Постанова

від 03.07.2018 по справі 586/965/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року

Київ

справа №586/965/16-а

адміністративне провадження №К/9901/43028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Середино-Будського районного суду Сумської області в складі судді Швець І.Є. від 06.03.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М., Донець Л.О. від 10.05.2017 у справі №586/965/16-а за позовом ОСОБА_2 до Середино-Будського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов'язанні вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2017 року позивач звернулася до суду з позовом, уточнивши який, просила визнати протиправними дії Середино-Будського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (правонаступник - Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області) щодо відмови у переведенні її з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон №3723-ХІІ), скасувати рішення Середино-Будського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Середино-Будське ОУПФУ) № 1 від 06.01.2017 року про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ та зобов'язати відповідача перевести її з з 19.10.2016 року з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

Постановою Середино-Будського районного суду Сумської області від 06 березня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року постанову Середино-Будського районного суду Сумської області від 06 березня 2017 року скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ з 19.10.2016 року, та прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Зобов'язано Середино-Будське ОУПФУ призначити позивачу пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ з 29.12.2016 року. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювались спеціальні та/або персональні звання, не зараховуються до стажу державної служби, тому у позивача відсутній необхідний для призначення спірної пенсії стаж, а саме 20 років державної служби, а відтак останній не може бути призначена спірна пенсія. Вказує, що суд першої інстанцій безпідставно поклав судові витрати на відповідача, оскільки органи Пенсійного фонду звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що з 03.08.2015 року позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

19 жовтня 2016 року позивач звернулась до Середино-Будського ОУПФУ із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Листом відповідача № 17/М-1 від 27.10.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про відсутність підстав для призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ.

29 грудня 2016 позивачкою подано до органу Пенсійного фонду заяву встановленого зразка для призначення пенсії.

Рішенням Середино-Будського ОУПФУ № 1 від 06.01.2017 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з нормами Закону № 889-VІІІ з посиланням на відсутність у неї 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.

Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_2, позивач працювала з 07.10.1992 року по 31.08.1994 року в управлінні сільського господарства Середино-Будської райдержадміністрації на посаді провідного бухгалтера, а з 03.02.1995 року по 27.102014 року в Хутір - Михайлівській, Конотопській, Глухівській та Сумській митницях, на посаді інспектора, старшого інспектора з присвоєнням їй спеціального звання інспектора митної служби 3 рангу, інспектора митної служби 4 рангу, інспектора митної служби 1 рангу.

27 жовтня 2014 року позивача звільнено з посади старшого державного інспектора відділу митного оформлення Зернове митного поста Хутір - Михайлівський на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно довідки Сумської митниці ДФС, складеної відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 "Порядку обчислення стажу державної служби", стаж державної служби в митних органах ОСОБА_2 станом на 27.10.2014 року становить: 19 років 8 місяців 24 дні.

Отже, загальний стаж державної служби позивача складає 21 рік 7 місяців 17 днів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ з 19.10.2016 року, оскільки має необхідний стаж державної служби та досягла пенсійного віку, необхідного для призначення вказаної пенсії.

Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на призначення спірної пенсії. Однак, зазначив, що з урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.11.2015 року № 22-1, та поданої в установленому порядку заяви позивача про переведення на інший вид пенсії, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з 29.12.2016 року.

Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності в осіб, які мають не менш як 10 років стажу державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку, та перебування на час досягнення пенсійного віку на посаді державної служби, наявність страхового стажу, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому зазначений вік визначається ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку (передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016 року, відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які станом на 01.05.2016 року займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

З матеріалів справи встановлено, що позивач АДРЕСА_1. Отже, пенсійний вік позивача, згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 57 років.

Згідно п. 341.1 ст. 341 Податкового кодексу України служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Пунктом 342.4 цього кодексу передбачено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Відповідно до п. 344.1 ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року (чинного до 01.05.2016 року, тобто в період проходження позивачем служби в митних органах) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно ч. 2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

За таких обставин, коли позивач станом на 01.05.2016 року, хоч і не займала посаду державної служби, але має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, досягла пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", має необхідний страховий стаж, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Крім того, обґрунтованим є й висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог з 29.12.2016 року.

Щодо доводів касаційної скарги про безпідставність покладення судом першої інстанції судових витрат на відповідача, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції чинній на час прийняття рішень судом першої інстанції), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", на який посилається скаржник, Пенсійний фонд України та його органи звільнялися від сплати судового збору під час розгляду справи, однак вказана норма не виключає положення КАС України щодо обов'язку суду присудити здійснені позивачем судові витрати за рахунок відповідача.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2017 року та змінену постанову Середино-Будського районного суду Сумської області від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду