Постанова

від 15.08.2006 по справі 10/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/159

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2006 р.                                                                                  м.Рівне                               

             дата прийняття постанови                                                                                                                                                                                        місце прийняття

15:45 год.                                                                                                             Справа №  10/159

  час прийняття постанови                                                                                                                             номер справи

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді  Юрчук М.І. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді  Сокола Ф.Г..

За участю представників сторін:  

Від позивача: представник директор Солімчук І.М.     

Від відповідача: представник юрисконсульт юр. сектор. Воробей Г.Л. довіреність  № 152 від 23.02.06р.

Від відповідача представник:  гол. спец. від. надход. доход. Бойко О.С. довіреність № 567 від 14.08.06р.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю - правнича компанія "Ніка"    

до відповідача  Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про   визнання протиправними та скасування вимоги № Ю-421 від 21 липня 2006 року та рішення № 704 від 25 липня 2006 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції, з позовом про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-421 від 21 липня 2006 року та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків Далі по тексту судової постанови - рішення про застосування фінансових санкцій у відповідних відмінках. № 704 від 25 липня 2006 року .  

  Відповідач (його повноважний представник) виклав свою позицію стосовно предмету спору, позовні вимоги заперечує в повному обсязі.

Позивач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в позовній заяві.

Відповідач надав пояснення, які повністю співпадають із позицією, яка викладена в запереченні на адміністративний позов.

 Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем одночасно із позовною заявою та доказів, які подані позивачем одночасно із запереченнями на позов. Нових доказів відповідач суду не надавав. Позивач надав додатково копію свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва –юридичною особою.

Письмових клопотань від учасників судового процесу щодо здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило. Протокол судового засідання складено відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень КАСУ.

Представникам сторін роз'яснено право заявляти відвід суду згідно ст.30 КАСУ, а також роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 цього Кодексу.

В судовому засіданні "15" серпня 2006 р. оголошувалась перерва для виходу суду до нарадчої кімнати з метою ухвалення вступної та резолютивної частини судового рішення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані  ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд,  

ВСТАНОВИВ:

Працівником органу пенсійного фонду - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне проведено планову перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.   

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення вимог п.1 ст.15, п.2 пп.6 ст.17, п.1 ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, про що складено акт  від 21 липня 2006 р.

Акт перевірки представник(ки) позивача підписали  з запереченнями.

Органом пенсійного фонду на підставі акту перевірки 21 липня 2006 року  для позивача виставлено вимогу про сплату боргу за №Ю-421 про зобов'язання сплатити 4059грн.65коп., а 25 липня 2006 р. прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за №704 до позивача  на суму 2598грн. 07коп.

Оскаржуючи вимогу про сплату боргу №Ю-421 та рішення про застосування фінансових санкцій №704 до господарського суду Рівненської області, як суду адміністративної юрисдикції відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КАСУ, позивач звертає увагу суду, що відповідачем безпідставно донараховано суми страхових внесків та застосовано фінансові санкції, оскільки він перебуває на спрощеній системі оподаткування та сплачує єдиний податок як суб'єкт малого підприємництва –юридична особа.   

Заслухавши пояснення, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, обставини у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Суд виходив з такого.

Президент України видав Указ „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98 (надалі Указ № 727/98), який набрав сили Закону і діє на даний час, тому, будь-які посилання на перевагу того чи іншого Закону над даним Указом є безпідставними.

Фактично і юридично з набранням чинності Указом Президента № 727/98 в державі було створено дві системи загальнообов'язкового державного страхування, в т.ч. пенсійного, а саме: загальну систему, яка діє сьогодні для тих суб'єктів господарювання, які не мали підстав або не використали своє право на спрощену систему і спрощену систему - для тих хто мав підстави і обрав таку систему.

Право вибору спрощеної системи оподаткування, об'єкт оподаткування єдиного податку, строки сплати єдиного податку і порядок нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов"язаних з виплатою заробітної плати працівникам, їх розміри, види податків, зборів від сплати яких звільняється суб"єкт і інші, чітко визначені Указом Президента України № 727/98 (зі змінами на 28.06.1999 р. № 764/99).

Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV) регулює відносини, які виникають в загальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стаття 14 цього Закону визначає перелік страхувальників, а пункт 6 частини 2 статті 17 Закону передбачає обов'язок сплати страхових внесків всіма страхувальниками, в т.ч. і тими, хто обрав спрощену систему оподаткування, оскільки, вони теж є страхувальниками, сплачують єдиний податок.

В частині 1 статті 19 Закону України № 1058-IV визначено об'єкт на який нараховуються внески.

В пп. 11.17 Інструкції № 21-1 Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. N 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за N 64/8663. Далі по тексту постанови –Інструкція №21-1

передбачено право страхувальників, в т.ч. які обрали особливий спосіб оподаткування (все таки визнано два способи оподаткування) на повернення або зарахування в майбутні платежі тим, хто переплатив внески в більшому розмірі. Ця норма стосується всіх страхувальників. Закон України № 1058-IV регулює загальні питання обох систем і не регулює розміру внесків.

Стаття 15 Закону № 1058-IV визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи  є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.  Сплата відповідачем єдиного податку, який відповідно до пункту 3 Указу Президента № 727/98 Держказначейством України перераховується до Пенсійного фонду України в розмірі - 42% від суми єдиного податку є підтвердженням того, що відповідач є і страхувальником, і платником внесків.

Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності або загальна надається особі на її вибір, що передбачено статтею 11 Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000 р. № 2063 (далі Закон № 2063).

Статтею 11 Закону № 2063 передбачено, що для суб'єктів малого підприємництва в порядку встановленому законодавством України може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку та застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності. Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності на вибір суб'єкта підприємництва ( Закон № 2063 та Указ Президента в редакції 28.06. 1999 р.)

Указом № 727/98 (п.6) встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Закон № 1058-IV передбачає серед страхувальників в тому числі платників єдиного податку, якими вони і являються, сплачуючи єдиний податок, частина суми від якого поступає на пенсійне забезпечення.

Як вбачається із копії свідоцтва про право сплати єдиного податку суб"єктом малого підприємництва - юридичною особою № 1716008042 від 01.01.2006рю, виданого Рівненською ОДПІ, позивачу у 2006 р. надано право сплачувати єдиний податок за ставкою 10% та застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Як зазначив у судовому засіданні представник позивача, за аналогічною ставкою застосовувалася спрощена система оподаткування і у 2005 році. А оскільки обов'язковою умовою видачі нового свідоцтва є повернення податковому органу попередньо виданого свідоцтва, термін дії якого закінчився (пункт 9 Порядку видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою Порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 1999 р. N 555 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 1999 р. за N 709/4002 

), то попередні свідоцтва були повернуті податковому органу за місцем їх видачі.

Позивач використав надане йому право та перейшов на спрощену систему оподаткування обліку та звітності. Сторонами не оспорюється той факт, що позивач у спірний період сплачував єдиний податок. Тому, позивач керується відповідними нормативними актами, якими введено порядок сплати такого податку, зокрема, Указом Президента № 727/98, який є діючим на час розгляду справи в суді та Законом України № 2063.

Незважаючи на те, що позивач сплачує єдиний податок, відповідач в акті планової перевірки правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування донарахував платнику єдиного податку страхові внески за період квітень-грудень 2005 р. в сумі 3823,85грн. та січень-травень 2006 р. в сумі 2782,50грн. вважаючи, що позивач повинен нараховувати страхові внески за ставкою 32,3 % та 31,8% відповідно до періодів, як і платники, що перебувають на загальній системі оподаткування.

Відповідно до статті 2 Закону України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII (далі Закон № 1251-ХІІ) під збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до державного цільового фонду... Тому, необґрунтоване твердження, що Законом № 1058-IV зобов'язано страхувальників сплачувати внески, а не збори. Цільове призначення даних платежів не змінилося. Це є обов'язкові платежі до державного цільового фонду. А якщо спірні платежі до Пенсійного фонду не складають систему оподаткування і вони не є зборами до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку (ст. 1 Закону №1251-XII), то платник не зобов'язаний їх платити, оскільки, розмір внесків діючим законом не передбачений.

Що стосується частини 6 статті 18 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування і сплати страхових внесків, то суд вважає за необхідне зазначити, що суб'єкти малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування зобов'язані виконувати нормативні акти, які є спеціальними для них. А якщо відповідач вважає, що нормативні акти, що регулюють спрощену систему оподаткування не відповідають спеціальному для них закону, то він може ставити питання про внесення змін чи скасування даних нормативних актів. Одночасно з прийняттям нових норм законів, повинні бути внесені зміни до інших нормативно-правових актів, щоб не виникало колізій (невідповідності) у їх застосуванні.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 р. № 58-р „Про деякі питання спрощеної системи оподаткування" вирішено підтримати пропозицію Пенсійного фонду України, погоджену з Мінфіном та Державною податковою адміністрацією, щодо тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиного та фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004р. - 1 кварталі 2005р., застосування пов'язаних з цим санкцій... до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.

Оскільки, на час виникнення спірних правовідносин не внесено змін і не прийнято Закону про спрощену систему оподаткування чи іншого нормативного акту, який регулює функціонування спрощеної системи оподаткування, тому місцевий суд вважає, що в діях позивача відсутня вина. Встановлені податки і внески сплачені за рахунок єдиного податку.

Аналогічна практика Вищого адміністративного суду України у справі № 8/127 від 01.03.2006 р. за позовом ДП „Ефорт-15" ЗАТ „Агентства економічної безпеки Ефорт" до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про визнання недійсною вимоги про сплату боргу.

Місцевий господарський суд, як суд адміністративної юрисдикції прийшов до висновку, що відповідач, застосовуючи Указ Президента № 727/98 та Закон № 2063 і сплачуючи виключно єдиний податок, дотримувався вимог чинних законодавчих актів, а тому, безпідставно донараховувати йому страхових внесків за ставками 32,3% та 31,8% відповідно за період квітень-грудень 2005 р. та січень-травень 2006 р.

Суд погоджується із позивачем, що не врахувавши всі ці обставини, відповідач виніс вимогу про сплату боргу та рішення про застосування фінансових санкцій які є протиправними, а відтак вони підлягають скасуванню.

Заперечення відповідача суд відхиляє, оскільки воно спростоване вищевикладеним.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що  позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити в повному обсязі.

Вимогу про сплату боргу зі страхових внесків, яку виніс орган пенсійного фонду - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне  від 21.07.06р. за №Ю-421 визнати протиправною та скасувати у повному обсязі з моменту її прийняття.

Рішення про застосування фінансових санкцій, яке виніс орган пенсійного фонду - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне 25.07.06р. за №704 - визнати протиправним та скасувати у повному обсязі з моменту його прийняття.

Присудити до стягнення з відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне (вул. Відінська 41, Рівне, 33018,  код ЄДРПОУ 21098440) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю - правнича компанія "Ніка" (вул. Київська 10, Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 13975878)  витрати по сплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 грн. 40 коп. Виконавчий лист видати після набрання, відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постановою законної сили в порядку, визначеному частиною 1 статті 258 КАСУ.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.   

Суддя                                                        М.І.Юрчук  

Повний текст постанови підписано "16" серпня 2006 р.