Рішення

від 04.07.2018 по справі 803/695/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/695/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

при секретарі судового засідання Гуцалюк І.О.,

з участю представників позивача Токарчука В.М.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіла" до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіла" (далі - ТзОВ "Авіла", товариство, позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2017 року №0271691308, від 14 листопада 2017 року № 0011121401, № 0011131401.

Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Авіла" податкового, валютного законодавства за період з 19 січня 2015 року по 30 червня 2017 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей самий період ГУ ДФС у Волинській області складено акт № 11691/14-01/39587863 від 19 жовтня 2017 року.

За результатами розгляду заперечень ТзОВ "Авіла" від 27 жовтня 2017 року на акт перевірки № 11691/14-01/39587863 від 19 жовтня 2017 року, контролюючий орган дійшов висновку про їх безпідставність, листом від 09 листопада 2017 року відмовив в їх задоволенні.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області виявлено порушення позивачем статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статей 22, 23, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 369 066 грн (в тому числі за 2015 рік - на 248 526 грн, за 2016 рік - на 15 573 грн, за І квартал 2017 року - на 104 967 грн); підпункт 14.1.181, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 14.1 статті 14, пункт 185.1 статті 185, статей 186, 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2015 року на 30 981 грн; пункту 176.2 статті 176 ПК України - подання звітності по податку з доходів фізичних осіб з помилкою.

На підставі акта перевірки № 11691/14-01/39587863 від 19 жовтня 2017 року контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2017 року № 0011121401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 399 201 грн, з яких: 369 066 грн за податковим зобов'язанням, 30 135 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0011131401 від 14 листопада 2017 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) всього на 30 981 грн, № 0271691308 від 13 листопада 2017 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн.

За результатами розгляду ДФС України скарги від 06 грудня 2017 року на вказані податкові повідомлення-рішення їх залишено без змін.

Позивач вважає оскаржені податкові-повідомлення рішення протиправними, оскільки висновки контролюючого органу про порушення товариством вимог податкового законодавства за результатами господарських взаємовідносин із контрагентами - покупцями Товариством з обмеженою відповідальністю Сасіб ЛТД (далі - ТзОВ Сасіб ЛТД ), Товариством з обмеженою відповідальністю СП Полсет-Україна (далі - ТзОВ СП Полсет-Україна ) та контрагентами - продавцями Товариством з обмеженою відповідальністю Гринвич-ЮГ (далі - ТзОВ Гринвич-ЮГ ), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що факт здійснення господарських операцій (їх реальність) підтверджується належним чином оформленими документами, які були надані під час перевірки. Також позивач зазначає, що наявність кримінального провадження стосовно посадових осіб контрагентів ТзОВ "Авіла" не свідчить про порушення податкового законодавства саме позивачем, оскільки таке кримінальне провадження не стосуються товариства, крім того в ньому не ухвалено обвинувального вироку.

У зв'язку з наведеним, позивач просить оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасувати.

Відповідно до відзиву на позовну заяву від 07 травня 2018 року (а.с. 88-89184-187, т. 1), запереченні від 01 червня 2018 року (а.с. 50-51, т. 2) відповідач заявлених вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу з врахуванням наступного.

За результатами перевірки було виявлено, що у перевіреному періоді ТзОВ "Авіла" постачало ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ СП Полсет-Україна товар на підставі договорів купівлі-продажу. За результатами вказаних господарських операцій було виписано податкові накладні, однак позивач не надав для перевірки довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, а також доказів транспортування реалізованого товару покупцем. Також, у перевіреному періоді ТзОВ "Авіла" придбавало у ТзОВ Гринвич-ЮГ , ФОП ОСОБА_3 товар на підставі договорів купівлі-продажу. За результатами вказаних господарських операцій було виписано податкові накладні. За результатами податкового аналізу по ТзОВ Гринвич-ЮГ встановлено відсутність основних засобів, не встановлено придбання або оренду складських приміщень для здійснення господарської діяльності; по ланцюгу господарських операцій не встановлено придбання відповідного товару для його реалізації на користь позивача; не надано документів на підтвердження якості та походження товару. В товарно-транспортних накладних, оформлених при придбанні позивачем товару у ФОП ОСОБА_3 не конкретизоване місце навантаження та розвантаження товару, вказано - м. Луцьк; у специфікаціях на товар місцем передачі товару зазначено Локачинський район; не надано документів на підтвердження якості та походження товару; основний вид діяльності останнього - надання в оренду вантажних автомобілів. Керуючись наведеним, відповідач вважав висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 369 066 грн, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2015 року на 30 981 грн правомірним та обґрунтованим.

Окрім того, ТзОВ "Авіла" у розрахунках за формою 1ДФ за перевірений період невірно вказало ідентифікаційний номер працівника підприємства, чим порушило пункт 176.2 статті 176 ПК України.

Керуючись наведеним, відповідач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповіді на відзив від 25 травня 2018 року (а.с. 235-236, т. 1), доповненні до відповіді на відзив № 02/29/05/18 від 29 травня 2018 року (а.с. 255-256, т. 1), додаткових письмових поясненнях до відповіді на відзив від 01 червня 2018 року № 01/01/06/18 (а.с. 48, т.2) позивач вказав, що продукція, придбана у ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ СП Полсет-Україна , імпортувалась позивачем з Республіки Польща на підставі контракту № 002/01/15/PL від 26 січня 2015 року; в подальшому товар передано на зберігання Приватному малому підприємству Вінтер . Господарські взаємовідносини з іншими контрагентами під час перевірки підтверджувались належними доказами, які безпідставно не були взяті до уваги перевіряючими. Юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому ТзОВ Авіла не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Ухвалою судді від 18 квітня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених у позовній заяві та відповіді на відзив підстав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ГУ ДФС у Волинській області в період з 21 вересня по 04 жовтня 2017 року, на підставі повідомлення від 08 вересня 2017 року № 225, наказу від 07 вересня 2017 року № 2516, провела документальну планову виїзну перевірку ТзОВ "Авіла" на предмет дотримання податкового, валютного законодавства за період з 19 січня 2015 року по 30 червня 2017 року, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей самий період, за наслідками якої складено акт № 11691/14-01/39587863 від 19 жовтня 2017 року (а.с. 13-55, т. 1).

Не погодившись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки № 11691/14-01/39587863 від 19 жовтня 2017 року, ТзОВ "Авіла" подало заперечення на нього від 27 жовтня 2017 року за № 01/27/10/2017 (а.с. 82-85, т. 1). За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС у Волинській дійшло висновку про правомірність висновків ату перевірки від 19 жовтня 2017 року та листом № 10865/10/03-20-14-01-11 від 09 листопада 2017 року відмовило в їх задоволенні (а.с. 86-88, т. 1).

Відповідно до висновків акта перевірки № 11691/14-01/39587863 від 19 жовтня 2017 року встановлено порушення позивачем статті 1, пункту 2 статті 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статей 22, 23, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 369 066 грн (в тому числі за 2015 рік - на 248 526 грн, за 2016 рік - на 15 573 грн, за І квартал 2017 року - на 104 967 грн); підпункт 14.1.181, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пункту 14.1 статті 14, пункт 185.1 статті 185, статей 186, 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2015 року на 30 981 грн; пункту 176.2 статті 176 ПК України - несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб.

На підставі вказаного акта контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2017 року № 0011121401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 399 201 грн, з яких: 369 066 грн за податковим зобов'язанням, 30 135 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0011131401 від 14 листопада 2017 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) всього на 30 981 грн, № 0271691308 від 13 листопада 2017 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн (а.с. 89, 90, 91, т. 1).

Позивач прийняті податкові повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку (скарга № 01/06/12/2017 від 06 грудня 2017 року). Рішенням про результати розгляду скарги ДФС від 16 лютого 2018 року доводи скарги визнано безпідставними і необгрунтованими, а податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2017 року № 0271691308, від 14 листопада 2017 року № 0011121401, № 0011131401 залишені без змін (а.с. 92-95, 96-98, т. 1).

В обґрунтування висновків щодо протиправного відображення в податковій звітності ТзОВ "Авіла" показників податку на прибуток і податку на додану вартість контролюючий орган посилається на нереальність господарських операцій із контрагентами ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ СП Полсет-Україна , ТзОВ Гринвич-ЮГ , ФОП ОСОБА_3

При цьому, ГУ ДФС у Волинській області вказує, що на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем і ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ СП Полсет-Україна не надано усіх необхідних документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема, довіреностей на отримання ТМЦ, на підтвердження фактів транспортування товару, сертифікатів якості та відповідності. За результатами аналізу інформації Єдиного реєстру податкових накладних по контрагенту ТзОВ Сасіб ЛТД , останній здійснював операції з реалізації товарів, відмінних від поставлених позивачем. Згідно з інформацією, отриманою з баз даних контролюючого органу у ТзОВ СП Полсет-Україна відсутні майно та трудові ресурси, виробничі та складські приміщення для здійснення відповідних господарських операцій. Крім того, встановлено обрив ланцюга поставок товару та його невикористання в межах господарської діяльності; печатку товариства вилучено на підставі ухвали слідчого судді від 15 лютого 2017 року в межах досудового розслідування.

