Постанова

від 19.02.2019 по справі 809/650/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №809/650/18

адміністративне провадження №К/9901/63970/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

за участю секретаря - Калініна О.С.,

учасники справи:

представники позивача - Савчук В.Р., Харук М.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 (головуючий суддя - Микитюк Р.В.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Запотічний І.І., судді - Довга О.І., Матковська З.М.)

у справі №809/650/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд"

до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Калушстальбуд (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДФС) від 19.03.2017, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, з податку на прибуток, з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, застосовано штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

В обґрунтування позовних вимог зазначило про помилковість висновків ДФС, що договір укладений між Товариством та його контрагентом є нікчемним та таким, що реально не виконувався.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 14.03.2018 №№0001551406, 0001561406, 0001541406, 0001571406, 0001591406 та 0001581406.

Не погодившись з судовими рішеннями, ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина судового рішення повинна містити посилання на докази, відхилені судом, мотиви їх відхилення та мотивовану оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам відповідають враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки призначеної у відповідності до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 18.10.2017 у справі №466/5576/17 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, складено акт від 27.02.2018.

В акті перевірки викладено висновки ДФС про виявлення наступних порушень:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, п.5, п.7, п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами та доповненнями) та п.5, п.6, п.7, п.10, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 937 785 грн.;

- п. 198.1., п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній 940 508, 58 грн.;

- абз. г) пп.164.2.17 п. 164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1, пп. 168.1.4, 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати податок на доходи фізичних осіб в сумі 250 850, 67 грн.;

- абз. г) пп.164.2.17 п. 164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1, пп. 168.1.4, 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено до сплати військовий збір в сумі 20 904, 22 грн.;

- п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині відображення не у повному обсязі нарахованих та виплачених доходів окремим фізичним особам у поданих розрахунках форми 1-ДФ (ознака - 102).

На цій підставі 19.03.2018 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001551406, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 045 489 грн. (основний платіж - 836 391 грн., штрафні санкції - 209 098 грн.);

- №0001561406, яким застосовано штрафні санкції на загальну суму - 26 031 грн.;

- №0001541406, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 937 784 грн. та застосовано штрафні санкції на суму - 234 446 грн.;

- №0001571406, яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем по податку на доходи фізичних осіб в сумі 250 850, 67 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 156 632, 61 грн.;

- №0001591406, яким застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку та застосовано штрафні санкції на загальну суму 510 грн.;

- №0001581406, яким визначено грошове зобов`язання по військовому збору за основним платежем в сумі 20 904, 22 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 13 052, 72 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 13.11.2015 між Товариством (покупець) та ТОВ "К.Д.В." (постачальник) укладено договір поставки, відповідно до якого останнє зобов'язалось поставити та передати у власність позивача товар.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податкові пільги та преференції не можна вважати законним.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з надання робіт та послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні спростовано під час розгляду справи.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що залученими та матеріалів справи доказами та документами бухгалтерського обліку позивача (договір поставки, рахунки на оплату товару, видаткові, товарно-транспортні та податкові накладні), які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , належним чином підтверджено реальність виконання укладеного між Товариством та ТОВ "К.Д.В." договору поставки.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Судами попередніх інстанцій дано належну оцінку всім доводам та запереченням сторін та зроблено правильний висновок щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують правильність викладеного в акті перевірки від 27.02.2018 року про нереальність та фіктивність укладених між позивачем та ТОВ "К.Д.В." договору поставки.

Касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 356, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А.Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер