Постанова

від 11.06.2018 по справі 464/5898/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 464/5898/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.

Провадження № 22-ц/783/4818/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю - представника апелянта ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача Кам'янської І.А. , представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Європейський Газовий Банк на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 рокуу справі за позовом Публічного акціонерного товариства Європейський Газовий Банк до ОСОБА_5, ОСОБА_8, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Сеторі Консалтінг Груп , Товариство з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест про звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб, шляхом набуття права власності, про зобов'язання передати транспортний засіб, про надання права зняття з обліку транспортного засобу, -

в с т а н о в и л а:

позивач ПАТ Єврогазбанк з урахуванням уточнених вимог звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_8, треті особи: ТОВ Сеторі Консалтінг Груп , Товариство з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест про звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб шляхом набуття права власності, про зобов'язання передати транспортний засіб, про надання права зняття з обліку транспортного засобу. Свої вимоги обґрунтував тим, що між ПАТ Єврогазбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю СЕТОРІ КОНСАЛТІНГ ГРУП 26 квітня 2012 року було укладено Кредитний договір № 436-290611 від 29.06.2011 року, за умовами якого Банком Позичальнику відкрито відкличну відновлювальну мультивалютну кредитну лінію, в межах якої надано кредитні кошти в сумі 6 275 022,00 доларів США. 28.02.2012 р. між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест було укладено договір застави № 924-270212/А, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим № 340, який забезпечує вимогу банку, що випливає з Кредитного договору № 436-290611 від 29.06.2011 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю СЕТОРІ КОНСАЛТІНГ ГРУП . Відповідно до пункту 1.3 Договору застави, предметом застави є кілька транспортних засобів, серед яких є також автомобіль SKODA Octavia Elegance 2.0І, .модель легковий седан-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, який належить, на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 1-шим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ від 06.12.2007 р. Відповідно до пунктів 3.1.4 Договору застави, в разі невиконання або часткового невиконання забезпечених за ним зобов'язань Банк має право звернути стягнення па предмет застави, реалізувати його відповідно до умов Договору застави та чинного законодавства, та за рахунок вирученої від реалізації Предмету застави суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу. Відповідно до ст. 17 Закону України Про заставу заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Зобов'язання по кредитному договору ТОВ Сеторі Консалтінг Груп належним чином не виконувалися. Розмір заборгованості за Кредитним договором, станом на 27.04.2015 р. встановлено рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2015 року у справі № 910/12759/15 за позовом ПАТ Єврогазбанк до ТОВ Сеторі Консалтінг Груп про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 910/12759/15, рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2015 року залишено без змін. Не дивлячись на пряму заборону відчуження предмету застави позивачу стало відомо, що 24.09.2013 року між ОСОБА_5 та ТОВ Трускавецьінвест укладено договір №21ПС/0913 купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки Skoda Oktavia Eleganec 2.0; реєстраційний номерр НОМЕР_1. Після відкриття провадження у даній справі позивачу стало відомо про відчуження ОСОБА_5 вказаного автомобіля та його реєстрацію за ОСОБА_8 Вважає свої права порушеними, а дії зазначених осіб незаконними. Просив вимоги задовольнити.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Європейський Газовий Банк до ОСОБА_5, ОСОБА_8, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Сеторі Консалтінг Груп , Товариство з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест про звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб, шляхом набуття права власності, про зобов'язання передати транспортний засіб, про надання права зняття з обліку транспортного засобу відмовлено.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року оскаржив ПАТ Європейський Газовий Банк , подавши апеляційну скаргу.

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання розгляду даної справи, що призвело до невірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права.

Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано положень Закону України Про заставу та положень Договору застави транспортного засобу 924-270212/А від 28.02.2012 року, що був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест .

Відповідно до пункту 1.1 Договору застави: Цей Договір забезпечує вимогу Заставодержателя, що випливає з Кредитного договору № 436-290611 від 29.06.2011 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю СЕТОРІ КОНСАЛТІНГ ГРУП , що надалі іменується Боржник, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору . Відповідно до пункту 1.3 Договору застави, предметом застави є транспортні засоби, в тому числі і автомобіль марки SKODA Octavia Elegance 2.0І, модель легковий седан - В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, який належить, на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 1-шим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ від 06.12.2007 року.

Відповідно до пунктів 3.1.4 Договору застави, в разі невиконання або часткового невиконання забезпечених за ним зобов'язань Банк має право звернути стягнення на предмет застави, реалізувати його відповідно до умов Договору застави та чинного законодавста в рахунок вирученої від реалізації Предмету застави суми переважно перед іншими креди задовольнити в повному обсязі свою вимогу.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про заставу , Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Не дивлячись на пряму заборону відчуження предмету застави Товариством з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест було відчужено предмет застави на користь ОСОБА_5 за договором № 21ПС/0913 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля марки SKODA Octavia Elegance 2.0І, модель легковий седан-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2.

Надалі, в ході попередніх судових засідань судом було встановлено, що предмет застави знаходиться у власності ОСОБА_8.

