Постанова

від 05.07.2018 по справі 42/92-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р.                                                                                 Справа № 42/92-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя  Істоміна О.А.,

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участю представників:

апелянта – ОСОБА_1, довіреність від 04.01.2018 № 08-21/34/2-18;

позивача – директор ОСОБА_2 (особисто);

відповідача – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. № 748Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 11 червня 2008 року по справі № 42/92-08

за позовом Фірми "Ікар-бізнес" - Товариства з обмеженою відповідальністю,             м. Харків;

до    Виконавчого комітету Харківської міської ради, м. Харків;

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2008 року Фірма "Ікар-бізнес"-ТОВ звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання за права власності на нежитлові будівлі торгівельних павільйонів: літ. "Б-1", загальною площею 42,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 22; літ."А-1", загальною площею 61,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 104; літ. "В-1" загальною площею 35,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 48.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.06.2008 у справі № 42/92-08 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано за Фірмою "Ікар-Бізнес"-ТОВ право власності на: нежитлову будівлю торгівельного павільйону літ."Б-1" (приміщення № 1-6), загальною площею 42,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Блюхера, 22; нежитлову будівлю торгівельного павільйону літ."А-1" (приміщення № 1-8), загальною площею 61,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Тракторобудівників, 104; нежитлову будівлю торгівельного павільйону літ. "В-1" (приміщення № 1-6), загальною площею 35,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 48.

Повний текст зазначеного рішення складений 11.06.2008.

15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України          (в          редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”).

Пунктом 13 частини 1 Перехідних положень зазначеного кодексу встановлено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Харківська міська рада, яку місцевим господарським судом не було залучено до участі у справі № 42/92-08, 19.04.2018, тобто майже через 10 років після складення повного тексту судового рішення та спливу строку на апеляційне оскарження рішення, передбаченого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення), звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 11.06.2008 у справі № 42/92-08, з посиланням на те, що суд ухвалив рішення, яке порушує права та законні інтереси Харківської міської ради, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано оцінки тому факту, що спірні об‘єкти  були самочинно збудовані, та визнано за позивачем право власності на них в обхід процедури визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, встановленої статтями 331 та  376 Цивільного кодексу України, статтею 182 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 18 Закону України «Про основи містобудування», що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Також разом з апеляційною скаргою апелянт подав заяву (вх. № 3150 від 24.04.2018) про поновлення строку на подання апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на поважність причин пропуску строку, оскільки Харківську міську рада не було залучено до участі у справі, а про існування оскаржуваного рішення апелянт дізнався з листа КП “Харківські теплові мережі” від 04.04.2018 № 40-1408.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 у справі № 42/92-08 залишено без руху апеляційну скаргу Харківської міської ради на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу та надано апелянту  строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: надати докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 22,50 грн.

На виконання зазначеної ухвали апелянт надав платіжне доручення від 03.05.2018 № 1065 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 22,50 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 у справі у справі № 42/92-08 поновлено строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради, встановлено позивачу та відповідачу строк до 24.05.2018 для надання відзивів на апеляційну скаргу та доказів надсилання іншим учасникам справи копій відзиву та доданих до нього документів, зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 42/92-08 апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.06.2018 об 11:30 год. та викликано в судове засідання представників учасників справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача - Виконавчого комітету Харківської міської ради, розгляд справи відкладено на 26.06.2018 о 09:30 год. та повторно викликано в судове засідання представника відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від  26.06.2018 було відкладено розгляд справи на 05.07.2018 об 11:00 год.

Представник заявника апеляційної скарги у судових засіданнях 12.06.2018, 26.06.2018 та 05.07.2018 підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача у судових засіданнях 12.06.2018, 26.06.2018 та 05.07.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача - Виконавчого комітету Харківської міської ради в судове засідання 05.07.2018 не з'явився, про причину неявки в судове засідання не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням №  6102225325196.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

22.06.2018  позивачем були подані  клопотання:

1) за вх. № 4838 - про закриття апеляційного провадження в частині оскарження рішення суду щодо визнання права власності на нежитлові будівлі літ. “Б-1” по вул. Валентинівській (колишня вул. Блюхера), 22 та літ. “В-1” по проспекту Ювілейному (колишній проспект 50-річчя ВЛКСМ), 48, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що дію договорів оренди землі під вказаними  спірними об‘єктами поновлено Харківською міською радою, а оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права , інтереси та обов‘язки Харківської міської ради.

2) за вх. № 4839 - про закриття апеляційного провадження в частині оскарження рішення суду щодо визнання права власності на нежитлову будівлю літ. “А-1” по проспект Тракторобудівників, 104, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що на даний час вказаний об‘єкт нерухомості  відсутній.

3) за вх. № 4840 - про накладення на Харківську міську раду грошового стягнення в сумі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на підставі ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України, з  посиланням на зловживання процесуальними правами. При цьому позивач вказує на те, що Харківська міська рада посилалась на те, що вона дізналась про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише 05.04.2018 після звернення  до неї КП «Харківські теплові мережі, що спростовується наявними у справі доказами (листом юридичного департаменту Харківської міської ради  від 04.08.2008 № 4663/9-08, позовною заявою від 17.01.2014  та рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2014 у справі №922/123/14, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 у справі №922/2526/14, касаційною скаргою Харківської міської ради на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2017). Також вказує, що твердження Харківської міської ради про те, що  спірні об‘єкти нерухомості не введені в експлуатацію спростовується актами комісії з приймання в експлуатацію від  17.10.99. та актом державної технічної комісії від 25.04.2002, копії яких наявні в матеріалах справи (том 1 а.с. 50, 51).

В судових засіданнях  та заявою від  04.07.2018, вх.5086 позивач - Фірма "Ікар-бізнес"-ТОВ підтримав заявлені ним клопотання про закриття апеляційного провадження та накладення на Харківську міську раду грошового стягнення за зловживання процесуальними  правами, через канцелярію суду 04.07.2018 за вх.5087 надав  пояснення та обґрунтування своєї правової позиції.

Харківська міська рада у письмових (вх.№5088 від. 04.07.2018) та її представник в судових засіданнях 26.06.2018 та 05.07.2018   проти заявлених представником позивача - Фірми "Ікар-бізнес"-ТОВ клопотань заперечували.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що статтею 135 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає заходи процесуального впливу шляхом накладення штрафу, не передбачено такої підстави для застосування вказаного заходу, як оскарження рішень судів першої інстанції. До того ж, право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції встановлено статтею 129 Конституції України та статтею 254 ГПК України.

Також вказує на те, що статтею 264 ГПК України передбачені умови, настання яких є підставою для закриття апеляційного провадження. Проте на даний час жодної із передбачених цією нормою умов  не існує, у зв‘язку з чим клопотання позивача про закриття апеляційного провадження задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, розглянувши зазначені клопотання, дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов’язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов’язки такої особи не вирішувалося.

Зі змісту клопотань позивача про закриття апеляційного провадження вбачається, що наведені ним в обґрунтування вказаних клопотань обставини знищення одного зі спірних об‘єктів та поновлення договорів оренди землі під двома  спірними об‘єктами не відповідають переліку підстав для закриття апеляційного провадження, наведеним у частині 1 статті 264 ГПК України.

Позивач також у клопотанні від 22.06.2018 за вх. № 4838 вказує на те, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про права, інтереси та обов‘язки Харківської міської ради.

Разом з цим, такі твердження позивача колегія суддів вважає не обґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пунктів 34, 38, 42 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міських рад відноситься, зокрема такі  повноваження: регулювання земельних відносин: надання згоди на розміщення на  території  села,  селища,  міста  нових об'єктів, а також затвердження   в   установленому    порядку    місцевих містобудівних програм,  генеральних  планів  забудови  відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, які реалізуються виключно на пленарному засіданні ради сесії.

З матеріалів справи вбачається, що спірні об‘єкти нерухомості розташовані на земельних ділянках, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, а отже рішення про визнання права власності на вказані об‘єкти нерухомості стосується, прав, охоронюваних інтересів та обов‘язків Харківської міської ради, яка діє від імені та в інтересах  вказаної територіальної громади, що свідчить про відсутність підстав для застосування пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Також слід зазначити, що позивач у клопотанні від 22.06.2018 за вх. № 4839 просить закрити апеляційне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час стаття 231 ГПК України регулює таку процесуальну дію, як  закриття  провадження у справі, яка є відмінною від процесуальної дії  - закриття апеляційного провадження, що регулюється іншою нормою - статтею 264 ГПК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, підстави для задоволення клопотань позивача про закриття апеляційного провадження у справі (вх.№ 4838 та вх.№4839) відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов’язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк;

5) порушення заборон, встановлених ч. 10 ст. 188 цього Кодексу.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що вона встановлює вичерпний перелік дій (бездіяльності) учасника процесу, які можуть бути  підставами для застосування судом такого заходу процесуального примусу, як накладення на сторону штрафу. До цих підстав  належать  або невиконання учасником процесу вимог суду щодо : подання певних доказів та матеріалів,  вчинення покладених на учасника процесу певних дій та повідомлення суду у разі неможливості їх подачі, або зловживання процесуальними правами, або порушення заборон, встановлених ч. 10 ст. 188 цього Кодексу щодо використання портативних аудіотехнічних пристрої, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису при врегулюванні спору за участю судді.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б свідчили про вчинення Харківською міською радою вказаних вище дій.

Так, апеляційним господарським судом на Харківську міську раду не було покладено обов‘язку із надання певних доказів або матеріалів, або вчинення певних дій  у зв‘язку з чим вона не може вважатися учасником процесу, який не виконав відповідних вимог суду в розумінні пунктів 1, 3 та 4 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

Також судом не здійснювалися заходи щодо врегулювання спору у даній справі,  у зв‘язку з чим пункт 5 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України також не може бути застосовано у даному випадку.

Окрім цього, відсутні підстави стверджувати про зловживання Харківською міською радою своїми правами, оскільки право на апеляційне оскарження рішень суду першої інстанції  встановлене статтею 129 Конституції України та статтею 254 ГАК України.

Так, зловживанням учасником процесу своїм правом є вчинення ним процесуальних дій, явно спрямованих на затягування судового процесу або перешкоджанню правосуддя.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 14 ГПК України, яка встановлює принцип диспозитивності в господарському  процесі, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, подання учасником процесу апеляційної скарги із викладенням у ній своїх доводів та міркувань є його конституційним правом та  елементом диспозитивності господарського процесу, а не затягуванням процесу чи перешкоджанням правосуддю.

До того ж, позивачем не наведено жодних доводів, яким саме чином подання Харківською міською радою апеляційної скарги із певним обґрунтуванням  її вимог перешкоджає здійсненню правосуддя  чи затягує судовий процес.

Таким чином, на думку колегії суддів, відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про накладення на Харківську міську раду штрафу в порядку  частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників заявника апеляційної скарги та позивача, а також викладені в апеляційній скарзі, письмових поясненнях доводи заявника апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі - закриттю, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України (в чинній на час здійснення апеляційного провадження редакції ) суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній  на час здійснення апеляційного провадження) встановлено, що  судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 226 та 231 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017, чинній  на час здійснення апеляційного провадження)  господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, яка регулювала право на звернення до господарського суду (в редакції  чинній на час подання позову та прийняття судового рішення)  підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності ,   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими  актами  України,  до господарського  суду мають право також звертатися державні та інші органи,   фізичні   особи,  що  не  є  суб'єктами  підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України, яка регулювала право на звернення до господарського суду (в редакції  чинній на час подання позову та прийняття судового рішення) сторонами  в  судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть  бути  підприємства  та  організації,  зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в  інтересах  яких  подано  позов  про  захист    порушеного    чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Зі змісту вказаних норм випливає, що сторонами в господарському процесі на час подачі  позовної заяви та   прийняття оскаржуваного рішення  могли бути лише підприємства, установи, організації та органи, які наділені статусом юридичної особи.

Зі змісту позовної заяви у даній справі вбачається, що позивачем позов пред‘явлено до Виконавчого комітету Харківської міської ради.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Однак в матеріалах справи відсутній і сторонами не надавався відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, який би, з урахуванням  пункту 2 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», підтверджував наявність у Виконавчого комітету Харківської міської ради статусу юридичної особи як на момент подання позову у даній справі та прийняття оскаржуваного рішення, так і на даний час.

Відсутні відомості про наявність у Виконавчого комітету Харківської міської ради статусу юридичної особи і в електронній базі вказаного реєстру.

Крім того, присутній в судовому засіданні 05.07.2018 представник Харківської міської ради пояснив, що Виконавчий комітет є лише структурним підрозділом Харківської міської ради та не наділений статусом юридичної особи.

Таким чином, Виконавчий комітет Харківської міської ради не володіє господарською процесуальною правосуб‘єктністю, оскільки не є юридичною особою, що, в свою чергу означає, що спір у даній справі не є підвідомчим господарському суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, провадження у справі в такому разі підлягало припиненню.

В свою чергу , як вже зазначалося, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пунктів 34, 38, 42 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міських рад відноситься, зокрема такі  повноваження: регулювання земельних відносин: надання згоди на розміщення на  території  села,  селища,  міста  нових об'єктів, а також затвердження   в   установленому    порядку    місцевих містобудівних програм,  генеральних  планів  забудови  відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, які реалізуються виключно на пленарному засіданні ради сесії.

Оскільки  спірні об‘єкти нерухомості розташовані на земельних ділянках, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, то рішення про визнання права власності на вказані об‘єкти нерухомості за позивачем стосується, прав, охоронюваних інтересів та обов‘язків Харківської міської ради як органу місцевого самоврядування, який діє від імені та в інтересах вказаної територіальної громади.

Отже позивачем при поданні позову було обрано неналежного відповідача у справі, що залишилося поза увагою суду першої інстанції, який прийняв рішення стосовно прав та обов‘язків Харківської міської ради, яка не була залучена до участі у справі та вирішив спір, який за суб‘єктним складом не підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 1 та 4 статті 269 ГПК України (в редакції, чинній на час здійснення апеляційного провадження) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі

Оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке є безумовною підставою для скасування судового рішення – справу розглянуто стосовно прав та обов‘язків Харківської міської ради, яка не була залучена до участи у справі, то апеляційний господарський суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги щодо скасування рішення першої інстанції і прийняття нового судового рішення і  вийти за межі таких вимог, скасувавши рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції із закриттям провадження у справі на підставі частини 1 статті 231 та пункту  4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.  

Керуючись статтями 129, частиною 1 статті 231, статтями 269, 270, пунктом 4 частини 1 статті 275, частиною 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу,  колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11 червня 2008 року по справі № 42/92-08 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 06.07.2018.

Головуючий суддя                                                                    Пелипенко Н.М.

Суддя                                                                                           Барбашова С.В.  

Суддя                                                                                           Істоміна О.А.