Постанова

від 10.09.2018 по справі 809/650/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6033/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,

з участю представників:

від позивача: ОСОБА_1,

від апелянта: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (суддя- Микитюк Р.В., ухвалене в м. Івано-Франківську о 12:33, повний текст складено 04.07.2018р.) у справі № 809/650/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№0001551406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 19.03.2018р.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду Головне управління ДФС в Івано-Франківській області оскаржило його подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. З підстав викладених в апеляційній скарзі вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати і прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої законним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 13.02.208 №№234, 235, виданих Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок окремих платників податків управління аудиту Головного управління ДФС в Івано-Франківській області згідно з п.20.1 ст. 20, ст.. 78, п.82.2, ст.. 82, п.85.9 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI на підставі наказів ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 06.11.2017 №1836, від 13.02.2018 №240 проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Калушстальбуд", код ЄДРПОУ 36403176 з питань визначених ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18.10.2017 в справі №466/5576/17 щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, в тому числі при проведенні господарських операцій із ТОВ "Котлозавод "Крігер", код ЄДРПОУ 35299597 та КП "Міськтепловодоенергія", код ЄДРПОУ 36588183 за період 01.01.2016 по 31.10.2017.

За результатами перевірки складено акт №164/09-19-14-06/36403176 від 27.02.2018 року, яким встановлено порушення позивачем: 1) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), п.5, п.7, п.21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами та доповненнями) та п.5, п.6, п.7, п.10, п.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 937 785 грн., у тому числі за 2016 в сумі 161 859 грн., за 1 квартал 2017 в сумі 85 634 грн., за півріччя 2017 в сумі 86305 грн. (в т.ч. 2 квартал 2017 в сумі 671 грн.), за три квартали 2017 в сумі 775 926 грн. (в т.ч. 3 квартал 2017 в сумі 689 620 грн.); 2) п. 198.1., п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній 940 508,58 грн., в т.ч. за лютий 2016 в сумі 84053,12 грн., за березень 2016 в сумі 128213,76 грн., за квітень 2016 в сумі 26666,67 грн., за травень 2016 в сумі 53333,33 грн., за червень 2016 в сумі 58333,33 грн., за липень 2016 в сумі 15458,79 грн., за серпень 2016 в сумі 146069,71 грн., за вересень 2016 в сумі 33333,33 грн., за жовтень 2016 в сумі 114628,64 грн., за листопад 2016 в сумі 33333,33 грн., за грудень 2016 в сумі 67241,73 грн., за січень 2017 в сумі 36630,00 грн., за лютий 2017 в сумі 55137,84 грн., за березень 2017 в сумі 88075,00 грн.; 3) абз. г) пп.164.2.17 п. 164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1, пп. 168.1.4, 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено до сплати податок на доходи фізичних осіб в сумі 250850,67 грн.; 4) абз. г) пп.164.2.17 п. 164.2, п.164.5 ст.164, пп.168.1.1, пп. 168.1.4, 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено до сплати військовий збір в сумі 20904,22 грн.; 5) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в частині відображення не у повному обсязі нарахованих та виплачених доходів окремим фізичним особам у поданих розрахунках форми 1-ДФ (ознака - 102) .

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання: №0001551406 від 19.03.2018 по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - код платежу: 14060100), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем в сумі 836 391,00 грн., застосовано штрафні санкції на суму - 209 098,00 грн., на загальну суму - 1 045 489,00 грн.; №0001561406 від 19.03.2018 по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - код платежу: 14060100), яким визначено грошове зобов`язання та застосовано штрафні санкції на загальну суму - 26 031,00 грн.; №0001541406 від 19.03.2018 по податку на прибуток приватних підприємств - код платежу: 11021000), яким визначено грошове зобов`язання в сумі 937 784,00 грн., застосовано штрафні санкції на суму - 234 446,00 грн., на загальну суму - 1 172 230,00 грн.; №0001571406 від 19.03.2018 по податку на доходи фізичних осіб - код платежу: 11010100), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем в сумі 250 850,67 грн., застосовано штрафні санкції на суму - 156 632,61 грн., на загальну суму - 407 483,28 грн.; №0001591406 від 19.03.2018 по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку, що сплачуються у вигляді зарплати - код платежу: 11010100), яким визначено грошове зобов`язання та застосовано штрафні санкції на загальну суму - 510,00 грн.; №0001581406 від 19.03.2018 по військовому збору - код платежу: 11011000), яким визначено грошове зобов`язання за основним платежем в сумі 20 904,22 грн., застосовано штрафні санкції на суму - 13 052,720 грн., на загальну суму - 33 956,94 грн. Загальна сума грошових коштів, що нарахована відповідачем становить 2 685 700,22 грн. (т.1, а.с. 66-74).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №№0001551406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 19.03.2018 року, винесені протиправно та скасував їх.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на таке

Щодо висновків Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, викладених в акті перевірки №164/09-19-14-06/36403176 від 27.02.2018 року щодо нікчемності правочинів, укладених ТзОВ "Калушстальбуд" з ТзОВ "К.Д.В." а також з прийняттям Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області податкових повідомлень-рішень №№0001551406, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 19.03.2018, судом першої інстанції вірно зазначено, що як вбачається із акту перевірки №164/09-19-14-06/36403176 від 27.02.2018 року, відповідачем зроблено висновок, що укладений позивачем договір поставки № 25/10-14 від 25.10.2011 року з ТзОВ "К.Д.В." є нікчемними. Як наслідок відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 36833,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 9208, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ "Калушстальбуд" слугував лист слідчого управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 26.02.2018 №72/09-19-09-01, про те, що у ході досудового розслідування проведено огляд інформації, яка містить відомості про надання телекомунікаційних послуг ПАТ "ВФ Україна" та ПрАТ "Київстар" із прив`язкою до базових станцій, що передається технічними засобами даних операторів мобільного зв`язку за абонентськими номерами, якими користувався директор ТзОВ "К.Д.В" ОСОБА_3 Враховуючи отримані відомості, не встановлено відомостей з приводу перебування ОСОБА_3 у зазначені в ТТН дати в місцях навантаження та місцях розвантаження (окрім 25.01.2017 - ОСОБА_3 перебував у Калуському районі). Окрім того, ТзОВ "К.Д.В." не орендувались та не використовувались приміщення, які зазначені в ТТН як пункти навантаження.

Управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області надано податкову інформацію від 14.02.2018 щодо ТзОВ "К.Д.В.", код ЄДРПОУ 40011903 з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, в якій зазначено "за результатами опрацювання зібраної податкової інформації з врахуванням результатів відпрацювання ТзОВ "К.Д.В.", наданих слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС в Івано-Франківській області встановлено нереальність здійснення ТзОВ "К.Д.В." господарських операцій з покупцями реального сектору економіки".

Відтак з даного листа Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області зроблено висновки, що ТзОВ "Калушстальбуд» уклало договір без мети реального настання правових наслідків, що ТзОВ «К.Д.В.", фактично не поставляло товарно-матеріальні цінності, а отже, вищезазначений договір укладений між позивачем та ТзОВ "К.Д.В." є нікчемними. В своєму акті перевірки №164/09-19-14-06/36403176 від 27.02.2018 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області, як на основну та єдину підставу порушення зі сторони позивача податкового законодавства, посилається на лист слідчого управління ГУ ДФС в Івано-Франківській області №10/09-19-23/01 від 05.01.2018, як на доказ встановлення нереальності здійснення ТзОВ "К.Д.В" господарських операцій з покупцями реального сектору економіки, з якими ТзОВ "Калушстальбуд" мало господарські операції.

Висновки відповідача щодо нікчемності правочинів - договору поставки №01 від 13.11.2015 року з ТзОВ "К.Д.В.", вірно не взяті до уваги судом першої інстанції з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні первинні документи, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують реальність господарських відносин між ТзОВ "Калушстальбуд" з ТзОВ "К.Д.В.", а саме: договір поставки, актів здачі-прийняття виконаних робіт, податковими та видатковими накладними.

Щодо господарських правовідносин позивача з ТзОВ "К.Д.В.", судом першої інстанції вірно встановлено, що 13 листопада 2015 року ТзОВ "Калушстальбуд" уклало договір поставки №01, згідно п.п. 1.1. п.1 якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Згідно п.п. 2.1 п. 2 асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі п.1.2 даного договору а також в видаткових накладних.

В підтвердження виконання даного договору позивачем надано рахунки на оплату №1, №2, №3 від 10.02.2016, №5, 7 від 17.02.2016, №9 від 18.03.2016, №10 від 21.03.2016, №12 від 25.03.2016, №13 від 31.03.2016, №15 від 25.04.2016, №16 від 13.05.2016, №19 від 06.06.2016, №23 від 29.07.2016, №24 від 08.08.2016, №26, 27 від 10.08.2016, №28, 29 від 11.08.2016, №31 від 22.08.2016, №34 від 13.09.2016, №41 від 11.10.2016, №44 від 21.10.2016. №46 від 28.10.2016, №48 від 10.11.2016, №52 від 13.12.2016, №56 від 26.12.2016, №2 від 23.01.2017, №10 від 21.02.2017, №13 від 28.02.2017, №21 від 27.03.2017 (т.1, а.с. 81, 83, 86, 88, 91, 102, 113, 117, 121, 125,130, 133, 136, 148, 151, 164, 171, 174, 179, 185, 188, 191, 194, 198, 201, 205, 217, 220, 223 ) видаткові накладні №2, №3,№4 від 10.02.2016, №5 від 17.02.2016, №7 від 29.02.2016, №8 від 18.03.2016, №10, 11, 12, 13 від 23.03.2018, №14 від 30.03.2018, №15 від 31.03.2016, №17 від 26.04.2016, №30 від 30.04.2016, №22 від 26.05.2016, №24 від 06.06.2016, №29 від 29.07.2016, №32 від 09.08.2016, №33, №34 від 10.08.2016, №35, 36 від 11.08.2016, №38 від 31.08.2016, №43 від 16.09.2016, №50 від 11.10.2016, №53 від 21.10.2016, №31 від 31.10.2016, №56 від 18.11.2016, №61 від 15.12.2016, №65 від 26.12.2016, №1 від 23.01.2017, №11, 12 від 28.02.2017, №22 від 31.03.2017 (т.1, а.с. 82, 85, 87, 90, 103, 107-109, 114, 118, 122,123, 126, 131,134, 137, 152, 165, 172, 175, 180, 189, 192, 195, 199, 202, 206, 218, 221, 224), товарно-транспортні накладні №РЗ, №Р2/1, №Р2/2, від 10.02.2016, №Р2/3, №Р2/4, №Р/4 від 11.02.2016, №Р/5 від 17.02.2016, №Р8 від 18.03.2016, №Р12, Р13 від 23.03.2016, №Р14 від 30.03.2016, №Р15 від 31.03.2016, №Р17 від 30.04.2016, №Р22 від 26.05.2016, №Р24 від 06.06.2016№Р29 від 29.07.2016, №Р32/1, №Р32/2, №Р32/3 від 09.08.2016, №Р32/4, №Р32/5, №32/6, №Р33 від 10.08.2016, №Р32/7, №Р32/8. №Р32/9, №Р32/10 від 11.08.2016, №Р34/2, №Р34/3 від 12.08.2016, №Р34/4, №Р34/5, №Р34/6 від 15.08.2016, №Р34/7, №Р34/8, №Р34/9 від 16.08.2016, №Р34/10, №Р34/11, №Р36 від 17.08.2016, №Р35/1, №Р35/2, №Р35/3 від 18.08.2016, №Р35/4, №Р35/5 від 19.08.2016, №Р38 від 31.08.2016, №Р43 від 16.09.2016, №Р50 від 11.10.2016, №Р53 від 21.10.2016, №Р54 від 31.10.2016, №Р56 від 18.11.2016, №Р61 від 15.12.2016, №Р65 від 26.12.2016, №Р1/1, №Р1/2, №Р1/3 від 23.01.2017, №Р1/4, №Р1/5, 3Р1/6 від 24.01.2017, №Р1/7, №Р1/8, №Р1/9, №Р1/10 від 25.01.2017, №Р11, №Р12 від 28.02.2017, №Р22 від 31.03.2017 (т.1, а.с. 94-101, 104, 111-112, 115-116, 119-120, 128-129, 131-132, 135, 138-140, 141-143, 144-147, 150-151, 154-155, 156-158, 159-161, 162-163, 166-168, 169- 170, 173, 176-178, 183, 187, 190, 193, 196, 200, 203, 207-209, 210-212, 213-216, 219, 222, 225-226), податковими накладними та квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1, а.с. 227-288).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "К.Д.В." зареєстроване 15.09.2015 як юридична особа, код ЄДРПОУ 40011903, керівник - ОСОБА_3, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.03.2018 (т.2, а.с. 218-220).