Отже, в ході перевірки контролюючий орган не знайшов підтвердження реальності поставок від ТзОВ "Авіла" на користь ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ СП Полсет-Україна , що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків та реалізацію товару невстановленим особам; проведення транзиту фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру.

Таким чином, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що отримані від ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ СП Полсет-Україна кошти в загальній сумі 1 098 112 грн 94 коп. є безповоротною фінансовою допомогою, а тому в порушення статей 22, 23, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1пункту 134.1 статті 134 ПК України, вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , ТзОВ "Авіла" занизило інші доходи на суму отриманих коштів - 1 098 113 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача із контрагентами-постачальниками, контролюючий орган зазначив, що згідно із фінансовим звітом ТзОВ Гринвич-ЮГ встановлено відсутність основних засобів, відсутність виробничих та складських приміщень для здійснення відповідних господарських операцій в останнього; розрив ланцюга постачання відповідного товару; відсутність документів на підтвердження походження та якості придбаного товару. Печатку товариства вилучено на підставі ухвали слідчого судді від 15 лютого 2017 року в межах досудового розслідування. За результатами господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 оформлені ТТН не містять інформації щодо конкретного місця навантаження та розвантаження товару, зазначено лише - с. Підгайці, м. Луцьк відповідно. До перевірки також не надано документів на підтвердження походження і якості товару. Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов висновку, що отримані від ТзОВ Гринвич-ЮГ та ФОП ОСОБА_3 товари загальною вартістю 952 248 грн 50 коп. відповідають визначенню безоплатно отриманих відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Згідно із статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Як встановлено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (пункт 186.1 статті 186 ПК України).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3 статті 193 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Як установлено підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 13 ПК України безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Так, відповідно до зазначених норм безповоротною фінансовою допомогою вважаються кошти, передані суб'єкту господарювання на підставі договору чи без договору або списана безнадійна заборгованість або не стягнута сума заборгованості після закінчення строку позовної давності; безоплатно наданими вважаються товари, що надані згідно з договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення. Роботи (послуги) вважаються наданими безоплатно у разі, якщо не висовуються вимоги щодо компенсації їх вартості.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо визначення отриманих коштів від реалізації товарів контрагентам-покупцям (невстановленим особам) як безповоротної фінансової допомоги, а також щодо визначення отриманих позивачем товарів (послуг) від контрагентів-покупців як безоплатно наданих, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 369 066 грн (в тому числі за 2015 рік - на 248 526 грн, за 2016 рік - на 15 573 грн, за І квартал 2017 року - на 104 967 грн); завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2015 року на 30 981 грн, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що між ТзОВ Авіла (постачальник) та ТзОВ Сасіб ЛТД (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 1905/021 від 19 травня 2015 року. Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язався поставити покупцю товар (м'ясо та м'ясопродукти), а покупець - прийняти та оплатити його вартість. Сторони погодили, що кількість товару, його асортимент, вид, ціна визначається в накладних; оплата товару проводиться протягом одного календарного дня з моменту поставки; поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ склад покупця згідно з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів Інкотермс 2000 ; поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару) представнику покупця на складі покупця або на складі постачальника на підставі умов поставки EXW (а.с. 110-111, т. 1).

На виконання умов вказаного договору ТзОВ Авіла поставило ТзОВ Сасіб ЛТД товар (сало бокове свинне морожене, шкіру свинну морожену) загальною вартістю 866 892 грн 94 коп. в тому числі ПДВ 144 482 грн 16 коп. Покупець прийняв вказаний товар та оплатив його. Наведені обставини стверджуються копіями видаткових накладних № 36 від 19 травня 2015 року, № 55 від 26 червня 2015 року, № 58 від 02 липня 2015 року, № 80 від 27 липня 2015 року (а.с. 112-115, т. 1), банківських виписок по руху коштів (а.с. 116-121, т. 1), картки рахунку 361 за 2015 рік (а.с. 55, т. 2).

