Постанова

від 20.09.2018 по справі 825/2102/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2102/18 Суддя першої інстанції: Д'яков В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року, яке оголошене о 10 год. 58 хв. та складене у повному обсязі 03 липня 2018 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверська Рось до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року ТОВ Сіверська Рось звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 14 травня 2018 року № 00001511400.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що між ТОВ Сіверська Рось та ТОВ Агро Рось були укладені цивільно-правові договори, а тому перерахування коштів між підприємствами здійснювалося саме на виконання таких договорів. Також відповідач зазначає, що операції з перерахування коштів від ТОВ Агро Рось до ТОВ Сіверська Рось та їх подальшого повернення мають систематичний характер. Податковий орган вважає, що позивач зобов'язаний був складати податкову накладну на кожну операцію з перерахування коштів та здійснювати її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ Сіверська Рось надало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому пояснило, що кошти були помилково перераховані ТОВ Агро Рось та у подальшому повернуті відправнику, у зв'язку з чим підстави для складання податкових накладних були відсутні.

Під час судового засідання представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив та про причини неявки суду не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення апеляційної скарги, а явка представника позивача не є обов'язковою, колегія суддів відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України вирішила розглядати справу за відсутності вказаного учасника справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що Головне управління ДВС у Чернігівській області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ Сіверська Рось з питань дотримання податкового, валютного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 23 квітня 2018 року № 288/14/22812135.

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року № 00001511400 про застосування штрафу в розмірі 249931 грн. 40 коп. у зв'язку з відсутністю реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на суму податку на додану вартість - 499862 грн. 80 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, ТОВ Сіверська Рось звернулося до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ТОВ Сіверська Рось , суд першої інстанції виходив з того, що за операціями з помилкового перерахування коштів ТОВ Агро Рось податкові накладні не складалися та не підлягали складенню, у зв'язку з чим застосування до позивача штрафу, передбаченого ст. 120 1 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Застосовуючи до ТОВ Сіверська Рось штраф, передбачений вказаною нормою права, податковий орган виходив з того, що за кожною операцією з перерахування коштів на рахунок ТОВ Агро Рось позивач зобов'язаний був скласти податкові накладні та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Такий висновок відповідач обґрунтував тим, що згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Натомість позивач стверджує, що частина коштів була перерахована ТОВ Агро Рось помилково, а не у зв'язку із здійсненням господарської операції, що виключає необхідність складання податкових накладних.

Під час розгляду та вирішення даної справи колегія суддів виходить з того, що положення п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України слід застосовувати у сукупності з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Вказана норма права передбачає, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Системний аналіз п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вказують на те, що дата списання коштів з банківського рахунка платника податку є датою віднесення сум податку до податкового кредиту лише у тому разі, якщо кошти були перераховані у зв'язку із здійсненням однієї з вказаних у п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України операцій.

Помилкове перерахування коштів на рахунок платника податків, яке не пов'язане із здійсненням господарських операцій, не дає платнику коштів права віднесення сум податку до податкового кредиту та не створює для отримувача обов'язку складати та реєструвати податкові накладні.

Судом встановлено, що між ТОВ Сіверська Рось та ТОВ Агро Рось були укладені договори поставки товару № 8/01-14 від 08 січня 2014 року та № 16/01-16 від 16 січня 2016 року.

Під час проведення перевірки податковий орган встановив, що ТОВ Сіверська Рось у січні та вересні 2015 року, у лютому 2016 року та у січні-квітні 2017 року отримувало кошти від ТОВ Агро Рось з призначенням платежу за ПММ, м/д згідно договору № 8/01-14 від 08 січня 2014 року та за ПММ, м/д згідно договору № 16/01-16 від 16 січня 2016 року .

Частина коштів була отримана від ТОВ Агро Рось в якості оплати за поставлений товар, іншу частину коштів позивач повернув платнику.

На суму коштів, які були повернуті ТОВ Агро Рось як помилково перераховані, позивач не складав та не реєстрував податкові накладні.

Головне управління ДФС у Чернігівській області вважає, що з огляду на систематичність операцій та зазначене в платіжних документах призначення платежів, відповідні кошти надходили на рахунок ТОВ Сіверська Рось саме у зв'язку зі здійсненням господарських операцій на виконання договорів поставки.

Разом з тим, сама по собі наявність укладених між ТОВ Сіверська Рось та ТОВ Агро Рось цивільно-правових договорів та посилання на договори поставки товару № 8/01-14 від 08 січня 2014 року та № 16/01-16 від 16 січня 2016 року в платіжних документах, не виключає можливості помилкового надходження коштів на рахунок позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що умовами договорів поставки було передбачено здійснення оплати товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно специфікацій до договору.

Відповідачем під час перевірки не встановлено та не зафіксовано в акті наявності специфікацій чи інших первинних документів (рахунків, видаткових накладних тощо) з визначеними сумами до оплати, на основі яких у ТОВ Агро Рось виникав би обов'язок чи правова підстава для перерахування коштів ТОВ Сіверська Рось з посиланням на договори поставки товару № 8/01-14 від 08 січня 2014 року та № 16/01-16 від 16 січня 2016 року.

Натомість ТОВ Сіверська Рось надало суду копії листів ТОВ Агро Рось за відповідний період, у яких товариство просить позивача повернути помилково перераховані кошти.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача не було підстав для складання податкових накладних за операціями з отримання коштів від ТОВ Агро Рось , які надійшли на рахунок ТОВ Сіверська Рось помилково та у подальшому були повернуті платнику.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що положеннями п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України передбачено накладення штрафу за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, відповідальність за вказаною нормою настає у разі складення податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, проте не здійснення їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Зазначена норма права вказує на те, що початок перебігу строків реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних залежить від дати їх складання.

В даному випадку податкові накладні на суму помилково отриманих коштів позивачем не складалися та платнику таких коштів не надавалися. Відтак, доводи податкового органу про не здійснення позивачем реєстрації податкових накладних протягом граничного строку є помилковими.

У свою чергу положення п. 120 1 .1 ст. 120 1 Податкового кодексу України не передбачають можливості застосування штрафу до платника податку на додану вартість за не складання податкової накладної.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від 14 травня 2018 року № 00001511400 про застосування до ТОВ Сіверська Рось штрафу в розмірі 249931 грн. 40 коп. у зв'язку з відсутністю реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, які товариством не складалися та не підлягали складенню.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ Сіверська Рось .

Доводи апеляційної скарги Головного управління ДФС у Чернігівській області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 22 червня 2018 року та не можуть бути підставою для його скасування.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

В.В. Файдюк

Постанова складена у повному обсязі 25 вересня 2018 року.