Рішення

від 19.06.2018 по справі 916/41/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/41/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/41/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5) в особі філії Інфоксводоканал (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) до Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України (65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 39, код ЄДРПОУ 02724156) про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 278 236, 36 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №б/н від 21.03.2018р.

Від відповідача :ОСОБА_2 за довіреністю №6 від 23.01.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 278 236, 36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 278 236, 36 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.01.2018р. провадження по справі №916/41/18 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.03.2018р. до господарського суду Одеської області від Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України надійшло клопотання в порядку п.4 ст. 250 ГПК України, згідно з якого відповідач просить суд розглядати справу за правилами загального позовного провадження у зв'язку із категорією та складністю справи, великим обсягом та складним характером доказів, а також, в зв'язку з тим фактом, що у процесі розгляду справи неможливо з'ясувати міжповірочний інтервал засобу обліку води ВКСМ 20 встановленого у Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України та необхідністю призначення експертизи та подачі запиту у ДП Укрметрехстандарт для з'ясування зазначеного факту, що є необхідним винесення законного рішення по справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області 06.03.2018р. справу №916/41/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та замінити судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

15.03.2018р. за вх. № ГСОО 2-1581/18 до суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 99 ГПК України, про призначення експертизи, в задоволені якого судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.05.2018р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач 12.02.2018р. за вх.. № ГСОО 3085/18 надав до суду відзив на позовну заяву та 25.04.2018р. за вх.. № ГСОО 8556/18 письмові заперечення, згідно яких відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

16.02.2018р. за вх. №ГСОО 2-1086/18 до суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 257 ЦК України про застосування строку позовної давності.

Крім того, 17.04.2018р. за вх. №ГСОО 2-2009/18 до суду від відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 258 ЦК України про застосування строку позовної давності.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.11.2000р. між Комунальним підприємством Одесводоканал (далі КП - Одесводоканал ) та Одеською автомобільною школою № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №38/3.

Відповідно до Рішення Одеської міської ради від 17.12.2003 №2038-XXIV та договору оренди цілісного майнового комплексу від 17.12.2003, КП Одесводоканал реорганізоване шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс (далі -ТОВ Інфокс ). Згідно п. 1.5 договору оренди ТОВ Інфокс є правонаступником всіх прав і зобов'язань КП Одесводоканал .

Вказане також підтверджується п. 1.1 статуту ТОВ Інфокс , згідно до якого дана юридична особа є правонаступником КП Одесводоканал .

Для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія Інфоксводоканал , що діє на підставі Положення про філію.

Згідно з п. 2.4.1, 2.4.5 договору (у редакції додаткової угоди №245/3 від 25.03.2010) Автошкола №2 зобов'язана утримувати в належному технічному справному стані свої водоканалізаційні мережі та споруди, устаткування, прилади і пристрої, що знаходяться в ньому на балансі.

Забезпечувати належний санітарно-технічний стан приміщень, вузлів обліку води та стоків, а також сохранність та целістність запірної арматури, контрольно-вимірювальних приладів, приладів обліку води та стоків, пломб утому числі проволоки та інших знаків, встановлених робітниками виробника та Держстандарту на прилади обліку води та стоків, трубопроводів, фланцеві та штуцерні з'єднання, запірну арматуру.

У відповідності з п. 2.1 договору (у редакції додаткової угоди №245/3 від 25.03.2010) сторони зобов'язались керуватися діючими нормативними актами, зокрема, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими Наказом Мінжилкомунгоспу від 27.06.2008 №190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627.

Позивач вказує, що 02.02.2015р. представником філії Інфоксводоканал Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс при обстеженні об'єкту, який розташований за адресою: місто Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 39 та належить Одеській автомобільній школі № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України було встановлено, що у абонента знято водолічильник для проведення повірки (акт №11439 від 06.12.2013р.) і не встановлено після проведення повірки.

В той же час, відповідач продовжував користуватися послугами водопостачання та водовідведення що зафіксовано актом №21894 від 02.02.2015р., який підписаний представником Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України, та є порушенням п. 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627. В зв'язку з чим відповідача було викликано на засідання технічної комісії на 06.02.2015р.

На засіданні технічної комісії філії Інфоксводоканад ТОВ Інфокс яке відбулось 06.02.2015р. і оформлено протоколом №04, було прийнято рішення у зв'язку з порушенням п. 5.14 Правил, провести розрахунок оплати згідно до п.п. 3.3, 3.4 Правил №190.

На підставі вищевикладеного, розраховано заборгованість згідно п.п. 3.2, 3.3, 3.4 Правил №190 на суму 278 263,36 грн. (55,30 м 3 /добу х 25 днів х 17,412 грн.=24 072,09грн.; 1682,1 м 3 /добу х 5 міс. х 17,412 грн.=146 443,63грн.; 1682,1 м 3 /добу х 7 міс. х 9,108 грн.=107 243,97грн.; 55,30 м 3 /добу х 1 день х 9,108 грн.=503,67грн.) та направлено відповідачу лист від 12.02.2015р. № 1030 засобами поштового зв'язку, з вимогою сплатити борг.

13.03.2015р. було проведено повторне засідання технічної комісії №09 по справі Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України, в зв'язку зі звернення останнього 05.03.2015р. до ТОВ Інфокс філії Іефоксводоканал з проханням переглянути рішення технічної комісії від 06.02.2015р. №04 та призначити повторний розгляд в зв'язку з тим, що на момент засідання комісії представник від Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України, не міг брати участь в зв'язку із зміною керівництва.

На засідання технічної комісії, яке відбулось 13.03.2015р. №09, в присутності представника відповідача (директор ОСОБА_3В.) було прийнято рішення: у зв'язку з невиконаннм припису щодо повірки водоміра та здійсненням безоблікового водокористування відключити від систем водопостачання; відновлення водокористування - тільки після проведення повірки водоміра.

За посиланнями позивача, відповідачу було направлено лист від 20.03.2015р. №2712, з вимогою сплатити борг. Повторний лист був направлено 16.02.2017р. №1046ВК-15.

Однак, як вказує позивач, відповідні листи були залишені відповідачем без відповіді та станом на теперішній час зазначена заборгованість Одеською автомобільною школою № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України перед філією Інфоксводоканал ТОВ Інфокс не погашена.

Посилаючись на вищенаведені обставини Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом, за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.627, 629 Цивільного кодексу України)

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певнихумовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо за договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись незалежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушення зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч. 2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пп.3 п.3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги споживач зобовязаний забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу.

Обов'язок споживача утримувати в належному технічному стані водоканалізаційні мережі та споруди, устаткування, прилади і пристрої, закріплений також і у ст.22 даного Закону та п.2.4.1 договору (у редакції додаткової угоди №245/3 від 25.03.2010).

Судом встановлено, що актом №11439 від 06.12.2013р. було демонтовано водолічильник марки ВСКМ-20 №31729 Автошколи №2 для здійснення державної повірки. У відповідному акті зазначено , що пломба держповірки 3кв. 2010р. ціла, пломбу на штуцерному з'єднані №ОД46462 вилучено, водолічильник марки ВСКМ-20 №31729 демантовано та роз'яснено обов'язок у 15-денний строк в присутності представника Служби по контролю за водокористанням встановити повірений водо лічильник. У випадку невиконання даного припису у встановлений строк відповідно до Правил водокористування буде вважатися безобліковим, а витрати спожитої води при цьому будуть визначені з моменту демонтажа водо лічильника за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом 24 годин на добу. Відповідний акт було вручено представнику Автошколи №2, секретарю Мариновой С.А.

Пунктом 5.14 Правил встановлено, що усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджуються свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повір очного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повір очного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води зазначається відповідно до п. 3.3 цих Правил (розрахунковим шляхом за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу) до дня установки повіреного засобі обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому 02.02.2015р. представником філії Інфоксводоканал Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс при обстеженні об'єкту, який розташований за адресою: місто Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 39 та належить Одеській автомобільній школі № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України було встановлено, що у абонента знято водолічильник для проведення повірки (акт №11439 від 06.12.2013р.) і не встановлено після проведення повірки.

Відповідач продовжував користуватися послугами водопостачання та водовідведення що зафіксовано актом №21894 від 02.02.2015р., який підписаний представником Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України, та є порушенням п. 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008р. № 190 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008р. за №936/15627. В зв'язку з чим відповідача було викликано на засідання технічної комісії на 06.02.2015р.

На засіданні технічної комісії філії Інфоксводоканад ТОВ Інфокс яке відбулось 06.02.2015р. і оформлено протоколом №04, було прийнято рішення у зв'язку з порушенням п. 5.14 Правил, провести розрахунок оплати згідно до п.п. 3.3, 3.4 Правил №190.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Пунктами 3.2, 3.3, 3.4 Правил № 190 визначено, якщо споживач самовільно користується системами комунального водопостачання та водовідведення, таке водокористування вважається безобліковим. У разі без облікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Після фіксації вищенаведеним актом порушень п.п. 5.14, 3.3, 3.4 Правил №190, відповідача було викликано на засідання технічної комісії філії Інфоксводоканал ТОВ Інфокс , яке відбулось 06.02.2015 і оформлене протоколом № 04.

У зв'язку з наявним порушенням п. 5.14 Правил №190, було прийнято рішення застосувати п.п. 3.3, 3.4 Правил №190.

На підставі вищевикладеного, розраховано заборгованість на суму 278 263,36 грн. (55,30 м 3 /добу х 25 днів х 17,412 грн.=24 072,09грн.; 1682,1 м 3 /міс х 5 міс. х 17,412 грн.=146 443,63грн.; 1682,1 м 3 /міс х 7 міс. х 9,108 грн.=107 243,97грн.; 55,30 м 3 /добу х 1 день х 9,108 грн.=503,67грн.), де 1682,1 м 3 /міс - пропускна здатність труби d=20мм при швидкості руху води у неї 2м/с і дії її повним перерізом протягом 24 годин на добу протягом 1-го місяця; 55,30 м 3 /добу - пропускна здатність труби d=20мм при швидкості руху води у неї 2м/с і дії її повним перерізом протягом однієї доби; 7 місців, 1 день, 5 місяців, 25 днів - період безоблікового водоспоживання; 17,412 грн. - тариф на послуги водопостачання та водовідведення, чинний в період з 07.01.2014р. по 30.06.2014р. Постанова НКРЕ 152 від 13.09.2013р. (01.10.2013р.), 9,108 грн. - тариф на послуги водопостачання та водовідведення, чинний в період з 01.07.2014р. по 30.04.2015р. Постанова НКРЕ 657 від 13.06.2014р.

12.02.2015р. №1030, 20.03.2015 №2712 та повторно 16.02.2017р. №1046ВК-15 позивачем було направлено відповідачу листи-вимоги про сплату боргу у зв'язку із порушенням Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України пункту 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, у розмірі 278 263,36грн.

Так, судом встановлено наявність існування заборгованості відповідача по оплаті за послуги водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача у розмірі 278 236,36грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Так, відповідач зазначає, що пломба та водолічильник залишись на місці, що на протязі наступних років після складання акту 0612.2013р. заважало йому здійснити державну повірку.

В той же час, як встановлено судом актом №11439 від 06.12.2013р. було демонтовано водолічильник марки ВСКМ-20 №31729 Автошколи №2 для здійснення державної повірки. У відповідному акті зазначено , що пломба держповірки 3кв. 2010р. ціла, пломбу на штуцерному з'єднані №ОД46462 вилучено, водолічильник марки ВСКМ-20 №31729 демантовано та роз'яснено обов'язок у 15-денний строк в присутності представника Служби по контролю за водокористанням встановити повірений водо лічильник. У випадку невиконання даного припису у встановлений строк відповідно до Правил водокористування буде вважатися безобліковим, а витрати спожитої води при цьому будуть визначені з моменту демонтажа водо лічильника за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом 24 годин на добу.

Отже, пломбу №ОД46462 було де-юре вилучено, водо лічильник - демонтовано, біль того роз'яснено термінову необхідність здійснення державної повірки.

Що ж до посилань відповідача про відсутність у нього відповідного акту №11439 від 06.12.2013р., з огляду на відсутність на ньому вхідних даних канцелярії підприємства, суд до них ставиться критично, з огляду на той факт що зазначений акт було підписано секретарем підприємства ОСОБА_4, а також відповідний акт містить відмітку що він складено у 2-х примірниках та вручений представнику який його підписав.

Відповідачем, декілька разів заявлялись клопотання про застосування строку позовної давності.

Так згідно першого клопотання від 16.02.2018р. за вх. №ГСОО 2-1086/18, керуючись положеннями ст.. 257 ЦК України, відповідач вказує, що враховуючи що розрахунок заборгованості за без облікове споживання складено з 06.12.2013р. по 01.01.2015р., позовна давність останньої суми встановлено у розрахунку спливла 01.01.2018р., позов подано 04.01.2018р.

Позовною давністю, в силу положень ст. 256 ЦК України, є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Положеннями ст.. 259 ЦК України позовна давність, втанолена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності уколається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що п.4.5 Додаткової угоди №245/3 від 25.03.2010 загальна позовна давність по вимогам пов'язаним невиконанням даного договору встановлюється тривалістю у 5 років.

Отже відповідний позов, заявлено в межах строків позовної давності.

Згідно другого клопотання, від 17.04.2018р. за вх. №ГСОО 2-2009/18 відповідач вважає, що зазначена сума стягнення є штрафною санкцією в розмінні положень ст. 230 ГК України, в зв'язку з чим керуючись положеннями ст. 258 ЦК України, строк виконання зобов'язання відповідач сплив, відповідно до акту від 06.12.2013р. - 21.12.2014р. (відповідно до законодавства 06.01.2015р., п.5.14 встановлює 1 місяць після повірки).

Як вже зазначалось відповідач вважає, що зазначена заборгованість є штрафною санкціє, а тому до неї має бути застосована позовна давність в один рік.

Суд не погоджується з відповідними посиланнями відповідача х огляду на наступне. Як вже зазначалося спірна заборгованість була розрахована відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008р. № 190 (далі - Правила № 190).

Відповідно до п.3.1 Правил - розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку, а також

п.5.1 Правил - облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

п.5.14 - усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією.

Тим же п.5.14 Правил встановлено, що у випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих Правил (розрахунковим шляхом за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу) до дня установки повіреного засобу обліку.

Відповідно до п.1.1 Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.201 Зр Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (надалі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Отже на думку суду, виставлена Автошколі №2 сума в розмірі 278 236,36грн. є виключно заборгованістю за отримані послуги водопостачання та водовідведення, тобто грошовим зобов'язанням Автошколи №2, а не мірою відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п.1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом ч.6. ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом ст. 234 ГК України сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених участині третій статті 193 цього Кодексу.

Як вбачається з наведених нормативних актів та Постанови грошове зобов'язання та штрафні санкції за його невиконання є зовсім різними категоріями та застосування відповідачем такої підміни понять є некоректним.

Крім того, відповідно до п.4.1 Додаткової угоди від 25.03.2010р. до договору чітко зазначено у випадку несвоєчасного перерахування платежів споживач сплачує виробнику пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення більш ніж 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 3% від несплаченої суми платежу.

Спірна ж заборгованість розрахована зовсім іншим чином, а пеня та штраф відповідачу не нараховувалися взагалі.

Крім того, як вже зазначалось вище відповідно до п.4.5 Додаткової угоди загальна позовна давність по вимогам пов'язаним з невиконанням умов даного договору встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Отже, даний позов заявлений в межах строків позовної давності, тому клопотання відповідача про застосування позовної давності є безпідставним, спростовується наявними матеріалами справи та нормами діючого законодавства та задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5) в особі філії Інфоксводоканал (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) до Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України (65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 39, код ЄДРПОУ 02724156) про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 278 236, 36 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації товариства сприяння обороні України (65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 39, код ЄДРПОУ 02724156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5) в особі філії Інфоксводоканал (65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, код ЄДРПОУ 26472133) заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 278 236 (двісті сімдесят вісім тисяч двісті тридцять шість)грн. 36 коп. та 4 173 (чотири тисячі сто сімдесят три)грн. 95 коп. судового збору

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 липня 2018 р.

Суддя К.Ф. Погребна