Рішення

від 19.06.2018 по справі 808/1395/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 червня 2018 року (15 год. 57 хв.)Справа № 808/1395/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Аксьонової С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - ОСОБА_2;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ОСОБА_3 Україна (69006, м. Запоріжжя, вул. В.Лобановського, буд. 22, код ЄДРПОУ 31540042) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ОСОБА_3 УКРАЇНА , (далі - позивач), звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області, (далі - відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0004871406 від 11.04.2018 та №0004861406 від 11.04.2018.

Ухвалою суду від 23.04.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 17.05.2018.

17.05.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.06.2018.

19.06.2018 закрито підготовче провадження на призначене судове засідання на 19.06.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із висновками контролюючого органу про безтоварність операцій по взаємовідносинам з ТОВ ГІДРОПОСТАЧ та, як наслідок, завищення податкового кредиту з ПДВ та не сплати податку на прибуток. Позивач не погоджується також і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями на підставі таких висновків акту перевірки, вважаючи їх хибними. Зокрема зазначає, що у нього наявні та до перевірки були надані усі необхідні документи первинного бухгалтерського обліку, а придбаний у контрагента товар відповідає напрямку господарської діяльності підприємства та використовувався при здійсненні господарської діяльності. У зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві і відповіді на відзив (вх. № 15319 від 17.05.2018) та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на адміністративний позов (вх. №14346 від 08.05.2018. Зокрема зазначив, що під час проведення перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем ОСОБА_4 кодексу України, а саме перевіркою не підтверджено факт постачання товару від постачальника ТОВ ГІДРОПОСТАЧ на адресу ТОВ ВКП ОСОБА_3 УКРАЇНА в лютому-березні 2017 року. За таких обставин підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ слугувало включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні поставленого товару, за операціями які фактично не відбулися. Посилається на відсутність у позивача первинних документів, які підтверджують походження товару. Зазначає, що в ході перевірки було встановлено документально оформлення реалізації підприємством ТОВ ГІДРОПОСТАЧ в адресу ТОВ ВКП ОСОБА_3 УКРАЇНА в лютому - березні 2017 року товару, відмінного від фактично придбаного по ланцюгу постачання (підміна товарів). Крім того, документально оформлені операції між ТОВ ВКП ОСОБА_3 УКРАЇНА та ТОВ ГІДРОПОСТАЧ в лютому-березні 2017 року неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а тому ТОВ ГІДРОПОСТАЧ та його контрагенти-постачальники не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. З урахуванням вищезазначеного вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з додержанням вимог діючого законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 19.06.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи із наступного.

ТОВ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО ОСОБА_3 УКРАЇНА (ідентифікаційний код 31540042) зареєстровано як юридичну особу 30.05.2001. Місцезнаходженням підприємства є: 69006, Україна, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 22. Основним видом діяльності підприємства є: 22.19 Виробництво інших гумових виробів.

У період з 14.03.2018 по 20.03.2018 фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі направлення від 14.03.2018 №570, наказу від 13.03.2018 № 789, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ОСОБА_4 кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ВКП ОСОБА_3 УКРАЇНА з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток за 2017 рік та податку на додану вартість за лютий 2017 року, березень 2017 року при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ ГІДРОПОСТАЧ (код ЄДРПОУ 40876195), за результатами якої складено Акт перевірки від 27.03.2018 № 191/08-01-14-06/31540042.

Висновками до акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ОСОБА_4 кодексу України, яке призвело до заниження податку на прибуток за 2017 рік на суму 271 833 грн.;

пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ОСОБА_4 кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 302 037,00 грн. у т.ч. за періоди: лютий 2017 року на суму 120 374,00 грн.; березень 2017 року на суму 181 663,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 27.03.2018 № 191/08-01-14-06/31540042 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від 11.04.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 377 546,25 грн., у т.ч.: за основним платежем 302037,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 75509,25 грн.;

№ НОМЕР_2 від 11.04.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 339791,25 грн. у т.ч.: за основним платежем у сумі 271833,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 67958,25 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки та прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про їх скасування.

Так, судом встановлено, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток став висновок контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з отримання товару позивачем від ТОВ ГІДРОПОСТАЧ . Зазначений висновок обґрунтовано відсутністю документів, що посвідчують якість товару, отриманою податковою інформацією, що свідчить про наявність ознак нереальності здійснення операцій, та результатами аналізу баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, яким встановлено нереальність придбання позивачем у вказаних контрагентів ідентифікованого товару (послуг) через відсутність джерел його законного походження.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.

02.11.2016 між ТОВ ВКП ОСОБА_3 УКРАЇНА (Покупець) і ТОВ ГІДРОПОСТАЧ (Постачальник) укладено договір постачання №1/16, за умовами якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Загальна вартість даного Договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього Договору згідно видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.

На виконання умов договору №1/16 від 02.11.2016, ТОВ ВКП ОСОБА_3 УКРАЇНА надані копії видаткових накладних від 02.02.2017 №5, від 08.02.2017 №6, від 15.02.2017 №7, від 22.02.2017 №8, від 02.03.2017 № 9, від 09.03.2017 № 10, від 15.03.2017 №11, від 22.03.2017 №12, від 29.03.2017 №13.

ТОВ ГІДРОПОСТАЧ виписано та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні.

Оплату за поставлений товар здійснено у безготівковій формі, згідно з платіжними дорученнями №197 від 01.02.2017; №238 від 07.02.2017; №266 від 09.02.2017; №308 та 309 від 16.02.2017; № 326 від 21.02.2017; 339 від 22.02.2017; №376 та 377 від 28.02.2017; №412 від 06.03.2017; 458 та 459 від 13.03.2017; №482 від 16.03.2017; №530 від 23.03.2017; №555 від 28.03.2017; №569 від 29.03.2017, всього сплачено 1 243 928,00 грн., у т.ч. ПДВ 207321,33 грн.

