Постанова

від 29.01.2019 по справі 825/2102/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2019 року

Київ

справа №825/2102/18

адміністративне провадження №К/9901/64420/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній перегляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 (суддя - Д'яков В.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 (судді - Горяйнов А.М., Кузьмишина О.М., Файдюк В.В.) у справі №825/2102/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіверська рось

до Головного управління ДФС у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сіверська рось (далі- Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі ДФС) від 14.05.2018.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДФС під час проведення перевірки дійшла помилкового висновку про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних, відтак у контролюючого органу не було підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення щодо застосування до Товариства штрафу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній сказі безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної відповідачем планової документальної виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 складено акт від 23 квітня 2018 року.

В акті викладено висновок контролюючого органу про виявлення, зокрема, порушень:

- пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 794 698 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На цій підставі відповідачем 14.05.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001511400, яким, до Товариства на підставі пункту 120.3 статті 120-1 ПК України застосовано штраф у загальній сумі 249 931, 40 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ мотивувало тим, що перевіркою встановлено, що позивачем не було зареєстровано протягом граничного строку, передбаченого абз.2 п.120-1.2 ст.120-1 Податкового Кодексу України податкових накладних на суму 499 862, 80 грн.

Згідно з пунктом 201.1. статті 201 Податкового Кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено статтею 120-1 Податкового Кодексу України.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства спростовано під час розгляду справи.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що під час виконання умов укладених з ТОВ АГРО-РОСЬ договорів поставки, позивач неодноразово перераховував на користь позивача грошові суми в якості оплати за отриманий товар. При цьому частину вказаних коштів Товариством було перераховано помилково.

Щодо помилково перерахованих грошових коштів позивачем не складались податкові накладні, а самі кошти не були врешті зараховані як оплата за отриманий позивачем на підставі договорів поставки товар.

З огляду на це, суди попередніх інстанцій зробили висновок про те, що внаслідок помилкового перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ АГРО-РОСЬ у позивача не виникло податкових зобов'язань, відтак не виникло обов'язку скласти та зареєструвати на вказану суму податкові накладні, що унеможливлює застосування до Товариства штрафу передбаченого статтею 120-1 Податкового Кодексу України.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами того, що зазначені в акті перевірки грошові суми перераховувались та зараховувались ТОВ АГРО-РОСЬ у якості оплати за отриманий Товариством товар.

Враховуючи викладене колегія суддів Касаційного адміністративного суду доходить висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер