Рішення

від 25.06.2018 по справі 809/650/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2018 р. справа № 809/650/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд"

до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001551406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 19.03.2018, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2018 товариство з обмеженою відповідальність "Калушстальбуд" (надалі також, -позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі також, - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001551406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 19.03.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки та прийняті податкові повідомлення-рішення №№0001551406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 19.03.2018 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, який міститься у матеріалах справи (т. 3, а.с. 72-73). Просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав викладених в письмовому запереченні, яке міститься у матеріалах справи (т.3, а.с. 1-6 ). Суду пояснили, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області податкове повідомлення-рішення №№0001551406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 19.03.2018 року прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просили відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2018 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши подані сторонами письмові докази, заперечення проти позову та відповідь на відзив, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив на позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та спору по суті судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" зареєстроване 10.03.2010 як юридична особа, ідентифікаційний код 36403176, місце знаходження: 77351, Івано-Франківська область, Калуський район, село Вістова, вулиця Січових Стрільців, будинок 1В, керівник - ОСОБА_6, та що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.03.2018 (т.2, а.с. 215-217).

ТзОВ "Калушстальбуд" перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток. Вказані обставини викладені в акті перевірки позивача від 27.02.2018, й не заперечуються сторонами.

На підставі направлень від 13.02.208 №№234, 235, виданих Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок окремих платників податків управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області згідно з п.20.1 ст. 20, ст.. 78, п.82.2, ст.. 82, п.85.9 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI на підставі наказів ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 06.11.2017 №1836, від 13.02.2018 №240 проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Калушстальбуд", код ЄДРПОУ 36403176 з питань визначених ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.10.2017 в справі №466/5576/17 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в тому числі при проведенні господарських операцій із ТОВ "Котлозавод "Крігер", код ЄДРПОУ 35299597 та КП "Міськтепловодоенергія", код ЄДРПОУ 36588183 за період 01.01.2016 по 31.10.2017.

За результатами перевірки складено акт №164/09-19-14-06/36403176 від 27.02.2018 року (т.1, а.с.17- 42), яким встановлено порушення позивачем:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.5, п.7, п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами та доповненнями) та п.5, п.6, п.7, п.10, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 937 785 грн., у тому числі за 2016 в сумі 161 859 грн., за 1 квартал 2017 в сумі 85 634 грн., за півріччя 2017 в сумі 86305 грн. (в т.ч. 2 квартал 2017 в сумі 671 грн.), за три квартали 2017 в сумі 775 926 грн. (в т.ч. 3 квартал 2017 в сумі 689 620 грн.);

- п. 198.1., п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній 940 508,58 грн., в т.ч. за лютий 2016 в сумі 84053,12 грн., за березень 2016 в сумі 128213,76 грн., за квітень 2016 в сумі 26666,67 грн., за травень 2016 в сумі 53333,33 грн., за червень 2016 в сумі 58333,33 грн., за липень 2016 в сумі 15458,79 грн., за серпень 2016 в сумі 146069,71 грн., за вересень 2016 в сумі 33333,33 грн., за жовтень 2016 в сумі 114628,64 грн., за листопад 2016 в сумі 33333,33 грн., за грудень 2016 в сумі 67241,73 грн., за січень 2017 в сумі 36630,00 грн., за лютий 2017 в сумі 55137,84 грн., за березень 2017 в сумі 88075,00 грн.;

- абз. г) пп.164.2.17 п. 164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1, пп. 168.1.4, 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено до сплати податок на доходи фізичних осіб в сумі 250850,67 грн.;

- абз. г) пп.164.2.17 п. 164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1, пп. 168.1.4, 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено до сплати військовий збір в сумі 20904,22 грн.;

- п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині відображення не у повному обсязі нарахованих та виплачених доходів окремим фізичним особам у поданих розрахунках форми 1-ДФ (ознака - 102) .

03.03.2018 позивачем на акт перевірки в порядку п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України подані заперечення за вих. №48 від 02.03.2018 (т.1, а.с.55-62).

Відповідачем надано відповідь на заперечення №2903/10/09-19 від 15.03.2018, яка отримана позивачем 20.03.2018, якою висновки викладені в акті перевірки залишено без змін (т.1, а.с. 63-65).

Відповідно до акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання:

№0001551406 від 19.03.2018 по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - код платежу: 14060100), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем в сумі 836 391,00 грн., застосовано штрафні санкції на суму - 209 098,00 грн., на загальну суму - 1 045 489,00 грн.;

№0001561406 від 19.03.2018 по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - код платежу: 14060100), яким визначено грошове зобов`язання та застосовано штрафні санкції на загальну суму - 26 031,00 грн.;

№0001541406 від 19.03.2018 по податку на прибуток приватних підприємств - код платежу: 11021000), яким визначено грошове зобов`язання в сумі 937 784,00 грн., застосовано штрафні санкції на суму - 234 446,00 грн., на загальну суму - 1 172 230,00 грн.;

№0001571406 від 19.03.2018 по податку на доходи фізичних осіб - код платежу: 11010100), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем в сумі 250 850,67 грн., застосовано штрафні санкції на суму - 156 632,61 грн., на загальну суму - 407 483,28 грн.;

№0001591406 від 19.03.2018 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку, що сплачуються у вигляді зарплати - код платежу: 11010100), яким визначено грошове зобов`язання та застосовано штрафні санкції на загальну суму - 510,00 грн.;

№0001581406 від 19.03.2018 по військовому збору - код платежу: 11011000), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем в сумі 20 904,22 грн., застосовано штрафні санкції на суму - 13 052,720 грн., на загальну суму - 33 956,94 грн.

Загальна сума грошових коштів, що нарахована відповідачем становить 2 685 700,22 грн. (т.1, а.с. 66-74).

Вищенаведені податкові повідомлення-рішення отримані позивачем поштовим зв`язком 28.03.2018.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного права.

Позивачем в позовній заяві не оспорюються підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства, підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Що стосується висновків Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, викладених в акті перевірки №164/09-19-14-06/36403176 від 27.02.2018 року щодо нікчемності правочинів, укладених ТзОВ "Калушстальбуд" з ТзОВ "К.Д.В." а також з прийняттям Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області податкових повідомлень-рішень №№0001551406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 19.03.2018, суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки №164/09-19-14-06/36403176 від 27.02.2018 року, відповідачем зроблено висновок, що укладений позивачем договір поставки № 25/10-14 від 25.10.2011 року з ТзОВ "К.Д.В." є нікчемними. Як наслідок відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 36833,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 9208, 00 грн.

Підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Калушстальбуд" слугував лист слідчого управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 26.02.2018 №72/09-19-09-01, про те, що у ході досудового розслідування проведено огляд інформації, яка містить відомості про надання телекомунікаційних послуг ПАТ "ВФ Україна" та ПрАТ "Київстар" із прив`язкою до базових станцій, що передається технічними засобами даних операторів мобільного зв`язку за абонентськими номерами, якими користувався директор ТзОВ "К.Д.В" ОСОБА_7 Враховуючи отримані відомості, не встановлено відомостей з приводу перебування ОСОБА_7 у зазначені в ТТН дати в місцях навантаження та місцях розвантаження (окрім 25.01.2017 - ОСОБА_7 перебував у Калуському районі). Окрім того, ТзОВ "К.Д.В." не орендувались та не використовувались приміщення, які зазначені в ТТН як пункти навантаження.

Управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області надано податкову інформацію від 14.02.2018 щодо ТзОВ "К.Д.В.", код ЄДРПОУ 40011903 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, в якій зазначено "за результатами опрацювання зібраної податкової інформації з врахуванням результатів відпрацювання ТзОВ "К.Д.В.", наданих слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області встановлено нереальність здійснення ТзОВ "К.Д.В." господарських операцій з покупцями реального сектору економіки".

З даного листа Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області зроблено висновки, що ТзОВ "Калушстальбуд» уклало договір без мети реального настання правових наслідків, що ТзОВ «К.Д.В.", фактично не поставляло товарно-матеріальні цінності, а отже, вищезазначений договір укладений між позивачем та ТзОВ "К.Д.В." є нікчемними. В своєму акті перевірки №164/09-19-14-06/36403176 від 27.02.2018 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області, як на основну та єдину підставу порушення зі сторони позивача податкового законодавства, посилається на лист слідчого управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області №10/09-19-23/01 від 05.01.2018, як на доказ встановлення нереальності здійснення ТзОВ "К.Д.В" господарських операцій з покупцями реального сектору економіки, з якими ТзОВ "Калушстальбуд" мало господарські операції.

Суд не може погодитися з висновками відповідача щодо нікчемності правочинів - договору поставки №01 від 13.11.2015 року з ТзОВ "К.Д.В.", з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують реальність господарських відносин між ТзОВ "Калушстальбуд" з ТзОВ "К.Д.В.", а саме: договір поставки, актів здачі-прийняття виконаних робіт, податковими та видатковими накладними.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є основною правовою формою, що опосередковує рух цивільного обороту: переміщення матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ "К.Д.В.", судом встановлено, що 13 листопада 2015 року ТзОВ "Калушстальбуд" уклало договір поставки №01 (т.1, а.с.78-80).

Згідно п.п. 1.1. п.1 постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Згідно п.п. 2.1 п. 2 асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі п.1.2 даного договору а також в видаткових накладних.

На підтвердження даного договору позивачем надано рахунки на оплату №1, №2, №3 від 10.02.2016, №5, 7 від 17.02.2016, №9 від 18.03.2016, №10 від 21.03.2016, №12 від 25.03.2016, №13 від 31.03.2016, №15 від 25.04.2016, №16 від 13.05.2016, №19 від 06.06.2016, №23 від 29.07.2016, №24 від 08.08.2016, №26, 27 від 10.08.2016, №28, 29 від 11.08.2016, №31 від 22.08.2016, №34 від 13.09.2016, №41 від 11.10.2016, №44 від 21.10.2016. №46 від 28.10.2016, №48 від 10.11.2016, №52 від 13.12.2016, №56 від 26.12.2016, №2 від 23.01.2017, №10 від 21.02.2017, №13 від 28.02.2017, №21 від 27.03.2017 (т.1, а.с. 81, 83, 86, 88, 91, 102, 113, 117, 121, 125,130, 133, 136, 148, 151, 164, 171, 174, 179, 185, 188, 191, 194, 198, 201, 205, 217, 220, 223 ) видаткові накладні №2, №3,№4 від 10.02.2016, №5 від 17.02.2016, №7 від 29.02.2016, №8 від 18.03.2016, №10, 11, 12, 13 від 23.03.2018, №14 від 30.03.2018, №15 від 31.03.2016, №17 від 26.04.2016, №30 від 30.04.2016, №22 від 26.05.2016, №24 від 06.06.2016, №29 від 29.07.2016, №32 від 09.08.2016, №33, №34 від 10.08.2016, №35, 36 від 11.08.2016, №38 від 31.08.2016, №43 від 16.09.2016, №50 від 11.10.2016, №53 від 21.10.2016, №31 від 31.10.2016, №56 від 18.11.2016, №61 від 15.12.2016, №65 від 26.12.2016, №1 від 23.01.2017, №11, 12 від 28.02.2017, №22 від 31.03.2017 (т.1, а.с. 82, 85, 87, 90, 103, 107-109, 114, 118, 122,123, 126, 131,134, 137, 152, 165, 172, 175, 180, 189, 192, 195, 199, 202, 206, 218, 221, 224), товарно-транспортні накладні №РЗ, №Р2/1, №Р2/2, від 10.02.2016, №Р2/3, №Р2/4, №Р/4 від 11.02.2016, №Р/5 від 17.02.2016, №Р8 від 18.03.2016, №Р12, Р13 від 23.03.2016, №Р14 від 30.03.2016, №Р15 від 31.03.2016, №Р17 від 30.04.2016, №Р22 від 26.05.2016, №Р24 від 06.06.2016№Р29 від 29.07.2016, №Р32/1, №Р32/2, №Р32/3 від 09.08.2016, №Р32/4, №Р32/5, №32/6, №Р33 від 10.08.2016, №Р32/7, №Р32/8. №Р32/9, №Р32/10 від 11.08.2016, №Р34/2, №Р34/3 від 12.08.2016, №Р34/4, №Р34/5, №Р34/6 від 15.08.2016, №Р34/7, №Р34/8, №Р34/9 від 16.08.2016, №Р34/10, №Р34/11, №Р36 від 17.08.2016, №Р35/1, №Р35/2, №Р35/3 від 18.08.2016, №Р35/4, №Р35/5 від 19.08.2016, №Р38 від 31.08.2016, №Р43 від 16.09.2016, №Р50 від 11.10.2016, №Р53 від 21.10.2016, №Р54 від 31.10.2016, №Р56 від 18.11.2016, №Р61 від 15.12.2016, №Р65 від 26.12.2016, №Р1/1, №Р1/2, №Р1/3 від 23.01.2017, №Р1/4, №Р1/5, 3Р1/6 від 24.01.2017, №Р1/7, №Р1/8, №Р1/9, №Р1/10 від 25.01.2017, №Р11, №Р12 від 28.02.2017, №Р22 від 31.03.2017 (т.1, а.с. 94-101, 104, 111-112, 115-116, 119-120, 128-129, 131-132, 135, 138-140, 141-143, 144-147, 150-151, 154-155, 156-158, 159-161, 162-163, 166-168, 169- 170, 173, 176-178, 183, 187, 190, 193, 196, 200, 203, 207-209, 210-212, 213-216, 219, 222, 225-226), податковими накладними та квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1, а.с. 227-288).

Товариство з обмеженою відповідальністю "К.Д.В." зареєстроване 15.09.2015 як юридична особа, код ЄДРПОУ 40011903, керівник - ОСОБА_7, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.03.2018 (т.2, а.с. 218-220).

Судом встановлено, що ТОВ "К.Д.В." згідно договору поставки надавали послуги позивачу по поставці товарно-матеріальних цінностей.

Факт надання зазначених послуг ТОВ "К.Д.В." підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) фінансова, податкова, статистична та інші звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні (т.1, а.с. 227-288), видаткові накладні (т.1, а.с. 82, 85, 87, 90, 103, 107-109, 114, 118, 122,123, 126, 131,134, 137, 152, 165, 172, 175, 180, 189, 192, 195, 199, 202, 206, 218, 221, 224), товарно-транспортні накладні (т.1, а.с. 94-101, 104, 111-112, 115-116, 119-120, 128-129, 131-132, 135, 138-140, 141-143, 144-147, 150-151, 154-155, 156-158, 159-161, 162-163, 166-168, 169- 170, 173, 176-178, 183, 187, 190, 193, 196, 200, 203, 207-209, 210-212, 213-216, 219, 222, 225-226), платіжні доручення оформлені у відповідності до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Даний факт не заперечувався в судовому засіданні представниками позивача.

Як вбачається з пункту 5.1. договору №01 від 13.11.2015 року ТзОВ "Калушстальбуд" як покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у товаросупроводжувальній документації (видатковій накладній, податковій накладній), на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України (т.1, а.с. 79).

На аркуші справи №81 міститься рахунок на оплату №1 від 10.02.2016 на суму 147 895,48 грн., на аркуші справи №82 міститься видаткова накладна №3 від 10.02.2016 року на суму 147 895,48 грн., на аркушах справи №96, 97 містяться товарно-транспортні накладні №Р2/2 від 10.02.2016 року на суму 25 699,30 грн., та №Р2/3 від 11.02.2016 року на суму 17 574, 00 грн.

Отже, судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарно-матеріальних цінностей між ТзОВ "Калушстальбуд" та ТОВ "К.Д.В." на момент формування показників податкової звітності були наявні у позивача.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції проведених позивачем та ТОВ "К.Д.В.", також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Податковий кодекс України.

Податковим кодексом України, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 якого визначений податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Щодо висновків відповідача про недійсність (нікчемність) угод укладених позивачем з ТОВ "К.Д.В." в силу вимог ст. 216 ЦК України, то суд вважає, що вказані висновки є невірними, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу норм цивільного і господарського кодексів вбачається, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

В акті перевірки відповідач стверджує, що правочини укладені з контрагентом, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Як зазначалося судом вище, податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з контрагентом, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Окрім того, суд зазначає, що діяльність по придбанню продукції, відносно придбання якої податковим органом зроблено висновок про недійсність угод, не є забороненою, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх виконання.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку податкового органу щодо недійсності (нікчемності) договору укладених між позивачем та його контрагентом та, як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

Більше того, податковим органом на наведено підстав та не встановлено обставин, які б фактично підтверджували недійсність таких угод.

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ПАТ "Калуський завод комунального устаткування" судом встановлено наступне.

04.01.2016 ТзОВ "Калушстальбуд" (замовник) та ПАТ "Калуський завод комунального устаткування" (виконавець) укладено договір № 04-01/16 на виготовлення продукції із матеріалів замовника.

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами та засобами, з використанням власного обладнання та з допомогою власного персоналу (працівників) виконати роботи по виготовленню із матеріалів (сировини) замовника наступної продукції: металоконструкції, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи та виготовлену продукцію (т.2, а.с. 3, 4).

Відповідно специфікації № 3 до договору на виготовлення продукції із матеріалів замовника №04-01/16 від 04.01.2016 року, а саме п. 1. зазначено, що в порядку та на умовах визначених договором та згідно цієї специфікації виконавець на власний ризик, своїми силами та засобами, з використанням власного обладнання та з допомогою власного персоналу (працівників) зобов`язаний виконати роботи по виготовленню із матеріалів (сировини) замовника партію наступної продукції: металоконструкції котельні, блок А, блок Б (одиниці) тонна, (кількість) 122,00 (т.2, а.с. 5). В підтвердження виконання ПАТ "Калуський завод комунального устаткування" даного договору позивачем подано як контролюючому органу, так і суду належним чином завірені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові та видаткові накладні, накладні на давальницьку сировину, акти про витрату давальницьких матеріалів та товарно-транспортні накладні (том 2, а.с.6-48).

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТОВ "Біотес" судом встановлено наступне.

18.01.2016 ТзОВ «Калушстальбуд» (підрядник) та ТОВ "Біотес" (замовник) укладено договір підряду № 18/01-16.

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи за завданнями замовника, згідно наданої технічної, з повним використанням своїх матеріалів і механізмів (інструменту) (т.2, а.с. 50-51).

Відповідно специфікації № 13 до договору підряду № 18/01-16 від 08.01.2016 року, а саме п. 1.1. зазначено виготовлення та монтаж металевих конструкцій в кількості 233,7 т. на загальну суму 6 076 200,00 грн. (т.2, а.с. 51-52). В підтвердження виконання ТОВ "Біотес" даного договору позивачем подано як контролюючому органу, так і суду належним чином завірені товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (том 2, а.с.52-126).

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТОВ "СЕ Борднетце-Україна" судом встановлено наступне.

17.03.2016 ТзОВ «Калушстальбуд» (генеральний підрядник) та ТОВ "СЕ Борднетце-Україна" (замовник) укладено договір генерального підряду № 17-03/16.

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що генеральний підрядник зобов`язується своїми силами і засобами (та/або залученими силами і засобами) виконати увесь комплекс загально будівельних робіт по реконструкції приміщень для виробництва кабельної продукції у м. Чорткові "Виробничий підрозділ ТОВ "СЕБН -УА", відповідно до затвердженої проектної документації, умов договору, а також зобов`язується передати виконані роботи в строк, передбачений договором (т.2, а.с. 130-134).

06.07.2016 ТзОВ «Калушстальбуд» (генеральний підрядник) та ТОВ "СЕ Борднетце-Україна" (замовник) укладено договір генерального підряду № 06-07/16.

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що за даним договором генеральний підрядник зобов`язується своїми силами і засобами (та/або залученими силами і засобами) виконати увесь комплекс загально будівельних робіт по будівництві виробничого цеху №2 для виробництва кабельної продукції у м. Чорткові "Виробничий підрозділ ТОВ "СЕБН -УА", відповідно до затвердженої проектної документації, умов договору, а також зобов`язується передати виконані роботи в строк, передбачений договором (т.2, а.с. 135-140).

В підтвердження виконання ТОВ "СЕ Борднетце-Україна" даних договорів позивачем подано як контролюючому органу, так і суду належним чином завірені товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (том 2, а.с.141-192).

Відповідач не заперечуючи наявність вказаних первинних документів, якими оформлено операції з придбання позивачем у вказаних контрагентів товару/робіт/послуг, заперечує сам факт проведення таких операцій. Зокрема відповідач не приймає до уваги вказані документи, оскільки вважає, що вони не ідентифікують техніку, місце і об'єкт надання послуг, обладнання і працівників, які виконували роботи, їх приналежність до контрагентів позивача. Однак відповідачем не обґрунтовано суду, що такі дані є обов'язковими при оформленні податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання виконаних робіт, наданих послуг, за недотримання яких суд не може визнати їх належними та допустимими доказами в підтвердження здійснення цих операцій. Суд вважає, що в разі подання платником податків таких первинних документів контролюючому органу, спростування їх достовірності покладається саме на цього суб'єкта владних повноважень, який на підставі належним чином зафіксованих та документально підтверджених фактів повинен довести не здійснення таких операцій. Доказування суб'єктом владних повноважень таких обставин не може ґрунтуватися на припущеннях та догадках.

Окрім цього, суд зазначає про те, що відсутність окремих документів бухгалтерського обліку, недоліки їх форми та оформлення, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до частини 2 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлена фактичність придбання позивачем товарів та послуг у згаданих контрагентів-постачальників та їх використання в своїй господарській діяльності, що свідчить про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Судом також встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів та послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Таким чином, наявність у позивача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів приймання-передачі надання послуг (виконання робіт) з оренди, податкових та видаткових накладних, платіжних документів, в сукупності з іншими дослідженими доказами підтверджує факти поставок товарів та надання послуг позивачу.

Пунктом 138.1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку закріплено статтею 139 Податкового кодексу України. Так, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9).

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до абзацу 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201).

Як уже з'ясовано судом, і позивач, і його контрагенти на час складання податкових накладних, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем витрат у зв'язку із придбанням товарів та послуг.

Крім того, позивачем надано копію акту "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Калушстальбуд", код за ЄДРПОУ - 36403176 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Стаф-торг", код ЄДРПОУ 38780860, ТОВ "Агрозембудсервіс", код ЄДРПОУ 39301646, ТОВ "Рекорд-плюс", код ЄДРПОУ 39313337 та ТОВ "Кійопторг", код ЄДРПОУ 39064894 за звітні періоди 2014-2015 роки" від 12.05.2015, копію постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.12.2015 по справі №809/4088/15, копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 по справі №876/277/16, а також копію акту "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Калушстальбуд", код за ЄДРПОУ - 36403176 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016" від 18.11.2016, копію постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 по справі №809/430/17, копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 по справі №876/6032/17 (т.4, а.с. 4-158).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, є протиправними та такими, що підлягають до скасування податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №№0001551406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 19.03.2018 року, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" сплачений судовий збір в розмірі 40285,50 грн.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 40285,50 грн., підтверджується платіжним дорученням за №177 від 03.04.2018 на суму 25285,50 грн. та платіжним дорученням №187 від 05.04.2018 на суму 15000,50 грн. (т.1, а.с.3, 4).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №№0001551406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 19.03.2018 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" (код ЄДРПОУ 36403176) 40285 (сорок тисяч двісті вісімдесят п`ять) гривень 50 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд", адреса: вул. С.Стрільців, 1В, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351, код ЄДРПОУ - 19396526.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 39394463.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 04 липня 2018 р.