Рішення

від 04.07.2018 по справі 925/323/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Черкаси

справа № 925/323/18

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Копистири В.М., в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36

до товариства з обмеженою відповідальністю ВС ЛІТ , м. Черкаси, проспект Хіміків, 74 (для листування: АДРЕСА_1, ОСОБА_1Ю.)

про стягнення 1 025 518,99 грн. збитків за фактичне користування земельною ділянкою до укладення договору оренди землі,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_1 - директор - за посадою.

Предмет спору, визначений позивачем:

Черкаська міська рада звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ВС ЛІТ про стягнення 1 025 518,99 грн. збитків за фактичне користування земельною ділянкою, та відшкодування судових витрат. Позивачем визначено період стягнення з 01.11.2014р. до 18.04.2017р. Позивачем підтверджено сплату відповідачем земельного податку за період 2016р. - травня 2017р., що враховано позивачем при розрахунку збитків.

В судовому засіданні:

представник позивача вимоги підтримав та вказав на колегіальне рішення комісії про нарахування збитків власнику землі, підтверджене рішенням виконкому Черкаської міської ради. Дії міської ради не оскаржені. Рішення комісії міської ради не оскаржено відповідачем.

Представник позивача вказав, що рішенням міської ради №2-1872 від 19.04.2017р. було надано товариству ВС ЛІТ земельну ділянку площею 7,1355 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд по просп. Хіміків, 74 у м. Черкаси. Подано письмову відповідь на відзив.

Представник відповідача пояснив, що саме Черкаська міська рада порушувала права відповідача та погіршувала його становище тривалим не оформленням документів на спірну земельну ділянку під придбаним нерухомим майном по просп. Хіміків, 74 у м. Черкаси. Вже з січня 2016 року відповідач самостійно вносив плату за землю, що підтвердив платіжними дорученнями. Сплату податку компенсував титульному користувачу земельної ділянки ПАТ Хімволокно з загальної площі (Державний акт на право користування землею серія ЧР ІІ-ЧР №001268, а.с. 79-87, 88-90). На спірній ділянці розміщені промислові споруди відповідача. Бездіяльність позивача відповідач не оскаржував. Подано письмовий відзив на позов. Відповідач просить відмовити в позові, оскільки відсутній причинний зв'язок між діями відповідача та негативними наслідками для позивача. Відсутня вина відповідача. Просить застосувати строк позовної давності до спірних відносин. Позивач не вчинив ніяких дій для мінімізації спричинених збитків.

Представник позивача предмет чи підставу спору не змінив.

Представник відповідача заявив, що ним подані всі документи для вирішення спору.

В судових дебатах:

Представник позивача вимоги підтримав. Просить позов задовольнити.

Представник Відповідача вимоги заперечив та вказав, що відповідач сплатив за землю всі платежі в розмірі земельного податку. Просить в позові відмовити повністю.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

З 23.11.2010р. ТОВ ВС ЛІТ став власником нежитлових будівель за адресою: м. Черкаси, просп. Хіміків, 74 (а.с. 13-14):

будівля прохідної Ш виробництво літ. А-2 , загальною площею 1001,5 кв.м,

будівля венткорпусу літ. В-І , загальною площею 413,8 кв.м,

хімічний корпус літ. Г-ІІ , Г1-ІІІ , Г2-ІV , Г-3-V , загальною площею 16969,8 кв.м,

будівля насосної станції літ. Д ,

контрольно-пропускний пункт літ. Y ,

огорожа 1, 3, 24, 25, 29

замощення V, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за відповідачем.

Відповідно до приписів ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як регулювання земельних відносин.

Положенням ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 16 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди земельної ділянки із земель комунальної власності укладається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

23.05.2016р. відповідач звернувся в Черкаську міську раду з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючим комплексом будівель по просп. Хіміків, 74 (а.с. 106). Отримання заяви підтвердив позивач.

Рішенням Черкаської міської ради від 24.06.2016р. №2-754 товариству з обмеженою відповідальністю ВС ЛІТ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по просп. Хіміків, 74 під нежитлові будівлі (а.с. 107).

Пунктом 2 зазначеного рішення відповідача зобов'язано укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) власнику землі (міській раді) за період використання землі без правовстановлюючих документів (з дати набуття права власності на нерухоме майно) у встановленому законом порядку.

24.11.2016р. відповідач звернувся з заявою в Черкаську міську раду про затвердження документації та надання ТОВ ВС ЛІТ земельної ділянки по просп. Хіміків, 74 в м. Черкаси в оренду на 49 років під нежитлові будівлі (а.с. 108). Отримання заяви підтвердив позивач.

Рішенням Черкаської міської ради від 19.04.2017р. №2-1872 Про надання ТОВ ВС ЛІТ земельної ділянки в оренду по просп. Хіміків, 74 затверджено проект землеустрою та надано товариству в оренду на 49 років земельну ділянку площею 7,1355 га (кадастровий номер 7110136400:05:006:0020) під комплекс нежитлових будівель за рахунок земель Черкаської міської ради (а.с. 109).

За функціональним використанням земельну ділянку віднесено до категорії земель промисловості.

Пунктом 4.1. рішення Черкаської міської ради від 19.04.2017р. №2-1872 відповідача було зобов'язано протягом двох місяців, з дати прийняття рішення, укласти з Черкаською міською радою договір оренди землі, здійснивши його державну реєстрацію.

01.06.2017р. між Черкаською міською радою та ТОВ ВС ЛІТ було укладено договір оренди землі терміном на 49 років, який було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за №20775125.

Відповідач частково вносив плату за землю (а.с. 91-105).

На виконання пункту 4.4 рішення Черкаської міської ради від 19.04.2017р. №2-1872, Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради було підготовлено проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) (а.с. 25) та направлено відповідачу листом від 10.08.2017р. №3040-01-25 (а.с. 24).

Проте, на момент звернення Позивача до суду Відповідач не здійснив ніяких дій щодо врегулювання спірної ситуації з власником землі щодо відшкодування коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів з моменту виникнення у нього права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці площею 7,1355 га по просп. Хіміків, 74 в м. Черкаси.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (пукти 14.1.72,14.1.73 Податкового кодексу України).

Згідно витягу управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 04.05.2017р. №116/0/25-16 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - нормативно-грошова оцінка земельної ділянки по просп. Хіміків, 74 (кадастровий номер 7110136400:05:006:0020) складає 20020785,90 грн. (а.с. 15).

За розрахунком позивача, річна сума платежу, яка підлягала до сплати відповідачем з урахуванням ставки 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за періоди:

- з 01.11.2014 по 31.12.2014 - 53910,22 грн.;

- з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 506127,91 грн.;

- з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 815941,46 грн.;

- з 01.01.2017 по 18.04.2017 - 194066,42 грн.;

За твердженням позивача, загальна сума збитків за час фактичного користування зазначеною земельною ділянкою ТОВ ВС ЛІТ за період з 01.11.2014р. по 18.04.2017р., з урахуванням сплати податку відповідачем, становить 1025518,99 грн. (а.с. 16).

Станом на день звернення до суду Відповідачем не сплачено кошти в дохід місцевого бюджету, що стало причиною звернення позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення збитків.

Відповідач вимоги заперечив повністю. Вказав і документально підтвердив, що ним сплачено суму податку, в тому числі і компенсовано витрати титульному користувачу ділянкою ПАТ Черкаське Хімволокно (а.с. 88-90, 91-98, 100-105). Просив в позові відмовити.

На запитання головуючого присутні учасники заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами, з присвоєнням ідентифікаційного коду, внесенням даних в ЄДР, та суб'єктами господарювання.

Діяльність позивача - як органу місцевого самоврядування - регламентована приписами:

Конституції України;

ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні ;

ЗУ Про оренду землі ;

ЦК України, ЗК України та ГК України;

іншими нормативними документами стосовно передачі в оренду земельних ділянок та справляння плати за землю.

Діяльність відповідача - як суб'єкта господарювання - регламентована приписами:

Конституції України;

ЗУ Про оренду землі ;

ЦК України, ЗК України, ПК України та ГК України;

іншими нормативними документами стосовно передачі в оренду земельних ділянок та справляння плати за землю.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами з 19 квітня 2017р. виникли та існують договірні відносини оренди землі - користування земельною ділянкою комунальної власності в межах міста під розміщення та експлуатацію об'єктів нерухомості відповідача - на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору. Волевиявлення сторін було направлене на настання певних юридичних наслідків.

До моменту укладання між сторонами договору оренди землі від 01.06.2017р. - протягом спірного періоду з 01.11.2014р. по 18.04.2017р. - сторони перебували в абсолютних правовідносинах на підставі вимог Закону.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує спричиненням йому збитків відповідачем внаслідок використання спірної земельної ділянки під об'єктами нерухомості по просп. Хіміків, 74 в м. Черкаси протягом періоду з 01.11.2014р. по 18.04.2017р. - з посиланням на приписи ст.ст. 156-157 ЗК України.

Згідно із п.3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин передбачено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284.

Відповідно до п.2.9 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України суди мають враховувати, що способи захисту прав юридичних та фізичних осіб на земельні ділянки, визначені ст.152 ЗК України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Статтею 156 Земельного кодексу України передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють фізичні та юридичні особи, що їх заподіяли, добровільно або у судовому порядку. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З приведених вище норм чинного законодавства вбачається, що для

застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

протиправність поведінки особи;

наявність збитків;

причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданими нею збитками;

вина особи, що завдала збитки. При цьому, відсутність вини у завданні збитків має доводити особа, що їх завдала.

Протиправність поведінки ТОВ ВС ЛІТ полягає у невиконанні останнім свого обов'язку щодо оформлення свого права оренди на спірну земельну ділянку з дня виникнення у нього права власності на нерухоме майно, розташоване на зазначеній земельній ділянці та невиконання рішення міської ради від 19.04.2017р. №2-1872 (п. 4.4. рішення, а.с. 26 зворот, а.с. 109 зворот) - як акту індивідуальної дії - про укладання договору на відшкодування збитків власнику землі.

Збитки, завдані позивачу протиправною поведінкою відповідача, полягають у неодержанні позивачем доходів від орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, які б позивач одержав би у разі оформлення відповідачем права оренди на цю земельну ділянку за період за період з 01.11.2014р. по 18.04.2017р. (до прийняття рішення Черкаської міської ради від 19.04.2017р. №2-1872).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і завданими ним збитками позивачу, полягає у тому, що саме внаслідок вказаної вище протиправної поведінки відповідача позивач не одержав дохід від плати за використання корисних властивостей землі.

З урахуванням даних проведеної перевірки та керуючись Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , Комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси, було визначено розмір збитків у вигляді неодержаного Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування відповідачем земельною ділянкою без договору оренди за період з 01.11.2014р. по 18.04.2017р., розмір яких склав 1025518,99 грн.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21.12.2017р. №1347 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 01.11.2017р. №37-2017. Пунктом 2 даного рішення визначено, що зазначену суму збитків відповідач повинен відшкодувати не пізніше одного місяця після затвердження виконавчим комітетом Черкаської міської ради акту Комісії.

Станом на 24.01.2018р. відповідач не відшкодував збитки в добровільному порядку, що підтверджується листом департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 24.01.2018р. №116/18-08 (а.с. 33).

Позивачем направлялись письмові звернення до відповідача щодо необхідності укласти договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу), підтвердженням чого є лист-претензія від 10.08.2017р. №33040-01-25 (а.с. 24), яким додатково повідомляли про проведення засідання комісії з питання визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам.

Проте відповідачем проігноровано всі вимоги та пропозиції позивача.

Із наведених позивачем доводів не вбачається, що у відповідача були об'єктивні перешкоди щодо укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) власнику землі (міській раді) за період використання землі без правовстановчих документів (з дати набуття права власності на нерухоме майно) у встановленому законом порядку.

За твердження позивача, збитки в розмірі 1025518,99 грн. було заподіяно позивачеві внаслідок такої протиправної поведінки ТОВ ВС ЛІТ .

Таким чином, у даному випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності, як відшкодування збитків. Отже, вимоги позивача про стягнення збитків з ТОВ ВС ЛІТ за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею є обґрунтованими та законними.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог ст. 526 ЦК України та ст. ст. 173, 175, 216, 225, 229 ГК України. Відповідач не відшкодував в добровільному порядку збитки за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею.

Суд критично оцінює доводи позивача про розмір завданих збитків, оскільки:

Позивачем не враховані цивільні угоди між відповідачем та титульним користувачем ділянкою ПАТ Хімволокно про відшкодування платежів за землю площею 7,1355 га (а.с. 88-90);

Відсутність у позивача нормативної оцінки спірної ділянки на 2016р. і замовлення його розрахунку самостійно відповідачем;

Відсутні вагомі доводи та поважні причини пропуску позивачем строку позовної давності, про що заявив відповідач.

Суд не враховує пояснення та заперечення відповідача на доводи позивача - про тривалість розгляду заяв міською радою, про безперспективність судових рішень стосовно бездіяльності міської ради тощо.

Суд при прийнятті рішення також враховує:

положення Конституції України - як норми прямої дії - про те, що власність зобов'язує (ст. 13). Власність не може використовуватися на шкоду людині та суспільству;

відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин за період до 01.04.2015р. (а.с. 71);

відповідачем самостійно отримано розрахунок нормативної грошової оцінки спірної ділянки площею 7,1355 га за 2016р. (а.с. 99 - 228,61 грн. за кв.м. - землі промисловості);

відповідачем вчинено дії на оформлення податкової декларації на спірну ділянку та внесення плати за землю (наприклад у виді податку за землю) за період березня 2016р. - травня 2017р. (а.с. 100-105);

відповідачем не оскаржено рішення позивача як акт індивідуальної дії про обов'язок підписати договір на відшкодування збитків (№1347 від 21.12.2017р., а.с. 17) та виконкому міської ради про затвердження акту про визначення збитків власнику землі від 21.12.2017р. (№1347 від 21.12.2017р., а.с. 18);

у відповідача виникло право на користування спірною ділянкою під об'єктами нерухомості з моменту реєстрації права власності на ці об'єкти - за Законом (ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України). Реалізацію цього права відповідач здійснює на власний розсуд;

ТОВ ВС ЛІТ не вносило в повному об'ємі плату за землю за спірну земельну ділянку з 2015р.;

Суд враховує відсутність правових підстав для нарахування пені на суму збитків, оскільки договір про забезпечення зобов'язання у виді неустойки не укладався в письмовому виді.

Суд враховує, що законодавець не дає визначення шкода у цивільному праві (ст. 1166 ЦК України). Ним визначено способи відшкодування шкоди - в натурі або у виді сплати збитків - приписи ст. 1192 ЦК України.

Суд вважає, що Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Позивач наполягає на стягненні збитків (з урахуванням пені) за періоди:

- з 01.11.2014 по 31.12.2014 - 53910,22 грн.;

- з 01.01.2015 по 31.12.2015 - 506127,91 грн.;

- з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 815941,46 грн.;

- з 01.01.2017 по 18.04.2017 - 194066,42 грн. (а.с. 16);

Суд враховує та застосовує строк позовної давності до спірних правовідносин, про що заявив відповідач до прийнятті рішення у справі - за період з 01.11.2014р. до 01.04.2015р. (а.с. 71-72).

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач звернувся до суду про стягнення збитків за період з 01.11.2014р. до 01.04.2015р. лише 03.04.2018р.

Отже, строк позовної давності про стягнення збитків за період з 01.11.2014р. до 01.04.2015р. сплинув.

Як встановлено в п. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі до прийняття рішення, є підставою для відмови у позові.

Суд враховує приписи Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів :

…2.2. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Суд підкреслює, що заява про застосування строку позовної давності подана відповідачем до прийняття рішення судом, з дотриманням процедури.

Право позивача на задоволення своїх вимог про сплату за користування землею за період з листопада 2014 по квітень 2015р. є порушеним, але Позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності і судом таких обставин і доказів не встановлено і не добуто. Підстав для поновлення строку суд не вбачає.

Твердження позивача про наявність об'єктивних перешкод та причин, відсутність бюджетних асигнувань на оплату судового збору для звернення з позовом в суд, не розподілення видаткової частини бюджету міською радою на початку 2018р. - не враховуються судом при прийнятті рішення та не визнаються судом поважними, оскільки суд враховує ризики господарської діяльності та принципи самозахисту порушених прав сторін.

Суд враховує вказані позивачем періоди для стягнення та суму нарахування плати за землю без пені (а.с. 16):

- з 01.04.2015 по 31.12.2015 - 296559,32 грн. - з урахуванням 9 місяців прострочення та розміру орендної плати 395412,43 грн. в рік, або 32951,04 грн. щомісячно;

- з 01.01.2016 по 31.12.2016 - 566626,02 грн. - з урахуванням річного розміру орендної плати;

- з 01.01.2017 по 18.04.2017 - 175181,87 грн. - з урахуванням 3,5 місяців з прострочення та розміру орендної плати 600623,57 грн. в рік, або 50051,96 грн. щомісячно, а всього 1038367,21 грн.;

та проведення оплати податку за землю відповідачем:

- 735475,04 грн. протягом спірного періоду.

Позивачем не надано доказів виконання нормативної грошової оцінки спірної ділянки на 2016р. Застосовані розміри нормативної грошової оцінки на 2017р. (а.с. 15).

Одночасно суд враховує отримання відповідачем самостійно нормативної грошової оцінки спірної ділянки площею 71355 кв.м. в 2016р., розмір якої складає 16312466,55 грн. (або 228,61 грн. за кв.м.) (а.с. 99). Тому розмір оплати в рік становить 3% від нормативної оцінки - 489373,99 грн., що враховується судом при розрахунку вимоги.

Різниця становить 225640,14 грн. (961115,18 грн. - 735475,04 грн.) на користь позивача.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 225640,14 грн. збитків за фактичне користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею - підлягають до задоволення.

В решті вимог належить відмовити за необґрунтованістю та в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягнути на користь Позивача 3 384,60 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ВС ЛІТ , м. Черкаси, проспект Хіміків, 74 (для листування: АДРЕСА_1, ОСОБА_1Ю.), код ЄДРПОУ 35675023, номер рахунку в банку невідомий

на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок №33213812700002, банк отримувача - ГУДКС України у Черкаській області, отримувач УК у м. Черкаси ЗКПО 38031150, МФО 854018, код платежу 18010600) через Черкаську міську раду, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542, номер рахунку в банку невідомий

225640,14 грн. збитків та 3 384,60 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 05.07.2018р.

Суддя Г.М. Скиба