Рішення

від 14.06.2018 по справі 808/3089/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року (о 16 год. 10 хв.)Справа № 808/3089/17 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Новікової Д.А.,

представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіасталь-сервіс (код ЄДРПОУ 32573498, місцезнаходження 69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської УкраїниАДРЕСА_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Авіасталь-сервіс (далі - ТОВ Авіасталь-сервіс , позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013411201 від 28.07.2017, прийняте відповідачем, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 717 989,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 179 497,25 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013391201 від 28.07.2017, прийняте відповідачем, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 405 742,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та поясненнях по справі (вх. №35213 від 12.12.2017) зазначає, що висновки ОСОБА_1 перевірки щодо взаємовідносин позивача із контрагентами ДП СЗСТФ Прогрес , ТОВ Авіафінсервіс , ТОВ НВП Спецсервіс ґрунтуються на припущеннях, не відповідають положенням чинного законодавства та фактичним обставинам здійснення господарських операцій. Посилається на приписи Податкового кодексу України та вказує, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). Також вказує, що позивачем фактично була сплачена сума ПДВ при придбані товарів у вищевказаних контрагентів (банківські виписки про розрахунки за отриманий товар, у тому числі зі сплаченою сумою ПДВ, надавались перевіряючим), що входить до вартості самого товару, та враховуючи положення податкового законодавства правомірно включено вказану суму до складу податкового кредиту та відображено її у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди. Більш того, позивач своєчасно перевіряв факт реєстрації відповідних податкових накладних в реєстрі, що свідчить про обачність підприємства, а факт такої реєстрації - про належне виконання контрагентами-постачальниками обладнання зобов'язань, встановлених окремими положеннями Податкового кодексу України, зокрема, ст. 201. Отже, на думку позивача, надані первинні документи під час перевірки по взаємовідносинам з ДП СЗСТФ Прогрес , ТОВ Авіафінсервіс , ТОВ НВП Спецсервіс , сутність яких викладена у ОСОБА_1 перевірки, які за своїм змістом є первинними документами, підтверджують реальність господарських операцій з придбання обладнання, що підтверджує дотримання підприємством вимог податкового законодавства для правильного формування податкового кредиту за результатами здійснення вищезазначених операцій, та спростовує необґрунтовані висновки відповідача. Щодо відсутності товарно-транспортних накладних звертає увагу суду, що відповідно до умову укладених з ДП СЗСТФ Прогрес , ТОВ НВП Спецсервіс договорів, продавець виконав свої зобов'язання з поставки товару передавши його представнику покупця на своєму складі, при цьому, такий продавець не є учасником транспортного процесу, що відповідно нівелює необхідність складання ним відповідної ТТн (п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997). Щодо відсутності ТТН по взаємовідносинам з ТОВ Авіафінсервіс додатково звертає увагу суду, що обладнання, яке поставлялось на адресу позивача, складалось із рульових машин у кількості 3 штук, які за габаритами і по вазі є невеликими і такими, що поміщаються в звичайний легковий автомобіль. Вважає за необхідне звернути також увагу суду на протиправність податкового повідомлення-рішення №0013391201 від 28.07.2017, яким було встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в сумі 405 742,00 грн. Посилається на приписи п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та пояснює, що відображення в податковій декларації за жовтень 2016 року суми податкового кредиту у розмірі 405 742,00 грн. було результатом формування такого кредиту у певні періоди (січень, квітень 2014 року) та у зв'язку з відсутністю податкових зобов'язань - зарахування його до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, що підтверджується копіями податкових накладних від 17.01.2014 №1 та від 01.04.2017 №1. Ураховуючи вищевикладені доводи, просить адміністративний позов задовольнити повністю та скасувати оскаржувані рішення відповідача.

Ухвалою суду від 25.01.2018 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 21 лютого 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 25 січня 2018 року надав суду відзив, відповідно до якого вказує, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ Авіасталь-сервіс із контрагентами ДП СЗСТФ Прогрес , ТОВ Авіафінсервіс , ТОВ НВП Спецсервіс . Зазначає, що перевіркою встановлено, що здійснення вказаними контрагентами нереальних (товарних) господарських операцій на адресу позивача у зв'язку із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту від постачальників за попередні податкові періоди зазначених вище товарів, які документально оформлено на позивача, а також декларування позивачем придбання комплектуючих та інших ТМЦ в асортименті, який фактично є товаром невідомого походження, так як відсутнє його придбання у ланцюгах постачання або виробництва. Таким чином, пояснює суду, що перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій вищевказаними постачальниками на адресу позивача та встановлення надходження товарів із джерела невідомого походження, тобто такі товари не постачались та не надавались. В первинних документах визначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв'язку із чим вони (договори, податкові накладні, видаткові та прибуткові накладні, акти надання послуг, акти здачі-приймання робіт тощо) не мають юридичної сили первинних документів, і як слідство, позивачем неправомірно сформовані регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів. Враховуючи викладене, вважає, що ГУ ДФС у Запорізькій області, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ухвали від 26.03.2018 провадження у справі зупинене за клопотанням представників сторін до 17 травня 2018 року.

17 травня 2018 року провадження у справі поновлено.

Судом 17 травня 2018 року закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання у той самий день після закінчення підготовчого, а у подальшому - у судовому засіданні оголошена перерва до 14 червня 2018 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткові усні пояснення. Просять адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ Авіасталь-сервіс (код ЄДРПОУ 32573498) зареєстровано в якості юридичної особи 02.07.2003, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до Довідки АА №707327 від 18.10.2012 видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 33.16 Ремонт і технічне обслуговування повітряних і космічних літальних апаратів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

На підставі наказу від 19.06.2017 №1571 та відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Авіасталь-сервіс з питання достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень, жовтень 2016 року. За результатами проведеної перевірки складено ОСОБА_1 № 383/08-01-12-02/32573498 від 07.07.2017.

Як зазначено у висновках ОСОБА_1 перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено:

від'ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) (р. 20.2.1) за липень 2016 року на суму 455 095,00 грн., за жовтень 2016 року на суму ПДВ 262 894,00 грн.,

суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) за жовтень 2016 року на суму 405 742,00 грн.

Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами ДП СЗСТФ Прогрес , ТОВ Авіафінсервіс , ТОВ НВП Спецсервіс не мали реального (товарного) характеру, у зв'язку із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту від постачальників за попередні податкові періоди зазначених вище товарів, які документально оформлено на ТОВ Авіасталь-сервіс , а також декларування позивачем придбання комплектуючих та інших ТМЦ в асортименті, який фактично є товаром невідомого походження, так як відсутнє його придбання у ланцюгах постачання або виробництва.

З урахуванням зазначеного, перевіркою не підтверджено здійснення товарних операцій з вищеописаними постачальниками на адресу позивача та встановлено надходження товарів з джерел невідомого походження, тобто такі товари не постачались та не надавались. В первинних документах зазначені господарські операції, які фактично не відбувались, у зв'язку із чим первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, і як наслідок, позивач неправомірно формував регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність з ПДВ на підставі таких первинних документів.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до відповідача подано письмові заперечення № 07/07 від 14.07.2017 на акт № 383/08-01-12-02/32573498 від 07.07.2017, проте листом-відповіддю на заперечення № 9848/10/08-01-12-02-13 від 25.07.2017 висновки акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області залишені без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі ОСОБА_1 перевірки відповідачем 28.07.2017 винесені податкові повідомлення - рішення:

№0013391201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за жовтень 2016 року у розмірі 405 742,00 грн.;

№0013411201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2016 року в розмірі 455 095,00 грн., за жовтень 2016 року в розмірі 262 894,00 грн., а всього на суму 717 989,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 179 497,25 грн.

Позивач здійснив оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку. Так, рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 29.09.2017 № 21940/6/99-99-11101-02-15 залишені без змін оскаржувані рішення, а скарга - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

За пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, наявність належним чином оформлених первинних документів, зокрема, податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ Авіасталь-сервіс та Дочірнім підприємством Державної компанії Укрспецекспорт Державного підприємства Спеціалізована зовнішньоторгівельна фірма Прогрес укладено договір № Д-7-01/2013/П від 01.04.2013 щодо купівлі обладнання, установок, пультів, номенклатура, кількість, комплектність, ціни на які визначаються в специфікаціях, що укладаються в рамках цього Договору. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: специфікацію №1 від 01.04.2013, акт приймання-передачі від 25.09.2013, видаткова накладна №3 від 24.09.2013, разовий договір-заявка про надання послуг з організації перевезення вантажу від 24.09.2013 №24/09, виписка по банківському рахунку, податкова накладна №3 від 24.09.2013 тощо.

Між ТОВ Авіасталь-сервіс та ТОВ Авіафінсервіс укладено договір № 1/03 від 06.03.2013 щодо купівлі обладнання та товарів, номенклатура, кількість, комплектність, ціни на які визначаються в додатках (специфікаціях), що укладаються в рамках цього Договору. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи: Специфікація №1 від 06.03.2013, додаткові угоди № 1, 2, рахунок-фактура №СФ-0000009 від 01.07.2013, видаткові накладні від 26.07.2013 №РН-0000002, від 02.10.2013 №РН-000003, №РН-000001 від 17.01.2014, №РН-0000005 від 07.04.2014, акти прийому-передачі №1 від 26.07.2013, №2 від 02.10.2013, №3 від 17.01.2014, №4 від 07.04.2014, товарно-транспортні накладні №36 від 26.07.2013, від 02.10.2013, №НИ0969496 від 20.01.2014, №4289-2 від 08.04.2014, №4289-1 від 08.04.2014, податкові накладні №1 від 01.07.2013, №1 від 02.10.2013, №1 від 17.01.2014, №1 від 01.04.2014, виписки по банківському рахунку тощо.

Між ТОВ Авіасталь-сервіс та ТОВ Науково-виробниче підприємство Спецсервіс укладено договір № 6 від 29.11.2013 щодо купівлі товару, номенклатура, кількість, комплектність, ціни на які визначаються в договорі та специфікаціях, що є невід'ємною. В підтвердження виконання умов зазначеного договору та поставки рульової машини частиною цього Договору позивачем надано до матеріалів справи: Специфікація №1 від 29.11.2013, рахунок на оплату №2 від 03.04.2014, видаткова накладна №2 від 14.04.2014, податкові накладні №1 від 07.04.2014, №2 від 14.04.2014, виписка по банківському рахунку тощо.

Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківські рахунки контрагентів та засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами.

Таким чином, реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи, а саме: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, виписками з банківського рахунку, реєстрами накладних тощо. Факту наявності у позивача податкових накладних, складених у відповідності до вимог податкового законодавства, відповідачем не оспорюється.

Реалізацію продукції, придбаної у вищевказаних контрагентів підтверджують документи з продажу її кінцевому споживачу, а саме зовнішньоекономічними контрактами, договорами комісії, специфікаціями, товарно-транспортними накладними, митними деклараціями.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Доказів анулювання свідоцтв платника ДП СЗСТФ Прогрес , ТОВ Авіафінсервіс , ТОВ НВП Спецсервіс податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Що стосується оформлення товарно-транспортних накладних, то Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, на які посилається податковий орган, були видані на виконання Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою КМУ від 05.01.95 № 710. Програма розроблена відповідно до Державної програми боротьби зі злочинністю, затвердженої Постановою ВРУ від 25.06.1993 на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994. Отже, сфера застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не пов'язана з визначенням правил ведення платником податку податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття - передачі товарно-матеріальних цінностей. Отже, відсутність певних реквізитів в товарно-транспортній накладній або її відсутність є лише порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом з боку перевізника, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства Товариством.

Щодо відсутності товарно-транспортної накладної по взаємовідносинам з ТОВ НВП Спецсервіс , судом встановлено також, що обладнання, яке поставлялось на адресу позивача, складалось із рульових машин у кількості 3 штук, які за габаритами і по вазі є невеликими і такими, що поміщаються в звичайний легковий автомобіль. Вказане обладнання було передано представнику покупця у м. Києві і на легковому автомобілі без залучення сторонніх перевізників, було доставлено у м. Запоріжжя. Фактично обладнання було поставлено також на умовах EXW (Інкотермс, в редакції МТП, 2010), що не дає підстав для складання товарно-транспортної накладної, так як постачальник не є учасником транспортного процесу (його зобов'язання виконано з часу передачі обладнання, без додаткових будь яких зобов'язань з доставки, та завантаження). В підтвердження того, що рульові машини мають малі габарити і не потребують замовлення транспорту для перевезення, суду наданий технічний опис Обладнання із чітким визначенням його габаритних розмірів 12x10x28.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з'ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді.

Щодо посилань в ОСОБА_1 перевірки на відсутність реальної можливості здійснення поставок товару через відсутність у постачальників майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що було встановлено з наданої податкової інформації, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит у випадку, коли постачальники (продавці) такого платника податків несвоєчасно подають податкову звітність, не декларують та/або не сплачують податки за тими ж операціями, а платник податку виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами поставки, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у ОСОБА_1 перевірки, витікають із отриманої податкової інформації та наявність окремих кримінальних проваджень.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства, зроблені відповідачем в ОСОБА_1 перевірки, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим спірні рішення контролюючого органу, прийняті відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_1 порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 19 548,43 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авіасталь-сервіс (код ЄДРПОУ 32573498, місцезнаходження 69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської УкраїниАДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013411201 від 28.07.2017, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 717 989,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 179 497,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0013391201 від 28.07.2017, прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 405 742,00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Авіасталь-сервіс (код ЄДРПОУ 32573498, місцезнаходження 69035, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської УкраїниАДРЕСА_1) суму судового збору в розмірі 19 548,43 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривен сорок три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 25.06.2018.

Суддя І.В. Батрак