Постанова

від 29.11.2018 по справі 916/41/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 916/41/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до Одеської автомобільної школи №2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 278 236,36 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" (далі - філія "Інфоксводоканал") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської автомобільної школи № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України (далі - Одеська автомобільна школа № 2) про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 278 236,36 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач самовільно користується системами комунального водопостачання і водовідведення, оскільки 02.02.2015 представником філії "Інфоксводоканал" при обстежені об'єкту, який розташований за адресою: місто Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 39 та належить Одеській автомобільній школі № 2 було встановлено, що у абонента знято водолічильник для проведення повірки (акт від 06.12.2013 № 11439) і не встановлено після проведення повірки. При цьому відповідач продовжує користуватися послугами водопостачання та водовідведення, що зафіксовано актом від 02.02.2015 № 21894, який підписаний представником Одеської автомобільної школи № 2, і є порушенням пункту 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжилокомунгоспу від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Між Комунальним підприємством "Одесводоканал" (правонаступник ТОВ "Інфокс") укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення від 01.11.2000 № 38/3.

2.2. Згідно з п. 2.4.1, 2.4.5 договору (у редакції додаткової угоди від 25.03.2010 № 245/3) Одеська автомобільна школа № 2 зобов'язалася утримувати в належному технічному справному стані свої водоканалізаційні мережі та споруди, устаткування, прилади і пристрої, що знаходяться на балансі. Забезпечувати належний санітарно-технічний стан приміщень, вузлів обліку води та стоків, а також схоронність та цілісність запірної арматури, контрольно-вимірювальних приладів, приладів обліку води та стоків, пломб утому числі проволоки та інших знаків, встановлених робітниками виробника та Держстандарту на прилади обліку води і стоків, трубопроводів, фланцеві та штуцерні з'єднання, запірну арматуру.

2.3. У п. 2.1 договору (у редакції додаткової угоди від 25.03.2010 № 245/3) сторони зобов'язались керуватися діючими нормативними актами, зокрема, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими Наказом Мінжилкомунгоспу від 27.06.2008 № 190 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627.

2.4. Судами встановлено, що згідно з Актом № 11439 від 06.12.2013 для здійснення державної повірки було демонтовано водолічильник марки ВСКМ-20 № 31729 Одеської автомобільної школи № 2. В акті зазначено, що пломба держповірки 3 кв. 2010 року ціла, пломбу на штуцерному з'єднані № ОД46462 вилучено, водолічильник марки ВСКМ-20 № 31729 демонтовано та споживачу роз'яснено обов'язок у 15-денний строк в присутності представника Служби по контролю за водокористанням встановити повірений водолічильник. У випадку невиконання даного припису у встановлений строк відповідно до Правил, водокористування буде вважатися безобліковим, а витрати спожитої води при цьому будуть визначені з моменту демонтажа водолічильника за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом 24 годин на добу. Відповідний акт було вручено представнику Одеської автомобільної школи № 2 - секретарю Мариновій С.А. Будь-яких заперечень відповідача з приводу невідповідності даних, викладених в акті, матеріали справи не містять.

2.5. 02.02.2015 представником філії "Інфоксводоканал" при обстеженні об'єкту, який розташований за адресою: місто Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 39 та належить Одеській автомобільній школі № 2 було встановлено, що у абонента знято водолічильник для проведення повірки (акт від 06.12.2013 № 11439) і не встановлено після проведення повірки. Відповідач продовжує користуватися послугами водопостачання та водовідведення, що зафіксовано актом від 02.02.2015 № 21894, який підписаний представником Одеської автомобільної школи № 2, та є порушенням п. 5.14 Правил № 190. У зв'язку з чим відповідача було викликано на засідання технічної комісії на 06.02.2015.

2.6. На засіданні технічної комісії філії "Інфоксводоканад" від 06.02.2015, яке оформлено протоколом № 04, було прийнято рішення у зв'язку з порушенням споживачем пункту 5.14 Правил № 190 провести розрахунок заборгованості на підставі пункту 3.3 згаданих Правил, розраховано заборгованість та направлено відповідачу лист від 12.02.2015 року № 1030 з вимогою сплатити борг на суму 278 263,36 грн.

2.7. 13.03.2015 було проведено повторне засідання технічної комісії у зв'язку зі зверненням Одеської автомобільної школи № 2 з проханням переглянути рішення технічної комісії від 06.02.2015 № 04 та призначити повторний розгляд з причини того, що представник від Одеської автомобільної школи № 2 не міг брати участь в засіданні комісії в зв'язку із зміною керівництва.

2.8. На засіданні технічної комісії позивача, яке відбулось 13.03.2015, в присутності представника відповідача (директор Чупрій С.В.), було прийнято рішення про відключення відповідача від систем водопостачання у зв'язку з невиконаннм припису щодо повірки водоміра та здійсненням безоблікового водокористування та про відновлення водокористування тільки після проведення повірки водоміра.

2.9. Відповідачу було направлено лист від 20.03.2015 № 2712, з вимогою сплатити борг. Повторний лист був направлено 16.02.2017 № 1046ВК-15.

2.10. Листи залишені відповідачем без відповіді, заборгованість не погашена.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 (суддя Погребна К.Ф.) позов задоволено повністю, стягнуто з Одеської автомобільної школи № 2 на користь філії "Інфоксводоканал" заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у сумі 278 236,36 грн, а також відшкодовано позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

3.2. Рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

3.3. Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 у складі: Діброви Г.І., Принцевської Н.М., Ярош А.І.) рішення суду першої інстанції залишено без змін за тих же підстав.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Одеська автомобільна школа № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України). Скаржник зазначає про незаконність відмови суду у залученні до участі у справі третьої особи - Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України; неповне дослідження обставин справи; неправильну кваліфікація суми, що підлягає стягненню.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Заявник наголошує, що між сторонами існує домовленість (п.4.5 додаткової угоди) про те, що загальна позовна давність по вимогам пов'язаним з невиконанням умов договору встановлюється тривалістю 5 років; сума, яка заявлена до стягнення, є саме сумою заборгованості відповідача за надані позивачем послуги, а не штрафною санкцією, і застосування відповідачем підміни понять є некоректним.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. Статтею 235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

6.4. За приписами частин 1, 2 статті 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

6.5. Так, підставою для застосування оперативно-господарської санкції стосовно відповідача позивачем визначено пункт 5.14 Правил № 190, що підтверджується рішенням технічної комісії філії "Інфоксводоканад", оформленим протоколом від 06.02.2015 № 04, з якого вбачається, що 02.02.2015 при проведенні перевірки ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" було виявлено, що у відповідача (абонента) знято водолічильник для проведення повірки (акт від 06.12.2013 № 11439) і не встановлено після проведення повірки.

6.6. Відповідно до пункту 5.14 Правил № 190 усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повірочного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об'єм води визначається відповідно до пункту 3.3 цих Правил до дня установки повіреного засобу обліку.

6.7. Згідно з пунктом 3.3 Правил № 190 у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

6.8. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що з моменту демонтажу лічильника 06.12.2013 та до 02.02.2015 відповідач продовжував користуватись послугами з водопостачання і оплачував дані послуги за середніми показниками, повірка водолічильника не була проведена у встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України строки і прилад обліку води не був встановлений у відповідача, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення позову.

6.9. Що стосується твердження скаржника про необґрунтовану відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У даному випадку суд першої інстанції здійснював розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, а потім, за клопотанням відповідача, у загальному позовному провадженні зі стадії підготовчого засідання. Проте, як встановлено апеляційним господарським судом, Одеська обласна організація Товариства сприяння обороні України у строки, встановлені статтею 50 ГПК України до суду першої інстанції із клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи не зверталась.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що у клопотанні не наведено обставин, за яких позивач може набути права вимоги до Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України за результатами ухваленого рішення по суті спору при тому, що спір стосується стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за договором, який укладений між самостійними юридичними особами (Одеська автомобільна школа № 2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, штампи, печатку зі своїм найменуванням, навчальний заклад має право виступати позивачем і відповідачем у суді).

Таким чином, відмова у задоволенні клопотання Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України про залучення її в якості третьої особи є правомірною.

6.10. Твердження скаржника про те, що позивачем заявлено до стягнення штрафну санкцію, а не оперативно-господарську не приймається до уваги, оскільки відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В даному випадку, позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за отримані послуги водопостачання та водовідведення, яка має іншу правову природу і яку не можна кваліфікувати як неустойку, штраф або пеню в розумінні статті 230 ГК України.

6.11. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 ГПК України.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. Рішення та постанова попередніх судових інстанцій відповідають нормам чинного законодавства і мають бути залишені без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Одеської автомобільної школи №2 Одеської обласної організації Товариства сприяння обороні України залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.08.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.06.2018 у справі № 916/41/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір