Рішення

від 22.05.2018 по справі 826/4875/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 22 травня 2018 року                      №826/4875/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ-Сервіс» до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ-Сервіс», (далі - позивач), до Головного управління ДФС у місті Києві, (далі - відповідач, контролюючий орган), про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2017 р. №0001371404, (далі - оскаржуване рішення). Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню як таке, що прийняте на підставі висновків перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. У ході судового розгляду даної справи представники позивача заявлені вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх повністю. Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд залишити його без задоволення. Пояснив, що оскаржуване рішення відповідачем прийнято правомірно, адже у ході перевірки позивача виявлена сума готівкових коштів, яка не оприбуткована належним чином у книзі обліку розрахункових операцій, (далі - КОРО), на підставі фіскальних чеків, що є порушенням п. 2.6 глави ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, (далі - Положення №637). У відповідному судовому засіданні представниками сторін заявлено письмове клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне. Відповідачем у період із 07.11.2016 р. по 16.12.2016 р. проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 18.12.2014 р. по 30.09.2016 р., за результатами якої 22.12.2016 р. складено акт №412/26-15-14-01-04/39554115, (далі - акт перевірки). Згідно з висновками акту перевірки, позивачем, зокрема, порушено п. 2.6 глави ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637. На підставі вказаного акту перевірки, 17.01.2017 р. відповідачем складено оскаржуване рішення, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 276170,50 грн. За результатами адміністративного (досудового) оскарження висновки акту перевірки та спірне рішення залишено без змін. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що піддягає скасуванню, позивач звернувся до суду із позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень Національного банку України (п. 6 ст. 33 Закону України «Про Національний банк України»). Нормативно-правовим актом, який регламентує порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами, а також окремі питання організації банками робіт з готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320. У відповідності до п. 1.2 цього Положення, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Згідно з абз. 1-3 п. 2.6 Положення №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 1.2 глави І 1 Положення №637, КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг). Відповідно до п.п. 5, 6 і 8 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого    наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 р. №417, використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає, зокрема: наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни;        щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо. Використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, зокрема, передбачає:        наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;        підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО;        щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;        у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;        ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО. У разі роздрукування на РРО протягом робочого дня декількох фіскальних звітних чеків усі вони підклеюються у відповідній книзі ОРО, записи в розділі 2 книги ОРО робляться за кожним фіскальним звітним чеком окремо. Якщо фіскальний звітний чек містить дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, то графи 3 і 4 розділу 2 книги ОРО можна не заповнювати. Отже, облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі ОРО передбачає як вклеювання фіскальних звітних чеків РРО у розділ 1 книги ОРО, так і виконання записів у розділі 2 книги ОРО. Згідно правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду України від 01.04.2014 р. у справі №21-54а14, від 15.10.2013 р. у справі №21-247а13, від 15.10.2013 р. у справі №21-306а13, від 02.04.2013 р. у справі №21-439а13, від 26.02.2013 р. у справі №21-7а-13, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.05.2013 р. №К-1675/10 і постанові від 18.03.2013 р. №К-34582/10, кошти вважаються облікованими у книзі ОРО в разі заповнення як розділу 1, так і розділу 2 вказаної книги. Виходячи з того, що законодавством під «оприбуткуванням готівки» у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО розуміється своєчасне (у день одержання готівкових коштів) здійснення обліку таких коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, то не здійснення відповідних записів в книзі обліку розрахункових операцій