Постанова

від 19.06.2018 по справі 910/23262/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/23262/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазрозробка"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Маринченко Я.В.) від 07.03.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий Яковлєв М.Л., судді: Чорна Л.В., Разіна Т.І.) від 19.02.2018

за позовом Публічного акціонерного товариства "Азот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазрозробка"

про стягнення платежу, неустойки та витребування майна.

Учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 15.12.2016 Публічне акціонерного товариства "Азот" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазрозробка" (далі - Відповідач) 130 200 грн. 00 коп. авансового платежу, 24 852 грн. 66 коп. неустойки за порушення строків виконання робіт та витребування у Відповідача майна, яке належить Позивачу, - клапана MOKVELD RD 10.

2. Позовна заява мотивована невиконанням Відповідачем в обумовлений строк зобов'язань за укладеним з Позивачем договором № 1141-413 від 26.12.2013 (далі - Договір) з ремонту клапана MOKVELD RD 10 цеха А-3 (далі -Клапан), оскільки між сторонами не був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт, тоді як Позивачем за умовами Договору була переказана Відповідачу сума авансового платежу, також переданий за актом Клапан, через що має місце прострочення з боку Відповідача, а тому у останнього відповідно до умов Договору та вимог законодавства виникло зобов'язання сплатити неустойку за весь час прострочення (507 днів). Також Позивач вказує, що оскільки строк дії Договору з урахуванням його продовження додатковою угодою № 2 від 07.10.2015 закінчився, Позивачем не були заявлені вимоги про розірвання Договору, Відповідач, який не повернув Позивачу Клапан, утримує його без достатніх правових підстав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 07.03.2017 Господарський суд міста Києва прийняв рішення (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018) позов задовольнити: стягнути з Відповідача на користь Позивача передоплату в розмірі 130 200 грн. 00 коп., неустойку в сумі 24 852 грн. 66 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3073 грн. 79 коп. та зобов'язати Відповідача повернути Відповідачу майно, а саме Клапан. Рішення судів мотивовані доведеністю неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо ремонту належного Позивачу Клапану та наявністю підстав для стягнення з Відповідача збитків, пов'язаних з неналежним виконанням умов Договору, в сумі попередньої оплати. Заявлена до стягнення сума неустойки, за висновком суду, відповідає умовам Договору та вимогам законодавства. За наведених обставин суд також визнав обґрунтованими вимоги в частині витребування належного Позивачу на праві власності Клапана. Суди вказали, що на неодноразові звернення Позивача щодо сплати неустойки Відповідач визнавав як прострочення виконання робіт, так і вимоги щодо сплати відповідних сум неустойки. Відхиляючи клопотання Відповідача про застосування до вимог Позивача наслідків спливу строку позовної давності, суди вказали, що такий строк Позивачем не був пропущений, оскільки Відповідач листом № 07/01 від 27.01.2016 визнав претензію Позивача від 23.12.2015 із вимогою про нарахування та стягнення 24 852 грн. 66 коп. неустойки, а тому вчинив дію, що свідчить про визнання ним обов'язку сплатити вказану неустойку, а тому Позивач звернувся за захистом порушеного права у цій справі в межах встановленого законодавством строку позовної давності.

4. Апеляційний суд, погодившись з рішенням місцевого суду про стягнення з Відповідача на користь Позивача 130 200 грн. 00 коп., вказав на закінчення встановленого строку дії Договору та визначив вказану суму як збитки Позивача, понесені внаслідок неотримання від Відповідача виконання ремонтних робіт за Договором, у вигляді попередньої оплати ремонтних робіт за Договором та стягнення яких відбувається відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України. Апеляційний суд також відхилив доводи Відповідача щодо неповернення Позивачу Клапану з підстав неоплати Позивачем в повному обсязі ремонтних робіт, оскільки за умовами Договору кінцевий розрахунок здійснюється на підставі акта виконаних робіт , тоді як цього акта сторонами підписано не було, а тому відсутні підстави для визначених вимог Позивача. Крім цього апеляційний суд зазначив, що хоча Позивач і звернувся із позовом за Договором вже після закінчення 31.03.2016 дії Договору (з урахуванням додаткових угод), однак це не може розцінюватись як одностороння відмова від Договору відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати Відповідачу як підряднику плати за виконану частину робіт відповідно до частини 4 статті 849 ЦК України. Також апеляційним судом вказано на недоведеність обставин виконання (часткового виконання) Відповідачем робіт за Договором. Апеляційний суд вказав, що вирішення місцевим судом питання про розподіл судових витрат у справі, який не порушує принципу рівності сторін, та зауваження скаржника з цього приводу не призвело до неприйняття неправильного рішення, а докази на підтвердження вартості витребуваного майна не були надані, тому в цій частині вимог судовий збір сплачувався як за немайнову вимогу, що апеляційний суд не вважає підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 20.03.2018 Відповідач подав касаційну скаргу . У касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Авансовий платіж не є витратами, не є збитками в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому суди дійшли неправильного висновку про стягнення суми авансу в розмірі 130 200 грн. 00 коп., як збитків на підставі частини 2 статті 224 ГК України.

7. Апеляційний суд безпідставно послався як на підставу стягнення суми збитків у вигляді сплаченої Позивачем суми авансу на норми частини 2 статті 849 ЦК України, оскільки вимоги за визначеними цією нормою підставами для стягнення збитків можуть бути заявлені лише в період строку виконання робіт за Договором, тоді як суди встановили, що цей строк закінчився і Позивач заявив вимоги поза межами цього строку.

8. Пункт 6.4 розділу 6 Договору передбачає єдину підставу для повернення виконавцем авансу - порушення строків розробки та передачі методики і технології ремонту Клапану, а також конструкторської документації, однак судами не встановлено вказаних підстав для повернення авансу, що виключає повернення авансу Позивачу згідно зі статями 610, 611 ЦК України.

9. Суди незаконно застосували при вирішенні питання про задоволення вимог про витребування майна статтю 387 ЦК України, оскільки норма вказаної статті передбачає право власника витребувати майно від особи, яка незаконно ним заволоділа, тоді як Відповідачу Клапан був переданий за Договором, а правовою підставою витребування майна від Відповідача мала стати норма статті 399 ЦК України, яка не була застосована судами, а застосування підстав для задоволення вимог про повернення майна згідно зі статтею 387 ЦК України є неправомірним виходом суду за межі позовних вимог. Також скаржник вказав, що Позивачем не було вчинено дій щодо досудового врегулювання спору в цій частині, оскільки Позивач після закінчення дії Договору як власник ухилявся від утримання належного майна, витрати на утримання та збереження несе Відповідач, а тому він як добросовісний володілець не порушував прав Позивача.

10. Проти сплати неустойки Відповідач не заперечує і стягнена сума була сплачена ним самостійно 19.03.2018.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

11. Сплачена Позивачем сума авансу за Договором, який не виконаний Відповідачем, є збитками у розумінні статті 224 ГК України.

12. Відмова від Договору є правом Позивача як замовника за договором підряду.

13. Закінчення строку дії Договору без його виконання є самостійною підставою для повернення Відповідачем Клапана Позивачу. Оскільки підстави для володіння Відповідачем майном Позивача відпали, Позивач правомірно вимагає повернення цього майна на підставі статті 387 ЦК України.

14. Аргумент про недоведеність права власності Позивача на Клапан не стосується предмету спору.

Позиція Верховного Суду

Щодо наслідків порушення підрядником строків виконання робіт за договором

15. Відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналіз наведених норм, якими встановлено наслідки порушення зобов'язання загалом і наслідки порушення зобов'язання підрядника щодо строку виконання робіт зокрема, дає підстави для висновку, право замовника відмовитися від договору підряду та право вимагати відшкодування збитків не є взаємопов'язаними між собою правами, а підрядник на власний розсуд може скористатись кожним із цих прав окремо або разом за наявності передбачених в частині 2 статті 849 ЦК України підстав.

16. Погодившись з нарахуванням та стягненням з себе неустойки за прострочення виконання зобов'язання за Договором (пункт 10), Відповідач тим самим визнав прострочення, що є підставою для вимоги Позивача про відшкодування Відповідачем збитків на підставі частини 2 статті 849 ЦК України.

На підставі викладеного Суд дійшов висновку, що встановлена судами в оскаржуваних рішеннях обставина спливу погодженого сторонами строку виконання робіт за Договором за відсутності доказів виконання Відповідачем своїх зобов'язань є підставою для вимоги Позивача про відшкодування Відповідачем збитків на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, у зв'язку із чим Суд відхиляє протилежні аргументи Відповідача (пункт 7).

17. Підстави та порядок заявлення управленою стороною вимог про відшкодування збитків, якому кореспондує обов'язок відшкодувати збитки, врегульовані нормами ЦК України, а також нормами ГК України.

Суди встановили, що між сторонами за Договором виникли господарсько-правові правовідносини, на які розповсюджуються норми ЦК України та ГК України, а тому положення вказаних нормативних актів щодо змісту, підстав та порядку заявлення управленою стороною вимог про відшкодування збитків розповсюджуються і на правовідносини за договором підряду, у зв'язку із чим Суд вважає помилковим тлумачення скаржником категорії "збитки" з посиланням на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (пункт 6), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Частинами 1, 2, 3 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Судами встановлено, що сплативши Відповідачу на виконання умов Договору аванс на заявлену суму Позивач зробив витрати, тоді як Відповідач свого зобов'язання за умовами Договору не виконав (не виконав робіт з ремонту Клапану), чим порушив право (замовника) Позивача отримати виконані роботи з ремонту Клапану (стаття 839 ЦК), а тому Суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах Позивач є управненою стороною, а Відповідач - учасником відносин, який порушив вказане господарське зобов'язання.

Враховуючи викладене Суд відхиляє аргументи скаржника про неправомірність застосування судами до спірних правовідносин в частині стягнення збитків частини 2 статті 224 ГК України (пункт 6) та погоджується із висновком апеляційного суду про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивач заявленої до стягнення суми збитків на підставі статті 224 ГК України та частини 2 статті 849 ЦК України. Зазначена сума збитків покриває втрату Позивачем майна (авансу) у розумінні частини 2 статті 224 ГК України.

Дійшовши вказаного висновку, Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 8) про неправомірне задоволення судами вимог Позивача про повернення сум авансу за Договором за відсутності передбачених в пункті 6.4 Договору для цього підстав, оскільки вимоги Позивача були задоволені в порядку частини 2 статті 849 ЦК як стягнення збитків.

18. Суд частково погоджується із аргументами скаржника про помилковість висновків судів про задоволення вимог про витребування у Відповідача переданого на ремонт Клапану на підставі статті 387 ЦК України (пункт 9) з огляду на таке.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судами встановлено набуття Відповідачем права володіння Клапаном на законних підставах - за Договором (на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі), у зв'язку із чим Суд дійшов висновку, що вимоги про повернення Клапану є відмовою Позивача від Договору на підставі частини 2 статті 849 ЦК України, а тому підлягають задоволенню в силу пункту 2 частини 1 статті 399 ЦК - право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна.

Суд зазначає, що неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права не призвело до прийняття незаконного та неправильного по суті рішення, а тому в силу частини 2 статті 309 ГПК України не є підставою для його скасування.

Поряд з цим, Суд відхиляє доводи скаржника про ухилення Позивача від утримання належного йому майна (переданого для проведення ремонтних робіт ) та про понесення у зв'язку із цим Відповідачем витрат на утримання та збереження цього майна, що звільняє Відповідача як добросовісного володільця від відповідальності за порушення права власності Позивача через неповернення Клапану (пункт 9) з огляду на те, що вимоги Відповідача про понесення ним витрат на утримання Клапану не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, а тому Судом не приймаються і не розглядаються з огляду на приписи частини 3 статті 300 ГПК України, згідно з якою у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

19. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача збитків та про зобов'язання повернути майно не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.

20. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 1, 11, 22, 399, 599, 837, 846, 849 Цивільного кодексу України, статей 1, 224 Господарського кодексу України, а також відповідно до встановлених обставин справи.

21. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

22. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазрозробка" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 у справі № 910/23262/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак