОБА_4. Після розірвання шлюбу із ОСОБА_5, ОСОБА_2 зареєструвала шлюб зі ОСОБА_6. ОСОБА_2 постійно зловживає спиртними напоями, батьківських обов'язків не виконує, веде бродячий аморальний спосіб життя, навчанням та вихованням дитини не цікавиться, на ґрунті пияцтва свариться з чоловіком, про що неодноразово від її сусідів та родичів надходили скарги на адресу сільської ради. Відповідач ОСОБА_5 проживає у м. Шостка Сумської області зі співмешканкою, власного житла не має, працює далекобійником, у вихованні дитини участі не приймає та має заборгованість зі сплати аліментів на доньку ОСОБА_4 у сумі 4733,55 грн. Незважаючи на неодноразові попередження щодо неможливості подібного ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків та про ймовірні наслідки такої поведінки, відповідачі злісно ухиляються від виконання таких обов'язків щодо виховання, матеріального забезпечення та морального розвитку дитини, внаслідок чого вона позбавлена права на виховання у повноцінній сім'ї, а також фактично позбавлена можливості правового захисту своїх прав та інтересів. У зв'язку з порушенням відповідачами своїх обов'язків по вихованню дитини, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення до виховання своєї дитини: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та піклування про неї і покладено на орган опіки та піклування контроль за виконання ними батьківських обов'язків.

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Березівської сільської ради, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не прийняв до уваги характеристику на ОСОБА_4, ученицю 4 класу, де вказано, що мати ОСОБА_2 не займається вихованням доньки ОСОБА_4, зловживає спиртними напоями, не виконує батьківські обов'язки. Крім того, ОСОБА_2 негативно характеризується за місцем проживання. Вказує, що ОСОБА_2 не має особистого житла і з таким способом життя вона з дитиною може опинитися на вулиці.

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу в якому, спростовуючи доводи скарги просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Виконавчого комітету Березівської сільської ради Мовчан О.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_3, які проти скарги заперечували, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28 грудня 2007 року батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_5 та ОСОБА_7 (а.с. 5).

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 листопада 2011року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7. розірвано (а.с.8).

З довідки Березівської сільської ради від 21 березня 2018 року № 03-04/2/299 вбачається, що ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_2 та її малолітньої доньки ОСОБА_4 від 27 січня 2018 року в будинку є окрема кімната для дитини, яка обладнана ліжком, шафою з речами, письмовим столом, стільцем та шафою для книжок. В домі прибрано та охайно (а.с. 27).

З акту обстеження умов проживання від 19 лютого 2018 року вбачається, що в кімнаті дитини знаходились зібрані речі, книжки та канцелярське приладдя відсутнє, в кухні накритий стіл з алкогольними напоями, в будинку не прибрано, ознак проживання дитини в будинку не виявлено (а.с. 28).

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 21 березня 2018 року ОСОБА_2 проживає в будинку з пічним опаленням, умови проживання задовільні (а.с. 10).

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Березівської сільської ради від 21 березня 2018 року № 03-04/2/299 неповнолітня донька відповідачів ОСОБА_4 з грудня 2017 року проживає в АДРЕСА_2 (а.с. 12).

Згідно з характеристикою Виконавчого комітету Березівської сільської ради від 21 березня 2018 року № 03-04/2/298 ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, вихованням неповнолітньої дитини не займається, до виконкому сільської ради надходили скарги на її поведінку в побуті (а.с. 13).

З характеристики ОСОБА_5 вбачається, що останній характеризується за місцем проживання позитивно (а.с.17).

Відповідно до довідки Глухівського міськрайцентру зайнятості ОСОБА_2 станом на 28 лютого 2018 на обліку в Глухівському міськрайцентрі зайнятості не перебуває (а.с. 16).

Як вбачається з довідки Шосткинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 22 березня 2018 року № 299 ОСОБА_5 сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та має заборгованість у сумі 4733,55 грн. (а.с. 17).

Згідно з довідкою та характеристикою від 02 квітня 2018 року ОСОБА_4 навчається в 4 класі Слоутського навчально-виховного комплексу, зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, уважна учениця, скромна, товариська, врівноважена та стримана. Школу без поважних причин не пропускає (а.с. 18-20). За інформацією директора комплексу ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов'язків, зловживає спиртними напоями, водночас, дитина забезпечена всім необхідним для навчання, охайна, доглянута (а.с. 24).

Відповідно до характеристики малолітньої дитини за 3 клас навчання остання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована учениця, її мати ОСОБА_2 бере участь у шкільному житті дитини, на поради та зауваження вчителів реагує адекватно, повідомляє класовода у разі відсутності дитини в школі, дитина забезпечена всім необхідним (а.с. 123-124).

Згідно висновку виконавчого комітету, як органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету сільської ради від 22 березня 2018 року № 51 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 у зв'язку з аморальною поведінкою громадянки ОСОБА_2 (а.с. 29-32).

Згідно наказу служби у справах дітей Березівської сільської ради від 16 лютого 2018 року про взяття на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, взята на обік, як дитина, що перебуває у складних життєвих обставинах (а.с. 63).

З витягу до протоколу № 1 засідання комісії з питань захисту прав дитини Березівської сільської ради від 13 березня 2018 року комісія вирішила надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та тимчасово влаштувати дитину у рідної сестри ОСОБА_9 (а.с. 65-66).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 бажає приймати участь у вихованні своєї доньки ОСОБА_4, належно виконувати батьківські обов'язки, заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

ОСОБА_5 також готовий підтримувати свою доньку та належно виконувати свої батьківські обов'язки. В той же час, із письмової заяви ОСОБА_5 на адресу голови Березівської сільської ради від 13 березня 2018 року вбачається, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки, оскільки не має можливості займатися її вихованням та забезпечувати її на належному рівні (а.с. 22) .

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів ухилення відповідачів від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, які були б підставою для застосування до них такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Колегія суддів з таким висновком погоджується з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позбавлення відповідачів батьківських прав щодо їх доньки ОСОБА_4 не відповідає інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно із ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав № 3 від 30 березня 2007 року роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно з роз'ясненнями абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, всупереч зазначеним вимогам закону, не надала суду доказів, які підтверджують винну поведінку відповідачів, свідоме нехтування ними своїми батьківськими обов'язками, які б слугували підставою для позбавлення їх батьківських прав.

В суді першої інстанції відповідачі пояснили, що, мають бажання та наміри приймати участь у вихованні своєї доньки.

На думку колегії суддів апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову узгоджується із нормами Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ч. ч. 1, 2 ст. 8 Конвенції про захист основоположних прав та свобод людини та з практикою Європейського суду з прав людини в частині того, що втручання держави у сімейне життя відповідачів, зокрема, у відносини між відповідачами та їх дочкою, має не тільки ґрунтуватися на нормах національного права, тобто бути законним, та переслідувати легітимну мету у виді захисту прав дитини, а й бути необхідним у демократичному суспільстві , а саме відповідати нагальній суспільній потребі такого виняткового втручання у відносини сторін (абз. 47-49 рішення ЄСПЛ у справі Савіни проти України від 18 грудня 2008 року).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що для позбавлення батьківських прав відповідачів, з огляду на досліджені докази, відсутні як законні і достовірно доведені підстави щодо їх свідомого ухилення від участі у вихованні дочки. Крім того, застосування такого засобу втручання у відносини між відповідачами та їх дочкою призведе до порушення справедливої рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків з метою забезпечення найкращих інтересів самої дитини, оскільки відносини батьків та дітей зі спливом певного часу та в силу певних обставин можуть змінюватися в сторону покращення, а позбавлення батьківських прав відповідачів завдасть істотної шкоди такій можливості (абз. 54 рішення ЄСПЛ у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року).

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги характеристику на ОСОБА_4, ученицю 4 класу є безпідставними, оскільки зі змісту рішення вбачається, що суд досліджував цю характеристику та дав їй оцінку.

Посилання на те, що ОСОБА_2 негативно характеризується за місцем проживання не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав. Крім того, така характеристика видана позивачем у справі.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи і надав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволення позову.

Саме по собі посилання позивача на те, що ОСОБА_2 вживає спиртне і у неї з співмешканцем виникають сварки та бійки не є передбаченою ст. 164 СК України підставою для позбавлення її батьківських прав відносно дочки. Судом не встановлено, що ОСОБА_2 є хронічним алкоголіком чи жорстоко поводиться з дитиною. Крім того, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Березівської сільської ради Глухівського району Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 29 серпня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

С. Г. Хвостик