Постанова

від 04.07.2018 по справі 910/924/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. Справа№ 910/924/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (вх. №09.1-04.1/2711/18 від 11.05.2018) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2018

у справі №910/924/18 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Приватного акціонерне товариство "ПОЛІЕМОС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ"

про стягнення 425 799,36 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з'явились

від відповідача - Ломов Д.О. представник на підставі ордера № 704934 від 07.03.2018.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ПОЛІЕМОС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ" про стягнення 425 799,36 грн, в т.ч. 332515,91 грн основного боргу, 43 063,10 грн пені, 8 882 грн річних та 41 338,35 грн інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 61 від 16.12.2011 в частині оплати вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 (повний текст рішення складено 29.03.2018) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ" на користь Приватного акціонерного товариства "ПОЛІЕМОС" суму основного боргу у розмірі 332 515 грн. 91 коп., пеню у розмірі 43 063 грн. 10 коп., 3 % річних у розмірі 8 882 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 41 338 грн. 35 коп., судовий збір у розмірі 6 386 грн. 99 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 547 грн. 96 коп.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610-614, 625, 626 ЦК України та встановлення обставин неналежного виконання договірних зобов'язань, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Крім того, в порядку ст. 129 ГПК України, судові витрати покладено на відповідача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач - ТОВ "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ, 19.04.2018, згідно відтиску поштового штемпелю на конверті, подав апеляційну скаргу б/н від 19.04.2018 (вх. №09.1-04.1/2711/18 від 11.05.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі №910/924/18 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не було взято до уваги доводи відповідача щодо неналежного розрахунку суми заборгованості, оскільки її розмір підтверджується неналежними доказами. Також відповідач вказує на наявність сумнівів у достовірності та справжності виконання підпису керівника ТОВ "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ" на специфікаціях: № 1 від 22.09.2016 до договору № 3 від 02.03.2011, № 4 від 17.10.2016 до договору № 3 від 02.03.2011, № 7 від 09.12.2016 до договору № 3 від 02.03.2011, № 6 від 06.12.2016 до договору № 3 від 02.03.2011 та Актах надання послуг № 1497 від 09.11.2016 та № 1601 від 22.11.2016. З урахуванням наведеного, стороною заявлено клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи. Результати вирішення даного клопотання викладено в мотивувальній частині цієї постанови.

14.05.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача - ПАТ "ПОЛІЕМОС" надійшли письмові заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких останній зазначає, що відповідач пропустив процесуальний строк на подання апеляційної скарги, однак, клопотання про поновлення такого строку до суду не надав. Також, позивач заперечив проти призначення судово-почеркознавчої експертизи. Позивач стверджує, що процесуальні дії представника відповідача спрямовані на затягування судового процесу, просить постановити окрему ухвалу в порядку ст. 246 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі №910/924/18 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я., відкрито апеляційне провадження. В порядку підготовки справи до розгляду позивачу був наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень.

05.06.2018 від ПАТ "ПОЛІЕМОС" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також стороною подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 справу призначено до розгляду на 13.06.2018. В задоволенні клопотань про постановлення окремої ухвали та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено з наведених в ухвалі суду підстав.

13.06.2018 від позивача надійшло клопотання, в якому сторона просить включити в суму компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги в апеляційній інстанції в сумі 8 400 грн. Результати вирішення даного клопотання викладено в мотивувальній частині цієї постанови.

Ухвалою від 13.06.2018 у зв'язку з неявкою представників відповідача розгляд справи відкладено на 04.07.2018.

27.06.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, що містяться в матеріалах справи.

Представник позивача в судове засідання 04.07.2018 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даного учасника справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання позивачем не повідомлялось.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2018 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати частково.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутнього представника апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

16 грудня 2011 року між Приватним акціонерним товариством "ПОЛІЕМОС" (за договором виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ" (за договором замовник, відповідач) укладено договір № 61 (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання закупити матеріал (згідно із заявкою), зробити друкарські роботи і передати у власність замовника етикетку, що іменується надалі Готова продукція (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3 договору виконавець на підставі поданої заявки складає специфікацію, в якій вказує найменування готової продукції, кількість, ціну, терміни і умови постачання.

Згідно п. 2.3 договору ціна, загальна вартість і термін поставки кожної партії готової продукції узгоджується сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторонами узгоджено, що продукція поставляється партіями. На кожну замовлену партію готової продукції складається специфікація і затверджується виконавцем і замовником у двосторонньому порядку. Виконавець зобов'язується виконати поставку готової продукції впродовж 20 календарних днів після підписання специфікації і затвердження дизайну в порядку, передбаченому умовами договору.

Місце фактичної передачі продукції - склад Виконавця. Інше обумовлюється в специфікаціях (п. 4.1. договору).

Згідно з п.4.3. договору, готова продукція вважається зданою виконавцем і прийнятою замовником по кількості і номенклатурі, вказаних у відвантажувальній накладній, підписаній уповноваженим представником замовника.

У відповідності до п.4.4. договору датою здачі готової продукції виконавцем вважається дата відвантажувальної накладної із складів виконавця на території України.

Датою виконання зобов'язання замовника по оплаті готової продукції вважається дата вступу 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 5.1.4 договору).

Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами договірних зобов'язань. Договір вважається пролонгованим на той же термін і на умовах цього договору, якщо від сторін не поступили письмові повідомлення про його розірвання не менше чим за 10 днів до закінчення терміну його дії (п. 8.4. договору).

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з ТОВ "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ" 425 799,36 грн, в т.ч. 332515,91 грн основного боргу, 43 063,10 грн пені, 8 882 грн річних та 41 338,35 грн інфляційних у зв'язку з порушенням умов договору в частині оплати відповідачем вартості отриманої готової продукції. Тобто підстава позову обґрунтована обставинами неналежного виконання відповідачем умов договору № 61 від 16.12.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст договору № 61 від 16.12.2011, який укладений між Приватним акціонерним товариством "ПОЛІЕМОС" (за договором виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ", колегія суддів дійшла висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, тобто таким, що містить елементи різних типів договорів, зокрема, про надання послуг та поставку.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до присів ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що замовник зобов'язується сплатити кожну партію готової продукції за безготівковим розрахунком на рахунок виконавця згідно рахунку-фактури: 50% передоплати; 50% відстрочення платежу протягом тридцяти календарних днів з моменту постачання готової продукції на склад замовника.

Позивачем в обґрунтування свої вимог про стягнення заборгованості за договором № 61 від 16.12.2011 представлено Специфікації № 10 від 12.09.2016 до договору № 4/01/16 від 11.01.2016; № 11 від 19.09.2016 до договору № 4/01/16 від 11.01.2016; № 1 від 22.09.2016 до договору № 3 від 02.03.2011; № 4 від 17.10.2016 до договору № 3 від 02.03.2011; № 5 від 10.11.2016 до договору № 3 від 02.03.2011; № 7 від 09.12.2016 до договору № 3 від 02.03.2011; № 6 від 06.12.2016 до договору № 3 від 02.03.2011 (а.с. 48-54 том І).

В підтвердження поставки продукції за договором № 61 від 16.12.2011 позивачем надано видаткові накладні: № 24 від 13.01.2016; № 125 від 01.02.2016; № 250 від 24.02.2016; № 384 від 22.03.2016; № 540 від 19.04.2016; № 621 від 04.05.2016; 620 від 04.05.2016; № 743 від 02.06.2016; № 798 від 16.06.2016; № 844 від 01.07.2016; № 1219 від 16.09.2016; № 1262 від 22.09.2016; № 1280 від 27.09.2016; № 1399 від 20.10.2016; № 1498 від 09.11.2016; № 1602 від 22.11.2016; № 1644 від 30.11.2016; № 1739 від 14.12.2016; № 1750 від 15.12.2016; № 121 від 24.01.2017 (а.с. 72-91 том І). Вказані видаткові накладні в рядку договір, на підставі якого здійснюється передача готової продукції, зазначено договір № 4/01/16 від 11.01.2016.

Товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу складені на підставі вищенаведених видаткових накладних (а.с. 95-132 том І).

Виставлені позивачем відповідачу рахунки також містять посилання на договір № 4/01/16 від 11.01.2016 (а.с. 55-71 том І).

В матеріалах справи містяться Акти наданих послуг: № 1497 від 09.11.2016; № 1601 від 22.11.2016; № 1749 від 15.12.2016, в яких також визначено підставу їх складання - договір № 4/01/16 від 11.01.2016 (а.с. 92-94 том І).

Таким чином, за результатами дослідження представлених позивачем доказів судова колегія встановила, що специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, акти наданих послуг не є належними та допустимими доказами в розумінні присів ст. ст. 76, 77 ГПК України, оскільки не підтверджують обставини поставки та, відповідно, отримання готової продукції згідно умов договору № 61 від 16.12.2011, який визначено позивачем як підставу позову та порушення його умов.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оскільки подані позивачем первинні бухгалтерські документи, складені на підставі договорів № 4/01/16 від 11.01.2016 та № 3 від 02.03.2011, не стосуються предмета доказування у даній справі, а тому, в порядку ст. 76 ГПК України, не можуть бути прийняті судом як належні і допустимі докази поставки продукції та надання послуг, судова колегія вважає, що зроблений на підставі названих доказів висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості є помилковим та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та нормах чинного законодавства. В задоволенні позову про стягнення 332 515,91 грн основної заборгованості слід відмовити з підстав його недоведеності.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову про стягнення основної заборгованості, немає і підстав для задоволення похідних вимог про стягнення 43 063,10 грн пені, 8 882 грн річних та 41 338,35 грн інфляційних.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на позивача. Клопотання позивача про включення в суму компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги в сумі 8 400 грн при розгляді справи в апеляційній інстанції, відхиляються судовою колегією у зв'язку з відмовою у задоволенні позову повністю.

Також Київський апеляційний господарський суд відхиляє заявлене відповідачем клопотання про проведення почеркознавчого експертного дослідження підпису директора ТОВ "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ", наявного на Специфікаціях та Актах наданих послуг, оскільки наведені документи не підтверджують обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, тоді як, експертиза є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи задля справедливого вирішення судом спору.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, проте, у зв'язку з встановленням недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що зумовило неправильне застосування норм матеріального права та, відповідно, і вирішення спору, рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 підлягає скасуванню на підставі п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення. У даній справі ухвалюється нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача. Проте, оскільки при зверненні з апеляційною скаргою відповідачем не було сплачено судовий збір, з метою усунення вказаної помилки судова колегія вважає за необхідне стягнути з апелянта в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 9 580,49 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі №910/924/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі №910/924/18 скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ГРУП ЕКСПОРТ" (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ідентифікаційний код 37270825) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) 9 580 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 49 коп судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду.

5. Справу №910/924/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 06.07.2018