Рішення

від 22.06.2018 по справі 825/2102/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/2102/18

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,

представника позивача - Негоди В.І.,

представника відповідача - Вершиніної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверська рось" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверська Рось" (далі - ТОВ "Сіверська Рось", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 14.05.2018 № 00001511400 про застування штрафу у розмірі 50% в сумі 249 931, 40 грн.

Вимоги обґрунтовано тим, що позивачем складено податкову накладну та задекларовано податкові зобов'язання по вказаній накладній у відповідній декларації, що свідчить про відсутність протиправності в діянні (дії, бездіяльності) позивача, а отже, і відсутності підстав для притягнення до відповідальності за вчинення порушень закону з питань оподаткування. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та порушує права позивача, оскільки спрямоване не безпідставне стягнення з позивача сум штрафних санкцій.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження під головуванням судді Д'якова В.І. у підготовчому засіданні на 22.06.2018 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 22.06.2018 без виходу до народної кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та за згодою представників сторін розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, з підстав викладених у відзиві на позов, пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законними та такими, що прийняте у відповідності до норм податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 14 березня 2018 року № 652, 653, 654, 655 виданих ГУ ДФС у Чернігівській області відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Чернігівській області від 14.03.2018 № 482 проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю СІВЕРСЬКА РОСЬ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., валютного - за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено Акт №288/14/22812135 від 23 квітня 2018 року документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (а.с. 12-67).

Актом перевірки було встановлено порушення позивачем:

- пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 794 698 гривень, в тому числі: за січень 2015 року на суму 243 896 гривень; за лютий 2015 року на суму 3 745 гривень; за серпень 2016 року на суму 91 210 гривень; за вересень 2016 року на суму 10961 гривень; за січень 2017 року на суму 111 456 гривень; за лютий 2017 року на суму 41780 гривень; за березень 2017 року на суму 102 451 гривень; за квітень 2017 року на суму 180 288 гривень; за травень 2017 року на суму 1 107 гривень; за червень 2017 року на суму 7 804 гривень;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Позивач 27 квітня 2018 року, вважаючи вищенаведені в Акті висновки щодо встановлених порушень необґрунтованими, такими що не відповідають фактичним обставинам, подав заперечення на Акт (а.с. 68-70).

За результатом розгляду заперечень відповідач 10 травня 2018 року надав відповідь № 5219/10/25-10-14-01-06 відповідно до змісту якої позицію позивача, викладену в запереченнях до Акту, частково задоволено і висновок в акті перевірки викладені наступним чином: Перевіркою встановлено порушення ТОВ СІВЕРСЬКА РОСЬ : пункту 187.1 статті 187, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями) (а.с. 71-74).

За підставі акту перевірки та відповіді на заперечення відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року № 00001511400 про те, що згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 глави 54 розділу II Податкового кодексу України на підставі акта перевірки за звітній період з лютого 2016 року по квітень 2017 року встановлено порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних, визначених пунктом 1201.1 - статті 1201 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 1201.2 статті 1201 Податкового кодексу України, податкових накладних/ розрахунків коригування на суму ПДВ чотириста дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 80 копійок і застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 249 931,40 (двісті сорок дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять одна грн. 40 коп.) гривень (а.с. 11).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню (пункт 187.1 статті 187 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при розгляді заперечень на акт перевірки, погодився з правовою позицією позивача, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, сплачено в повному обсязі і заниження податку на додану вартість відсутнє.

Відповідач при проведенні перевірки визначив дати операцій щодо реєстрації податкових накладних і не врахував повернення помилково отриманих коштів позивачем платнику коштів (розрахунок по податку на додану вартість до Акту щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних), незважаючи на те, що на суми повернених помилково отриманих товариством коштів не було здійснено поставок товарів/послуг і таке повернення коштів відбувалося в строки визначені Указом Президента України від 16 березня 1995 року № 9227/95 Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України , метою якого є нормалізація платіжної дисципліни, скорочення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності та підвищення їх відповідальності за виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до пункту 6 вказаного Указу підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їхні рахунки кошти.

З матеріалів справи вбачається, що незважаючи на договірні відносини позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю АГРО-РОСЬ за договорами поставки № 8/01-14 від 8 січня 2014 року, № 16/01-16 від 16 січня 2016 року помилково перераховані позивачу.

За вказаними договорами кошти були повернені на письмові вимоги платника (а.с. 131-145) та не були зараховані сторонами вказаних договорів в рахунок оплати інших товарів/послуг, або в рахунок майбутніх поставок за іншими договорами.

Таким чином після надходження платежу операція з постачання товарів/послуг фактично не відбувалася та раніше перераховані кошти не зараховувалися в рахунок оплати інших товарів/послуг, які були або будуть поставлені/надані, а отже і об'єкт оподаткування податком на додану вартість у постачальника за такою операцією відсутній, оскільки пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю (підпункт а пункту 185.1 статті 185).

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню (пункт 187.1 статті 187 Кодексу).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Оподаткуванню підлягає фактично проведена операція. Операцій щодо поставки товарів/послуг на суми коштів, помилково отриманих Позивачем і в найкоротші терміни повернутих платнику коштів, Позивач не здійснював.

Правова позиція щодо не складання податкової накладної на суму помилково перерахованих контрагентом коштів підтримана, зокрема, і в листі Державної фіскальної служби України від 1 березня 2017 року № 4160/6/99-99-15-03-02-15 щодо визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість при отриманні помилково перерахованих контрагентом коштів за змістом якого: Відповідно до підпунктів „а" та „б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу. При цьому датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню (пункт 187.1 статті 187 Кодексу). Враховуючи зазначене, при отриманні на поточний рахунок коштів, які помилково перераховані контрагентом (не як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню), податкові зобов'язання платником не нараховуються та, відповідно, податкова накладна не складається .

Необхідність реєстрації податкових накладних визначена пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до змісту якого на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим кодексом термін. Відповідно до пункту 201.10. зазначеної статті Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, є для покупця таких товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В розрахунку відповідача до Акту перевірки вбачається, що датою операції (датою виникнення податкового зобов'язання відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України) повинна бути вказана дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: зокрема дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; дата відвантаження товарів, (пункт 187.1 статті 187 Кодексу). Однак, Відповідачем вказані дати операцій які не відповідають: ані датам зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку (Позивача) як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; ані датам відвантаження товарів Позивачем контрагенту Позивача.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1. статті 120-1 Податкового кодексу України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 Податкового кодекс України покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штраф у відповідних розмірах (в залежності від кількості протермінованих календарних днів).

Але з аналізу вищевказаної норми, яка передбачає відповідальність для платника податків за порушення термінів реєстрації податкових накладних, вбачається, що вона підлягає застосуванню, з врахуванням наступного.

Так, пункт 201.10. статті 201 Податкового кодексу України зазначає, що при здійсненні операцій із постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

В той же час, пункт 120-1.1. статті 120-1 Податкового кодексу України передбачає відповідальність для тих платників податків на додану вартість, які порушили граничні терміни реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість.

Виходячи із наведених норм, позивач як суб'єкт господарювання - продавець зобов'язаний під час здійснення оподатковуваної операції з постачання товарів (робіт, послуг) скласти податкову накладну, зареєструвати її в Реєстрі та за наявності вимоги покупця - контрагента позивача надати її для включення останнім сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому необхідно врахувати вимоги абзацу 15 пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, яким встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Враховуючи наведені норми Податкового кодексу України та відсутність заниження зобов'язань з податку на додану вартість позивачем в перевіреному відповідачем періоді, контролюючий орган вправі застосувати штрафну санкцію лише коли позивач, за наявності вимоги покупця про видачу податкових накладних склав їх однак не зареєстрував в Реєстрі, і такі накладні були надані покупцю й віднесені ним до податкового кредиту.

В такому разі дії продавця дійсно можуть призвести до завдання майнової шкоди бюджету, оскільки включення покупцем сум податку на додану вартість, зазначених в незареєстрованих податкових накладних до податкового кредиту, призведуть до зменшення сум податкових зобов'язань покупця, які повинні бути сплачені до бюджету в певному податковому періоді.

Водночас, у випадку, коли продавець складе податкову накладну й задекларує податкові зобов'язання по вказаній накладній у відповідній декларації, однак не здійснить її реєстрації в Реєстрі і не направить її покупцю, то до такого продавця не повинен застосовуватись штраф, адже своїми діями він не порушить прав та інтересів ні покупця, ні держави.

Відповідно до змісту пункту 201.10 статті 201 та пункту 120-1 1. статті 1201 Податкового кодексу України фінансова відповідальність платника податків за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у Реєстрі характеризується наступними кваліфікаційними ознаками: наявність у продавця вимоги від покупця про видачу зареєстрованої податкової накладної; обов'язкове віднесення покупцем такої податкової накладної до складу податкового кредиту.

Таким чином, під час розгляду справи суд встановив відсутність належних доказів та підстав, які підтверджують наявність порушень ТОВ Сіверська Рось , вставлених актом перевірки від 23.04.2018, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є необґрунтованими та винесеним з порушенням норм податкового законодавства, а отже таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверська Рось" підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверська Рось" підлягають задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверська Рось" судовий збір у розмірі 3748 (три тисячі сімсот сорок вісім) грн. 98 коп.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11,Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39392183) від 14.05.2018 № 00001511400 про застування штрафу у розмірі 50% в сумі 249931, 40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11,Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39392183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверська Рось" (пр.Перемоги,буд.139, офіс 525,526,м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 22812135) понесені судові витрати у розмірі 3748 (три тисячі сімсот сорок вісім) грн. 98 коп, сплачені згідно платіжного доручення від 22.05.2018 № 205.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення складене 03 липня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков