Постанова

від 29.08.2018 по справі 916/41/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/41/18 ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 20.08.2018 року;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року, суддя Погребна К.Ф., м. Одеса, повний текст складено 02.07.2018 року

у справі № 916/41/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал", м. Одеса

до відповідача ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса

про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 278 236 грн. 36 коп.

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал", м. Одеса звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса, в якій просило суд стягнути з ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса на користь філії "Інфоксводоканал", м. Одеса заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 278 236 грн. 36 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач самовільно користується системами комунального водопостачання і водовідведення, так як 02.02.2015 року представником філії Інфоксводоканал при обстежені об'єкту, який розташований за адресою: місто Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 39 та належить ОСОБА_1 автомобільній школі № 2 (ДТСААФ) було встановлено, що у абонента знято водолічильник для проведення повірки (акт від 06.12.2013 року № 11439) і не встановлено після проведення повірки. При цьому відповідач продовжує користуватися послугами водопостачання та водовідведення, що зафіксовано актом від 02.02.2015 року № 21894, який підписаний представником ОСОБА_1 автомобільної школи №2 (ДТСААФ), і є порушенням п. 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжилокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року у справі №916/41/18 (суддя Погребна К.Ф.) позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал", м. Одеса заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 278 236 грн. 36 коп., а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_1 автомобільна школа № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса з рішенням суду не погодилась, тому звернулась до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд перевірити законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції; розглянути заяву про застосування позовної давності, подану у суд першої інстанції 17 квітня 2018 року; застосувати позовну давність; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року у справі № 916/41/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права і неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

На думку скаржника, місцевий господарський суд помилково вважає виставлену суму у розмірі 278 236 грн. 36 коп. платою за послуги водопостачання та водовідведення, не враховуючи, що зазначена сума виставлена в зв'язку з не проведенням повірки засобу обліку більше одного місяця, та відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України є штрафною санкцією, а не жодним чином платою за послуги водопостачання та водовідведення. У зв'язку з цим до спірних правовідносин має застосовуватись спеціальна позовна давність.

В апеляційній скарзі вказано, що судом не було досліджено, чи вилучався взагалі засіб обліку, не з'ясовано, яким чином споживач повинен здійснити повірку, якщо він не має права самостійно знімати пломби та засіб обліку (п. 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України), не досліджено, що за весь період 2014року по березень 2015 року виставлялись рахунки, надавались акти виконаних робіт, які сплачувались відповідачем, у кожному акті виконаних робіт вказано, що претензій до споживача немає. Також скаржник зазначає, що спірний водолічильник до теперішнього часу знаходиться в підвальному приміщенні відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

07.08.2018 року через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКС" в особі філії "Інфоксводоканал", м.Одеса, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року у справі № 916/41/18 без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса без задоволення.

У відзиві позивачем зазначено, що при здійсненні демонтажу водолічильника з метою його державної повірки, перекривається водопостачання (шляхом закриття вентилю), розпломбовується штуцерне з'єднання, водолічильник повністю знімається, пломба на штуцерному з'єднанні вилучається та на місце водолічильника (замість нього) монтується вставка (для можливості здійснення водопостачання), водолічильник знімається з обліку. Однак, у випадках, коли з незалежних від Філії причин є проблеми із перекриттям водопостачання (як саме і було на об'єкті відповідача - вентиль не перекривав водопостачання повністю), здійснюються усі дії передбачені вище, але замість вставки залишається водолічильник. Тобто, у будь-якому випадку, 06.12.2013 року водолічильник марки ВСКМ-20 № 31729 був розпломбований, пломба на штуцерному з'єднанні №ОД46462 вилучена, а водолічильник знятий з обліку. Таким чином, відповідач мав повну можливість здійснювати будь-які дії з засобом обліку, знімати його та передавати на повірку, тощо, але не виконав свій обов'язок щодо дотримання норм спеціального законодавства і умов договору у сфері водопостачання. При цьому, актом від 02.02.2015 року № 21894 було встановлено, що демонтований раніше водолічильник на той момент державну повірку не пройшов, відповідач продовжував користуватися послугами з водопостачання без належним чином встановленого засобу обліку.

Також у відзиві позивач зазначає, що розрахунок заборгованості здійснено згідно з п.п. 3.3., 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, а самими Правилами визначено, що такий розрахунок є визначенням обсягу води за певний період, а не штрафною санкцією. У зв'язку з цим, до спірних правовідносин має бути застосована позовна давність тривалістю 5 років, як було визначено в п. 4.5 Додаткової угоди до укладеного між сторонами договору, яка була підписана сторонами без заперечень та зауважень в цій частині.

Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

17.08.2018 року через канцелярію суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 обласна організація Товариство сприяння обороні України, м. Одеса є засновником ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса і здійснює контроль за ефективним використанням майна та коштів створених ним юридичних осіб. У клопотанні заявник посилається на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , де вказано, що третіх осіб може бути залучено до участі у справі на стадії апеляційного розгляду.