При цьому, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що неодноразові відчуження предмету застави, в порушення ст.17 ЗУ Про заставу та п.4.1.4 Договору застави відбулось без згоди позивача, а до нових власників перейшли права та обов язки заставодавця.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що права банку дійсно порушені, тому що зареєстроване обтяження на автомобіль зберігає силу й для нового власника (покупця) і є чинним у відносинах із третіми особами, проте позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх прав при зверненні до суду, а тому позовні вимоги є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 26 квітня 2012 року між ПАТ Єврогазбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю СЕТОРІ КОНСАЛТІНГ ГРУП було укладено Кредитний договір № 436-290611 від 29.06.2011 року за умови якого позичальнику відкрито відкличну відновлювальну мультивалютну кредитну лінію в межах якої надано кредитні кошти в сумі 6 275 022,00 доларів США.

28 лютого 2012 року між ПАТ Єврогазбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест було укладено договір застави № 924-270212/А, посвідчений приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим № 340, який забезпечує вимогу банку, що випливає з Кредитного договору № 436-290611 від 29.06.2011 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю СЕТОРІ КОНСАЛТІНГ ГРУП .

Відповідно до пункту 1.3 Договору застави, предметом застави є кілька транспортних засобів, в тому числі і автомобіль SKODA Octavia Elegance 2.0І., модель легковий седан-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, який належить, на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 1-шим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ від 06.12.2007 р.

Відповідно до пунктів 3.1.4 Договору застави, в разі невиконання або часткового невиконання забезпечених за ним зобов'язань Банк має право звернути стягнення па предмет застави, реалізувати його відповідно до умов Договору застави та чинного законодавства, та за рахунок вирученої від реалізації Предмету застави суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу.

Зобов'язання по кредитному договору ТОВ Сеторі Консалтінг Груп належним чином не виконувалися.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2015 року у справі № 910/12759/15 за позовом ПАТ Єврогазбанк з ТОВ Сеторі Консалтінг Груп на корись позивача стягнуто заборгованість Кредитним договором договором № 436-290611 від 29.06.2011 р. в сумі 7 768 517 доларів США.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2015 року у справі № 910/12759/15, рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2015 року залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.07.2015 року у справі № 914/1698/15 за позовом ПАТ Єврогазбанк до ТОВ Трускавецьінвест було звернуто стягнення на автомобіль марки SKODA Octavia Elegance 2.0І, модель легковий седан - В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, який належить, на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Трускавецьінвест на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого 1-шим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ від 06.12.2007 р., що є предметом за договором застави № 924-270212/А, посвідченим приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. за реєстровим № 340, в рахунок часткового задоволення грошових вимог ПАТ Єврогазбанк за вказаним кредитним договором в сумі 7 768 517 доларів США з встановленням способу реалізації предмету застави зазначеного автомобіля шляхом продажу на прилюдних торгах.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 року рішення Господарського суду Львівської області від 14.07.2015 року у справі № 914/1698/15 залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається та сторони не заперечують, що недивлячись на пряму заборону відчуження предмету застави, до винесення зазначених рішень судів, 24.09.2013 року між ОСОБА_5 та з ТзОВ Трускавецьінвест було укладено договір №21ПС/0913 купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки Skoda Oktavia Eleganec 2.0; реєстраційний номер НОМЕР_1.

23 січня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки Skoda Oktavia Eleganec 2.0; реєстраційний номерр НОМЕР_1, який зареєстровано за ОСОБА_8

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 204 ЦК України).

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (частина перша статті 392 ЦК України)

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ч. ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені ст.16 ЦК України. Крім перелічених у ч.2 цієї статті способів захисту, також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч. 1 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом(право застави).

Згідно із ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.20 Закону України Про заставу встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до п. 5.4 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог заставодержателя.

Пунктом 5.5.1. договору застави встановлено, що у випадку невиконання заставодавцем письмової вимоги заставодержателя про усунення порушених зобов'язань за цим або за кредитним договором у встановлений заставодержателем строк, така вимога заставодержателя задовольняється за рахунок предмета застави, за вибором заставодержателя, у порядку, що передбачений чинним законодавством України - шляхом набуття заставодержателем права власності на предмет застави, або шляхом продажу предмету застави заставодержателем будь-якій особі - покупцеві.

Згідно з п. 5.5.2 реалізація предмету застави, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета застави прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між заставодавцем та заставодержателем,якщо така не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета застави.

Тобто сторони, підписавши договір застави, обумовили всі його умови, у тому числі передбачили судовий спосіб захисту порушених прав, а також вирішили питання щодо можливого позасудового врегулювання спору (у випадку досягнення між сторонами відповідної домовленості) і не передбачили можливості звернення до суду заставодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет застави.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про заставу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у ст. ст. 335, 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Тобто сторони, підписавши договір застави, визначили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду заставодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет застави.

Частина 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Положеннями ст. 20 Закону України Про заставу встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет застави в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого заставою зобов'язання.

Відтак, для реалізації заставодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку заставодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статті 20 Закону України Про заставу можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

У ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23,).

Зважаючи на наведене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що виходячи з положень ст. ст. 589, 590 ЦК України, ст.20 Закону України Про заставу позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх прав при зверненні до суду, як визнання права власності (звернення стягнення на предмет застави транспортний засіб шляхом набуття права власності та похідні вимоги), що суперечить вимогам п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом, а відтак підстав для скасування ухваленого у справі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 рокута задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Європейський Газовий Банк - залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 червня 2018 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.