ТОВ ВКП ОСОБА_3 УКРАЇНА надані товарно-транспортні накладні від 02.02.2017 №ТТН0502; від 08.02.207 №ТТН0602; від 15.02.2017 №ТТН0702; від 22.02.2017 №ТТН0802; від 02.03.2017 №ТТН0903, від 09.03.2017 №ТТН0903; від 15.03.2017 №ТТН1103; від 22.03.2017 №ТТН1203; від 29.03.2017 №ТТН1303.

Суми сплаченого у ціни товару податку на додану вартість позивачем включені до складу податкового кредиту у податкових періодах за лютий, березень 2017 року.

Ставлячи під сумнів вказані операції контролюючий орган в Акті перевірки посилається на відсутність сертифікатів про якість та походження отриманого товару. Крім того, посилається на дослідження походження товару та аналізу даних бази Єдиного реєстру податкових накладних та АІС ОСОБА_4 блок ДФС України, в ході якого встановлено, що підприємством ТОВ ГІДРОПОСТАЧ до податкового кредиту включені податкові накладні від контрагентів-постачальників ТОВ СПЕЦРЕМПІДРЯД (ідентифікаційний код 40981661), ТОВ ДЖАКОРД КОМПАНІ (ідентифікаційний код 41070307), ТОВ РОДЖЕР КОМПАНІ (ідентифікаційний код 41076956) в лютому 2017 року, та ТОВ ФАРМАКОНСАЛТ (ідентифікаційний код 41070226), ТОВ КОМПЛЕКС СТАНДАРТ СЕРВІС (ідентифікаційний код 41077038), ТОВ НВП ПОЛІ-ПЛАСТ (ідентифікаційний код 40476250), ТОВ РОДЖЕР КОМПАНІ (ідентифікаційний код 41076956) в березні 2017 року.

Водночас, в ході аналізу даних АІС ОСОБА_4 блок та даних бази Єдиного реєстру податкових накладних по підприємствам-постачальникам ТОВ ГІДРОПОСТАЧ встановлено, що податкові накладні не містять номенклатуру зазначеного товару за рахунок якого сформовано податковий кредит та який реалізовано на адресу ТОВ ГІДРОПОСТАЧ (код 39432262), а подальшому на адресу ТОВ ВКП ОСОБА_3 УКРАЇНА , тобто на думку відповідача встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ОСОБА_4 кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Зокрема, ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару. Як свідчать матеріали справи, зауважень до податкових накладних у контролюючого органу не було.

Суд зазначає, що відповідно до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або електронних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону № 996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Положення.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою використання їх в господарській діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що увесь придбаний товар відповідає напрямку господарської діяльності позивача. Отже, укладений договір з вищевказаним контрагентом безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товарів у контрагента-постачальника ТОВ ГІДРОПОСТАЧ , використання їх у власній господарській діяльності, та настання змін в майновому стані платника податків.

За таких обставин підстави для не включення сум ПДВ по таких податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо твердження відповідача про відсутність сертифікатів якості на придбаний товар, суд зауважує, що сам по собі сертифікат не є тим первинним документом, який створює реальні зміни в майновому стані платника податків. Разом із тим, як свідчать матеріали справи придбаний позивачем товар в подальшому було частково використано для власного виробництва та частково реалізовано контрагентам-покупцям. Одночасно із товаром - гумовотехнічними виробами, контрагентам-покупцям було передано паспорти на вказаний товар.

Щодо посилань контролюючого органу на аналіз інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, суд зазначає наступне.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку як до перевірки, так і до суду, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між підприємствами та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Суд також відхиляє покликання контролюючого органу на зібрану податкову інформацію щодо контрагентів позивача виходячи із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державною від іншого платника податків, який ці норми порушує.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Зазначені обставини не свідчать про порушення податкового законодавства позивачем та не відносяться до суттєвих обставин його фінансово-господарської діяльності. Вплив зазначених обставин діяльності контрагентів позивача на право останнього на формування податкового кредиту з податку на додану вартість відповідачем не обґрунтовано.

Крім того, дефектність та наявність ознак фіктивності контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідачем не спростовується, що контрагент позивача на час вчинення господарських операцій мав чинний статус платника ПДВ, повідомлень про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, тому суд виходить з того, що наведені в акті перевірки доводи щодо неспроможності контрагента позивача здійснювати певні види господарської діяльності відповідачем як суб'єктом владних повноважень суду не доведені та не підтверджені жодними доказами.

Пунктом 201.8 статті 201 ОСОБА_4 кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Доказів анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ ГІДРОПОСТАЧ податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Окрім того, ОСОБА_4 кодекс України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, реєстрації платником податків, податкових взаємовідносин з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Враховуючи відсутність з боку позивача порушень приписів ОСОБА_4 кодексу України, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно, у зв'язку з чим позов про їх скасування підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваних рішень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч цим вимогам КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем у відповідності до норм ОСОБА_4 кодексу України правомірно включено до складу податкового кредиту суму витрат по господарських операціях з ТОВ ГІДРОПОСТАЧ у період: лютий, березень 2017 року, а контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень ПК України.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського й податкового обліку, наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 10760,00 грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ОСОБА_3 Україна до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2018 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство ОСОБА_3 Україна (69006, м. Запоріжжя, вул. В.Лобановського, буд. 22, код ЄДРПОУ 31540042) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 10760,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.07.2018.

Суддя Ю.В. Калашник