Судом встановлено, що ТОВ "К.Д.В." згідно договору поставки надавали послуги позивачу по поставці товарно-матеріальних цінностей, факт надання яких підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні, платіжні доручення оформлені у відповідності до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З пункту 5.1. договору №01 від 13.11.2015 року ТзОВ "Калушстальбуд" видно, що покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у товаросупроводжувальній документації (видатковій накладній, податковій накладній), на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Як вбачається з матеріалів справи на аркуші справи №81 міститься рахунок на оплату №1 від 10.02.2016 на суму 147 895,48 грн., на аркуші справи №82 міститься видаткова накладна №3 від 10.02.2016 року на суму 147 895,48 грн., на аркушах справи №96, 97 містяться товарно-транспортні накладні №Р2/2 від 10.02.2016 року на суму 25 699,30 грн., та №Р2/3 від 11.02.2016 року на суму 17 574, 00 грн.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарно-матеріальних цінностей по угоді між ТзОВ "Калушстальбуд" та ТОВ "К.Д.В." на момент формування показників податкової звітності були наявні у позивача.

Також, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відтак судом першої інстанції зроблено вірний висновок про реальність господарських операції проведених позивачем та ТОВ "К.Д.В.".

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 (розділ V) Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відтак, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Проте за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Висновки апелянта про недійсність (нікчемність) угод укладених позивачем з ТОВ "К.Д.В." в силу вимог ст. 216 ЦК України, є невірними, виходячи з наступного. Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Із системного аналізу наведених норм судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

В акті перевірки відповідач стверджує, що правочини укладені з контрагентом, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано доказів, на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Окрім цього, податковим органом на наведено підстав та не встановлено обставин, які б фактично підтверджували недійсність таких угод.

Крім цього колегія суддів зазначає, що між ТзОВ "Калушстальбуд" (замовник) та ПАТ "Калуський завод комунального устаткування" (виконавець) 04. 01.2016р. укладено договір № 04-01/16 на виготовлення продукції із матеріалів замовника.

Згідно пункту 1.1 даного договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами та засобами, з використанням власного обладнання та з допомогою власного персоналу (працівників) виконати роботи по виготовленню із матеріалів (сировини) замовника наступної продукції: металоконструкції, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи та виготовлену продукцію (т.2, а.с. 3, 4).

Відповідно специфікації № 3 до договору на виготовлення продукції із матеріалів замовника №04-01/16 від 04.01.2016 року, а саме п. 1. зазначено, що в порядку та на умовах визначених договором та згідно цієї специфікації виконавець на власний ризик, своїми силами та засобами, з використанням власного обладнання та з допомогою власного персоналу (працівників) зобов`язаний виконати роботи по виготовленню із матеріалів (сировини) замовника партію наступної продукції: металоконструкції котельні, блок А, блок Б (одиниці) тонна, (кількість) 122,00 (т.2, а.с. 5).

В підтвердження виконання ПАТ "Калуський завод комунального устаткування" даного договору позивачем надано завірені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові та видаткові накладні, накладні на давальницьку сировину, акти про витрату давальницьких матеріалів та товарно-транспортні накладні (том 2, а.с.6-48).

Крім цього з матеріалів справи вбачається, що 18.01.2016 ТзОВ «Калушстальбуд» (підрядник) та ТОВ "Біотес" (замовник) укладено договір підряду № 18/01-16.

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботи за завданнями замовника, згідно наданої технічної, з повним використанням своїх матеріалів і механізмів (інструменту) (т.2, а.с. 50-51).

Відповідно специфікації № 13 до договору підряду № 18/01-16 від 08.01.2016 року, а саме п. 1.1. зазначено виготовлення та монтаж металевих конструкцій в кількості 233,7 т. на загальну суму 6 076 200,00 грн. (т.2, а.с. 51-52).

В підтвердження виконання ТОВ "Біотес" даного договору позивачем надано товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (том 2, а.с.52-126).

Крім цього, 17.03.2016 ТзОВ «Калушстальбуд» (генеральний підрядник) та ТОВ "СЕ Борднетце-Україна" (замовник) укладено договір генерального підряду № 17-03/16.

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що генеральний підрядник зобов`язується своїми силами і засобами (та/або залученими силами і засобами) виконати увесь комплекс загально будівельних робіт по реконструкції приміщень для виробництва кабельної продукції у м. Чорткові "Виробничий підрозділ ТОВ "СЕБН -УА", відповідно до затвердженої проектної документації, умов договору, а також зобов`язується передати виконані роботи в строк, передбачений договором (т.2, а.с. 130-134).

В подальшому 06.07.2016 ТзОВ «Калушстальбуд» (генеральний підрядник) та ТОВ "СЕ Борднетце-Україна" (замовник) укладено договір генерального підряду № 06-07/16.

Пунктом 1.1 даного договору визначено, що за даним договором генеральний підрядник зобов`язується своїми силами і засобами (та/або залученими силами і засобами) виконати увесь комплекс загально будівельних робіт по будівництві виробничого цеху №2 для виробництва кабельної продукції у м. Чорткові "Виробничий підрозділ ТОВ "СЕБН -УА", відповідно до затвердженої проектної документації, умов договору, а також зобов`язується передати виконані роботи в строк, передбачений договором (т.2, а.с. 135-140).

В підтвердження виконання ТОВ "СЕ Борднетце-Україна" даних договорів, позивачем надано товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт (том 2, а.с.141-192).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в разі подання платником податків таких первинних документів контролюючому органу, спростування їх достовірності покладається саме на цього суб'єкта владних повноважень, який на підставі належним чином зафіксованих та документально підтверджених фактів повинен довести не здійснення таких операцій. Доказування суб'єктом владних повноважень таких обставин не може ґрунтуватися на припущеннях та догадках.

Разом з тим колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутність окремих документів бухгалтерського обліку, недоліки їх форми та оформлення, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позивачем доведена фактичність придбання ним товарів та послуг у згаданих контрагентів-постачальників та їх використання в своїй господарській діяльності, що свідчить про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Пунктом 138.1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку закріплено статтею 139 Податкового кодексу України. Так, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9).

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до абзацу 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач, і його контрагенти на час складання податкових накладних, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, та в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем витрат у зв'язку із придбанням товарів та послуг.

Щодо правомірності утримання податку на доходи фізичних осіб з нарахованого доходу фізичним особам, які виконували роботи за цивільно-правовими договорами та нарахування військового збору колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

ТзОВ «Калушстальбуд» за період з 01.01.2016р. по 31.10.2017р. укладало з фізичними особами однотипні цивільно-правові договора на виконання фізичними особами будівельно-монтажних робіт.

Після завершення роботи між фізичними особами та ТзОВ «Калушстальбуд» складались Акти прийняття- здачі виконаних робіт, на основі яких здійснювались виплати. Дані фізичні особи оформляли авансові звіти на відрядження, згідно яких ТзОВ «Калушстальбуд» нараховував та компенсовував їм добові витрати, витрати на проїзд та витрати за придбання ТМЦ. На дані суми компенсацій ТзОВ «Калушстальбуд» не здійснював утримання ПДФО та військовий збір.

Підпунктом 165.1.11 ст. 165 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

Таким чином, Податковий кодекс України згаданим підпунктом 165.1.11 встановлює, що до оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб не включаються відрядні витрати, не обмежуючи коло таких фізичних осіб виключно працівниками.

Згідно таких норм законодавства при укладанні цивільно-правових договорів із фізичними особами Позивач передбачив додатково до сум, що виплачуються особі як винагорода за виконану роботу, також виплату відрядних витрат нарівні із працівниками підприємства.

Згадані виплати передбачені додатками до цивільно-правових угод. Таким чином, підприємством правомірно оформлено відрядження без порушень чинного законодавства та заниження податків.

Виходячи з вищенаведеного, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір ТзОВ «Калушстальбуд» обрахований правильно.

Зважаючи на наведене вище, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що оскаржені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській від 19.03.2018 року є протиправними та підставно скасовані судом першої інстанції.

ОСОБА_4 апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому з огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача та як наслідок задоволення позову.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі № 809/650/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_4 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 20.09.2018р.