Постанова

від 03.07.2018 по справі 802/1421/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2018 року

м. Київ

справа №802/1421/17-а

адміністративне провадження №К/9901/3729/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства "Зерно-А" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року (головуючий суддя Дончик В.В., судді: Альчука М.П., Дмитришена Р.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року (головуючий суддя Сторчак В.Ю., судді: Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі №802/1421/17-а за адміністративним позовом фермерського господарства "Зерно-А", ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року фермерське господарство "Зерно-А" (далі ФГ "Зерно-А"), ОСОБА_1 звернулися до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (далі ТОВ "Селищанське"), в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 2 серпня 2017 року №2469/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (надалі також - Наказ);

- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити реєстраційні дії, які скасовані Наказом Міністерства юстиції України від 2 серпня 2017 року №2469/5.

В обґрунтування своїх вимог посилалися на те, що спірним Наказом скасовано рішення про державну реєстрацію прав на земельні ділянки, які виникли згідно договір оренди земельних ділянок, укладених між Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області та ФГ Зерно-А та ОСОБА_1

Позивачі зазначили, що у 2011 році між Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області та ТОВ "Селищанське" було укладено договори оренди земельних ділянок (паїв) для ведення сільського господарства, строк дії яких спливав у грудні 2016 року. При цьому, ТОВ Селищанське не було дотримано умов пролонгації договорів, визначених статтею 33 Закону України Про оренду землі та не надав органу, який уповноважений управляти спадковим майном, проекти додаткових угод, у зв'язку з чим у органу місцевого самоврядування були відсутні підстави для продовження договорів. Натомість, у грудні 2016 року рішенням Селищенської сільської ради спірні земельні ділянки передано в оренду ФГ Зерно-А у кількості 15 шт. та ОСОБА_1 у кількості 28 шт.

З цих підстав позивачі вважають, що у державного реєстратора не було підстав відмовляти у проведенні державної реєстрації прав за ФГ Зерно-А та ОСОБА_1, а тому рішення держреєстратора є законним. Крім того, в даному випадку Міністерством юстиції України під час розгляду скарги ОСОБА_3 не було з'ясовано чинності договорів оренди, наявність чи відсутність порушених прав ТОВ Селищанське з огляду на закінчення строку дії договору у грудні 2016 року.

Більш того, спірний Наказ Міністерства юстиції України прийнятий на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, який прийнятий з порушенням прав позивачів щодо участі при розгляді скарги та/або подання письмових пояснень по суті даної скарги, оскільки представник ФГ Зерно-А не запрошувався на засідання Комісії, про час та місце розгляду скарги не повідомлявся, копії скарги не отримував. При цьому, ОСОБА_3 свідомо не вказала про існування судового спору з того ж самого предмета - визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію, що призвело до порушення ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині повноти та об'єктивності розгляду скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_2 подав аналогічний позов про скасування Наказу Міністерства юстиції України від 2 серпня 2017 року №2469/5 Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язання Міністерства юстиції України поновити реєстраційні дії, які скасовані Наказом Міністерства юстиції України від 2 серпня 2017 року №2469/5.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ним було дотримано всі вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року №553. Перед вчинення спірних реєстраційних дій ним було оглянуто оригінали договорів оренди, укладених між Селищанською сільською радою та заявниками, витяги з державного земельного кадастру, перевірено наявність сплати адміністративного збору, з метою перевірки відомостей оглянуто і рішення сільської ради №155 від 9 грудня 2016 року та №162 від 23 грудня 2016 року, однак їх скасування не проводилось, оскільки для реєстрації такого виду речового права п.40 Порядку з урахуванням вимог ст.27 Закону та п.59 Порядку не передбачають додатково сканувати інші документи крім правовстановлюючих, тобто самих договорів. Таким чином, відсутність у реєстраційній справі копії рішень сільської ради не свідчить про те, що реєстраційні дії проведені без його дослідження.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року адміністративні позови об'єднано в одне провадження з метою їх спільного розгляду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір між сторонами суди встановили, що 9 грудня 2016 року Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області, прийнято рішення №155, яким, з урахуванням змін, внесених рішенням №162 від 23.12.2016 року, визначено перелік земельних часток-паїв, розташованих на території Селищенської сільської ради, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, в кількості 43 штуки, загальною площею 104,6954 га, згідно додатку 1 до даного рішення.

Відповідно п.п. 2.1 цього рішення ОСОБА_1 передано в оренду земельні частки-паї в кількості 28 штук із переліку, зазначеного в п.1 рішення, терміном на 10 років - з 3 січня 2017 року по 3 січня 2027 року, а згідно п.п. 2.2 вирішено передати в оренду ФГ Зерно-А земельні частки-паї в кількості 15 штук із переліку, зазначеного в п. 1, терміном на 10 років - з 3 січня 2017 року по 3 січня 2027 року.

На підставі вказаного рішення, сільською радою укладено договори оренди земельних ділянок із ФГ Зерно-А та ОСОБА_1

5 квітня 2017 року, ФГ Зерно-А та ОСОБА_1 звернулись до державного реєстратора Тиврівської РДА ОСОБА_2, з метою державної реєстрації вищезазначених договорів, разом з якими надали витяги з державного земельного кадастру та квитанції про сплату обов'язкового платежу за державну реєстрацію. Ці документи, а також рішення Селищенської сільської ради 10 сесії 7 скликання від 9 грудня 2016 року та рішення від 23 грудня 2016 року оглянуто державним реєстратором, в ході реєстраційних дій.

На підставі вказаних документів державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2017 №№34626123, 34629001, 34629560, 34632850, 34633117, 34633456, 34624794, 34634359, від 06.04.2017 № 34663922, 34663948, 34663774, 34663806,34663837, 34663863, 34663889, від 07.04.2017 №34664569, 34665174, 34665331, 34665510, 34665902, 34666154, 34669763, 34670089, 34670406, 34671086, 34671845, 34672311, 34672570, 34673231 та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про інше речове право (право оренди).

17 липня 2017 року до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_3 від 14 липня 2017 року з вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2017 №№34626123, 34629001, 34629560, 34632850, 34633117, 34633456, 34624794, 34634359, від 06.04.2017 № 34663922, 34663948, 34663774, 34663806,34663837, 34663863, 34663889, від 07.04.2017 № 34664569, 34665174, 34665331.34665510, 34665902, 34666154, 34669763, 34670089, 34670406, 34671086, 34671845, 34672311, 34672570, 34673231, прийнятих державним реєстратором Тиврівської районної державної реєстрації Вінницької області ОСОБА_2, та від 07.02.2017 №33738498, прийнятого державним реєстратором Кіоском І.О. щодо земельних ділянок за переліченими кадастровими номерами.

Скарга була обґрунтована тим, що ОСОБА_3 є учасником ТОВ Селищанське та володіє часткою у статутному фонді у розмірі 75%.

За ініціативою Тиврівської РДА, з ТОВ "Селищанське" були укладені договори оренди спірних земельних ділянок, терміном на п'ять років, строк дії яких закінчувався 16 грудня 2016 року. Відповідно до умов договорів, зокрема п.8 після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. 4 жовтня 2016 року, тобто більше ніж за два місяці до закінчення терміну дії договорів оренди, ТОВ Селищанське повідомило Тиврівську РДА про бажання продовжити термін дії договорів оренди, а 26 жовтня 2016 року таке повідомлення направлено вдруге. Окрім того, у скарзі ОСОБА_3 вказувала про факт користування землями, а також на вчасну сплату орендної плати із посиланням на підтверджуючі документи.

14 травня 2017 року із відкритих даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно скаржниці стало відомо, що стосовно спірних земельних ділянок державним реєстратором ОСОБА_2 були прийняті оскаржувані рішення. Згідно відомостей, орендодавцем цих земельних ділянок є Селищенська сільська рада.

На підставі проведеної реєстрації державними реєстраторами прийняті рішення та внесені записи про інше речове право (право оренди).

21 липня 2017 року Міністерством юстиції України на виконання 11 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2015 року №1128, були направлені повідомлення з копією скарги ОСОБА_3 на адресу ФГ Зерно-А , Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1, Державному реєстратору Тиврівської районної державної адміністрації ОСОБА_2, Селищанській сільській раді, ТОВ Селищанське , та повідомлено, що дата, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації буде опубліковано в підрозділі "Засідання Комісії" розділу "Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації" рубрики "Послуги" на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/ddr) за посиланням з офіційного сайту Мін'юсту.

1 серпня 2017 року Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації у складі голови, заступника, секретаря та членів комісії, розглянувши скаргу ОСОБА_3 від 14 липня 2017 року на дії та рішення державного реєстратора Тиврівської РДА ОСОБА_2, та державного реєстратора Тиврівської РДА Кіосака І.О., прийняла рішення у формі висновку, яким задовольнила скаргу ОСОБА_3 від 14 липня 2017 року частково, скасувала рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2017 року, та тимчасово заблокувала державному реєстратору ОСОБА_2 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

2 серпня 2017 року Міністерством юстиції України за наслідками розгляду вищезазначеної скарги, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 1 серпня 2017, відповідно до частини другої, п'ятої статті 26, підпунктів "а", "г" пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, було прийнято рішення у формі наказу від 02.08.2017 №2469/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".

За змістом рішень судів першої та апеляційної інстанцій, суди погодились з висновком Комісії про те, що державний реєстратор ОСОБА_2 при прийнятті групи рішень та розгляді відповідних заяв не встановив належним чином відповідність законодавству, доданих до них договорів оренди землі з ФГ Зерно-А та ОСОБА_1; не зупинив розгляд поданих заяв, в зв'язку з тим, що до них не додано рішення Селищенської сільської ради про передачу спірних земельних ділянок в оренду, як таких, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини.

Водночас, мотивувальна частина постанови суду першої інстанції щодо правомірності Наказу Міністерства юстиції України закінчується висновком про те, що при прийнятті спірних рішень державним реєстратором не було перевірено відомості про закінчення строку дії попередніх договорів оренди або внесення до реєстру записів про їх припинення. Суд апеляційної інстанції також навів цей висновок у своєму рішенні.

З цих підстав суди визнали правомірним і блокування державному реєстратору ОСОБА_2 доступу до Державного реєстру прав.

При цьому суди визнали безпідставними доводи позивачів щодо порушення їх права бути присутніми під час розгляду скарги, оскільки матеріали справи свідчать про належне їх повідомлення та направлення їм копії скарги.

З огляду на відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині, суди дійшли висновку і про відмову в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача поновити реєстраційні дії.

При цьому, також судами взято до увагу актуальну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, а саме спірних земельних ділянок, з якої судом установлено, що у вересні 2017 року було здійснено повторну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ФГ Зерно А і ОСОБА_1

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ФГ Зерно-А подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неповне з'ясування судами обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням №155 від 9 грудня 2016 року було визначено перелік земельних часток-паїв, розташованих на території Селищенської сільської ради, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, в кількості 43 штуки, і це рішення було надано для державної реєстрації прав, а тому посилання ОСОБА_3, які підтримані Комісією, щодо відсутності відповідного рішення, є безпідставними. Крім того, з 19 жовтня 2016 року, у зв'язку набуттям чинності змін у законодавстві, саме Селищенська сільська рада є особою, яка управляє спадщиною і, відповідно, є орендодавцем спірних земельних ділянок.

Скаржник зазначає, що у своїй скарзі, поданій до Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 також свідомо не повідомила про перебування у провадженні господарського суду справ про визнання недійсними договорів оренди та скасування рішень про державну реєстрацію речового права (справи №№902/528/17, 902/529/17, 902/530/17, 902/531/17, 902/532/17, 902/533/17), що призвело до порушення ст.37 Закону України Про державну реєстрацію прав речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень та необ'єктивного розгляду скарги.

З посиланням на підстави набуття ФГ Зерно-А прав на спірні земельні ділянки, скаржник зазначає, що Комісія не надала належної правової оцінки підставам для задоволення скарги ОСОБА_3 Не надано такої оцінки і судами.

На думку касатора, скасування державних реєстрацій договорів оренди не поновить прав ТОВ Селищанське , оскільки переважне право на поновлення договорів оренди ТОВ Селищанське використане не було, і спірні земельні ділянки перебувають в оренді ОСОБА_1 та ФГ Зерно-А .

Посилання судів про належне повідомлення ФГ Зерно-А про дату, час та місце розгляду скарги, а також направлення копії скарги ОСОБА_3 є помилковими, оскільки за встановленими судами обставинами, є докази про направлення листів, проте докази їх вручення відсутні.

З урахуванням того, що Міністерством юстиції України порушено процедуру прийняття Наказу, воно підлягає скасуванню, як таке, що суперечить законодавству. На час його прийняття в провадженні суду перебували ряд господарських справ з того ж самого предмету - скасування рішень про державну реєстрацію права оренди. ТОВ Селищанське отримало відмову від сільської ради щодо поновлення договорів оренди, у зв'язку з чим реєстраційні дії вчинено у відповідності до вимог законодавства і у встановленому ним порядку.

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій і безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і повідомлялися належним чином про дату, час і місце судового розгляду, у зв'язку з чим справа розглядається у письмовому провадженні, відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що 3 липня 2018 року відбудеться судове засідання в Київському апеляційному адміністративному суді, а також перебуванням у відпустці одного з представників Мін'юсту. Відповідно до ч.4 ст.344 КАС України неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Враховуючи, що явка представника Мін'юсту судом не визнавалася обов'язковою, а наведені причини не можна вважати поважними, касаційний розгляд справи проведено у відсутності відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож адміністративні суди мали з'ясувати, чи були дії Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерства юстиції України здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, зокрема, щодо забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення, а також, чи були їх рішення прийняті на законних підставах.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав встановлений статтею 37 Закону №1952.

Відповідно до пункту 1 частини другої наведеної статті, Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Пунктом 5 частини п'ятої статті 37 Закону №1952 передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.

Пунктами третім та четвертим частини 8 статті 37 Закону №1952 встановлено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо: наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін; наявна інформація про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.37).

Постановою Кабінета Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує, зокрема: чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора).

Пунктами 9 -11 Порядку передбачено, що під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі);

2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту;

3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги).

Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам, запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду.

Судами попередніх інстанції не надано правової оцінки доводам позивачів щодо порушення відповідачем порядку розгляду скарги, встановленого ст.37 Закону №1952, зокрема, чи було надано позивачам копію скарги і, як наслідок, чи забезпечено право надати письмові пояснення по суті скарги. Надіслання такої скарги засобами поштового зв'язку не свідчить про безпосередню обізнаність позивачів про зміст скарги, яка згідно вищенаведеного Порядку має бути саме надана, тобто вручена, не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті.

При цьому, суди вважали встановленим, що позивачі були належним чином обізнані зі змістом скарги та повідомлені про час і місце її розгляду, проте належних і допустимих доказів, на підставі яких зроблено такий висновок, судами не наведено.

Та обставина, що повідомлення про час і місце розгляду скарги шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту є належним повідомленням позивачів, не свідчить про нівелювання обов'язку суб'єкта розгляду скарги надати заінтересованим особам копії скарги, що має на меті забезпечити обізнаність осіб, чиї інтереси зачіпаються, про її подання, зміст та розгляд.

Крім того, судами не встановлено, чи було наявне судове провадження між сторонами, про що зазначено як в адміністративних позовах, так і в апеляційній скарзі та чи впливає ця обставина на результати розгляду скарги Міністерством юстиції України чи можливо інтереси або законні інтереси скаржника поновити у інший спосіб, ніж визначено у скарзі.

При цьому, наявність судового провадження у справі між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав мали бути враховані Міністерством юстиції України під час розгляду відповідної скарги як такі, що унеможливлюють прийняття ним рішення за результатами такого розгляду.

Крім того, судами не надано правової оцінки відповідності дій державного реєстратора, які відповідачем визнані незаконними, нормам Закону №1952 та Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , з урахуванням позиції позивача, що рішення №155 не є правовстановлюючим документом, саме на підставі якого проводиться державна реєстрація, а також не вирішено, чи його фактична або юридична відсутність в реєстраційній справі має наслідком скасування державної реєстрації. Як вбачається з доводів адміністративного позову, заявленого державним реєстратором, він обґрунтовував свою позицію тим, що рішення №155 йому було надано, проте, оскільки воно не є обов'язковим чи правовстановлюючим документом в розумінні пункту 59 Порядку та ст.27 Закону №1952, його сканування та безпосереднє приєднання до реєстраційної справи не здійснювалось.

Разом з тим, вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Водночас, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не навели конкретних мотивів, виходячи з яких підтримали висновок Комісії про наявність в діях державного реєстратора порушення, яке наведено як підстава для прийняття Наказу, правомірність якого була предметом позову і підлягала перевірці у даній справі, проте, фактично проаналізували правомірність рішень державного реєстратора, які перебувають поза межами позову у даній справі, і зробили висновок про їх протиправність з відмінних від наведених в Наказі підстав, порушивши вимоги ст. 9 КАС України. При цьому, підтримавши висновок Комісії про те, що до заяв про державну реєстрацію не було додано рішень Селищенської сільської ради № 155 від 9 грудня 2016 року та № 162 від 23 грудня 2016 року, суди попередніх інстанцій допустили протиріччя, оскільки при викладені встановлених обставин зазначили, що в ході реєстраційних дій державним реєстратором були оглянуті надані із заявою документи, зокрема рішення Селищенської сільської ради від 9 грудня 2016 року та від 23 грудня 2016 року.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Аналогічні вимоги до судового рішення були встановлені і статтею 159 КАС України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Рішення судів попередніх інстанцій у даній справі вказаним вимогам не відповідають.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості згідно частини другої статті 341 КАС України встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини четвертої наведеної статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, зокрема, судами не було встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи, судам необхідно перевірити чи були дії Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерства юстиції України здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, чи було забезпечено право особи на участь у процесі прийняття рішення а також, чи були їх рішення прийняті на законних підставах. Судове рішення, на підставі встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства "Зерно-А" задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у справі №802/1421/17-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду