Постанова

від 27.06.2018 по справі 914/2026/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/2026/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал - Дім"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 (у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий, судді: Кравчук Н.М., Матущак О.І.) у справі

за позовом заступника прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал - Дім"

про стягнення заборгованості в сумі 318 268,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2017 року заступник прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал - Дім" (далі - ТОВ "Гал - Дім") з позовом про стягнення заборгованості зі сплати пайового внеску в сумі 318 268,68 грн.

Позовна заява мотивована неналежним виконанням ТОВ "Гал - Дім" зобов'язань за договором про пайову участь №53 від 26.08.2011.

Під час розгляду справи у місцевому господарському суді ТОВ "Гал - Дім" було подано клопотання про застосування позовної давності в обґрунтування якого зазначено, що термін сплати пайових внесків за договором №53 від 26.08.2011 був встановлений протягом шестидесяти календарних днів з дня підписання вказаного договору, проте позивач звернувся з позовом у цій справі через шість років після спливу встановленого в договорі строку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.12.2017 (суддя Березяк Н.Є.) у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропуском прокурором строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2017 у справі №914/2026/17 скасовано, постановлено нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставне застосування місцевим господарським судом позовної давності до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Гал - Дім" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2017, а рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2017 залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами для скасування постанови ТОВ "Гал - Дім" зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, приписів статей 256, 257, 261, 264, 267 ЦК, статей 54, 56, 57, 62 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Заявник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про переривання перебігу позовної давності у зв'язку з наявністю судового спору, оскільки вказаний спір вирішувався із порушенням правил підвідомчості про що зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.06.2017 у справі №2-а/463/100/13. На думку скаржника, не перериває перебіг процесуального строку подання позову з порушенням правил підвідомчості спорів.

Крім цього, заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно зазначено про визнання відповідачем боргу, оскільки в оскаржуваній постанові не наведено доказів, якими підтверджуються позовні вимоги. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на відсутність боргу у зв'язку з тим, що вартість збудованої ТОВ "Гал - Дім" у 2006 - 2007 роках трансформаторної підстанції перевищує розмір пайового внеску.

Також скаржник зазначає, що право позивача на стягнення коштів із сплати пайового внеску, яке на його думку виникло у жовтні 2011 року жодним чином не обмежувалось поданням відповідачем позову про спонукання до вчинення дій і не може свідчити про визнання ним свого обов'язку щодо сплати пайового внеску, який фактично заперечується відповідачем, оскільки він вважає, що витрачені ним кошти на будівництво трансформаторної підстанції у 2006-2007 роках вже є сплатою пайового внеску на створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Від позивачів відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Переглянувши оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскарженої у справі постанови, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судом, виходячи із такого.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.08.2011 року між Виконавчим комітетом Винниківської міської ради та ТОВ "Гал-Дім" (замовник) було укладено договір про пайову участь №53 будівництва 24-квартирного житлового будинку по вул. Івасюка, 54 у м. Винники, відповідно до умов якого замовник зобов'язувався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором (далі - договір №53).

Так, пунктом 2.2 договору №53 сторони погодили, що замовник зобов'язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Винники в сумі 318268,68 грн. протягом шестидесяти календарних днів з дня підписання даного договору .

Несплата вказаного пайового внеску стала підставою для звернення прокурора до суду з позовом у цій справі.

За приписами статті 11 ЦК, які кореспондуються з приписами статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення закріплено частиною 1 статті 193 ГК.

Відповідно до частин 2 - 3, 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно з пунктом 4 частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося, у пункті 2.2 договору №53 сторони погодили, що відповідач зобов'язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Винники в сумі 318268,68 грн. протягом шестидесяти календарних днів з дня підписання даного договору .

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що доказів сплати пайового внеску у визначений договором №53 строк, а саме до 26.10.2011, відповідач суду не надав.

Враховуючи встановлені господарськими судами обставини справи щодо не викання ТОВ "Гал - Дім" умов п. 2.2 договору №53, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про обґрунтованість позовних вимог та відповідно наявності підстав для стягнення з ТОВ "Гал - Дім" пайового внеску в сумі 318268,68 грн.

Разом з цим, ухвалюючи судове рішення у справі, господарський суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими, проте застосував до спірних правовідносин позовну давність.

Суд першої інстанції виходив з того, що термін сплати пайового внеску за договором №53 від 26.08.2011 сплив 26.10.2011, а відтак термін позовної давності щодо стягнення розміру несплаченого пайового внеску розпочався з жовтня 2011 року.

Щодо доводів прокурора про переривання перебігу позовної давності у спірних правовідносинах шляхом звернення відповідача у 2013 році з позовом до Виконавчого комітету Винниківської міської ради про зарахування грошового внеску у розмірі 396 035 грн. в розмір пайової участі за договором №53 від 26.08.2011 (справа №2-а/463/100/13) місцевий господарський суд зазначив наступне.

По-перше, судові рішення у справі №2-а/463/100/13, стосується вимог ТОВ "Гал-Дім" про зарахування пайового внеску із зобов'язань в інших правовідносинах.

По-друге, право позивача на стягнення коштів із сплати пайового внеску , яке виникло у жовтні 2011 року жодним чином не стосується подання відповідачем позову про спонукання до вчинення дій і не може свідчити про визнання ним свого обов'язку щодо сплати пайового внеску, який фактично заперечується відповідачем, оскільки він вважає, що витрачені ним кошти на будівництво трансформаторної підстанції у 2006-2007 роках вже є сплатою пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

По-третє, суд першої інстанції застосувавши роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року зазначив про те, що за змістом частини 2 статті 264 ЦК переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставне застосування місцевим господарським судом позовної давності до спірних правовідносин, оскільки у даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності.

Суд апеляційної інстанції у оскаржувані постанови зазначив, що в період з 06.08.2013 по 13.06.2017 спору між сторонами не існувало, оскільки спірні правовідносини були врегульовані судовими рішеннями у справі №2-а/463/100/13, і лише після їх скасування ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2017 знову виник спір між сторонами з приводу невиконання відповідачем умов договору №53 від 26.08.2011 про пайову участь на будівництво 24-квартирного житлового будинку по вул. Івасюка,54 у м. Винники.

Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що перебіг позовної давності для позивача по даному спору розпочався саме з червня 2017 року.

За змістом статей 256, 257 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Слід зауважити, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або мала об'єктиву можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.

(Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18 жовтня 2017 року, №3-869гс17 від 16 серпня 2017 року, №3-455гс17 від 7 червня 2017 року, №3-1486гс16 від 22 березня 2017 року, №916/2122/13 від 22 квітня 2015 року, №11/163/2011/5003 від 25 березня 2015).

Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу - Виконавчого комітету Винниківської міської ради.

Господарськими судами встановлено, що у пункті 2.2 договору №53 сторони погодили, що відповідач зобов'язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Винники в сумі 318 268,68 грн. протягом шестидесяти календарних днів з дня підписання даного договору .

Як убачається з матеріалів справи, договір №53 укладено та підписано сторонами 26.08.2011, отже є обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що термін сплати пайового внеску за договором №53 від 26.08.2011 сплив 26.10.2011, а відтак термін позовної давності щодо стягнення розміру несплаченого пайового внеску розпочався з жовтня 2011 року.

Проте, статтею 264 ЦК визначено порядок переривання перебігу позовної давності.

Так, за приписами статті 264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення позову особою позову одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Аналіз вказаної норми статті 264 ЦК призводить до висновку, що йдеться про дві підстави для переривання перебігу позовної давності: а) вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; б) пред'явлення позову особою позову одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Слід зауважити, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина 1 статті 264 ЦК), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Вказаною нормою не встановлено, які саме дії зобов'язаної особи слід розцінювати як такі, що свідчать про визнання боргу чи іншого обов'язку. Проте на переконання судової колегії, такими діями можуть бути, зокрема часткове виконання зобов'язання, сплата процентів нарахованих на основну суму боргу, вимога здійснити зарахування зустрічної вимоги тощо.

За змістом частини 2 статті 264 ЦК переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається. Так само не перериває цього перебігу подання позову з порушенням правил підвідомчості справ.

Апеляційним господарським судом враховано зазначені вимоги та встановлено, що у 2013 році ТОВ "Гал - Дім" звернулося з позовом до Виконавчого комітету Винниківської міської ради про зарахування грошового внеску у розмірі 396 035,00 грн. в розмір пайової участі за договором №53.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 06.08.2013 року в адміністративній справі № 2-а/463/100/13, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 року позов ТОВ "Гал-Дім" було задоволено, зараховано пайовий внесок на створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Винники у розмірі 318 268, 68 грн. на користь ТОВ "Гал-Дім" в розмір пайової участі за договором №53 від 26.08.2011.

Зазначені судові рішення скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.06.2017 року, провадження у справі № 2-а/463/100/13 закрито та повідомлено сторін, що позовні вимоги ТОВ "Гал - Дім" підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що закриття провадження у справі не є процесуальною дією суду, тотожною поверненню позовної заяви та відмові у прийнятті позовної заяви, питання про які вирішуються на стадії прийняття позовної заяви, а не під час розгляду справи по суті (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №908/828/17).

З огляду на викладене, є правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що в період з 06.08.2013 по 13.06.2017 спору між сторонами не існувало, оскільки спірні правовідносини були врегульовані судовими рішеннями у справі № 2-а/463/100/13, які відповідно до вимог статті 124 Конституції України були обов'язковими для виконання на всій території України, а тому строк позовної давності за позовними вимогами у цій справі необхідно рахувати з червня 2017 року, лише після постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.06.2017 у справі № 2-а/463/100/13.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

З огляду на зазначені обставини у справі суди першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заступник прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 звертаючись в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради до Господарського суду Львівської області у жовтні 2017 року з позовом про стягнення заборгованості в сумі 318 268,68 грн. за договором №53, пропустив позовну давність, оскільки у даному випадку мало місце переривання перебігу позовної давності у період з 06.08.2013 по 13.06.2017.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовну давність у даній справі не пропущено, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог на підставі частини 4 статті 267 ЦК.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі

Аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною 2 статті 300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень під час прийняття постанови, що оскаржуються, не встановлено, а касаційна скарга ТОВ "Гал - Дім" фактично зводиться до переоцінки обставин справи та необхідності повторного дослідження наявних у справі доказів, суд касаційної інстанції вважає її необґрунтованою, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень апеляційний господарський суди дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гал - Дім" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 у справі №914/2026/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков