Рішення

від 26.06.2018 по справі 902/96/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2018 р. Cправа № 902/96/18

Суддя господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф. , при секретарі судового засідання Вознюк К.В ., розглянувши в судовому засіданні матеріали

за позовом Бершадського районного споживчого товариства (24400, м. Бершадь, вул. Героїв України, 17)

до фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича (АДРЕСА_1)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживче товариство "ЛІМП" (24800, смт. Чечельник, вул. Паркова, 1)

про стягнення 366617,73 грн. збитків, завданих зайняттям приміщення магазину "1000 дрібниць" загальною площею 1180,1 кв.м., яке знаходиться в м. Бершадь Вінницької області, вул. Ю. Коваленка, 6 а.

Представники сторін:

позивача: Слісарчук М.П. - керівник;

позивача: Прицюк А.В. - за дорученням б/н від 02.01.2018р.

відповідача: не з'явився;

третьої особи: не з'явився;

державний виконавець відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції Шевчук В.В. - службове посвідчення ВІ № 216 від 07.06.2016р.

В С Т А Н О В И В:

Господарським судом Вінницької області здійснюється розгляд справи № 902/96/18 за позовом Бершадського районного споживчого товариства до фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживчого товариства "ЛІМП", про стягнення 366617,73 грн. збитків, завданих зайняттям приміщення магазину "1000 дрібниць" загальною площею 1180,1 кв.м., яке знаходиться в м. Бершадь Вінницької області, вул. Ю. Коваленка, 6 а. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно займає вищевказане приміщення, яке належить позивачу на праві власності.

За твердженнями позивача, незважаючи на наявність судового рішення про примусове виселення, відповідач продовжує користуватись приміщенням. 29.12.2014р. правлінням Вінницької обласної спілки споживчих товариств прийнято постанову за №110-р, якою встановлено, що з 01 січня 2015 року розмір орендної плати за 1 кв. м. складських та виробничих площ є не нижчим 20,0 грн. з ПДВ в міській місцевості та районних центрах. 13.09.2016р. Бершадське районне споживче товариство уклало договір оренди приміщення магазину "1000 дрібниць" з третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживчим товариством "ЛІМП". Позивач стверджував, що не отримав орендну плату через зайняття спірного приміщення відповідачем, внаслідок чого втратив дохід у вигляді упущеної вигоди в сумі 366617,73 грн., який би отримав у разі добровільного звільнення відповідачем приміщення магазину.

Відповідач у відзиві, що надійшов до суду 03.04.2018р. (а.с. 55, т.1), проти позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що поданий позивачем розрахунок збитків є теоретичним, побудованим на можливих очікуваннях від отримання певного доходу та не підтвердженим відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Посилання позивача на договір оренди приміщення від 13.09.2016р. як доказ неотримання доходу, відповідач вважає сумнівним, оскільки приміщення перебувають в аварійному стані. За твердженнями відповідача, сума неодержаного доходу від оренди розрахована позивачем теоретично і ніякий орендар такої суми сплачувати реально не збирався.

З наданих третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживчим товариством "ЛІМП" письмових пояснень щодо заявленого позову та відзиву відповідача (а.с. 63, т.1) слідує, що третя особа підтримує позовні вимоги позивача та вказує на те, що відповідач зайняв приміщення позивача без належних правових підстав. Третя особа стверджує, що уклала з позивачем договір оренди приміщення магазину "1000 дрібниць" з метою отримання прибутку від реалізації товарів та мала намір сплачувати позивачу орендну плату, визначену договором оренди приміщення від 13.09.2016р.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції Шевчук В.В. в судовому засіданні 26.06.2018р. пояснив, що ним здійснюється примусове виконання наказу № 302/234/17, виданого 24.07.2017р. господарським судом Вінницької області, про виселення фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича з приміщення магазину "1000 дрібниць". На даний час виконавче провадження не закрито.

Ухвалою суду від 12.03.2018р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/96/18 та призначено підготовче засідання на 06.04.2018 року.

З огляду на те, що в судовому засіданні 06.04.2018р. не були присутні всі учасники справи, сторонам необхідно було подати додаткові докази, ухвалою суду від 06.04.2018р. відкладено підготовче засідання на 19.04.2018р.

Ухвалою від 19.04.2018р. судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.05.2018р.

Судове засідання, призначене на 08.05.2018р., не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. на лікарняному. Після виходу судді Колбасова Ф.Ф. з лікарняного, ухвалою суду від 15.05.2018р. підготовче засідання у справі призначено на 24.05.2018р.

Ухвалою суду від 24.05.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2018р.

23.06.2018р. на електронну адресу суду надійшла заява б/н від 21.06.2018р. адвоката Ломаченського В.П., який є представником відповідача, про відкладення розгляду справи 26.06.2016р. на іншу дату.

В судове засідання 26.06.2018 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання йому відомо, що слідує із його заяви від 21.06.2016р.

Представник третьої особи в судове засідання 26.06.2018р. також не з`явився.

Факт належного повідомлення відповідача та третьої особи про дату, час та місце слухання справи підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.145, 147, т. 1).

Надавши в судовому засіданні оцінку заяві представника відповідача б/н від 21.06.2018р. про відкладення розгляду справи на іншу дату, яка 23.06.2018р. надійшла на електронну адресу суду по справі № 902/96/18, суд дійшов наступних висновків стосовно останньої.

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Як встановлено судом, згідно довідки від 23.06.2018р., складеної відповідальним працівником апарату господарського суду Вінницької області, вказана заява не містить електронного цифрового підпису.Враховуючи, що заяву про відкладення розгляду справи представником відповідача надіслано без електронного цифрового підпису, вказана заява не є офіційною, а тому не підлягає розгляду.

Відносно того, що представники відповідача та третьої особи не з'явились в судове засідання 26.06.2018р., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ, організації судових проваджень таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України", no. 16652/04, від 02.12.2010р.; рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" від 30.11.2006р.).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, № 14475/03, від 21.10.2010р.).

При цьому ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу без явки в судове засідання представників відповідача та третьої особи.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників позивача та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції Шевчука В.В., з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.12.2005р. виконавчим комітетом Бершадської міської ради прийнято рішення №132 про оформлення права колективної власності на нежитлову будівлю магазину "1000 дрібниць", розташовану в м. Бершадь по вул. Червоноармійська, (наразі Коваленка), 6 а за Бершадським районним споживчим товариством.

Право власності позивача на нежитлову будівлю магазину "1000 дрібниць" підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №917512 від 03.02.2006 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 630558 від 03.02.2006р. (а.с.17-18, т.1).

Разом з тим, використання вказаного приміщення фізичною особою - підприємцем Гончаруком О.А. та іншими суб'єктами господарювання без достатніх правових підстав, стало приводом для подання Бершадським районним споживчим товариством низки позовів до господарського суду Вінницької області.

Судом в ході розгляду даної справи було витребувано та оглянуто матеріали господарських справ № 4/33-08, № 902/1478/15 і № 902/234/17 і встановлено наступне.

22.02.2008р. ухвалою господарського суду Вінницької області було порушено провадження у справі № 4/33-08 за позовом Бершадського районного споживчого товариства до суб'єкта підприємницької діяльності Гончарук Олени Іванівни про виселення з частини нежитлового приміщення магазину "1000 дрібниць" по вул. Червоноармійська, 6 а у м. Бершадь та 100 кв.м. в колишній конторі райспоживспілки по вул. Червоноармійська, 8 у м. Бершадь, в зв'язку із закінченням строку договору оренди, на який його було укладено.

Рішенням суду від 08.07.2008р. позов було задоволено. Вирішено виселити фізичну особу-підприємця Гончарук Олену Іванівну з частини нежитлового приміщення магазину "1000 дрібниць", загальною площею 300 кв. м, розташованого у м. Бершадь Вінницької області по вул. Червоноармійській, 6 а, частини нежитлового приміщення площею 100 кв.м на другому поверсі магазину "Кооператор", розташованого по вул. Червоноармійська, 8 в м. Бершадь.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. рішення господарського суду Вінницької області від 08.07.2008р. по справі № 4/33-08 залишено без змін. 16.12.2008р. на виконання рішення суду видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2009р. рішення господарського суду Вінницької області від 08.07.2008р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. по справі №4/33-08 залишено без змін.