згідно із Z-звітом у день одержання готівкових коштів у порядку, встановленому законодавством, не може вважатися «оприбуткуванням готівки». В силу п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95, (далі - Указ №436/95), у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, - за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Під час перевірки контролюючий орган прийшов до висновку, що позивачем не повністю оприбуткована сума готівкових коштів згідно фіскальних звітних чеків за 11.11.2015 р. - 17.11.2015 р. №№1175, 1176, 1177, 1178, 1179. Так, на переконання відповідача: - за Z-звітом від 11.11.2015 р. №1175 загальна сума розрахунків склала 14666,10 грн. (готівковий розрахунок 11246,10 грн., безготівковий - 3420,00 грн). Позивачем не здійснено облік суми у розмірі 11246,10 грн. в КОРО; - за Z-звітом від 12.11.2015 р. №1176 загальна сума розрахунків склала 13119,00 грн. (готівковий розрахунок 13119,00 грн). Позивачем не здійснено облік суми у розмірі 13119,00 грн. в КОРО; - за Z-звітом від 13.11.2015 р. №1177 загальна сума розрахунків склала 12653,00 грн. (готівковий розрахунок 11563,00 грн., безготівковий - 1090,00 грн). Позивачем не здійснено облік суми у розмірі 11563,00 грн. в КОРО; - за Z-звітом від 16.11.2015 р. №1178 загальна сума розрахунків склала 9496,00 грн (готівковий розрахунок 9496,00 грн). Позивачем не здійснено облік суми у розмірі 9496,00 грн. в КОРО; - за Z-звітом від 17.11.2015 р. №1179 загальна сума розрахунків склала 10110,00 грн. (готівковий розрахунок 9810,00 грн., безготівковий - 300,00 грн). Позивачем не здійснено облік суми у розмірі 9810,00 грн. в КОРО. Однак, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд не погоджується з вказаними висновками контролюючого органу з огляду на наступне. Z-звіти від 11.11.2015 р. - 17.11.2015 р. №№1175, 1176, 1177, 1178, 1179 були вклеєні позивачем в КОРО, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Також на підставі цих фіскальних звітних чеків (Z-звітів) були зроблені відповідні записи в КОРО. Разом з тим, при заповненні книги допущено технічні помилки щодо порядкових номерів чеків. При цьому, суми готівки повністю відповідають сумам, зазначеним у фіскальних звітних чеках. Крім того, як підтверджується матеріалами справи, вказані суми грошової виручки у повному обсязі були передані до банківської установи для зарахування на рахунок позивача. За результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів суд приходить до висновку, що позивачем своєчасно та в повному обсязі було оприбутковано готівку шляхом проведення відповідних розрахункових операцій через РРО та обліку їх в КОРО. Суд зауважує, що об'єктивною стороною такого правопорушення як не оприбуткування готівки є приховування виручки, тоді як проведення готівкових коштів через РРО із роздрукуванням фіскальних чеків сум розрахунків та заповненням у КОРО сум розрахунків є свідченням їх занесення до фіскальної пам'яті, що виключає приховування відповідної суми виручки, а тому суд вбачає відсутність в даному випадку у контролюючого органу підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 276170,50 грн. за порушення норми п. 2.6 глави ІІ Положення №637. Таким чином, підсумовуючи викладене суд зазначає, що сума готівкових коштів проведена позивачем через зареєстрований та опломбований у встановленому порядку РРО, що підтверджується фіскальними звітними чеками. Позивач веде КОРО, зареєстровану на РРО, що встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось представником відповідача. Фіскальні звітні чеки за кожний робочий день підклеєні на відповідних сторінках книги, щодня робляться записи про рух готівкових коштів і суми розрахунків. Z-звіти, які стосуються спірних сум готівки, також підклеєні до КОРО. На підставі таких фіскальних звітних чеків, хоч і з допущенням помилок в нумерації в КОРО, але все ж таки зроблено записи у КОРО про отримані суми. Помилки, допущені при  зазначенні нумерації в КОРО, не вплинули на процес оприбуткування грошових коштів. А тому, у діях позивача відсутні ознаки порушення п. 2.6 Положення №637, що, у свою чергу свідчить про відсутність підстав для накладення на позивача штрафних санкцій відповідно до Указу №436/95. Отже, оскаржуване рішення є таким, що прийнято безпідставно, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку. Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ-Сервіс» до Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд – В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 17.01.2017 р. №0001371404. 3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТІ-Сервіс» (місцезнаходження: 04050, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 26; код ЄДРПОУ 39554115) сплачений ним судовий збір у розмірі 4142,56 грн. (чотири тисячі сто сорок дві гривні п'ятдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 39439980). Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя          Ю.Т. Шрамко