Судова колегія розглянула і відхилила дане клопотання, виходячи з наступного.

З 15 грудня 2017 року набрав чинності Господарський процесуальний кодекс в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, у зв'язку з цим на теперішній час положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року не можуть бути застосовані до процесуальних дій суду, оскільки у даній постанові Пленуму Вищого господарського суду України надавались роз'яснення щодо застосування попередньої редакції кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Статтею 51 Господарського процесуального кодексу України визначено наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, де, зокрема, зазначено, що якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції здійснював розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, а потім, за клопотанням відповідача, у загальному позовному провадженні зі стадії підготовчого засідання, тому ОСОБА_1 обласна організація Товариства сприяння обороні України, м. Одеса у відповідності з приписами ст. 50 Господарського процесуального кодексу України мала звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у підготовчому засіданні або до першого судового засідання у справі, чого заявником зроблено не було.

У клопотанні не наведено обставин, за яких позивач може набути права вимоги до ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса за результатами ухваленого рішення по суті спору.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Судова колегія зазначає, що з апеляційною скаргою звернувся відповідач - ОСОБА_1 автомобільна школа № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса, який є самостійною юридичною особою. Так, п. 1.6 Статуту відповідача визначено, що навчальний заклад є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, штампи, печатку зі своїм найменуванням, навчальний заклад має право виступати позивачем і відповідачем у суді.

У випадку якщо заявник вважає порушеними його права та обов'язки рішенням суду, чинне процесуальне законодавство передбачає звернення такої особи до апеляційного суду тільки з апеляційною скаргою.

Крім того, заявником клопотання не доведено суду, яким чином рішення суду вплине на його права та обов'язки, враховуючи те, що розглядається не корпоративний спір, а спір про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за договором, що укладений між самостійними юридичними особами.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

29.08.2018 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса надійшло клопотання про перенесення розгляду справи через перебування керівника ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса ОСОБА_3 на лікарняному.

Судовою колегією розглянуто і відхилено дане клопотання через те, що воно заявлено не залученою до участі у справі особою, а також з огляду на те, що явка сторін не була визнана ухвалою суду обов'язковою, відповідач належним чином повідомлений про судове засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і не надав будь-яких клопотань з приводу необхідності його присутності при апеляційному перегляді даної справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення на апеляційну скаргу з мотивів, викладених у відзиві.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/41/18 та наданих представником позивача пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутнього учасника справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України в межах заявленої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року у справі № 916/41/18 є правомірним і не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено та неоспорено учасниками справи такі обставини.

Між Комунальним підприємством Одесводоканал та ОСОБА_1 автомобільною школою № 2 ОСОБА_1 обласної організації товариства сприяння обороні України було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення від 01.11.2000 року № 38/3.

Відповідно до Рішення ОСОБА_1 міської ради від 17.12.2003 року № 2038-XXIV та договору оренди цілісного майнового комплексу від 17.12.2003 року, Комунальне підприємство Одесводоканал реорганізоване шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс . Згідно з п. 1.5 договору оренди Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс є правонаступником всіх прав і зобов'язань Комунального підприємства Одесводоканал .

Для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія Інфоксводоканал , що діє на підставі Положення про філію.

Згідно з п. 2.4.1, 2.4.5 договору (у редакції додаткової угоди від 25.03.2010 року №245/3) ОСОБА_1 автомобільна школа № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса зобов'язана утримувати в належному технічному справному стані свої водоканалізаційні мережі та споруди, устаткування, прилади і пристрої, що знаходяться в ньому на балансі. Забезпечувати належний санітарно-технічний стан приміщень, вузлів обліку води та стоків, а також сохранність та целістність запірної арматури, контрольно-вимірювальних приладів, приладів обліку води та стоків, пломб утому числі проволоки та інших знаків, встановлених робітниками виробника та Держстандарту на прилади обліку води та стоків, трубопроводів, фланцеві та штуцерні з'єднання, запірну арматуру.

У п. 2.1 договору (у редакції додаткової угоди від 25.03.2010 року № 245/3) сторони зобов'язались керуватися діючими нормативними актами, зокрема, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими Наказом Мінжилкомунгоспу від 27.06.2008 року №190 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за № 936/15627.

Актом від 06.12.2013 року № 11439 було демонтовано водолічильник марки ВСКМ-20 №31729 ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса для здійснення державної повірки. У відповідному акті зазначено, що пломба держповірки 3 кв. 2010 року ціла, пломбу на штуцерному з'єднані №ОД46462 вилучено, водолічильник марки ВСКМ-20 № 31729 демонтовано та роз'яснено обов'язок споживача у 15-денний строк в присутності представника Служби по контролю за водокористанням встановити повірений водолічильник. У випадку невиконання даного припису у встановлений строк відповідно до Правил, водокористування буде вважатися безобліковим, а витрати спожитої води при цьому будуть визначені з моменту демонтажа водолічильника за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом 24 годин на добу. Відповідний акт було вручено представнику ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса № 2, секретарю Мариновой С.А. Будь-яких заперечень відповідача з приводу невідповідності даних, викладених в акті, матеріали справи не містять.

У позовній заяві вказано, що 02.02.2015 року представником філії Інфоксводоканал Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс при обстеженні об'єкту, який розташований за адресою: місто Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 39 та належить ОСОБА_1 автомобільній школі № 2 ОСОБА_1 обласної організації товариства сприяння обороні України, м. Одеса, було встановлено, що у абонента знято водолічильник для проведення повірки (акт від 06.12.2013 року № 11439) і не встановлено після проведення повірки. Відповідач продовжував користуватися послугами водопостачання та водовідведення, що зафіксовано актом від 02.02.2015 року № 21894, який підписаний представником ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації товариства сприяння обороні України, та є порушенням п. 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190. У зв'язку з чим відповідача було викликано на засідання технічної комісії на 06.02.2015 року.

На засіданні технічної комісії філії Інфоксводоканад Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс , яке відбулось 06.02.2015 року і оформлено протоколом № 04, було прийнято рішення у зв'язку з порушенням п. 5.14 Правил, провести розрахунок оплати згідно з п.п. 3.3, 3.4 Правил № 190 і розраховано заборгованість згідно з п.п. 3.2, 3.3, 3.4 Правил № 190 на суму 278 263 грн. 36 коп. та направлено відповідачу лист від 12.02.2015 року № 1030 засобами поштового зв'язку, з вимогою сплатити борг.

13.03.2015 року було проведено повторне засідання технічної комісії № 09 по справі ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації товариства сприяння обороні України, в зв'язку зі зверненням останнього 05.03.2015 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс філії Інфоксводоканал з проханням переглянути рішення технічної комісії від 06.02.2015 року № 04 та призначити повторний розгляд з причини того, що представник від ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації товариства сприяння обороні України не міг брати участь в засіданні комісії в зв'язку із зміною керівництва.

На засіданні технічної комісії позивача, яке відбулось 13.03.2015 року, в присутності представника відповідача (директор ОСОБА_4В.) було прийнято рішення: у зв'язку з невиконаннм припису щодо повірки водоміра та здійсненням безоблікового водокористування, відключити відповідача від систем водопостачання; відновлення водокористування - тільки після проведення повірки водоміра.

Відповідачу було направлено лист від 20.03.2015 року № 2712, з вимогою сплатити борг. Повторний лист був направлено 16.02.2017 року № 1046ВК-15. Позивач вказує, що відповідні листи були залишені відповідачем без відповіді та станом на теперішній час зазначена заборгованість ОСОБА_1 автомобільною школою № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України перед філією Інфоксводоканал Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс не погашена.

Посилаючись на вищенаведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд вірно встановив обставини справи.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (на яку позивач послався у позовній заяві) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 217 цього Кодексу господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Згідно із ст. 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов'язані, зокрема, не перешкоджати здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води, а також для виконання відключення і обмеження споживання відповідно до встановленого порядку. В разі перешкоди у доступі зазначених представників до водопровідних мереж та обладнання споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону

У відповідності до ст. 23 вищезазначеного закону підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та обладнання, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку питної води відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлкомунгоспу 27.06.2008 року № 190).

Згідно з п. 5.1., 5.8., 5.10. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлкомунгоспу 27.06.2008 року № 190, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. У разі наявності одного вводу до будівлі, що має протипожежно-господарський водопровід, влаштування обвідної лінії засобу обліку обов'язкове. На обвідній лінії монтується електрифікована засувка, яка пломбується у закритому стані виробником. Засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

Пунктами 5.13., 5.18. Правил № 190 визначено, що споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання. Споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

За умовами п. 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України встановлено усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць, об'єм води визначається відповідно до пункту 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

У п. 5.21., 5.22. Правил № 190 встановлено, що зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем. Виробник перевіряє правильність зняття споживачем показів засобів обліку води та надання ним відомостей про обсяги і показники якості скинутих стічних вод. Якщо перевіркою будуть встановлені розбіжності між показами засобів обліку та поданими споживачем відомостями, виробник проводить перерахунок кількості поданої питної води і обсягів скинутих стічних вод за період від попередньої перевірки до моменту виявлення розбіжності згідно з показниками засобів обліку. Цей перерахунок здійснюється за умови, якщо виробником не було виявлено фактів штучного втручання в роботу засобів обліку, їх виходу з ладу або пошкодження пломб. Порядок та терміни зняття показів засобів обліку визначаються відповідно до договору. У разі зняття показів засобів обліку представник виробника зобов'язаний перевіряти цілісність пломб на засобах обліку, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних пристроях, що перебувають у віданні споживача, а також пересвідчитись у відсутності витоку води у мережі споживача.