05.02.2009р. на виконання наказу суду від 16.12.2008р. за № 4/33-08 про виселення Гончарук Олени Іванівни відділом державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою Гончарук О.І. запропоновано добровільно виконати рішення суду до 20.02.2009р.

Як свідчать матеріали справи №4/33-08, Гончарук Олена Іванівна, не виконуючи вищевказане рішення суду від 08.07.2008р., неодноразово оскаржувала дії відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції з виконавчого провадження по виконанню наказу суду від 16.12.2008р.

09.11.2015р. ухвалою господарського суду Вінницької області було порушено провадження у справі № 902/1478/15 за позовом Бершадського районного споживчого товариства до Споживчого товариства "Ніка-Бершадь" про витребування майна з чужого незаконного володіння приміщення магазину "1000 дрібниць по вул. Червоноармійська, 6 а в м. Бершадь.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.12.2015р. позов було задоволено та зобов'язано Споживче товариство "Ніка-Бершадь" звільнити на користь Бершадського районного споживчого товариства перший поверх площею 619,8 кв.м. та другий поверх площею 560,3 кв.м., а разом 1180,1 кв.м. нежитлового приміщення магазину "1000 дрібниць", що знаходиться в м. Бершадь по вул. Червоноармійській, 6 а, разом з товарно-матеріальними цінностями, що належать боржнику.

Ухвалою від 15.12.2015р. суд заборонив Споживчому товариству "Ніка-Бершадь" та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо нежитлового приміщення магазину "1000 дрібниць".

28.01.2016р. відділом державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу суду № 902/1478/15 від 15.12.2015р.

09.02.2016р. до господарського суду Вінницької області надійшла заява Споживчого товариства "Ніка-Бершадь" про відстрочення виконання рішення суду, в задоволенні якої ухвалою суду від 03.03.2016р. було відмовлено.

15.09.2016р. відділом державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки майно Споживчого товариства "Ніка-Бершадь" в приміщенні магазину "1000 дрібниць" відсутнє, а є майно фізичної особи-підприємця Гончарука О.А.

Окрім того, 09.03.2017р. ухвалою господарського суду Вінницької області було порушено провадження у справі № 902/234/17 за позовом Бершадського районного споживчого товариства до фізичної особи - підприємця Гончарука О.А. про виселення з приміщення магазину "1000 дрібниць" по вул. Червоноармійській, 6 а в м. Бершадь Вінницької області.

Рішенням суду від 24.05.2017р. у даній справі позов задоволено, фізичній особі-підприємцю Гончаруку Олександру Анатолійовичу ухвалено звільнити приміщення магазину "1000 дрібниць", яке належить Бершадському районному споживчому товариству на праві власності, шляхом виселення з першого поверху площею 619,8 кв.м. та другого поверху площею 560,3 кв.м., а разом 1180,1 кв.м. з товарно-матеріальними цінностями, які належать фізичній особі - підприємцю Гончаруку Олександру Анатолійовичу і знаходяться по вул. Ю. Коваленка, 6 а в м. Бершадь Вінницької області.

При розгляді даної справи судом було встановлено, що листом Бершадського РСТ, адресованим ФОП Гончаруку О.А., позивачем поставлено вимогу до 10.01.2017 року вивезти з магазину товарно-матеріальні цінності і передати приміщення власнику по акту. Однак, відповідач вимоги позивача не виконав, в добровільному порядку приміщення не звільнив.

Протоколом огляду місця події від 18.05.2017 року, проведеним слідчим СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Завальнюком П.В., встановлено що на першому та другому поверхах приміщення будівлі "1000 дрібниць" у м. Бершадь знаходяться меблі, які, відповідно до пояснень продавця ОСОБА_8, належать ПП Гончаруку О.А.

Актом, складеним 18.05.2017 року комісією у складі Слюсарчука М.Г., Оніщука М.Ч. - членів виконкому Бершадської міської ради, Прицюка А.В. - юриста Бершадського РСТ, Караман В.В. - бухгалтера Бершадського РСТ, в присутності продавця ОСОБА_8 проведено огляд приміщення магазину "1000 дрібниць", що розташований за адресою: м. Бершадь, вул. Ю. Коваленко 6-А та встановлено, що на першому та другому поверхах даного приміщення знаходяться меблі, що належать ПП Гончаруку О.А. За словами продавця ОСОБА_8, СТ "Ніка-Бершадь" припинило свою діяльність.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.07.2017р. вищевказане рішення суду залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.10.2017р. касаційну скаргу повернуто відповідачу без розгляду.

Згідно ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, суд, приймаючи рішення у справі № 902/96/18, визнає встановленим судовим рішенням той факт, що станом на 12.09.2016 року відповідач - фізична особа - підприємець Гончарук Олександр Анатолійович зберігав в приміщенні магазину "1000 дрібниць", яке знаходиться у м. Бершадь по вул. Червоноармійській, 6 а свої товарно-матеріальні цінності, про що також свідчить акт державного виконавця від 12.09.2016 року.

З огляду на попередньо встановлені судом обставини у справі № 902/234/17 щодо протиправного зайняття приміщення магазину відповідачем, суд приходить до висновку, що внаслідок зайняття спірного приміщення відповідачем, позивач несе збитки.

Як слідує з позовної заяви та пояснень, наданих суду представником позивача, наявного в матеріалах розрахунку збитків (а.с.65, т.1), позивач визначив період упущеної вигоди внаслідок зайняття (незвільнення) Гончаруком О.А. приміщення магазину "1000 дрібниць", належного Бершадському районному споживчому товариству, з 13 вересня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Наявними у справі доказами стверджується той факт, що відповідач - фізична особа - підприємець Гончарук Олександр Анатолійович протиправно, зволікаючи з виконанням рішенням господарським судом Вінницької області від 24.05.2017р. у справі № 902/234/17, у визначений позивачем період нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, використовував приміщення магазину "1000 дрібниць", яке належить Бершадському районному споживчому товариству на праві власності.

Як вбачається з акту державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції Шевчука В.В., складеного 06.02.2018р. (а.с. 25, т.1) станом на цю дату рішення суду у справі № 902/234/17 не було виконано.

Суд зауважує, що відповідач у відзиві на позов від 30.03.3018р. не спростував того факту, що спірне приміщення ним не звільнено, як і не вказав про правові підстави використання ним належного Бершадському районному споживчому товариству приміщення магазину "1000 дрібниць".

В судовому засіданні 19.04.2018р. представник відповідача Ломаченський В.П. стверджував, що приміщення магазину "1000 дрібниць" звільнено, про що відповідач подав заяву до відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції.

Такі твердження представника відповідача судом оцінюється критично, оскільки спростовуються матеріалами відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі № 902/234/17 та поясненнями державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції Шевчука В.В.

В матеріалах справи відсутні докази звільнення приміщення відповідачем (акт прийому-передачі приміщення, постанова про закриття виконавчого провадження тощо).

Отже, суд констатує, що відповідач своїми діями, які полягають у незвільненні приміщення, невиконанні судового рішення, перешкоджав власнику - Бершадському районному споживчому товариству в реалізації його прав власника на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном - приміщенням магазину "1000 дрібниць".

Зокрема, одним із способів реалізації права власності є можливість власника передати належне йому майно в оренду на підставі відповідного договору.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Так, 13.09.2018р. між позивачем - Бершадським районним споживчим товариством та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживчим товариством "ЛІМП" було укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 26, т.1).

Відповідно до розділу 1 "Предмет договору" орендодавець - Бершадське районне споживче товариство - прийняло на себе зобов'язання передати орендарю - Споживчому товариству "ЛІМП" в довгострокове користування нежитлове приміщення "1000 дрібниць" по вул. Коваленка, 6 а в м. Бершадь (п. 1.1. договору).

Цільове призначення - використання приміщення для реалізації промислових товарів та товарів повсякденного попиту.

Передача відбудеться після виселення ФОП Гончарука О.А. з приміщення магазину "1000 дрібниць" та складання акту приймання - передачі (п. 1.2. договору).

За умовами п. 2.1. договору орендодавець зобов'язався в п'ятиденний строк після звільнення приміщення ФОП Гончаруком О.А. передати його орендареві.

За зазначене приміщення площею 1180,1 кв. м. магазину "1000 дрібниць" орендар сплачує орендну плату в розмірі 20,0 грн. з дня вселення в приміщення (п. 4.1. договору).

Цей договір діє з моменту звільнення приміщення першого та другого поверху магазину "1000 дрібниць" ФОП Гончаруком О.А. на протязі трьох років (п. 6.1. договору).

Договір оренди нежитлового приміщення скріплено печатками та підписами керівників Бершадського районного споживчого товариства та Споживчого товариства "ЛІМП".

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживче товариство "ЛІМП" підтвердила суду укладення договору оренди з позивачем та намір використовувати приміщення площею 1180,1 кв. м. магазину "1000 дрібниць" для здійснення торговельної діяльності зі сплатою позивачу встановленої договором орендної плати.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що позивач міг би отримати доходи у вигляді щомісячної орендної плати від передачі в оренду приміщення площею 1180,1 кв. м. магазину "1000 дрібниць" по вул. Коваленка, 6 а в м. Бершадь Вінницької області Споживчому товариству "ЛІМП". Однак, внаслідок зайняття приміщення відповідачем - фізичною особою - підприємцем Гончаруком О.А., невиконання рішення суду, позивач позбавлений можливості отримати дохід на підставі укладеного з третьою особою договору оренди, що є порушенням його цивільного права.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Надаючи юридичну оцінку розміру неодержаного прибутку, який позивач міг би отримати і не отримав, і за стягненням якого у вигляді збитків звернувся до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

29.12.2014р. правлінням Вінницької обласної спілки споживчих товариств прийнято постанову за № 110-р, якою встановлено, що з 01 січня 2015 року розмір орендної плати за 1 кв. м. складських та виробничих площ є не нижчим 20,0 грн. з ПДВ в міській місцевості та районних центрах.

Позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджено той факт, що за заявлений в позові період упущеної вигоди з 13.09.2016р. по 31.12.2017р. відповідач - фізична особа Гончарук О.А. займав приміщення площею 1180,1 кв. м. магазину "1000 дрібниць" по вул. Коваленка, 6 а в м. Бершадь Вінницької області.

Згідно розрахунку упущеної вигоди в сумі 366617,73 грн. (а.с. 32, т.1), остання обрахована наступним чином: за період з 13.09.2016р. по 13.09.2017р. - 12 міс. х 1180,1 х 20 грн./кв.м. = 283324,00 грн.; за період з 13.09.2017р. по 31.12.2017р. - 3 міс. 18 дн. х 1180,1 х 20 грн./кв.м. = 83393,73 грн.

Щодо обґрунтованості розміру упущеної вигоди, виходячи зі ставки орендної плати, яка визначена позивачем з розрахунку 20,0 грн. за 1 кв. м. площі, суд відзначає, що даний розрахунок є обґрунтованим та відповідаючим фактичним обставинам справи.

Щодо заперечень відповідача про "теоретичність" обрахованих позивачем збитків (упущеної вигоди), суд зазначає, що ані ст. 22 ЦК України, ані ст. ст. 224-225 ГК України не встановлюють виключного правового зв'язку поняття "збитки" із зобов'язаннями, підставою виникнення яких є правочин. Враховуючи викладене, чинне законодавство не забороняє потерпілій стороні вимагати стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку) в деліктних правовідносинах. Вказаної позиції дотримується і Вищий господарський суд України, який в постанові від 15.06.2006 р. у справі №44/174-05 підтримав рішення судів першої та апеляційної інстанції про стягнення з правопорушника позадоговірних збитків.

Посилання відповідача на аварійний стан приміщення магазину "1000 дрібниць" судом до уваги до приймається, оскільки доводи відповідача не спростовують протиправність використання цього ж приміщення відповідачем. Одночасно та обставина, що відповідач використовував спірне приміщення у визначений позивачем період упущеної вигоди, вказує на те, що приміщення могло б орендуватись в цей же період третьою особою на підставі відповідного договору.

Припис ст. 49 ГК України встановлює загальний для всіх підприємців обов'язок - не порушувати права та законні інтереси інших суб'єктів господарювання, а в разі їх порушення - нести майнову та іншу встановлену законодавством відповідальність за завдані шкоду і збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна як наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що для застосування, обраного позивачем заходу відповідальності, слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Позадоговірна (деліктна) відповідальність, яка є видом цивільно-правової відповідальності, настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: а) протиправність поведінки; б) шкода; в) причинний зв'язок між ними; г) вина заподіювача шкоди. Зазначені підстави визначаються загальними, оскільки для вирішення деліктного зобов'язання їх існування потрібне в усіх випадках, якщо інше не обумовлено законом.

Поряд з цим, при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд в обов'язковому порядку встановлює наявність таких умов відповідальності відповідача як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вину відповідача.

При цьому обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України вбачається, що позивачем доведено та встановлено в ході розгляду наведених судових справ, рішення за результатами яких мають преюдиційний характер при розгляді даного спору для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, з огляду на наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання (дії відповідача щодо неповернення в користування позивача спірного приміщення, право на користування яким наявне у позивача на законних підставах - свідоцтва про право власності та рішення суду); 2) збитки у вигляді упущеної вигоди (визначена в розрахунку сума, яку б позивач міг отримати за умови відсутності перешкод для реалізації права передати приміщення в оренду третій особі); 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками (неотримання доходів спричинене протиправними діями відповідача); 4) вина (дії відповідача щодо незвільнення приміщення, належного позивачу на законних підставах та вчинення цим перешкод його права передачу майна в оренду (свідоцтво про право власності, договір оренди, рішення судів).

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача.

Суд наголошує, що відповідач протиправно, протягом тривалого часу використовував і не звільняв належне позивачу на праві власності приміщення, не виконував судове рішення про звільнення незаконно займаного приміщення. Вказані дії відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із заподіяними позивачу збитками і це є підставою для їх стягнення в судовому порядку.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем наявність та розмір 366617,73 грн. упущеної вигоди, спричиненої зайняттям відповідачем приміщення магазину "1000 дрібниць" загальною площею 1180,1 кв.м., яке знаходиться в м.Бершадь Вінницької області, вул. Ю. Коваленка, 6 а, доведені належними та допустимими доказами, у відповідності до ст.ст.73-79 ГПК України та відповідачем не спростовані.

За вказаних обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача обов'язку відшкодування позивачу сплаченого при поданні позову судового збору.

Керуючись ст.ст. 5,7,8,10,11,13,15,18,42-45,73-79,86,91,123,129,232,236-238,240-242,326,327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гончарука Олександра Анатолійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Бершадського районного споживчого товариства (24400, м.Бершадь, вул. Героїв України, 17, код ЄДРПОУ 01741129) 366617,73 грн. збитків, завданих зайняттям приміщення магазину "1000 дрібниць" загальною площею 1180,1 кв.м., яке знаходиться в м. Бершадь, вул. Ю. Коваленка, 6 а та 5499,28 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 4 ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 06 липня 2018 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (24400, м.Бершадь, вул. Героїв України, 17)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)

4 - третій особі (24800, смт. Чечельник, вул. Паркова, 1)

5 - відділу державної виконавчої служби Бершадського районного управління юстиції (вул. Радянська, 8, м. Бершадь Вінницької області, 24400)