Постанова

від 26.06.2018 по справі 826/6349/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6349/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23 лютого 2017 року №0007911404 та №0008021404 та від 10 травня 2017 року №0021171404.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, які складені на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які супроводжували господарські операції з постачання сільськогосподарської продукції в зазначений період, що дає право на формування податкових вигод, а висновки акту перевірки не містять факту порушення позивачем податкового законодавства.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції при винесенні рішення врахував лише висновки Акта перевірки, не взявши до уваги численні первинні документи та показання свідків, що підтверджують реальний характер операцій з поставки товару позивачу.

Крім того, суд першої інстанції посилається на інформацію з АІС Податковий блок , в той час як в матеріалах справи відсутня інформація з цієї бази даних.

Також судом першої інстанції не було враховано, що контрагенти позивача по ланцюгу придбавали сільськогосподарську продукцію у суб'єктів господарювання, які не є платниками ПДВ, а обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому, апелянт зазначає, що у відповідача відсутні відомості про причетність посадових осіб ТОВ Прометей-Грейн , ПП Мост Строй ЛТД , ТОВ Прометей-Голд , ТОВ Агро.С.С. , ТОВ Реалагро-центр до фіктивного підприємництва та/або ухилення від сплати податків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що за результатами аналізу наявної інформації (дані АІС Податковий блок встановлено відсутність придбання реалізованих товарів від ТОВ Прометей-Грейн , ПП Мост Строй ЛТД , ТОВ Прометей-Голд , ТОВ Агро.С.С. , ТОВ Реалагро-центр , ТОВ Лаур Агротрейд на адресу позивача, що свідчить про те, що такі правочини здійснені без мети настання реальних наслідків.

Фактично ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з одержання (купівлі) при складенні первинних документів.

За спірними операціями лише оформлялись окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, оскільки рух цих коштів не забезпечений господарською діяльністю.

14 червня 2018 року представником позивача Колос К.О., який діє на підставі довіреності від 09 січня 2018 року (а.с.177 Том VII), подано заяву про відмову від позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007911404 від 23 лютого 2017 року, у якій останній, просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007911404 від 23 лютого 2017 року, з огляду на те, що спірні суми від'ємного значення з ПДВ були повернені відповідачем на рахунок позивача в системі електронного адміністрування ПДВ.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) про часткову відмову від позову - задоволено.

Прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) від позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007911404 від 23 лютого 2017 року.

Визнано нечинним рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007911404 від 23 лютого 2017 року та закрито провадження у справі в цій частині.

Таким чином, суд апеляційної інстанції переглядає правомірність винесення лише податкових повідомлень-рішень від 23 лютого 2017 року №0008021404 та від 10 травня 2017 року №0021171404.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) (код ЄДРПОУ 39112319) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 25.02.2014 по 30.09.2016, з результатами якої складено акт від 24.01.2017 №20/26-15-14-01-03/39112319 (а.с. 17-65 Том I).

Так, перевіркою встановлено наступні порушення, вчинені позивачем:

пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку від 20.10.1999 №246 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, пунктів 6, 11, 12, 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 №168/704, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 57 030 грн, у тому числі за 1 квартал 2016 року - 28092 грн, за півріччя 2016 року - 57030 грн, за 3 квартали 2016 року на суму 57030 грн;

пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198,6 статті 198, пункту 200.1 пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2016 року в сумі 2 939 244 грн;

пункту 200.1 пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у березні 2016 року на 1 541 262 грн, у квітні 2016 року - 186 379 грн, у липні 2016 року - 18 082 215 грн, у серпні 2016 року - 2 380 686 грн, у вересні 2016 року - 3 227 948 грн.

