Рішення

від 02.07.2018 по справі 815/6398/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6398/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.,

секретаря судового засідання Чернецької О.А.,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1, (за довіреністю),

представника відповідача ОСОБА_2, (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства АДК+ до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень від 21.11.2017 року № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПП АДК+ до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення рішення від 21.11.2017 року № НОМЕР_1.

Підстава звернення до суду - прийняття рішення відповідачем, яке на думку позивача порушує його права.

Ухвалою суду від 09.01.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.02.2018 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, а саме збільшено позовні вимоги, згідно яких позивач просить суд скасувати податкові повідомлення рішення від 21.11.2017 року №№ № НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Окрім того, представником позивача надано до суду заяву про розгляд справи із повідомленням сторін, оскільки ціна позову з врахуванням змін становить 3398475 грн.

Ухвалою суду від 09 лютого 2018 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову, задоволено клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із повідомленням сторін та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами документальної планової виїзної перевірки складено акт, висновки якого базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності позивача у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Так, позивач вказав, що має в наявності всі первинні документи, що відповідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентами, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, необґрунтованість та протиправність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (з урахуванням відзиву на змінений позов), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, враховуючи, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, Відповідач, вказує на те, що позивачем первинними документами, відповідно ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., не підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами, посилаючись на недостатність у них трудових та матеріальних ресурсів для виготовлення реалізованих товарів, надання послуг, неможливість проведення зустрічних звірок, відсутність складських приміщень, відсутність за податковою адресою тощо, що, на думку відповідача, свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (в тому числі на відзив наданий на змінений позов), в якій зазначено, зокрема, що здійснюючи оплату за придбані товари підприємство фактично витрачало на їх придбання певні кошти, а в подальшому використовувало ці товари у своїй господарській діяльності, тобто здійснювало витрати та отримувало доходи. Крім того позивач зазначив, що податкове законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет дотримання ним вимог податкового законодавства та його знаходження за юридичною адресою перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У судове засідання 20.06.2018 року сторони прибули, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення заперечував.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що відповідно до пп.20.1.4, п.20.1, ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 26.09.2017 № 4586 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 р.р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 681/15-32-14-15/35640886 від 10.11.2017 р. та на підставі акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.11.2017 року

№ НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1358495,00 грн., з яких сума за основним платежем 1018871,25 грн. та штрафних санкцій на суму 254718,00 грн.

№ НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 809091,00 грн., з них основного зобов'язання 647273,00 гривень та штрафних санкцій на суму 161818,00 грн.

Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що мають бути скасовані, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

За приписами п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Відтак, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (послуг) в межах господарської діяльності.

Отже, під час дослідження обсягу податкових прав і обов'язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

За приписами п.44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України).

Під час розгляду справи судом встановлено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.07.2014 по 31.12.2016 роки відповідачем встановлено його заниження у сумі 647273 грн.

Так, перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 0107.2014 по 31.12.2016 роки встановлено їх заниження на загальну суму 185 979 грн.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки за звіркою даних бухгалтерського обліку з даними відображеними у реєстрах податкових накладних по складу податкових зобов'язань, з даними відображеними у Декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року, встановлено, що позивачем не включені до складу обсягів реалізації податком на додану вартість обсяги реалізації, що відображені по бухгалтерському рахунку 361 (Дт 361), з урахування приросту залишків авансів по сальдо рахунка Кт -361 „Розрахунки з покупцями» за грудень 2015 року, чим занижено податок на додану вартість в сумі 2658 грн. Крім того, суми податкових зобов'язань не відображені у реєстрі податкових накладних, у Декларації з ПДВ та додатку № 5 до Декларації з ПДВ грудень 2015 року та не відображено по рядку 1 Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7%, крім ввезення товарів на митну територію України за грудень 2015 року по покупцю: розрахунок коригувань по ТОВ СУМАТРА-ЛТД , код ЄДРПОУ 21591206 зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних. Окрім того, відповідачем встановлено заниження задекларованих ПП АДК-+ показників у рядку 4 (колонка Б) Декларацій нараховано податкових зобов'язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою в сумі 183321 грн.

Так, перевіркою встановлено факт віднесення до складу податкового кредиту у відповідних періодах податкової звітності з податку на додану вартість сум податку на додану вартість у розмірі 87725 грн. у складі вартості послуг транспортних послуг, отриманих від ТОВ ТД МІСТ ЕКСПРЕСС , код ЄДРПОУ 36152228, ТОВ ДЕЛІВІРІ , код 31738765, у відповідності до договору про надання послуг (доставка відправлень) від 30.03.2015 ОД-1000245 укладеного з ТОВ ТД МІСТ ЕКСПРЕСС та договору про надання послуг від 04.07.2016 № Д-Т-00050059 укладеного з ТОВ ДЕЛІВІРІ .

Відповідач вказує на те, що користування послугами вказаних компаній перевізників у господарській діяльності ПП АДК+ за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 роки не підтверджено первинними документами.

Позивач стверджує, що на виконання вищевказаних договорів транспортного експедирування укладених з ТОВ ТД МІСТ ЕКСПРЕСС та ТОВ ДЕЛІВІРІ було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були надані як перевіряючим так і суду, які підтверджують у повному обсязі здійснення господарських операцій між підприємствами.

В обґрунтування своєї позиції, позивач вказує на те, що ТОВ ТД МІСТ ЕКСПРЕСС та ТОВ ДЕЛІВЕРІ здійснюють діяльність за КВЕД код 53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність . Специфікою роботи Позивача є те, що ним здійснюється поставка мілко оптових партій товару, тобто партій, які не можуть забезпечити повне завантаження вантажного автомобілю, тим самим Позивач використовує послуги ТОВ ТД МІСТ ЕКСПРЕСС та ТОВ ДЕЛІВЕРІ як кур'єрської служби. Під час кур'єрської доставки відправнику не надається товарно-транспортна накладна, адже в ній вказується весь вантаж завантажений в автомобіль, а в нього може бути завантажено вантаж значної кількості вантажовідправників за цілий день, замість чого вантажовідправнику видається декларація про приймання вантажу. Позивач зазначає, що усі декларації про приймання вантажу були надані відповідачу під час проведення перевірки, однак відповідач послався на те, що вказані документи не є товарно-транспортними накладними та не прийняв їх до уваги.

На думку представника позивача, вказані обставини свідчать про необґрунтованість висновку відповідача про наявність порушення вимог чинного податкового законодавства.

Суд критично оцінює таку позицію позивача, оскільки надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять обов'язкових реквізитів: прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, конкретного змісту господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі, яким чином (засобами) здійснювались послуги, відтак, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про неможливість встановити яким чином здійснювалась доставка, перевозка товарів.

Крім того, судом враховано, що до перевірки та до суду не було надано товарно-транспортні накладні (первинні документи), які є обов'язковими та необхідними саме для прибуткування товарів, а також їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

В свою чергу, первинні документи на придбання вищевказаних послуг транспортного експедирування не розкривають повний зміст господарської операції, що унеможливлює такими первинними документами підтвердити зв'язок придбаних послуг з господарською діяльністю позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно, у зв'язку з неможливістю встановлення використання послуг транспортного експедирування, отриманих ТОВ ТД МІСТ ЕКСПРЕСС та ТОВ ДЕЛІВІРІ , у провадженні господарської діяльності ПП АДК+ за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 без підтвердження первинними документами, встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 87725 грн

Враховуючи вказані порушення, позивачем відображено суму витрат на отримання послуг транспортування без підтвердження первинними документами на суму 457262 грн., занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 6037755 грн., отже донараховано податку на прибуток всього в сумі 1086796 грн.

Також, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту встановлено його завищення на загальну суму 461294 грн.

Так, ПП АДК+ , віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2014, листопад 2014, грудень 2014, суми ПДВ у розмірі 40249 грн. від вартості товару (парфумерна продукція), отриманого від підприємства ТОВ САЛЕМ ТОРГ , код за ЄДРПОУ 39317614 , в результаті чого було завищено податковий кредит по ПДВ у сумі 40 249 грн.

Перевіркою встановлено, що відповідно до інформації отриманої від Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області від 04.02.2015 № 5057/05-81-22-02-10-5 Жовтнева ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області у відповідності до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) зібрано податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ САЛЕМ ТОРГ , код за ЄДРПОУ 39317614 з платниками податків за період жовтень -грудень 2014 (підприємство не знаходиться за юридичною адресою про що управлінням оподаткування та контролю об'єктів і операцій складено акт № 18/05-81-15-01 від 03.03.2015). Інформація щодо вжитих заходів та наявних документів або матеріалів в органі державної фіскальної служби (виконавця), що мають або можуть мати відношення до питань, визначених у запиті, і підтверджують або не підтверджують відомості щодо платника податків, наведені у такому запиті - управлінням оподаткування та контролю об'єктів і операцій складено акт №18/05-81-15-01 від 03.03.2015р. що за юридичною адресою (м. Маріуполь Володарське шосе) посадові особи відсутні. Вищезазначена інформація свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту.

Під час розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки відповідача про неможливість встановлення факту реального здійснення господарських операцій ТОВ САЛЕМ ТОРГ , код за ЄДРПОУ 39317614 з вищезазначеними підприємствами- постачальниками, податкові накладні, виписані ТОВ САЛЕМ ТОРГ , код за ЄДРПОУ 39317614, в подальшому підприємствам-покупцям за відповідними фінансово-господарськими операціями мають ознаки первинних документів таких, що не відповідають чинному законодавству, відтак податкові накладні, складені та видані з порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствами-покупцями.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що ПП АДК+ , віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2014, листопад 2014, грудень 2014 суми ПДВ у розмірі 40249 грн. від вартості товару (парфумерна продукція), отриманого від підприємства ТОВ САЛЕМ ТОРГ , код за ЄДРПОУ 39317614.

