Рішення

від 14.06.2018 по справі 369/13463/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13463/17

Провадження № 2/369/1114/18

РІШЕННЯ

Іменем України

14.06.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючого судді Волчко А.Я.,

при секретарі Раситюк М.П.,

розглянувши у відкритому судов ому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Обслуговуючого кооперативу "Лісова Казка", треті особи: Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу "Боярська лісова дослідна станція", ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 про визнання недійсними розпоряджень Києво-Святошинської РДА № 660 від 09.02.2010 р., № 333 від 23.03.2012 р., №2231 від 18.09.2012 р., визнання недійсним договору про встановлення сервітуту від 29.03.2016 р. та витребування земельних ділянок із незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що прокуратурою Київської області встановлено порушення вимог земельного законодавства при розпорядженні землями лісогосподарського призначення на території Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району.

Зазначав, що на підставі державного акту на право постійного користування землею від 25.06.2003 р. серії ІІ-КВ № 002648 у користуванні відокремленого підрозділу Національного аграрного університету Боярська лісова дослідна станція перебувало 775,3 га земель для введення лісового господарства в межах Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. В подальшому Києво-Святошинська районна державна адміністрація звернулася до Національного аграрного університету з листом від 17.09.2008 р. про надання згоди університетом та його відокремленим підрозділом - Боярською лісовою дослідною станцією на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 12,0 га в межах Хотівської сільської ради, за результатами розгляду якого вченою радою Національного аграрного університету (протокол № 3 від 25.09.2008 р.) надано згоду на її вилучення з постійного користування Боярської ЛДС.

Постановою Кабінету Міністрів України № 945 від 30 жовтня 2008 року Національний аграрний університет перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України.

На підставі листа відокремленого підрозділу НУБіП Боярська лісова дослідна станція від 02.02.2010 року (в матеріалах справи відсутній) розпорядженням Києво-Святошинської РДА від 09.02.2010 № 660 припинено право постійного користування частиною земельної ділянки площею 12,0 га цього ВП Боярська лісова дослідна станція в адміністративних межах Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та віднесено її до земель запасу сільської ради.

У подальшому за рахунок вказаної земельної ділянки розпорядженням Києво-Святошинської райдержадміністрації від 23.03.2012 р. № 333 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 3-ьом громадянам України земельних ділянок загальною площею 5,8 га та передано безоплатно у власність ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хотівської сільської ради.

На підставі цього розпорядження 04.02.2012 р. ОСОБА_15 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5002, ОСОБА_16 - державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5003, ОСОБА_17 - державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,8 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5001.

ОСОБА_17 здійснив поділ належної йому земельної ділянки, у зв'язку з чим управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі 10.05.2012 р. видано державні акти на право власності на земельні ділянки площами по 0,90 га кожна з кадастровими номерами 3222487200:04:007:5004 та 3222487200:04:007:5005.

Розпорядженням Києво-Святошинської райдержадміністрації від 18.09.2012 р. № 2231 затверджено проект землеустрою та змінено цільове призначення зазначених земельних ділянок ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з особистого селянського господарства на ведення індивідуального садівництва, про що управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі 02.10.2012 р. видано нові державні акти на право власності на земельні ділянки .

ОСОБА_17 відчужив на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,9 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5004 на підставі договору купівлі-продажу від 11.10.2012 р , яку ОСОБА_1 поділив на 6 земельних ділянок площею 0,2026 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5026, площею 0,2026 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5027, площею 0,1264 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5028, площею 0,1228 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5029, площею 0,1228 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5030 та площею 0,1228 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5031, про що ОСОБА_1 25.05.2013 р. видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно та підтверджено інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_15 11.10.2012 р. відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_2, яким здійснено її поділ на 11 земельних ділянок площею 0,1553 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5015, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5016, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5017, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5018, площею 0,2401 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5019, площею 0,2448 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5020, площею 0,2872 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5021, площею 0,1589 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5022, площею 0,1479 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5023, площею 0,1474 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5024, площею 0,1685 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5025, у зв'язку з чим ОСОБА_2 23.05.2013 р. видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Потім ОСОБА_2 поділив земельну ділянку площею 0,1685 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5025 на дві земельні ділянки площею 0,1272 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5032 та площею 0,0412 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5033, відчужив земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5018 на користь ОСОБА_24, земельну ділянку площею 0,2401 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5019 - на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6, земельну ділянку площею 0,2448 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5020 - на користь ОСОБА_7, земельну ділянку площею 0,1474 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5024 - на користь ОСОБА_25, земельну ділянку площею 0,1272 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5032 - на користь ОСОБА_4, а земельну ділянку площею 0,2872 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5021 на підставі договору про встановлення сервітуту 29.03.2016 р. передано у користування ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджено інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому ОСОБА_5 та ОСОБА_6 25.01.2017 р. здійснили поділ належної їм на праві спільної власності земельної ділянки площею 0,2401 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5019 на 3 ділянки: площею 0,1133 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5123, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_6; площею 0,1131 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5124, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5; площею 0,0137 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5125 - спільна власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6

ОСОБА_16 11.10.2012 р. відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_18, яким здійснено поділ на 2 земельних ділянки площею 1.6 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5051 та площею 0,4 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5052. Потім ОСОБА_18 01.07.2014 р. відчужив належну йому земельну ділянку площею 1.6 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5051 на користь ОСОБА_19, яким здійснено її поділ на земельні ділянки: площею 0,1334 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5053, площею 0,1334 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5054, площею 0,1334 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5055, площею 0,1334 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5056, площею 0,1335 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5057, площею 0,1318 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5058, площею 0,0573 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5059, площею 0,0573 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5060, площею 0,0573 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5061, площею 0,0573 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5062, площею 0,0573 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5063, площею 0,0573 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5065, поділ якої здійснено на три земельних ділянки площею 0,0447 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5068, площею 0,0093 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5073 та площею 0,0033 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5074.

В подальшому ОСОБА_19 відчужив вказані земельні ділянки на користь громадян та юридичних осіб, а саме: земельні ділянки з кадастровими номерами 3222487200:04:007:5053 та 3222487200:04:007:5054 - на користь ОСОБА_20, який продав їх ОСОБА_14; з кадастровим номером 3222487200:04:007:5055 - на користь ОСОБА_22; з кадастровим номером 3222487200:04:007:5056 - на користь ОСОБА_9; з кадастровим номером 3222487200:04:007:5057 - на користь ОСОБА_21, який продав її ОСОБА_9; з кадастровим номером 3222487200:04:007:5058 - на користь Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Лісова казка ; з кадастровими номерами 3222487200:04:007:5059 та 3222487200:04:007:5060 - на користь ОСОБА_10; з кадастровим номером 3222487200:04:007:5061 - на користь ОСОБА_11; з кадастровими номерами 3222487200:04:007:5062 та 3222487200:04:007:5063 - на користь ОСОБА_12; з кадастровим номером 3222487200:04:007:5068 - на користь ОСОБА_23, яка продала її ОСОБА_13; з кадастровими номерами 3222487200:04:007:5073 та 3222487200:04:007:5074 - на користь Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Лісова казка , що підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Перший заступник прокурора Київської області зазначав, що спірні земельні ділянки відносилися до земель державної власності лісогосподарського призначення в силу положень ст.ст. 19,55,84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст. 5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України).

Спірним розпорядження Києво-Святошинської РДА № 660 від 09.02.2010 р. фактично вилучено державну лісову ділянку для нелісогосподарських потреб. Тому, з огляду на положення ст.ст. 142, ч. 9 ст. 149 ЗК України, рішення щодо розпорядження державними земельними ділянками лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб площею понад 1,0 га належить до компетенції Кабінету Міністрів України, відтак розпорядження Києво-Святошинської РДА № 660 від 09.02.2010 р. прийнято поза межами компетенції.

Прокурор посилався на інформацію Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО Укрдержлісопроект від 30.11.2016 р., з якої вбачається, що земельні ділянки , право постійного користування якими припинено цим спірним розпорядженням відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1998 та 2007 років відносились до лісових ділянок Хотівського лісництва ВП НУБіП Боярська лісова дослідна станція і знаходились в кварталі 52(150) виділ 25.

Прокурор зазначав, що вказані обставини свідчать також про порушення спірним розпорядженням Києво-Святошинської РДА № 660 від 09.02.2010 р. вимог розпорядження Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008 р. Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками, яким запроваджено мораторій на розпорядження землями лісогосподарського призначення.

Також, на думку прокурора, вказане розпорядження прийнято за відсутності розробленої та погодженої у встановленому порядку документації із землеустрою, що є порушенням ч.1 ст. 20, ч.1 ст.25, ст.30 Закону України Про землеустрій .

Отже, прокурор стверджував, що спірне розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 660 від 09.02.2010 р. прийнято з порушеннями вимог ст.ст.13, 19 Конституції України, ст.ст. 17,79,84, 116, 122, 142, 149 ЗК України, ст. 20 Закону України Про землеустрій , розпорядженню Кабінету Міністрів України № 610-р від 10.04.2008 р.

Посилаючись на незаконність вказаного розпорядження, прокурор зазначає, що всі подальші розпорядження Києво-Святошинської райдержадміністрації щодо відведення земельних ділянок у власність громадян за рахунок земель лісогосподарського призначення, зміни їх цільового призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Зокрема, з підстав того, що спірним розпорядженням Києво-Святошинської РДА № 660 від 09.02.2010 р. після припинення постійного користування ВП НУБіП Боярська лісова дослідна станція земельною ділянкою площею 12 га її віднесено до земель запасу Хотівської сільської ради. Отже, цільове призначення земельної ділянки не змінювалося, а відтак земля залишалася в категорії земель лісогосподарського призначення.