На підставі висновків акта перевірки 23.02.2017 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001041401, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів у розмірі 71 288 грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями - 57 030 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 258 грн (а.с. 69 Том I);

№0007911404, відповідно до якого виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при надання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16 665 112 грн (а.с. 70 Том I);

№0007951404, згідно якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 024 702 грн (а.с. 72 Том I);

№0008021404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8 753 378 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 217 762 грн, та застосовані штрафні санкції у розмірі 2 188 344 грн 50 коп. (а.с. 73 Том I).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) 03.03.2017 подало до Державної фіскальної служби України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України винесено рішення від 28.04.2017 №3278/6/99-99-11-01-01-25, яким скасовані: податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.02.2017 №0001041401 в частині встановленого перевіркою завищення ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату за 3 квартали 2016 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником грошовими коштами на користь ТОВ Лаур Агротрейд та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 3 квартали 2016 року, і у відповідній частині штрафні санкції та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.02.2017 №0007911404, №0007951404, №0008021404 в частині визначення перевіркою податкових зобов'язань з ПДВ по операціях з реалізації сої, кукурудзи, пшениці, ячменю на експорт і у відповідній частині штрафні санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін (а.с. 84-91 Том I).

У зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0007951404 відповідно до пункту 60.1.3. статті 60 Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.02.2017 №0007951404 вважається відкликаним з дня надходження до платника податків нового податкового повідомлення-рішення.

У подальшому, податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 10.05.2017 №0021171404 , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 18 268 грн (а.с. 266 Том II).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність та можливість вчинення господарських операцій у постачальників ПП Мост Строй ЛТД , ТОВ Прометей-Грейн , ТОВ Реалагро-Центр , ТОВ Прометей-Голд , ТОВ Агро.С.С. була відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, тому у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій, що свідчить про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Згідно з ст. 180 ПК України платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Згідно зі ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

За змістом пункту 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Як свідчать матеріали справи, взаємовідносини між ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) з ПП Мост Строй ЛТД (код 35396776), ТОВ Лаур Агротрейд (код 39846864), ТОВ Прометей-Грейн (код 38694075), ТОВ Реалагро-Центр (код 38688742), ТОВ Прометей-Голд (код 39139456), ТОВ Агро.С.С. (код 39775118) ґрунтувалися на договірних правовідносинах, а саме на договорах поставки, за якими постачальник зобов'язується продати (поставити) та передати, а покупець прийняти та оплатити товар - сільськогосподарську продукцію українського походження. Загальна кількість товару, ціна, загальна вартість товару, умови поставки товару зазначаються у договорах.

Так, на підтвердження реальності вчинення господарських операцій з ТОВ Прометей-Грейн щодо поставки сої, позивачем було надано до суду першої інстанції: договори поставки (а. с. 91-93 Том I), видаткові накладні (а. с. 94 Том I), податкові накладні (а. с. 97 Том I), товарно-транспортні накладні (а. с. 95-96 Том I), платіжні доручення (а. с. 98 Том I).

Позивачем також надана нотаріально засвідчена заява директора ТОВ Прометей-Грейн про підтвердження поставок вказаного товару для позивача (а.с. 4 Том III).

Однак, з Акту перевірки вбачається, що за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періодів виникнення від'ємного значення за даними АІС Податковий блок перевіркою встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності завищення податкового кредиту за квітень 2016 року в сумі 154225 грн по взаємовідносинах з ТОВ Прометей-Грейн за рахунок зменшення податкових зобов'язань ТОВ Прометей-Грейн у відповідності до Акту від 30.06.2016 №290/14-03-14-02/38694075 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Прометей-Грейн (код 38694075), в якому зафіксовано, що ТОВ Прометей-Грейн проводило діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, податковим органом встановлено факт нереального здійснення господарських операцій з придбання ТОВ Прометей-Грейн сої українського походження врожаю 2015 року у ТОВ Нигрум .

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що дії контролюючого органу щодо внесення до бази автоматизованої системи Державної фіскальної служби України інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 03 листопада 2015 року (справа №21-99а15), від 09 грудня 2014 року (справа №21-511а14), в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 (справа 804/853/14).

Так, позивачем на підтвердження вищевказаних господарських операцій надано до суду першої інстанції первинні документи щодо придбання ТОВ Прометей-Грейн товару у своїх контрагентів, а саме: договір поставки № 1/СХ від 07.04.2016 з ТОВ Нигрум (а.с. 113-115 Том IV), видаткову накладну від ТОВ Нигрум (а.с. 116 Том IV), податкову накладну від ТОВ Нигурм (а.с. 117-118 Том IV), договір поставки № 08-С від 05.04.2016 між ТОВ ЮГ-Урожай і ТОВ Нигрум (а.с. 119 Том IV), видаткову накладну від ТОВ ЮГ-Урожай (а.с. 120 Том IV), звіт про зібраний урожай ТОВ ЮГ-Урожай (а.с. 121-128 Том IV).

Стосовно господарських операцій позивача з ПП Мост Строй ЛТД (попередня назва - ПП Асков ) щодо поставки кукурудзи, то колегія судів звертає увагу на наступне.

З метою підтвердження здійснення вказаних договірних зобов'язань, позивачем надано до суду першої інстанції наступні документи: договори поставки (а. с. 99-103, 156-158 Том I), видаткові накладні (а. с. 104, 117, 121, 136, 140, 147-148, 162 Том I), податкові накладні (а. с. 115, 131-134, 119, 143, 149-153, 163-164 Том I), товарно-транспортні накладні (а. с. 105-114, 118, 122-130, 137-138, 141-142 Том I), платіжні доручення (а. с. 116, 120, 135, 139, 144, 154-155, 165-166 Том I).

Проте, на думку податкового органу, згідно даних АІС Податковий блок за результатами вивчення первинних документів ПП Мост Строй ЛТД , виписаних на адресу ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) , встановлено, що при аналізі зареєстрованих податкових накладних у періоді з 01.06.2015 по 31.03.2016 придбано зерна кукурудзи у кількості 1970 тон кукурудзи 3 класу в період - 462,98 тон, в свою чергу ПП Мост Строй ЛТД у березні 2016 року на адресу позивача реалізовано зерно кукурудзи 3 класу урожаю 2015 року, кукурудзи 3 класу врожаю 2015 року у кількості 6804,957 тон., що перевищило об'єм реалізації над об'ємом придбання.

Однак, з матеріалів справи вбачається факт придбання товару ПП Мост Строй ЛТД (попередня назва - ПП Асков ) у своїх контрагентів, що підтверджується наступними документами: договорами поставки з ТОВ Транспорт Лоджистік Менеджмент № 2902/4 від 20.02.2016 (а.с. 140 Том IV), №1408/1 від 14.03.2016 (а.с. 145-147 Том IV), видатковими накладними від ТОВ Транспорт Лоджистік Менеджмент (а.с. 136, 141 Том IV), рахунками-фактур від ТОВ Транспорт Лоджистік Менеджмент (а.с. 137, 142 Том IV), податковими накладними від ТОВ Транспорт Лоджистік Менеджмент (а.с. 138, 143 Том IV).

При цьому, внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 (справа №804/7470/16).

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Прометей-Голд відносно поставки ячменю, слід звернути увагу на наступні обставини справи.

На підтвердження реальності здійснення договірних зобов'язань, позивачем до суду першої інстанції було надано: договори поставки між позивачем та ТОВ Прометей-Голд (а. с. 167-169, 180-182 Том I), видаткові накладні (а. с. 170, 174, 176, 184, 186, 189, 193, 199 Том I), податкові накладні (а. с. 172, 175, 178, 185, 187, 190, 195-198, 201 Том I), платіжні доручення (а. с. 179, 202-207 Том I).

Крім того, надано нотаріально засвідчену заяву директора ТОВ Прометей-Голд про підтвердження поставок товару на адресу ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) (а.с. 3 Том III).

Однак, на думку податкового органу, за результатами аналізу наявної у нього інформації встановлено відсутність придбання реалізованого товару, що свідчить про те, що правочини між ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) та ТОВ Прометей-Голд за період липень 2016 року здійснені без мети настання реальних наслідків, ТОВ Прометей-Голд фактично не могло реалізувати ячмінь.

Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій позивачем надано документи про придбання товару ТОВ Прометей-Голд у своїх контрагентів, а саме: видаткову накладну від ТОВ Птахопідприємство -Маргус (а.с. 148 Том IV), податкову накладну від ТОВ Птахопідприємство -Маргус (а.с. 149-150 Том IV), договір купівлі-продажу №2206-03 від 22.06.2016 з додатковою угодою з АФ ТОВ Агроінвест (а.с. 151-153 Том IV), видаткові накладні від АФ ТОВ Агроінвест (а.с. 154, 157 Том IV), податкові накладні від АФ ТОВ Агроінвест (а.с.155-156, 158-159 Том IV), видаткову накладну від ФГ Чо-Сон (а.с. 160 Том IV), податкову накладну від ФГ Чо-Сон (а.с. 161-162 Том IV), видаткову накладну від Сільськогосподарського ТОВ Нива (а.с. 163-164 Том IV), податкову накладну від ТОВ Нива (а.с. 165-166 Том IV), видаткову накладну від ТОВ ВВІ-Агро ( а.с. 167 Том IV), податкову накладну від ТОВ ВВІ-Агро (а.с. 168-169 Том IV), видаткові накладні від ТОВ Прометей-Трейд (а.с. 215, 218 Том IV), податкові накладні від ТОВ Прометей-Трейд (а.с. 216-217, 219-220 Том IV), видаткові накладні від ПСП Каспій (а.с. 221, 224 Том IV), податкові накладні від ПСП Каспій (а.с. 222-223, 225-226 Том IV), накладну від ФГ Парус (а.с. 227 Том IV), податкову накладну від ФГ Парус (а.с. 228-229 Том IV), договір купівлі-продажу № 0207-01/16 з ФГ Парус (а.с. 230 Том IV), видаткові накладні від СФГ Троянда (а.с. 231, 234, 237 Том IV), податкові накладні від СФГ Троянда (а.с 232-233, 235-236, 238-239 Том IV), договір купівлі-продажу № 24/06-121 від 24.06.2016 (а.с. 240-241 Том IV), видаткову накладну від ПСП Вінада-АГРО для ТОВ Прометей-Трейд (а.с. 242 Том IV), податкову накладну від ПСП Вінада-АГРО для ТОВ Прометей-Трейд (а.с. 243-244 Том IV), договір купівлі-продажу № 0207-4 від 02.07.2016 (а.с. 245-246 Том IV), видаткову накладну від ФГ Агро-2006 (а.с. 247 Том IV), податкову накладну від ФГ Агро-2006 (а.с. 248 Том IV), видаткові накладні від ПСП Дельта для ТОВ Прометей-Трейд (а.с. 250, 253, 256, 259 Том IV), податкові накладні від ПСП Дельта для ТОВ Прометей-Трейд (а.с. 251-252, 254-255, 257-258, 260-261 Том IV), придбання ТОВ Прометей-Голд у ФГ Агроымпульс-АП , ТОВ Дріада, ЛТД , ТОВ Прометей-Трейд : накладні, видаткові накладні, податкові накладні (а.с. 88-108 Том V).

У подальшому на підтвердження ланцюгу постачання позивачем надано до суду першої інстанції документи про купівлю ТОВ Прометей-Трейд (постачальник ТОВ Прометей-Голд ) ячменю у постачальників: Фермерського господарства Кава , ТОВ Агрофірма Ніка , ТОВ Інгульська Лоза , ФГ Неофіти , ФГ Бджілка , ФГ Деметра-Д , ПВКП Троя , ПП Агрофірма Агро-Плюс , ФГ Суворов , ФГ Колос-12 , ФГ Давід , ФГ Волочай Ю , що підтверджується накладними, видатковими накладними та податковими накладними - (а.с. 2-87, 109-161 Том V); документи про посівні площі ТОВ Інгульська лоза (а.с. 47-49 Том V).

Стосовно господарських операцій між ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) з ТОВ Агро.С.С. щодо поставки насіння соняшника, слід зазначити таке.

З метою підтвердження здійснення договірних зобов'язань, позивачем до суду першої інстанції надано: договори поставки (а.с. 208-209, 218-220 Том I), видаткові накладні (а. с. 210, 221, 228, 247 Том I, а.с. 13 Том II), податкові накладні (а. с. 212-214, 225, 244 Том I, а.с. 10, 20 Том II), товарно-транспортні накладні (а. с. 222-223, 229-242, 248-250 Том I, а.с. 1-8, 14-18, 22-23 Том II), платіжні доручення (а. с. 216-217, 226-227, 245-246 Том I, а.с. 11-12 Том II), гарантійний лист від ТОВ Агро С.С. щодо чистоти купівлі соняшникового насіння (а.с. 170 Том IV).

Однак, з Акту перевірки вбачається відсутність придбання ТОВ Агро.С.С. реалізованого товару - соняшнику українського походження, врожаю 2016 року, що свідчить про нереальність господарських операцій з таким контрагентом.

Разом з тим, позивачем до суду першої інстанції надано документи про придбання товару - соняшнику українського походження, врожаю 2016 року ТОВ Агро.С.С. у своїх контрагентів, а саме: договори купівлі-продажу з ТОВ Авто Інвест Бан № 1 від 19.09.2016 (а.с. 171- 173 Том IV) № 13/09 від 01.09.2016 (а.с. 177-179 Том IV), податкову накладну від ТОВ Авто Інвест Бан (а.с. 174 Том IV), видаткові накладні від ТОВ Авто Інвест Бан ( а.с. 175, 176 Том IV), рахунки від ТОВ Авто Інвест Бан (а.с.176, 177 Том IV), податкову накладну від ФГ Вікторія для ТОВ Авто Інвест Бан (а.с. 182 Том IV), довідку про наявність земель у ФГ Вікторія (постачальник ТОВ Авто Інвест Бан ) (а.с. 184 Том IV), свідоцтво суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ щодо ФГ Вікторія (а.с. 185, 213 Том IV), договір купівлі-продажу № 3 від 25.09.2016 з додатковою угодою з ТОВ Вайомінг (а.с. 186-189 Том IV), видаткові накладні від ТОВ Вайомінг (а.с. 190-191, 194, 198, 202 Том IV), податкові накладні від ТОВ Вайомінг (а.с. 192-193, 196-197, 200-201, 204-205 Том IV), рахунки фактури від ТОВ Вайомінг (а.с. 195, 199, 203 Том IV), договір купівлі-продажу № 8/09 від 19.09.2016 між ТОВ Вайомінг та ФГ Вікторія (а.с. 206-208 Том IV), видаткову накладну від ФГ Вікторія для ТОВ Вайомінг (а.с. 209 Том IV), рахунок на оплату від ФГ Вікторія для ТОВ Вайомінг (а.с. 210 Том IV), податкову накладну від ФГ Вікторія для ТОВ Вайомінг (а.с. 211 Том IV), довідку про наявність земель у ФГ Вікторія (а.с. 212 Том IV).

Крім того, позивач також надав документи про подальшу поставку/переробку соняшника позивачем: контракт на поставку продукції № 03023 від 23.09.2016 (а.с. 25-27 Том IV), видаткові накладні (а.с. 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 48 Том IV), акти приймання-передачі товару (а.с. 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49 Том IV), довіреність (а.с. 50 Том V), договір на переробку давальницької сировини від 21.09.2016 (з додатками) (а.с. 162-201 Том V); копії реєстрів прийняття насіння соняшника, актів виконаних робіт (наданих послуг), актів про переробку сировини, актів приймання-передачі лушпиння соняшника, реєстрів про переробку олійного насіння та виробництво готової продукції (форма №23), довідок про переробку олійного насіння та виробництво готової продукції (форма №27а), актів приймання-передачі готової продукції, договорів на продаж лушпиння, договору перевалки разом з актами, генерального договору на послуги з автоперевезення та акти наданих послуг, довідка банку щодо оплати вартості проданого позивачем лушпиння (а.с. 202-289 Том V).

Щодо господарських операцій між ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) та ТОВ Реалагро-Центр , колегія суддів звертає увагу на наступні обставини справи.

Так, з метою підтвердження здійснення договірних зобов'язань, позивачем надано до суду першої інстанції: договори поставки (а.с. 24-26, 36-38, 48-50, 57-59, 71-73, 80-81, 86-87, 92-93, 104-105, 122-123, 129-130, 148-149, 160 -161, 166-167, 186-187, 192-193, 214-215 Том II), видаткові накладні (а.с. 27, 29, 39, 42, 51, 60, 62, 74, 82 Том II), податкові накладні (а.с 31, 44-45, 53-54, 64-67, 76-77, 84, 120-121, 219-220 Том II), товарно-транспортні накладні (а.с. 40-41, 43, 108 Том II), платіжні доручення (а.с. 33-35, 46-47, 55-56, 68-70, 78-79, 85, 128, 138 Том II).

Згідно позиції контролюючого органу, правочини між позивачем та ТОВ Реалагро-Центр здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки реальність та можливість вчинення таких операцій у постачальників ТОВ Реалагро-Центр відсутня, наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками, з огляду на наступне.

Так, позивачем надані наступні документи про придбання товару ТОВ Реалагро-центр у своїх контрагентів, а саме: податкові накладні з квитанціями отримані від ПСП Богнер (а.с. 6-7, 13-14, 16-17, 19-20 Том IV), звіт про посівні площі від постачальника ПСП Богнер (а.с. 8-11 Том IV), накладні від ПСП Богнер (а.с. 5, 12, 15, 18 Том IV), накладну від ФОП ОСОБА_7 (а.с. 32 Том IV), довідку про наявність земельної ділянки у ФОП ОСОБА_7 (а.с. 33 Том IV), договір купівлі продажу сільськогосподарської продукції № 05/07 від 05.07.2016 з ФГ Ізіда (а.с. 34-36 Том IV), видаткові накладні від ФГ Ізіда (а.с. 37, 40, 92 Том IV), податкові накладні з квитанцією від ФГ Ізіда (а.с. 38-39, 41-42, 93-94 Том IV), накладну від ТОВ Кам'янецьке (а.с. 43 Том IV), податкові накладні від ТОВ Кам'янецьке (а.с. 44-45, 46-47 Том IV), звіт про посівні площі ТОВ Кам'янецьке (а.с. 48-51 Том IV), накладну від ТОВ Агрофірма Зарічний (а.с. 52 Том IV), податкову накладну від ТОВ Агрофірма Зарічний (а.с. 53-54 Том IV), накладну від СФГ Сєвєрянін (а.с. 55 Том IV), податкову накладну від СФГ Сєвєрянін (а.с. 56-57 Том IV), видаткові накладні від ТОВ Степ (а.с. 58, 60 Том IV), податкові накладні від ТОВ Степ (а.с. 59, 61 Том IV), договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 26/07 від 26.07.2016 з ТОВ Стрім К з додатковою угодою (а.с. 63-66 Том IV), видаткові накладні від ТОВ Стрім К (а.с. 67, 74, 77, 80, 83 Том IV), податкові накладні від ТОВ Стрім К (а.с. 68-69, 75-76, 78-79, 81-82, 84-85 Том IV), звіт про посівні площі ТОВ Стрім К (а.с. 70-73 Том IV), накладні від ФГ СВТ-Світанок (а.с. 86, 89 Том IV), податкові накладні від ФГ СВТ-Світанок (а.с.87-88, 90 Том IV), видаткову накладну від ПСП Зарічне (а.с. 95 Том IV), податкову накладну від ПСП Зарічне (а.с. 96-97 Том IV), накладну від ТОВ Агрородина (а.с. 98 Том IV), податкову накладну від ТОВ Агрородина (а.с. 99-100, 101-102 Том IV), накладні від ТОВ Компанія Агроінтекс (а.с. 103, 106 Том IV), податкову накладну від ТОВ Компанія Агроінтекс (а.с. 104-105, 107-108 Том IV), звіт про посівні площі ТОВ Компанія Агроінтекс (а.с. 109-112 Том IV).

Також позивачем надані документи щодо складського зберігання зерна - договори та акти надання послуг з ТОВ Оптімус Плюс , ТОВ Мосінвест , ТОВ Компанія Грейнфілд та транспортного експедирування - договори та акти про надання послуг з ТОВ Компанія Мелагрейн , ПП ЛТК Альянс (а.с. 5-168 Том III).

Крім того, у матеріалах справи наявні документи на підтвердження подальшого експорту товару, а саме: експортні контракти із додатками, митні декларації, фітосанітарні сертифікати, сертифікати походження, договір доручення на декларування і митне оформлення вантажів разом з актами, договір на експедирування і митне оформлення вантажу, довідки банку про зарахування валютної виручки (а.с. 1-255 Том VI, а.с. 1-153 Том VII).

При цьому, колегія суддів зазначає, що у суді першої інстанції надавали свої пояснення свідки - директор ПП Мост Строй ЛТД ОСОБА_4 та юрисконсульт ТОВ Реалагро-центр - ОСОБА_8, які підтвердили реальність здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачу.

Таким чином, за результатами поставки товару та на виконання умов договорів поставки контрагентами позивача виписано видаткові та податкові накладні, на підтвердження транспортування спірного товару до матеріалів справи залучені товарно-транспортні накладні.

Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження реальності вищевказаних господарських операцій колегія суддів вважає, що документи, надані позивачем, достовірно підтверджують реальність вчинених господарських операцій, оскільки відповідачем не надано належні та допустимі докази того, що позивач та його контрагенти не мали відповідних матеріальних ресурсів, кваліфікований персонал у достатній кількості для поставки товару відповідно до вищевказаних договорів.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, не є підставою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З Акту перевірки вбачається, що відповідачем прямо зазначено про наявність у позивача податкових та видаткових накладних, їх надання до перевірки та відсутність будь-яких претензій до змісту первинних бухгалтерських документів позивача, відсутність посилань на будь - які пояснення посадових осіб контрагента позивача, порушені кримінальні справи, вироки чи постанови судів.

Так, надані позивачем первинні документи, оформлені у відповідності до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 27 березня 2012 року у справі №21-737во10) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Однак, помилки в оформленні первинного документа не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, факт наявності недоліків в оформленні первинного документа сам по собі не може бути єдиною підставою для зменшення розміру податкового кредиту та валових витрат платника податку, а виключно в сукупності з дослідженими обставинами справи та встановленими судом фактами, що ставлять під сумнів реальність відповідної господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.03.2016 (справа №826/12802/14).

Окрему увагу слід звернути на те, що відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення правовідносин товариства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Крім того, відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено їх господарську діяльність під час укладання та виконання господарських договорів.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують наявність розбіжностей у податковій звітності позивача з його контрагентами та їх постачальниками по ланцюгу.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 14.10.2014 (справа №К/800/23260/14) - порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не має в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на валові витрати за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу.

Більше того, навіть за наявності негативної інформації щодо контрагентів позивача по ланцюгу постачання, така обставина не спростовує реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 07.03.2018 (справа №804/2115/17).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 лютого 2017 року №0008021404 та від 10 травня 2017 року №0021171404, діяв не у межах та у спосіб наданих йому повноважень, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

30 травня 2018 року до суду апеляційної інстанції представником позивача подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві на користь ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) судові витрати у сумі 321 489 грн 17 коп., які складаються з 282 197 грн 57 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 39 291 грн 60 коп. судового збору за подання позовної заяви та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві на користь ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) судові витрати у сумі 205 404 грн 60 коп., які складаються з 146 467 грн 20 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 58 937 грн 40 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 182-183 Том VII).

За правилами статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено, що розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами підлягає саме правнича допомога адвоката, а не правова допомога адвоката.

Колегія суддів враховує, що на час подання позову до суду статтею 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах від 20.12.2011 №4191-VI (втратив чинність 15.12.2017) було визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З наведеної норми Закону вбачається, що вказаним положеннями передбачено відшкодування витрат за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Підготовка позову, надання консультацій, вивчення документів по справі в цілому під вказаний перелік не підпадає.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження здійснення витрат позивачем надано копію договору про надання правової допомоги в №01/08/14-2 від 01 травня 2014 року укладеного між ТОВ БТГ Пактуал Комодітіс (Україна) (далі - Клієнт) та адвокатським об'єднанням Саєнко Харенко (далі - Об'єднання), згідно п. 1 якого Об'єднання надає Клієнту правову допомогу, зокрема щодо представництва інтересів Клієнта у судах під час здійснення адміністративного судочинства (а.с. 184-187 Том VII).

У подальшому, до вказаного Договору внесено зміни, та зокрема змінено найменування з ТОВ БТГ Пактуал Комодітіс (Україна) на ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) та продовжено строк дії Договору до 31.12.2018 (а.с. 188-189 Том VII).

У відповідності до п. 1 Додатку №2 до Договору №01/08/14-2 від 01 травня 2014 року Клієнт доручає Об'єднанню представництво інтересів Клієнта під час оскарження висновків ГУ ДФС у місті Києві, викладених в Акті від 24.01.2017 №20/26-15-14-01-03/39112319 та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень (а.с. 191-193 Том VII).

Згідно п. 3 Додатку №2 до Договору №01/08/14-2 від 01 травня 2014 року вартість послуг за представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції, складає еквівалент 7000 євро у гривнях відповідно до готівкового обмінного курсу, на дату виставлення відповідного рахунку Об'єднанням, а у відповідності до п. 4 такого Додатку вартість послуг за представництво інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції, складає еквівалент 4000 євро у гривнях відповідно до готівкового обмінного курсу, на дату виставлення відповідного рахунку Об'єднанням.

Крім того, позивачем надано акт прийому-передачі правової допомоги від 20.12.2017 за договором №01/08/14-2 від 01 травня 2014 року про надання правової допомоги на підтвердження отримання Клієнтом правової допомоги щодо представництва інтересів Клієнта під час оскарження висновків ГУ ДФС у місті Києві, викладених в Акті від 24.01.2017 №20/26-15-14-01-03/39112319 та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень в суді першої інстанції, згідно якого вартість послуг становить 235 164 грн 60 коп. (а.с. 198 Том VII).

Колегія суддів враховує, що вказаний акт не визначає зміст та обсяг конкретної господарського операції, у ньому відсутня деталізація послуг, тому такий акт не може бути прийнятий як доказ, що підтверджує витрати.

При цьому, жодних актів приймання-передачі робіт (послуг) за договором №01/08/14-2 від 01 травня 2014 року щодо виконаних робіт в суді апеляційної інстанції надано не було.

Надані до суду детальні розрахунки вартості послуг про правову допомогу щодо представництва інтересів Клієнта під час оскарження висновків ГУ ДФС у місті Києві, викладених в Акті від 24.01.2017 №20/26-15-14-01-03/39112319 та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі розрахунки не містять підпису та зазначення посадової особи, яка їх складала, у таких розрахунках відсутня дата їх складання та погодження з ТОВ Енгельхарт СТП (Україна) .

При цьому, позивач в суді першої інстанції не заявляв вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, наданих в суді першої інстанції, а заявив їх лише під час апеляційного провадження.

Надані представником позивача платіжні доручення про сплату заявлених до відшкодування витрат №8504 від 20.12.2017 та №2292 від 06.06.2018 не містять відмітки та печатки Банку для їх проведення відповідно до пункту 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою Національного банку України від 21січня 2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976), згідно з яким Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити Дата надходження і Дата виконання , а банк стягувача - Дата надходження в банк стягувача (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Рахунки на оплату послуг від 20 грудня 2017 року №02-25-0795/17 та від 05.06.2018 №03-25-0795/18, а також вказані платіжні доручення з призначенням платежу за послуги правової допомоги згідно №01/08/14-2 від 01 травня 2014 року не підтверджують оплату послуг правової допомоги на загальну суму на 467 956 грн 37 коп.

Колегія суддів звертає увагу, що суд має оцінити рівень витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою, тобто, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановити, що розмір винагороди, визначений сторонами, є співмірним, зважаючи на складність справи та витрачений виконавцем час.

Відтак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесених судових витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції, згідно якої якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Разом з тим, колегія суддів вважає заявлені вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих Адвокатським об'єднанням послуг, виходячи з 43,1 год. витрачених в суді першої інстанції та 16, 9 год. в суді апеляційної інстанції.

Крім того, докази надані стороною позивача на підтвердження вказаних витрат є неналежно оформленими, адже є недопустимими згідно вищевставновлених обставин, на підставі яких можливе задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 467 956 грн 37 коп. задоволенню не підлягають.

Щодо відшкодування судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, при поданні адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 39 291 грн 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 12.05.2017 №2711 (а.с. 11 Том I).

За подання апеляційної скарги позивачем було сплачено 58 937 грн 40 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 25.04.2018 №1833 (а.с. 161 Том VII).

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги вказаною постановою задоволено, колегія суддів дійшла до висновку, що судовий збір за подання до адміністративного суду позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду у розмірі 98 229 грн., підтверджений документально, підлягає компенсації за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві як відповідача у даній справі.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь позивача судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 98 229 грн.

В іншій частині заяви щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2018 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23 лютого 2017 року №0008021404 та від 10 травня 2017 року №0021171404.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) про відшкодування судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енгельхарт СТП (Україна) (01001, м. Київ, вулиця Володимирська, 12, 4 поверх, код ЄДРПОУ 39112319) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань, а саме судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 98 229 грн.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 02 липня 2018 року.