Рішення

від 03.07.2018 по справі 465/6503/17

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/6503/17

2/465/908/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

03.07.2018 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Козюренко Р.С.

секретаря судових засідань - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки Львівська , про дострокове розірвання договору вкладу (внеску), стягнення заборгованості та відшкодування шкоди , -

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, згідно з яким просить:

1.Розірвати договір внеску (вкладу) - Умови про внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки Львівська від 05.05.2017.

2.Стягнути з кредитної спілки Львівська на користь ОСОБА_2: 41 400,00 грн. внеску за Умовами про внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки Львівська від 05.05.2017; 7 840,47 грн. залишку за невиплаченими відсотками станом на 08.08.2017; 1 595,55 грн. відсотків за користування коштами в період з 09.08.2017 по 10.11.2017; 60,43 грн. пені за невиплату відсотків за період з 09.08.2017 по 10.11.2017; 5 000,00грн. моральної шкоди, загалом 55 896,45 грн.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що з 22.01.2004 є членом кредитної спілки Львівська та згідно з умовами про внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки, відповідачем 05.09.2016 прийнято від позивача 40 000,00 грн. строком до 05.08.2017. Однак, свої зобов'язання у визначений строк відповідач не виконав, кошти не повернув, тому вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

В судове засідання позивач свою явку не забезпечила, про час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином, між тим подала заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач відзив не подав, в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та дату судового засідання, причини неявки суду не повідомив, що в силу частини першої статті 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права. За приписами ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства та принцип правової визначеності, поширення закріпленого в п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України загального правила про відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання учасника справи, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, що розумність тривалості провадження має оцінюватись в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмету розгляду для заявника (рішення у справі Писатюк проти України ), відповідно до статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи на підставі наявних доказів. У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснюється.

Перевіривши доводи позовної заяви, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності в межах позовних вимог, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України. Згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 5 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У силу вимог п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Відповідно до ст.ст. 3, 6, 11, 525, 627, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.1 Закону України Про кредитні спілки кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Згідно статті 19 Закону України Про кредитні спілки , майно кредитної спілки формується за рахунок: вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки). Майно кредитної спілки є її власністю. Кредитна спілка володіє користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту.

Відповідно до ст. 20 Закону пайовий капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів. Пайовий капітал формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів кредитної спілки.

Відповідно до ст.23 Закону України Про кредитні спілки внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорам.

Частиною 7 ст. 10 Закону України Про кредитні спілки встановлено, що у разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці вступний внесок їй не повертається. Повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Судом встановлено, що 05.05.2017 року між ОСОБА_2 та Кредитною спілкою Львівська було укладено договір - Умови про внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки Львівська (далі - Умови), згідно з яким ОСОБА_2 внесла грошову суму в розмірі 40 000,00 грн. строком на 3 місяці із нарахуванням та виплатою відсотків у розмірі 15% річних /а.с.9/, що також підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера від 05.05.2017 /а.с.10/. Відповідно до пп.3 п.2.3. Умов виплата процентів здійснюється члену кредитної спілки в кінці терміну. Днем початку дії Умов є 05.05.2017 року, днем закінчення дії Умов є 05.08.2017 року.

Згідно з п.1.1. Умов, спілка підтверджує, що прийняла від члена кредитної спілки Львівська внесок - грошову суму у розмірі 40 000,00 грн. строком не менше 3 місяці та зобов'язується повернути члену кредитної спілки таку суму та проценти на неї.

Таким чином, позивач належним чином виконав всі погоджені сторонами умови, що стверджується підписами сторін.

Відповідно до пп.2 та 3 п.3.2 Умов, спілка зобов'язана повернути всю суму внеску, нараховувати та сплачувати члену кредитної спілки проценти за користування внеском у строки та в розмірах, які передбачені Умовами.

Спілка зобов'язана повернути члену кредитної спілки всі належні йому грошові кошти відповідно до умов упродовж тридцяти робочих днів з дати, вказаної спілкою як повернення коштів (пп.4 п.4.2.1. Умов).

Пунктом 6.4. Умов передбачено, що строк дії умов продовжується протягом всього часу розміщення коштів на рахунку в спілці на підставі чинних або змінених умов, які діють в спілці.

Довідкою від 08.08.2017 №2017-318, голова правління кредитної спілки Львівська

ОСОБА_3 повідомив позивача, що станом на 08.08.2017 обліковуються по Додатковому пайовому внеску внесок в сумі 41 400,00 грн., залишок по невиплачених відсотках - 7 840,47 гривень.

Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, визначені ст.611 ЦК України.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник може вчиняти до свого майна будь - які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Своїми діями відповідач, порушив вимоги ст.610 ЦК України, не виконавши свої зобов'язання за договором, відмовивши у поверненні внеску (вкладу) та відсотків, тому вищезазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився та не надав доказів, що сума пайового внеску була повернута позивачу.

Водночас, позивач не надав належних та допустимих доказів, що додатково до внесених 40 000,00 грн. на підставі Умов від 05.05.2017, ним внесено 1 400,00 грн. додаткового пайового внеску члена кредитної спілки Львівська , тому в частині суми 1 400,00 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно, позивачем проведено й неправильний розрахунок відсотків, а саме за вказаний позивачем період з 09.08.2017 до 10.11.2017 (94 дні) розмір відсотків становитиме: 40 000,00 грн. х 0,041% за день х 94 дні = 1 541,60 гривень.

Пунктами 2 та 4 частини першої ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи, що позивачу внесок та нараховані відсотки повернуто не було у визначені строки, а також по теперішній час, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині повернення внеску та нарахованих відсотків є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди за порушення майнових прав, відмову виконувати умови договору та заподіяння шкоди його здоров'ю у розмірі 5 000 грн., то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ям або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст. 1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В п. 9 Постанови Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , суд роз'яснив: Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості .

Позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому шкоди та ушкодження здоров'я діями відповідача.

З огляду на викладене, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Відтак, встановлено, що між сторонами виникли боргові зобов'язання, позивачем виконані умови договору в повному обсязі та кошти надані в користування, однак відповідач свої зобов'язання по зазначеному договору належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості в загальній сумі 49 442,50 грн., яка складається: 40 000,00 грн. - пайовий внесок, 7 840,47 грн. - невиплачені відсотки станом на 08.08.2017; 1 541,60 грн. - відсотки за період з 09.08.2017 по 10.11.2017; 3% річних за період з 09.08.2017 по 10.11.2017 - 60,43 грн., що є доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 1 280,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Законом України Про кредитні спілки , Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , ст.ст. 10, 12, 13, 76-80, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280, 284, 289, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 11, 23, 202, 207, 525, 610, 611, 627, 629, 638, 1167 ЦК України, суд -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Розірвати договір внеску (вкладу) - Умови про внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки Львівська від 05.05.2017.

Стягнутиз кредитної спілки Львівська (місцезнаходження:м.Львів, пл. Ринок, 7; код ЄДРПОУ 20826788 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання:ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) : 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. внеску за Умовами про внесення додаткового пайового внеску члена кредитної спілки Львівська від 05.05.2017; 7 840 (сім тисяч вісімсот сорок) грн. 47 коп. залишку за невиплаченими відсотками станом на 08.08.2017; 1 541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 60 коп. відсотків за користування коштами в період з 09.08.2017 по 10.11.2017; 60 (шістдесят) грн. 43 коп. пені за невиплату відсотків за період з 09.08.2017 по 10.11.2017; 1 000 (одна тисяча) 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з кредитної спілки Львівська на користь ОСОБА_2 1 155 (одну тисячу сто п'ятдесят п'ять) гривень 11 копійокдокументально підтверджених судових витрат.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Якщо відповідачу, повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, він має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи,відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Львівської області через Франківський районний суд м. Львова.

Суддя Р.С. Козюренко