Розрахунки за використану воду згідно з показами засобів обліку здійснюються з моменту опломбування їх з'єднувальних частин до вузла обліку представником виробника (п. 5.23. Правил № 190).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" повірка засобів вимірювальної техніки встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом ЦОВМ. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі та мотиви відхилення доводів апеляційної скарги

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу 278 236 грн. 36 коп., нарахованої за порушення п. 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України на підставі рішення технічної комісії філії Інфоксводоканад Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс , оформленого протоколом від 06.02.2015 року № 04, з якого вбачається, що 02.02.2015 року при проведенні перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс", м. Київ в особі філії "Інфоксводоканал", м. Одеса було виявлено, що у відповідача (абонента) знято водолічильник для проведення повірки (акт від 06.12.2013 року № 11439) і не встановлено після проведення повірки.

Матеріалами справи підтверджено, що з моменту демонтажу лічильника 06.12.2013 року та до 02.02.2015 року відповідач продовжував користуватись послугами з водопостачання і оплачував дані послуги за середніми показниками, оскільки повірка водолічильника не була проведена у встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України строки і прибор обліку води не був встановлений у відповідача.

Підставою для виникнення у відповідача обов'язку зі сплати відповідних коштів є факт безоблікового водокористування у період з січня 2014 року по лютий 2015 року.

При відсутності або не встановленому обліковому приладі у встановлений водоканалом термін, водопостачання абонента вважається безобліковим, а витрати води і об'єми стоків у такому випадку визначаються розрахунковим шляхом у відповідності з пунктами 3.3 та 3.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, починаючи з дня виписки останнього акту до дня приймання в експлуатацію облікового приладу.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів оплати за безобліково спожиту воду на суму 278 236 грн. 36 коп. Посилання відповідача на здійснення ним оплати виставлених йому рахунків судовою колегією розглянуті та відхилені, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що розрахунок, здійснений позивачем не відповідає нормам Правил або умовам договору. Ці суми фактично є донарахуванням плати за водокористування споживачу за порушення норм спеціального законодавства у сфері водопостачання, що за своєю правовою природою відноситься до поняття оперативно-господарської санкції (а не штрафної, як помилково вважає відповідач), доказів скасування якої у встановленому чинним законодавством порядку відповідач суду не надав. Причому питання дослідження тих обставин, які зазначає відповідач, відноситься до питання наявності його вини, тоді як наслідки порушення норм Правил у вигляді застосування такого порядку нарахування плати за безоблікове водокористування настають для відповідача після встановлення самого факту порушення і не потребують дослідження провини, яка презюмується, оскільки користування послугами водопостачання повинно здійснюватися споживачем у відповідності з умовами договору та Правил.

Факт не встановлення відповідачем засобу обліку на виконання припису, що зафіксований в ОСОБА_2 від 02.02.2015 року № 21894, і безоблікового водокористування у спірний період, ним не спростовано належними та допустимими доказами по справі, доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми суду не надано.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

За нормами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ).

Згідно з приписами ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Нормами ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (ст. 362 цього Кодексу); у зв'язку з недоліками проданого товару (ст. 681 цього Кодексу); про розірвання договору дарування (ст. 728 цього Кодексу); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (ст. 925 цього Кодексу); про оскарження дій виконавця заповіту (ст. 1293 цього Кодексу).

Донарахування абоненту вартості послуг за безоблікове водокористування не є неустойкою, а є оперативно-господарською санкцією, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для застосування спеціальних (скорочених) строків відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України у даному випадку немає і має застосовуватись загальний строк позовної давності.

Пунктом 4.5 Додаткової угоди від 25.03.2010 року № 245/3 до договору на послуги водопостачання та водовідведення сторони погодили, що загальна позовна давність по вимогам, пов'язаним з невиконанням даного договору встановлюється тривалістю у 5 років.

З огляду на викладене, заява відповідача про застосування строків позовної давності не може бути задоволена, оскільки позивачем заявлено позов у межах 5-річного строку позовної давності, погодженої сторонами при укладанні додаткової угоди від 25.03.2010 року №245/3 до договору на послуги водопостачання та водовідведення.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки не впливають на правомірність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення.

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року у справі № 916/41/18, суд апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, які б призвели до прийняття Господарським судом Одеської області неправильного судового рішення у справі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року у справі № 916/41/18 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 автомобільної школи № 2 ОСОБА_1 обласної організації Товариства сприяння обороні України, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року у справі № 916/41/18 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 року у справі № 916/41/18 - залишити без змін.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 29.08.2018 року, повний текст постанови складено 31 серпня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7