Рішення

від 06.07.2018 по справі 908/317/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 06.07.2018Справа №  908/317/18 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика продовольчих товарів "Осокорівська" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суп Медія" простягнення 33 600, 00 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика продовольчих товарів "Осокорівська" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суп Медіа" про стягнення 12 600, 00 грн. основного боргу та 21 000, 00 грн. пені в порядку п. 6.2. договору. Разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика продовольчих товарів "Осокорівська" було подано заяву про забезпечення позову. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2018 року позовні матеріали № 16 від 26.02.2018 року направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2018 року, матеріали справи № 908/317/18 передано на розгляд судді Підченко Ю.О. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач умов договору не виконав, у власність позивача товар визначений договором не передав, грошові кошти не повернув. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика продовольчих товарів "Осокорівська" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суп Медіа" про стягнення 12 600, 00 грн. основного боргу та 21 000, 00 грн. пені в порядку п. 6.2. договору залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Також, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику. 26.04.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. За приписами ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Розглянувши вказану заяву позивача, судом встановлено, що остання подана в межах встановленого судом строку, в той же час, у поданій до суду заяві, не надано жодних підтверджень необхідності розглядати справу з повідомленням учасників справи. Крім того, позивачем не вказано, які саме обставини не можуть бути дослідженні судом без проведення судового засідання. За таких обставин, враховуючи, що предметом позову є стягнення грошових коштів, сума яких на перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, беручи до уваги характер спірних правовідносин, а також враховуючи ненадання позивачем доказів щодо обґрунтованості свого клопотання, суд не вбачає підстав для задоволення заяви. Відтак справа підлягає подальшому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, станом на дату розгляду справи жодних відомостей про отримання ухвали від 07.05.2018 відповідачем до суду не надходило. Господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.05.2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ: Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суп Медія" (надалі також постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика продовольчих товарів "Осокорівська" (надалі також покупець) 08.02.2018 було укладено договір поставки № 79, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку – фактури. Найменування, кількість та асортимент товару, визначається специфікацією. Вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору (п.п. 2.1., 2.2. договору). Відповідно до розділу 3 договору, поставка партії товару здійснюється на наступних умовах: - товар має бути поставлений постачальником протягом 3 (трьох) календарних днів з дня оплати, постачальник своїми силами доставляє товар на склад отримувача розташований за адресою: м. Запоріжжя; - товар вважається зданим постачальником та прийнятим покупцем з моменту передачі безпосередньо покупцю або повноваженому представнику покупці відповідно до накладної. Повноважним представником покупця є особа, яка має оригінал довіреності на отримання товару зі заповненими обов'язковими реквізитами первинного документа; - факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (складською накладною), підписаною представником покупця. У розділі 4 договору сторони встановили форму та порядок проведення розрахунків. Так, згідно з даним договором покупець має здійснити оплату постачальнику у розмірі 30% шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Решту 70% - шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по факту вигризки товару на складі отримувача. Згідно п. 9.1., цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків – до повного їх закінчення. Як вбачається із доводів позивача, на підставі рахунку на оплату № 1042 від 08.02.2018 та на виконання п. 4.1. договору, ТОВ "Фабрика продовольчих товарів "Осокорівська" здійснило попередню оплату товару в розмірі 12 600, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 793 від 09.02.2018. Крім того, позивач зауважує, що на виконання п. 3.1.1. договору ТОВ "Суп Медіа" повинно було здійснити поставку товару на склад отримувача (м. Запоріжжя) у строк до 12.02.2018. Проте, відповідач умов договору не виконав, у власність позивача товар визначений договором не передав, грошові кошти не повернув. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика продовольчих товарів "Осокорівська" підлягають задоволенню з наступних підстав. Внаслідок укладення Договору поставки № 79 від 08.02.2018 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Як вбачається із додатку № 1 до договору, сторони погодили у Специфікації загальну вартість товару, яка становить 42 000, 00 грн. Відповідно, 30% від вказаної суми становить – 12 600, 00 грн. 09.02.2018 позивачем було оплачено на користь відповідача 12 600, 00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 793. Таким чином, з урахуванням положень п. 3.1.1. договору, у відповідача виник обов'язок перед позивачем щодо поставки товару у строк протягом 3 календарних днів – до 12.02.2018. Однак, відповідачем не доведено, а у матеріалах справи відсутні докази поставки товару в строк та в кількості відповідно до умов договору № 79 від 08.02.2018. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі12 600,00 грн підлягають задоволенню. Крім того, при зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню в порядку п. 6.2. договору в розмірі 21 000, 00 грн, нараховану за період з 12.02.2018 по 26.02.2018. Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання. У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором. Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка – це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України – це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань. Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару відповідно до п.п. 3.1.1. договору, постачальник виплачує покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки, за кожен день прострочення в поставці, але не більше 50%. Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені від суми несвоєчасно поставленого товару, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими. Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочення, дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в повному обсязі в розмірі 21 000, 00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин. Враховуючи вказане вище, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика продовольчих товарів "Осокорівська" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суп Медіа" про стягнення 12 600, 00 грн основного боргу та 21 000, 00 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі. На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 119, 129, 232, 236-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика продовольчих товарів "Осокорівська" задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суп Медіа" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 37826592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика продовольчих товарів "Осокорівська" (69067, м. Запоріжжя, вул. Морфлотська, 52-А; код ЄДРПОУ 25219076) основний борг в розмірі 12 600, 00 грн, пеню в розмірі 21 000, 00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762, 00 грн. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.07. 2018 року. Суддя                                                                                                             Ю.О. Підченко