Згідно з п. ґ ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, серед іншого, і землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначеним цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення 9 (ч.3 ст. 56 ЗК України). Інших випадків, які б передбачали можливість передачі земель лісогосподарського призначення у власність громадян чи юридичних осіб, законодавство не містить.

Також, прокурор зазначає, що розпорядженням Києво-Святошинської райдержадміністрації № 333 від 23.03.2012 р. змінено цільове призначення земельної лісової ділянки без погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства, тобто з порушенням вимог ст. 57 ЛК України, ст. 20 ЗК України. В обґрунтування цього прокурор посилається на інформацію Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 30.11.2016 р. № 04-36/2538 щодо відсутності погодження на вилучення і зміну цільового призначення відведених у власність ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 земельних ділянок лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства управління не надавало.

Підставою позову для всіх позовних вимог є незаконність розпоряджень Києво-Святошинської райдержадміністрації № 660 від 09.02.2010 р., тому решта позовних вимог є похідними від вимог про визнання недійсними вказаних розпоряджень на підставі ст.ст. 152, 155 ЗК України, зокрема, щодо витребування земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Одночасно прокурор зазначає, що позивачу в особі Кабінету Міністрів України про вказані порушення раніше не було відомо, органами контролю своєчасно не виявлено вказані порушення в межах строку позовної давності, тому позивач не звертався до суду за захистом порушених прав в межах цього строку. Прокурору стало відомо про необхідність захисту прав та інтересів держави лише у 2016 році за результатами опрацювання інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Укрдержлісопроект від 30.11.2016 р. та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 30.11.2016 р. Вважав, що вказані факти свідчать про об'єктивні обставини, пов'язані зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства, що перешкоджало зверненню до суду в межах строку позовної давності, тому просив суд визнати поважними причини строку позовної давності.

Відповідно до інформації ОСОБА_26 управління Держгеокадастру у Київській області від 12.04.2017 р. № 10-10-0.10-7408/2-17 нормативна грошова оцінка 1 га вказаних земель станом на 01.01.2017 р. по Київській області становить 95962,43 грн.

Посилаючись на порушення розпорядженнями Києво-Святошинської райдержадміністрації № 660 від 09.02.2010 р., № 333 від 23.03.2012 р., № 2231 від 18.09.2012 р. ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 57, 84, 116, 149, 164 ЗК України, ст. 57 ЛК України, ст.ст. 20, 25 Закону України Про землеустрій , розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 р. № 610-р, керуючись ст..ст. 14,19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст. 3, 21, 22, 56, 57, 84, 116, 118, 149, 152, 153, 155 ЗК України, ст.ст. 16, 20, 21, 203, 215, 257, 267, 328, 387, 388, 393, 396 Цивільного кодексу України, ст.3, 21, 43, 50 Закону України Про місцеві державні адміністрації , просив суд :

- визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити його, захистивши право;

- визнати недійсними розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 660 від 09.02.2010 р., № 333 від 23.03.2012 р., № 2231 від 18.09.2012 р.;

- визнати недійсним договір про встановлення сервітуту від 29.03.2016 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо земельної ділянки площею 0,2872 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5021, зареєстрований на підставі рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_27 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.03.2016 р., індексний номер 29028350;

- витребувати у власність держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,2026 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5026, площею 0,2026 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5027, площею 0,1264 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5028, площею 0,1228 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5029, площею 0,1228 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5030 та площею 0,1228 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5031; ОСОБА_2 земельні ділянки площею 0,1553 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5015, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5016, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5017, площею 0,2872 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5021, площею 0,1589 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5022, площею 0,1479 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5023, площею 0,0412 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5033; Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Лісова казка земельні ділянки площею 0,0093 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5073, площею 0,0033 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5074, площею 0,1318 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5058; ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5018; ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1272 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5032; ОСОБА_5 земельні ділянки площею 0,1131 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5124, площею 0,0137 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5125 та ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1133 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5123 та площею 0,0137 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5125; ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,2448 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5020;Орди ОСОБА_28 земельну ділянку площею 0,1474 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5024; ОСОБА_22 земельну ділянку площею 0,1334 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5055; ОСОБА_9 земельні ділянки площею 0,1334 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5056, площею 0,1335 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5057; ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,0573 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5060; ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,0573 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5061; ОСОБА_12 земельні ділянки площею 0,0573 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5062, площею 0,0573 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5063; ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,0447 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5068; ОСОБА_14 земельні ділянки площею 0,1334 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5053, площею 0,1334 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5054 та площею 0,1334 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5050 з цільовим призначенням як землі лісогосподарського призначення загальною вартістю 417345,90 грн., які розташовані в адміністративних межах Хотівської сільської ради Києво-Святошинскього району Київської області;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.12.2017 р. справу № 369/13463/17 було передано на розгляд судді Волчка А.Я.

Ухвалою суду від 05.12.2017 р. відкрито провадження у справі № 369/13463/17.

Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області направила до суду лист вих. № 07-21/123 від 15.01.2018 р. про розгляд справи у відсутності їх представника, а спір вирішити відповідно до вимог чинного законодавства (т.2 а.с. 25).

27.02.2018 р. до суду надійшов відзив адвоката ОСОБА_29 - представника відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Лісова казка , в якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю (т.1 а.с.208), а також заява про застосування позовної давності (т.2 а.с. 6).

Адвокатом ОСОБА_30 - представником відповідачів ОСОБА_25 та ОСОБА_1 28.02.2018 р. заявлено, що належним власником спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222487200:04:007:5024 є ОСОБА_8, а прокурором помилково визначено ОСОБА_25 (т.2 а.с.10), а також клопотання про повернення позовної заяви за відсутністю підстав для звернення прокурора відповідно до вимог ч.ч.3,4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру - за відсутністю письмової вказівки чи наказу Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (т. 2 а.с.16).

Ухвалою суду від 28.02.2018 р. позовну заяву першого заступника прокурора Київської області залишено без руху, надано 5-денний строк з дня вручення ухвали для виправлення недоліків (т.2 а.с.29).

13.04.2018 р. на адресу суду надійшов лист першого заступника прокурора Київської області № 05/1-784 вих.18 від 10.04.2018 р. щодо усунення недоліків позову з доданою копією письмової вказівки заступника Генерального прокурора Стрижевської А.А. щодо пред'явлення позову прокуратурою Київської області (т.2 а.с.33-34).

19.04.2018 р. на адресу суду від першого заступника прокурора Київської області надійшла відповідь на відзив представника відповідачів - адвоката ОСОБА_29 (т.2 а.с. 38-49).

19.04.2018 р. до канцелярії суду подано відзив адвокатом ОСОБА_31 - представником відповідача ОСОБА_4, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову, застосувати наслідки спливу позовної давності (т. 2 а.с.81-88).

23.04.2018 р. до канцелярії суду подано відзив представником відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_25 - адвокатом ОСОБА_30І, в якому просила суд відмовити у задоволенні позову, застосувати наслідки спливу позовної давності (т. 2 а.с.105-117).

У судове засідання з'явилися: прокурор; відповідачі ОСОБА_11, ОСОБА_13; представник відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Обслуговуючого кооперативу Садове товариство Лісова казка ; представник відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_25; представник відповідача ОСОБА_4

Представник Кабінету Міністрів України та решта учасників справи у судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, процесуальним правом на подання письмових заяв по суті справи не скористалися.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_11, ОСОБА_13, представники відповідачів заперечували проти позову, просили суд відмовити в його задоволенні, зокрема з підстав пропуску строку позовної давності.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, під час прийняття рішення у справі суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право постійного користування землею від 25.06.2003 р. серії ІІ-КВ № 002648, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, у користуванні відокремленого підрозділу Національного аграрного університету Боярська лісова дослідна станція перебувало 775,3 га земель для введення лісового господарства в межах Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (т.1 а.с.36-39).

Вченою радою Національного аграрного університету на звернення Києво-Святошинської адміністрації надано згоду на вилучення з постійного користування Боярської ЛДС земельної ділянки площею 12 га в межах Хотівської сільської ради при умові дотримання вимог чинного законодавства, що підтверджено витягом з протоколу № 3 від 25.09.2008 р. засідання вченої ради Національного аграрного університету (т.1 а.с.52).

Постановою Кабінету Міністрів України № 945 від 30 жовтня 2008 року Національний аграрний університет перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України.

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 09.02.2010 № 660 з посиланням на листи НАУ від 26.09.2008 р. № 2122, НУБіП України від 02.07.2009 р. № 1801, погодження Боярської ЛДС від 02.07.2009 р., а також рішення вченої ради НАУ від 25.09.2008 р. № 3 припинено право постійного користування земельної ділянки площею 12,0 га ДП Боярська лісова дослідна станція НУБіП в адміністративних межах Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та віднесено її до земель запасу сільської ради (т.1 а.с.29).

За рахунок цієї земельної ділянки площею 12 га розпорядженням Києво-Святошинської райдержадміністрації від 23.03.2012 р. № 333 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 3-ьом громадянам України земельних ділянок загальною площею 5,8 га, передано їх безоплатно у власність ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хотівської сільської ради з подальшим виготовленням державних актів, проект землеустрою передано на постійне зберігання в управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, зобов'язано відповідне територіальне управління Держкомзему внести відповідні зміни в земельно-облікові документи (т.1 а.с.30-32).

На підставі розпорядження від 23.03.2012 р. № 333 Києво-Святошинської райдержадміністрації 04.02.2012 р. ОСОБА_15 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5002, ОСОБА_16 - державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5003, ОСОБА_17 - державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,8 га з кадастровим номером 3222487200:04:007:5001 (т.1 а.с.40-45), видані управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області державний

Розпорядженням Києво-Святошинської райдержадміністрації від 18.09.2012 р. № 2231 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, яким змінено цільове призначення зазначених земельних ділянок ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з особистого селянського господарства на цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, вирішено виготовити державні акти, проект землеустрою передано на постійне зберігання в управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, зобов'язано відповідне територіальне управління Держкомзему внести відповідні зміни в земельно-облікові документи (т. 1 а.с.33-35).

На запит прокурора супровідним листом вих. № 795 від 30.11.2016 р. Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням ВО Укрдержлісопроект надано фрагменти з публічної кадастрової карти України з нанесеними кварталами 52,53 і меж їх таксаційних виділів Хотівського лісництва ВП НУБіП Боярська ЛДС відповідно до матеріалів лісовпорядкування 1998 р. та 2007 р. та межами земельних ділянок відповідачів (т.1 а.с.46-48).

Суд зауважує, що кадастрові номери, за якими відбулося нанесення меж у фрагменти з публічної кадастрової карти, є наразі актуальними, формування цих земельних ділянок відбулося після прийняття спірних розпоряджень та подальших поділів. Як вбачається з наданих прокурором інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельні ділянки відповідачів - фізичних осіб мають за цільове призначення для індивідуального садівництва , відомості про зміну/встановлення іншого цільового призначення, зокрема, лісогосподарського щодо ділянок відповідачів - фізичних осіб, не містять.

Тому інформація ВО Укрдержлісопроект з нанесенням меж земельних ділянок відповідачів у фрагменти кварталів 52, 53 Хотівського лісництва ВП НУБіП Боярська ЛДС з використанням матеріалів лісовпорядкування 1998 та 2007 років не може вважатися належним, допустимим та достовірним доказом, того, що станом на час формування земельних ділянок відповідачів - фізичних осб зазначені землі відносилися до лісогосподарського призначення.

За інформацію Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (лист від 30.11.2016 р. № 04-36/2538) управління не надавало погодження на вилучення і зміну цільового призначення на земельні ділянки в адміністративних межах Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району із зазначенням переліку кадастрових номерів земельних ділянок, які актуальні та дійсні на час розгляду справи, землевласниками яких є відповідачі - фізичні особи (т.1 а.с. 49).

Суд зауважує, що зазначений лист не містить інформації про відсутність погодження Київським обласним та по м. Києву управлінням лісового та мисливського господарства на вилучення і зміну цільового призначення відведених у власність ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17О земельних ділянок лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що спростовує відповідні посилання прокурора у позові.

Тому суд відхиляє доводи прокурора в цій частині.

Також, цей доказ також не доводить, що станом на час формування земельних ділянок відповідачів - фізичних осбі зазначені землі відносилися до земель лісогосподарського призначення.

Суд зауважує, що прокурор не надав і в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин щодо отримання державних актів ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17О на право власності на земельні ділянки після зміни їх цільового призначення з особистого селянського господарства на цільове призначення для ведення індивідуального садівництва, а також на підтвердження обставин щодо поділу та переходу прав на земельні ділянки, які відбувалися після отримання 04.02.2012 р. державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17О і до реєстрації речових прав на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що відповідачі не заперечували та визнали історію формування належних їм земельних ділянок, викладену прокурором у позові, відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України суд вважає доведеними обставини щодо поділу, переходу та набуття майнових прав.

Також, прокурором на надано і в матеріалах справи відсутні данні про реєстрацію права власності та власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222487200:04:007:5050, щодо якої заявлено вимогу про витребування з незаконного володіння.

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Комплексна експедиція (розроблена у 2008 р. з використанням матеріалів лісовпорядкування 2007 р., погоджена у 2011 р.) спірна земельна ділянка площею 12,0 га відносилася до складу лісових ділянок ВП НАУ Боярська лісова дослідна станція , квартал 150 ( т.1 а.с.163-177).

ОСОБА_26 управління Держгеокадастру у Київській області № 10-10-0.10-7408/2-17 від 12.04.2017 р. містить інформацію про відсутність нормативної грошової оцінки земель за межами населених пунктів Києво-Святошинського району Київської області, а також посилається на земельні ділянки, розташовані в адміністративних межах Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в той час як спірні земельні ділянки розташовані в адміністративних межах Хотівської сільської ради. До того ж, у цьому листі зазначено середню вартість 1 га земель сільськогосподарського, а не лісогосподарського призначення по Київській області (т.1 а.с161-162).

Тому суд відхиляє цей доказ як неналежний згідно ч.1 ст.77 ЦПК України.

З ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 р. у справі 757/6049/17-к вбачається, що за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Києво-Святошинської районної державної адміністрації Слідчим управлінням прокуратури Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110200000022 від 26.06.2014 р. зокрема, щодо прийняття головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації розпоряджень № 660 від 09.02.2010 р., № 333 від 23.03.2012 р., (т.1 а.с. 226-228).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка площею 12,0 га до прийняття спірного рішення Києво-Святошинської райдержадміністрації № 660 від 09.02.2010 р. перебувала у державній власності у складі земель площею 775,3 га, постійним землекористувачем яких був ВП НУБіП Боярська лісова дослідна станція , відносилася до категорії лісів та мала за цільове лісогосподарське призначення.

Предметом розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 660 від 09.02.2010 р. було припинення права постійного користування земельною ділянкою ВП Боярська лісова дослідна станція в адміністративних межах Хотівської сільської ради та віднесення цієї ділянки до земель запасу Хотівської сільської ради.

Тому суд надає правову оцінку законності цього розпорядження, ви ходячи з наявності повноважень Києво-Святошинської районної державної адміністрації щодо припинення права користування державною лісовою ділянкою площею 12,0 га та віднесення її до земель запасу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд в подальшому посилається на норми законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно п.2 ч.1 ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст.32 ЛК України до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема, передання у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.

Відповідно до ч.1 ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Аналогічні положення містяться у ст. 5 ЛК України.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів щодо охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої ст.164 ЗК України).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗК України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що розпорядження Києво-Святошинської райдержадміністрації № 660 від 09.02.2010 р. прийнято з перевищенням наданих місцевій районній державній адміністрації повноважень і всупереч встановленому порядку припинення і надання права постійного користування землями лісового фонду площею понад 1,0 га, а віднесення цієї ділянки до земель запасу свідчить про фактичне припинення її лісогосподарського використання, хоча формально лісогосподарське призначення земельної ділянки залишалось незмінним.

Також, вказане розпорядження прийнято в порушення вимог ч. 1 ст.20 Закону Про землеустрій за відсутності розробленої та погодженої в установленому порядку документації із землеустрою, яка є обов'язковою у разі організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою.

З огляду на незаконність розпорядження № 660 від 09.02.2010 р. щодо припинення права постійного користування ВП НУБіП Боярська лісова дослідна станція земельною ділянкою площею 12,0 га, всі подальші розпорядження Києво-Святошинської районної адміністрації щодо земельних ділянок, які входили до складу цієї земельної ділянки, є також прийнятими в порушення чинного законодавства.

Зокрема, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 333 від 23.03.2012 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність 3-м громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хотівської сільської ради земельні ділянки загальною площею 5,8 га, які складаються з двох земельних ділянок площею по 2,0 га кожна, та земельної ділянки площею 1,8 га.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.57 ЛК Україїни зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Аналогічне положення міститься й у ст.20 ЗК України.

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (п.5 ч.1 ст. 27 ЛК України).

Згідно ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною сьомою статті 122 ЗК України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч.9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених ст.150 ЗК України.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт "ґ" частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України).

Водночас, суд позбавлений можливості встановити або спростувати факт погодження органом лісового господарства зміни цільового призначення земельних ділянок загальною площею 5,8 га, що надавалися ОСОБА_15 (кадастровий номер 3222487200:04:007:5002), ОСОБА_16 (кадастровий номер 3222487200:04:007:5003), ОСОБА_17 (кадастровий номер 3222487200:04:007:5001) за рахунок земельної ділянки площею 12,0 га, оскільки в матеріалах справи відсутні матеріали проекту землеустрою, який затверджувався розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 333 від 23.03.2012 р., та за відсутності інших належних та достатніх доказів з огляду на наступне.

За змістом преамбули цього розпорядження, його прийняття відбулося з урахуванням висновку Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою у Києво-Святошинському районі, яка, відповідно до вимог ч. 3 ст. 186-1 ЗК України, мала складатися з уповноважених представників районного (міського) органу земельних ресурсів, містобудування та архітектури, природоохоронного та санітарно-епідеміологічного органу, органу охорони культурної спадщини, а у разі погодження проектів землеустрою, зокрема, що розробляються з метою вилучення, надання, зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення, до складу Комісії залучається відповідно представник територіальних органів лісового господарства. Відповідно до ч. 5 ст.186-1 ЗК України документація із землеустрою, погоджена Комісією, вважається такою, що погоджена органами, представники яких входять до її складу, тобто вважається такою, що відповідає вимогам ч.4 ст.20 ЗК України.

При цьому, з листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 30.11.2016 р. вих. № 04-36/2538, не вбачається, що цим управлінням не надавалося погодження чи висновків, на підставі яких було прийнято розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 333 від 23.03.2012 р. (т.1 а.с. 49) щодо передачі земельних ділянок загальною площею 5,8 га у приватну власність ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 для ведення особистого селянського господарства.

Проте, з огляду на відповідні законодавчі повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, враховуючи вимоги ч.2 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення трьох земельних ділянок загальною площею 5,8 га належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Отже, Києво-Святошинська районна державна адміністрація прийняттям розпорядження № 333 від 23.03.2012 р. перевищила повноваження також в частині зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України (стаття 14) визначає, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, прийняття рішення про припинення права постійного користування, зміни цільового призначення та передання у власність земельної ділянки лісогосподарського призначення площею понад 1,0 га, належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, тоді як жодних з перелічених дій Кабінетом Міністрів України щодо земельної ділянки площею 12,0 га та її складових не вчинялося.

За таких обставин заявлений першим заступником прокурора Київської області позов є обґрунтованим.

Разом з тим, представники відповідачів - адвокати ОСОБА_30, ОСОБА_29В, ОСОБА_31 до винесення рішення звернулися до суду із заявами про застосування строку позовної давності.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

У цій справі перший заступник прокурора Київської області заявив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч.2 ст. 3 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Аналогічні положення містяться у ч.2 ст. 4 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку покладено представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону Про прокуратуру ).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (абзац 2 ч.2 ст. 45 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення прокурора із позовом).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (абзац 2 ч.5 ст. 56 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи).

Відповідно до ч. 2 ст.2 ЦК України одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статями 167,170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

На підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст.10 ЦПК України в чинній на час розгляду справи редакції, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Таким чином, зазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов'язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а отже, ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Встановлюючи початок перебігу строку позовної давності для позивача, суд виходить з наступного.

За ст.ст. 113, 114 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, до складу якого входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри.

Кабінет Міністрів України забезпечує, в тому числі виконання Конституції і законів України, актів Президента України; проведення політики у сферах охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону (п.п.1,3,5 ст.116 Конституції України).

Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Постійним землекористувачем земельної ділянки площею 12,0 га до прийняття спірного розпорядження № 660 від 09.02.2010 р. був Відокремлений підрозділ Національного аграрного університету Боярська лісова дослідна станція . Національний аграрний університет відповідно до Указу Президента України № 1338/2000 від 14.12.2000 р. є самоврядним (автономним) державним вищим навчальним закладом.

Відповідно до ст. 79 Розділу XII Статуту Національного аграрного університету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 202 від 01 березня 2001 р. в редакції постанови № 742 (742-2008-п) від 27.08.2008 (чинній на час прийняття рішення НАУ про надання згоди на вилучення земельної ділянки) питання вилучення земель, відведених у постійне користування Університету (в тому числі його навчально-дослідних господарств та дослідних станцій), вирішуються відповідно до Земельного кодексу України.

Університет відповідно до законодавства несе відповідальність за додержанням вимог і норм щодо охорони, раціонального використання земель, вод, надр, лісів та відновлення їх до рівня встановлених нормативів (ст. 80 Статуту НАУ.

Відповідно до ст. 66 Статуту НАУ (НУБіП) для забезпечення функціонування Університету та здійснення контролю за його діяльністю створюється наглядова рада. Персональний склад наглядової ради затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 657-р від 27.12.2006 склад наглядової ради представлений, зокрема: Віце-прем'єр-міністром України, Міністром охорони навколишнього природного середовища, Міністром аграрної політики, Міністром освіти і науки, Міністром Кабінету Міністрів України, начальником Управління координації здійснення аграрної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України та іншими найвищими посадовими особами міністерств.

Згідно ст. 81 Статуту НАУ звіт про діяльність Університету щороку заслуховується на конференції трудового колективу за участю представників наглядової ради і подається Кабінетові Міністрів України, Мінагрополітики та МОН.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗК України (в редакції від 04.06.2008 р., чинній на час надання згоди НАУ на вилучення спірної ділянки) земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Положеннями ч. 4 ст. 1 ЛК України (в редакції від 29.03.2006 р., чинній на час надання згоди НАУ на вилучення спірної ділянки) визначено, що лісовою ділянкою є ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Згідно з ч.6 ЛК України земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Отже, відповідно до вимог ч.9 ст. 149 ЗК України Національний аграрний університет мав надати згоду на вилучення державної земельної лісової ділянки площею 12,0 га без зазначення мети її подальшого використання - ведення лісового господарства - виключно Кабінету Міністрів України.

За таких обставин та враховуючи склад наглядової ради НАУ, а також обов'язок щороку подавати звіт про його діяльність Кабінету Міністрів України, суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України як повноважний розпорядник державною земельною лісовою ділянкою площею 12,0 га мав об'єктивну можливість знати, що Національним аграрним університетом надано згоду на вилучення з постійного користування Боярської ЛДС цієї ділянки без встановлення подальшого її використання для ведення лісового господарства, і така згода надана неналежному розпоряднику - державному органу виконавчої влади в особі Києво-Святошинської райдержадміністрації, хоча відповідна згода, а також заява-погодження землекористувача мала надаватися Кабінету Міністрів України.

Крім того, Києво-Святошинська районна державна адміністрація є державним органом виконавчої влади.

Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, голови яких при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня (ч.ч.1, 5, 7 ст. 118 Конституції України). Місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України та підзвітні і підконтрольні йому (ч.2 ст.30 Закону України Про місцеві державні адміністрації ).

Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, зокрема, виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня (п.1 ч.5 Закону України Про місцеві державні адміністрації ).

Відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст. 16 цього Закону місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна, використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Отже, Кабінет Міністрів України як власник спірної ділянки мав об'єктивну можливість та був зобов'язаний проконтролювати та довідатися про подальшу долю державної земельної ділянки, на яку надано згоду на вилучення з користування, тобто дізнатися про спірне розпорядження Києво-Святошинської РДА № 660 з часу його прийняття, а саме - у лютому 2010 р., оскільки можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Разом із тим, держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.

Обов'язок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів покладено на Державну інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи, зокрема, шляхом проведення перевірок, розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель (ст. 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель ). Згідно ст. 2 цього Закону основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Таким чином, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним державою органам та установам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності виключно в межах закону, а також за наявності спеціально створеного державного органу з контролю за додержанням органами державної влади земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відведення частини спірної земельної ділянки у приватну власність зі зміною цільового призначення відбулося на підставі розпорядження державного органу виконавчої влади - Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області за № 333 від 23.03.2012 р., яким затверджувався проект землеустрою з урахуванням висновків комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою у Києво-Святошинському районі. Проте, в матеріалах справи зазначений проект відсутній, тому суд не може встановити коло осіб, які, відповідно до вимог ст.186-1 ЗК України, брали участь у його погодженні. Разом із тим, відповідно до п. 5 цього розпорядження № 333 на управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі покладено обов'язок внести відповідні зміни в земельно-облікові документи, що було зроблено з огляду на державну реєстрацію та видачу трьом громадянам державних актів на право власності на землю з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Тобто, подальше виконання спірного розпорядження № 333 від 23.03.2012 р. відбувалося за участю державних органів виконавчої влади, які мали можливість виявлення та запобігання відповідним порушенням.

Позовні вимоги заступника прокурора Київської області обґрунтовуються порушенням права власності держави на землю з боку органів державної влади, і водночас саме держава відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти й несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею (державою) незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

При цьому суд відхиляє доводи першого заступника прокурора Київської області про поважність причин пропуску строку позовної давності з посиланням на те, що про порушення земельного законодавства прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами опрацювання інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання Укрдержлісопроект від 30.11.2016 та Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 30.11.2016 р. , виходячи з наступного.

З ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 р. у справі 757/6049/17-к ( оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень) вбачається, що за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Києво-Святошинської районної державної адміністрації, зокрема, щодо прийняття головою Києво-Святошинської районної державної адміністрації розпоряджень № 660 від 09.02.2010 р., № 333 від 23.03.2012 р., Слідчим управлінням прокуратури Київської області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110200000022 від 26.06.2014 р. (т.1 а.с. 226-228).

Статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру в редакції від 01.05.2014 р., статтею 23 Закону України Про прокуратуру від 04.10.2014 р. № 1697-VII та частиною другою статті 45 ЦПК України в редакції, чинній з 2014 р. та на час звернення прокурора із позовом, передбачено право прокурора у разі порушення інтересів держави та з метою представництва інтересів держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо. Частиною першою статті 46 ЦПК України передбачалося, що органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Отже, прокурору було відомо про порушення, щодо яких заявлено позов, станом на червень 2014 року, і саме з цього моменту у прокурора виникло право на звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Прокурор звернувся до суду з позовом 05 грудня 2017 р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Разом із тим, відповідно до вимог ч.1 ст. 261 ЦК України відлік позовної давності обчислюється судом для позивача в особі Кабінету Міністрів України і для прокурора з одного й того самого моменту - часу прийняття розпорядження № 660 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією від 09.02.2010 р.

За таких обставин, строк на звернення до суду з цим позовом сплив у 2013 році.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно ч.1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Оскільки позовні вимоги прокурора про визнання недійсними розпоряджень Києво-Святошинської РДА № 333 від 23.03.2012 р., №2231 від 18.09.2012 р., визнання недійсним договору про встановлення сервітуту, витребування у власність держави в особі Кабінету Міністрів України земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Києво-Святошинської РДА № 660 від 09.02.2010 р., тому також не підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги не підлягають до задоволення з підстав спливу трирічного строку позовної давності.

Підстави для стягнення з відповідачів судового збору відсутні, так як у задоволенні позовних вимог прокурору відмовлено у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 14, 16, 256, 257, 261, 266, 267 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2,, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_32, Обслуговуючого кооперативу "Лісова Казка", треті особи: Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу "Боярська лісова дослідна станція", ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 про визнання недійсними розпоряджень Києво-Святошинської РДА № 660 від 09.02.2010 р., № 333 від 23.03.2012 р., №2231 від 18.09.2012 р., визнання недійсним договору про встановлення сервітуту від 29.03.2016 р. та витребування земельних ділянок із незаконного володіння - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.Я. Волчко