Враховуючи виявлені порушення п.п.14.1.178 п.14.1 ст.14 , п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14, пп.14.1.36.пп.14.1 ст.14 , п.198.3. ст. 198, п. 198.4. ст. 198 , п. 198.6. ст. 198 , п.201.1 ст201, п.201.4 ст.201 , п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, ПП АДК+ , віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2014, листопад 2014, грудень 2014 в сумі 40249грн., від вартості товару (парфумерна продукція), отриманих від ТОВ САЛЕМ ТОРГ , в результаті чого було завищено податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 40249 грн

Окрім того, перевіркою встановлено факт віднесення до складу податкового кредиту у відповідних періодах податкової звітності сум податку на додану вартість від товарів, послуг, отриманих від Підприємств ТОВ МАЙДАН ЦЕНТР ІНВЕСТ , код ЄДРПОУ 39290802, ТОВ СОНТАС , код ЄДРПОУ 40180963, ТОВ ДРИМТАУН , код ЄДРПОУ 39265671 не пов'язаних з провадженням господарської діяльності у періоді з 01.10.2014 по 31.12.2016 року на суму 95596 грн. Так, до перевірки не було надано супроводжуючі документи що посвідчують кількість, та якість товару. Не надано акти приймання товару по кількісті та якості, супроводжуючі документи що посвідчують кількість та якість товарів, або у разі їх відсутності - акт про фактичну кількість та якість обладнання, отже відповідач робить висновок, що сформований податковий кредит за податковими накладними не можливо пов'язати з придбаними роботами, і як наслідок зазначене унеможливлює підтвердити зв'язок сформованого податкового кредиту з вартості робіт із господарською діяльністю.

Відтак, суд погоджується з твердженням відповідача, що в порушення п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, ст.1, п.2. ст.3, ст..4, п.6 ст.8, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , п.2.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, ПП АДК+ занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ МАЙДАН ЦЕНТР ІНВЕСТ , код ЄДРПОУ 39290802, ТОВ СОНТАС , код ЄДРПОУ 40180963, ТОВ ДРИМТАУН . код ЄДРПОУ 39265671 на загальну суму ПДВ 95596 грн.

Під час розгляду справи, судом встановлено , що ПП АДК+ до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 416672 грн. по контрагентам ТОВ СКАЙМІСТ код 39187934 ТОВ МАГНАТ ПК код ЄДРПОУ 39416298 ТОВ БУД-ГУД , код за ЄДРПОУ 40282022, ТОВ ГАММА ОЙЛ , код ЄДРПОУ 39809010.

Відповідач вказує на те, що відповідно до встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС, між сумою податкового кредиту з податку на додану вартість ПП АДК+ та сумою податкового зобов'язання вказаних контрагентів встановлена розбіжність, а саме не відображено податкові зобов'язання. Згідно даних бази Архів електронної звітності встановлено невідповідність обсягу і номенклатури придбаного та реалізованого товару (скрутка). За результатами моніторингу встановлено наявна підміна (пересорт) товарних груп, що свідчить про формування податкової вигоди іншим платникам податку без реального здійснення господарських операцій. Таким чином, згідно аналізу податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем встановлено придбання одного переліку товарів (робіт, послуг) та реалізації зовсім інших товарів (робіт, послуг).

На підставі вищевказаного, відповідач робить обґрунтований висновок, що господарські операції між вказаними контрагентами позивача та покупцями носили безтоварний характер.

Отже, під час проведення перевірки, відповідачем встановлено та відображено в акті перевірки, що на підприємстві ТОВ СКАЙМІСТ код 39187934 ТОВ МАГНАТ ПК код ЄДРПОУ 39416298 ТОВ БУД-ГУД , код за ЄДРПОУ 40282022, ТОВ ГАММА ОЙЛ , код ЄДРПОУ 39809010, відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби відтак, відсутня господарська діяльність вказаних підприємств в розумінні п. п. 14.1.36 Податкового Кодексу України,

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що ПП АДК+ від ТОВ СКАЙМІСТ , ТОВ МАГНАТ ПК , ТОВ САЛЕМ ТОРГ , ТОВ БУД-ГУД , ТОВ ГАММА ОЙЛ , були оприходувані товари (Дт 28 Кт 63) які в подальшому були списані на витрати.

Разом з тим, а ні під час розгляду справи в суді, а ні під час проведення перевірки не можливо встановити походження оприбуткованих матеріалів.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновки відповідача, що ПП АДК+ були отримані безоплатно товари всього у сумі 2500026 грн. та у бухгалтерському обліку при оприбуткуванні отриманих ТМЦ не відобразило доход від безплатно отриманих оборотних активів на вказану суму, що призвело до заниження доходів розмірі 2500026 грн та завищені витрат в сумі 1288620 грн.

Суд зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 14.03.2017 р. у справі № 21-2239а16.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, згідно вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач довів належними і допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову Приватного підприємства АДК+ до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень від 21.11.2017 року № № НОМЕР_1, 0042721415- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено та підписано суддею 02.07.2018 року.

Учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство АДК+ (місцезнаходження: пр-т Шевченка, 4-б, оф.9, м. Одеса, 65000, код ЄДРПОУ 35640886).

Відповідач: Головне управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646).

Суддя Корой С.М.

.