Постанова

від 15.06.2018 по справі 915/437/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/437/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інспекторат Україна" (далі - ТОВ "Інспекторат Україна", Позивач)

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 (головуючий суддя - Величко Т.А., судді: Лавриненко Л.В. і Філінюк І.Г.)

у справі № 915/437/17

за позовом ТОВ "Інспекторат Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Європромсклад" (далі - ТОВ "Європромсклад", Відповідач)

про стягнення 44 672,63 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості за договором від 20.04.2016 № 1538 AG про надання інспекційних послуг (далі - Договір) з додатком № 1 до нього (далі - Додаток №1).

Позов мотивовано невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором у зв'язку з неоплатою за виконані Позивачем роботи.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.06.2017 (суддя Семенчук Н.О.): позов задоволено; з Відповідача стягнуто на користь Позивача заборгованість у сумі 44 672,63 грн. та 1 600 грн. судового збору.

Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог відповідно до закону та Договору.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017: задоволено апеляційну скаргу Відповідача; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано, у позові відмовлено; стягнуто з Позивача 1 760 грн. судового збору "за апеляційний перегляд". Відповідну постанову мотивовано необґрунтованістю доводів Позивача, оскільки останнім не подано належних доказів на підтвердження позовних вимог.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач, зазначаючи про свою незгоду з висновками суду апеляційної інстанції та про законність рішення місцевого господарського суду з даної справи, просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції від 22.06.2017 залишити без змін. Так, згідно з доводами, викладеними в касаційній скарзі:

- судом апеляційної інстанції порушено положення статей 2, 32, 36, 71, 96 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017;

- тим же судом не доведено вимог статей 8, 14 Закону України "Про засади державної мовної політики";

- невірним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів, що спростовували б твердження Позивача стосовно документів, які доводили б замовлення робіт (послуг); натомість, за доводами Позивача, ним було повністю надано суду документи та інші докази, які підтверджують укладення Договору, замовлення Відповідачем робіт, надання Позивачем Відповідачу послуг та направлення на адресу Відповідача акта приймання-передачі робіт та рахунка за них.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про недоведеність останні надання послуг за Договором, а також про те, що обставини, наведені Позивачем у касаційній скарзі, не були предметом розгляду в судах попередніх інстанцій, та просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

Розгляд касаційної скарги Позивача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 ГПК України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у розгляді справи з'ясовано, зокрема, що:

- Договір укладено Позивачем (як виконавцем) і Відповідачем (як замовником); за умовами Договору виконавець за завданням замовника надає інспекційні послуги, зазначені у додатку до Договору, а замовник зобов'язується їх оплачувати у відповідності до умов цього договору та додатків до нього;

- Договір, згідно з його пунктом 16.8, є змішаним і є договором про надання послуг та договором підряду;

- 20.04.2016 Позивачем і Відповідачем підписано Додаток №1;

- 26.05.2016 о 13 год. 20 хв. замовник у рамках укладеного договору надав виконавцю завдання в електронному вигляді на надання інспекційних послуг на т/х "Balizia", а саме проведення відбору проб та видача сертифіката на відповідність вимогам GAFTA;

- Позивач 26.05.2016 о 15 год. 34 хв. підтвердив можливість проведення пробовідбору за ставками, які було узгоджено в Договорі, та повідомив представника замовника про те, що виконавець отримав завдання на інспектування т/х "Balizia" від "Cereales Y Harinas" та було отримано підтвердження на здійснення подвійної номінації;

- 27.05.2016 Відповідач звернувся до Позивача із замовленням про проведення вимірювання кількості вантажу, відповідний звіт був відправлений Відповідачу 31.05.2016 о 18 год. 02 хв.;

- 02.06.2016 о 10 год. 44 хв. Відповідачеві були відправлені лабораторні результати;

- 30.06.2016 Позивач направив на адресу Відповідача рахунок на оплату послуг на суму 44 672,63 грн.;

- 27.02.2017 згідно з пунктом 6.7 Договору Позивачем були направлені Відповідачу рахунок від 30.06.2016 та акт приймання - передачі виконаних робіт;

- Відповідач оплату за виконані Позивачем роботи не здійснив.

Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.

- Відповідачем наголошується на тому, що матеріали справи не містять документів на підтвердження замовлення робіт (послуг) Відповідачем та фактичне виконання їх Позивачем;

- матеріали справи не містять доказів, що спростовували б твердження Відповідача. Наявні в цих матеріалах документи, на які посилається Позивач, а саме електронне листування з Відповідачем, копії звіту "складені на іноземній мові", без їх перекладу "на українську мову" та не засвідчені належним чином. Суд першої інстанції безпідставно прийняв ці документи як належні та допустимі докази;

- місцевим господарським судом безпідставно здійснено посилання на акт приймання-передачі виконаних робіт від 30.06.2016, оскільки такий акт до господарського суду не подавався, так само як і листування між сторонами, акт про проведення інспекції та звіту про виконані роботи.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми вартості робіт (послуг) за Договором.

Відповідно до статті 4 2 ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови апеляційної інстанції) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За приписами статті 32 названого Кодексу (в тій же редакції) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 36 ГПК України (в тій же редакції) письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

За статтею 34 того ж Кодексу (в тій же редакції) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (належність документів); обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 ГПК України (в тій же редакції) покладає на господарський суд обов'язок щодо оцінки доказів на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Не прийнявши докази зі справи з посиланням на те, що вони "складені на іноземній мові", суд апеляційної інстанції припустився порушення наведених норм ГПК України, які не ставили прийняття або неприйняття судом доказів у залежність від того, якою мовою їх виконано (складено).

У разі необхідності суд з огляду на положення частини третьої статті 4 3 та статей 44 і 48 ГПК України (в тій же редакції) мав розглянути питання щодо здійснення відповідного перекладу українською мовою з покладенням пов'язаних з цим витрат на належну сторону судового процесу - Позивача, а за результатами вирішення спору і в залежності від такого результату - на Позивача або Відповідача.

Не вчинивши відповідних процесуальних дій, суд апеляційної інстанції порушив також і вимоги частини першої статті 4 7 ГПК України (в тій же редакції) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та наведеного припису статті 43 цього ж Кодексу.

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною третьою статті 310 названого Кодексу (в редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Згідно ж з частиною четвертою справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Таким чином, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, що входять до предмета доказування в даній справі, і дослідити та оцінити докази зі справи, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку й вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інспекторат Україна" задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у справі № 915/437/17 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов