Ухвала

від 11.09.2019 по справі 808/1395/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа №808/1395/18

касаційне провадження №К/9901/25832/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі № 808/1395/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Сіал Джет Україна" до Головне управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Головного управління ДФС у Запорізькій області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019.

Одночасно податковий орган заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Скаржник до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору.

У статті 5 цього Закону також встановлено перелік суб`єктів, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що органи Державної фіскальної служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімуму на 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, розмір ставки судового збору за подання до суду цієї касаційної скарги становить 21520,13 грн (717337,50 грн х 1,5% х 200%).

Згідно частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Як свідчить текст постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2018, апеляційний перегляд справи здійснено у відкритому судовому засіданні, за участю представників сторін, повний текст складено 06.09.2018. Разом з тим, касаційну скаргу на судові рішення скаржник подав 04.09.2019.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що вже звертався до суду з касаційною скаргу, проте була повернута судом касаційної інстанції, оскільки не додано документа про сплату судового збору. При цьому відповідач зазначає, що органом державної казначейської служби проводилося безспірне списання коштів з рахунків скаржника, у зв`язку з чим операції по рахунках податкового органу були зупинені, а також були відсутні кошти на сплату судового збору, що відповідно об`єктивно виключило можливість сплатити судовий збір під час подання попередньої касаційної скарги. На підтвердження вказаних доводів скаржник надав копію повідомлення органу казначейської служби та копії виписок по рахунках.

Суд вважає, що вказані підстави пропуску строку касаційного оскарження є неповажними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції:

заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та надати докази на підтвердження вказаних обставин;

документ про сплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна