Постанова

від 26.06.2018 по справі 576/511/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м.Суми

Справа №576/511/18

Номер провадження 22-ц/788/996/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представників відповідача Глухівського медичного училища - комунального закладу Сумської обласної ради Яковенка Сергія Олександровича та Горової Ірини Павлівни,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Глухівського медичного училища - Комунального закладу Сумської обласної ради на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року в складі судді Сапон О.В., ухваленого у м. Глухів, повний текст якого складений 11 квітня 2017 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Глухівського медичного училища - Комунального закладу Сумської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання протиправним і незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ директора Глухівського медичного училища - комунального закладу Сумської обласної ради від 16 лютого 2018 року № 11-к про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача Глухівського медичного училища - комунального закладу Сумської обласної ради.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача Глухівського медичного училища - комунального закладу Сумської обласної ради.

Стягнуто з Глухівського медичного училища - комунального закладу Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 4804 грн. 56 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В задоволенні решти вимог відмовлено в зв'язку із їх необґрунтованістю.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати в межах суми місячного платежу допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Глухівського медичного училища - комунального закладу Сумської обласної ради 704 грн. 80 коп. судового збору на користь держави.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, Глухівське медичне училище - комунальний заклад Сумської обласної ради оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Глухівське медичне училище вказує на те, що зміни істотних умов праці позивача викликані скороченням педагогічного навантаження, зокрема, розподіл педнавантаження на 2017 - 2018 навчальний рік здійснювався з урахуванням кількості студентів, яка зменшилась з 292 до 270 у порівнянні з попереднім навчальним роком. При цьому, педнавантаження по предмету Біологія було надано іншому викладачу ОСОБА_6 з урахуванням кількості студентів, забезпеченості фінансування закладу, та того, що станом на 05 вересня 2017 року позивач була звільнена і поновлена на роботі була лише 28 листопада 2017 року, тому перерозподіл їй педнавантаження на 2017 - 2018 навчальні роки не здійснювався. Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на ту обставину, що ОСОБА_1 за спеціальністю Вчитель початкових класів, вчитель біології та має ІІ кваліфікаційну категорію, а викладач ОСОБА_6 є викладачем вищої категорії, тому відповідач позбавлений можливості забезпечити позивача годинами педнавантаження, у зв'язку з чим було прийнято рішення про зміну істотних умов праці для викладача ОСОБА_1 Разом з тим, позивачу було запропоновано іншу роботу, проте, відмови або згоди продовжувати трудові відносини від неї не надходило. Крім того, відповідач не погоджується з рішенням суду в частині розрахунку середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення недоплаченої заробітної плати за період з 01 грудня 2017 року по 16 лютого 2018 року в сумі 3150,98 грн. не оскаржується.

У свою чергу, представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на відсутність підстав для її задоволення. Зокрема, представник позивача вважає, що при звільненні позивача були порушені норми трудового законодавства, оскільки зміна істотних умов праці можлива лише при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, а у відношенні позивача їй взагалі була запропонована інша посада. Крім того, адвокат ОСОБА_2 зазначає, що судом правильно розраховано розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача Глухівського медичного училища Яковенка С.О. та Горової І.П. про задоволення апеляційної скарги та позивача ОСОБА_1 і її представника ОСОБА_2 - про залишення рішення суду без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що з 02 вересня 2014 року по 24 листопада 2016 року ОСОБА_1 працювала в Глухівському медичному училищі - комунальний заклад Сумської обласної ради на посаді заступника директора з навчальної роботи, а наказом директора училища № 195-у від 12 грудня 2016 року її було звільнено з посади викладача, що підтверджується даними трудової книжки (а.с. 6 - 9).

Рішенням Глухівського міськрайонного суду від 02 листопада 2017 року визнано протиправними накази директора Глухівського медичного училища - комунального закладу Сумської обласної ради від 12 грудня 2016 року № 108-к та від 03 травня 2017 року № 37-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача Глухівського медичного училища. Стягнуто з Глухівського медичного училища комунального закладу Сумської обласної ради на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 грудня 2016 року по 02 липня 2017 року в сумі 12768,69 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів і зборів.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 12 грудня 2017 року вказане рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено. Стягнуто з Глухівського медичного училища на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2016 року по 02 листопада 2017 року в розмірі 10692,74 грн.

28 листопада 2017 року позивача було поновлено на посаді викладача з 12 грудня 2016 року (а.с. 6 - 9, 10), що вбачається з відповідного наказу за № 118-к та даних трудової книжки позивача.

Наказом Глухівського медичного училища від 14 грудня 2017 року за № 70-у ОСОБА_1 призначено педагогічне навантаження з дисципліни Вступ до спеціальності на 2017 - 2018 навчальні роки у розмірі 34 годин (а.с. 11).

Наказом директора Глухівського медичного училища від 15 грудня 2017 року за № 124-к викладачу ОСОБА_1 з 16 лютого 2018 року змінено істотні умови праці, пов'язані зі скороченням педагогічного навантаження. При цьому, вказано, що відповідно до навчальних планів на вивчення предмету Біологія передбачено 304 годин. На підставі наказу МОН України від 15 квітня 1993 року № 102 Про затвердження інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти навчальне навантаження викладачам визначається один раз на рік до початку навчального року. Згідно з наказом від 05 вересня 2017 року № 119-у Про педагогічне навантаження на 2017/2018 навчальний рік навчальні години з предмету Біологія розподілені іншому викладачу ОСОБА_6 За відсутності можливості працевлаштування або відмови ОСОБА_1 переведення на іншу роботу вирішено звільнити її відповідно до чинного законодавства (а.с. 12).

28 грудня 2017 року та 10 січня 2018 року позивач ОСОБА_1 була повідомлена відповідачем про зміну умов праці з 16 лютого 2018 року, в якому їй було також запропоновано працевлаштуватись на вакантну посаду прибиральника службових приміщень (а.с. 13, 15).

16 лютого 2018 року наказом директора Глухівського медичного училища за № 11-к позивача було звільнено з посади викладача циклової комісії природничо-наукових дисциплін у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с. 22).

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що її трудові права порушені, зокрема, відповідачем не доведено змін в організації виробництва і праці, а перерозподіл навчальних годин з предмету Біологія , які позивач викладала до звільнення у грудні 2016 року, іншому викладачу, не можна вважати істотними змінами умов праці в розумінні ст.32 КЗпП України. З огляду на викладене, суд вважав, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на раніше займаній посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Як передбачено вимогами ч.ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Отже, зі змісту зазначеної норми закону вбачається, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

До того ж, зміна істотних умов праці допускається при продовженні роботи за тією ж спеціальністю чи посадою.

За роз'ясненнями п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів тощо.

Виходячи з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, наведені вище норми права та встановлені в справі обставини дають підстави стверджувати, що ОСОБА_1 була незаконно звільнена з роботи наказом відповідача від 16 лютого 2018 року у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, оскільки фактично змін істотних умов праці в медичному училищі не відбулось і вона не відмовлялась від продовження роботи за попередньою посадою.

При цьому, колегія суддів бере до уваги ту обставину, що зі змісту наказу від 15 грудня 2017 року за № 124-к вбачається, що підставою для зміни істотних умов праці для позивача відповідач вказав ту обставину, що наказом від 05 вересня 2017 року Про педагогічне навантаження на 2017/2018 навчальний рік навчальні години з предмету Біологія , який викладала позивач до звільнення у грудні 2016 року, розподілені іншому викладачу ОСОБА_6 Крім того, відповідно до навчальних планів на вивчення предмету Біологія студентам І-ІІ курсів було передбачено 304 годин (а.с. 12).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду іншої цивільної справи № 576/1146/17 за позовом ОСОБА_1 до Глухівського медичного училища Комунального закладу Сумської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було встановлено, що відповідно до наказу Глухівського медичного училища КЗСОР від 01 вересня 2016 року позивачу на 2016-2017 навчальні роки зараховано 252 годин педагогічного навантаження, а на підставі поданої нею заяви директором Глухівського медичного училища КЗСОР 12 грудня 2016 року були винесені накази за №195-у про зняття з неї педагогічного навантаження, що залишилось станом на 12 грудня 2016 року, а саме 148 педагогічних годин.

Отже, педагогічне навантаження викладача ОСОБА_1, з яким сторони погодились до звільнення позивача з роботи у грудні 2016 року, не перевищує годин, встановлених навчальними планами на вивчення предмету Біологія студентам І-ІІ курсів на 2017 - 2018 навчальний рік у розмірі 304 годин. До того ж, відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що фактично ОСОБА_1 було надано 194 аудиторних годин для викладання (а.с. 72).

Ураховуючи викладене, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що зміна істотних умов праці для позивача пов'язана із скорочення чисельності студентів у 2017 - 2018 навчальному році та, як наслідок, скорочення педагогічного навантаження, не заслуговують на увагу колегії суддів.

Крім того, колегія суддів погоджується з посилання представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що за вимогами ч. 3 ст. 32 КЗпП України зміна істотних умов праці можлива при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. У той же час, позивачу було запропоновано переведення на іншу вакантну посаду згідно штатного розпису, а саме: прибиральником службових приміщень.

Таким чином, ураховуючи, що вимоги ОСОБА_1 про поновлення на посаді викладача підтягають задоволенню, тому в силу ст. 235 КЗпП України з відповідача на її користь підлягає стягненню і середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги медичного училища в частині оскарження рішення суду щодо обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до розділів ІІ, ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні робочі місяці, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Таким чином, для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу беруться до уваги два місяці до звільнення позивача.

Отже, враховуючи, що до звільнення позивач працювала у період з 13 грудня по 16 лютого 2018 року, що становить два місяці і три дні, та беручи до уваги довідку відповідача про доходи позивача за грудень 2017 року - лютий 2018 року (а.с. 23), довідку про нарахування заробітної плати у січні - лютому 2018 року (а.с. 24) та обставини того, що за табелями обліку робочого часу ОСОБА_1 у грудні 2017 року відпрацьовано 8 робочих днів, у січні 2018 року - 21 робочий день, а у лютому - 4 дні, а при нарахуванні заробітної плати у січні та лютому 2018 року були включені виплати за лікарняними листами у сумі 841,60 грн. та 1223,10 грн., відповідно, тому розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виглядає наступним чином:

(75,65 грн. (заробітна плата за грудень 2017 року)+429 грн. (заробітна плата за січень 2018 року без врахування лікарняних)+3436,90 грн. (заробітна плата за лютий 2018 року без врахування лікарняних):(8 робочих днів у лютому 2018 року +21 робочий день у січні 2018 року+4 робочих дні у лютому 2018 року)=119,47 грн., а не 133,46 грн., як вказав суд першої інстанції.

Виходячи із сумарного числа робочих днів за період з 17 лютого 2018 року (наступний день після звільнення) по 11 квітня 2018 року включно, що становить 36 робочих днів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу на загальну суму 4300,92 грн. (36 робочих днів х 119,47 грн.).

З урахуванням викладеного, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні, а суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Глухівського медичного училища КЗСОР на користь позивача необхідно зменшити до 4300 грн. 92 коп. При виплаті вказаних коштів підлягають утриманню з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.

За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 1, 4; 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Глухівського медичного училища - Комунального закладу Сумської обласної ради задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнути з Глухівського медичного училища - Комунального закладу Сумської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2018 року по 11 квітня 2018 року в розмірі 4300,92 грн. з утриманням з цієї суми податку та інших обов'язкових платежів при виплаті.

В іншій оскаржуваній частині рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Т.А. Левченко

О.І. Собина