За результатами вказаних господарських операцій позивач склав податкові накладні № 17 від 19 травня 2015 року, № 9 від 26 червня 2015 року, № 3 від 02 липня 2015 року, № 25 від 27 липня 2015 року та зареєстрував вказані ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 122-129, т. 1).

Між ТзОВ Авіла (постачальник) та ТзОВ Полсет-Україна (покупець) було укладено договір поставки № 014/02/2015 від 27 квітня 2015 року. Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов'язався поставити покупцю товар (м'ясо та м'ясопродукти), а покупець - прийняти його та оплатити в порядку та на умовах цього договору. Сторони погодили, що кількість товару, його асортимент, вид, ціна визначається в накладних; оплата товару проводиться протягом одного календарного дня з моменту поставки; поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ склад покупця згідно з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів Інкотермс 2000 ; поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару) представнику покупця на складі покупця а бо на складі постачальника на підставі умов поставки EXW (а.с. 99-100, т. 1).

На виконання умов вказаного договору ТзОВ Авіла поставило ТзОВ Полсет-Україна товар (сало бокове свинне морожене) загальною вартістю 231 220 грн в тому числі 38 536 грн 67 коп. Покупець прийняв вказаний товар та оплатив його. Наведені обставини стверджуються копіями видаткових накладних № 16 від 28 квітня 2015 року, № 30 від 08 травня 2015 року, довіреності № 2 від 27 квітня 2015 року (а.с. 101-103, т. 1), банківських виписок по руху коштів (а.с. 104, 105, т. 1), картки рахунку 361 за 2015 рік (а.с. 54, т. 2). За результатами вказаних господарських операцій позивач склав податкові накладні № 13 від 28 квітня 2018 року, № 11 від 08 травня 2015 року та зареєстрував вказані ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 106-109, т. 1).

Товар (сало бокове свинне морожене, шкіра свинна морожена), який в подальшому був реалізований ТзОВ Сасіб ЛТД , ТзОВ Полсет-Україна позивач придбавав у фірми МАХ (Республіка Польща) на підставі контракту № 002/01/15/1PL від 26 січня 2015 року. Після ввезення товару на територію України позивач передавав його на відповідальне зберігання Приватному малому підприємству Вінтер (далі - ПМП Вінтер ) в м'ясний холодильний склад (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лідавська, 1). На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії митних декларацій 06 травня, 07 травня, 28 травня 2015 року, 08 червня, 18 червня 2015 року (а.с. 238-242, т. 1), договору відповідального зберігання № 79 від 07 квітня 2015 року з додатками та додатковими угодами до цього договору, укладеного між позивачем та ПМП Вінтер , актів здачі-прийняття робіт від 30 квітня 2015 року, 31 травня 2015 року, 30 червня 2015 року (а.с. 243-254, т. 1). У видаткових накладних, виписаних покупцям ТзОВ Сасіб ЛТД , Полсет-Україна місцем відвантаження товару зазначено м'ясний холодильний склад.

Також суд проаналізував господарські взаємовідносини позивача із ТзОВ Гринвич-ЮГ та ФОП ОСОБА_3

Так, між ТзОВ Гринвич-ЮГ (продавець) та ТзОВ Авіла (покупець) було укладено договір поставки № 1109/035 від 11 вересня 2015 року. Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (олію ріпакову), а покупець - прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах цього договору. Сторони погодили, що кількість товару, ціна, умови продажу встановлюється в накладних (а.с. 130-131, т. 1).

На виконання умов вказаного договору ТзОВ Гринвич-ЮГ поставило ТзОВ Авіла товар всього на суму 339 104 грн в тому числі ПДВ 56 517 грн 33 коп. Позивач прийняв товар та оплатив його вартість в повному обсязі. Наведені обставини ТзОВ Авіла підтвердив копіями видаткових накладних № 10 від 11 вересня 2015 року, № 11 від 01 жовтня 2015 року, товарно-транспортних накладних від 11 вересня 2015 року, 01 жовтня 2015 року, податкових накладних № 3 від 11 вересня 2015 року, № 2 від 01 жовтня 2015 року, специфікації № 002 від 01 жовтня 2015 року, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11 вересня 2015 року, 14 вересня 2015 року, 01 жовтня 2015 року02 жовтня 2015 року, банківських виписок по руху коштів (а.с. 130-149, т. 1), картки рахунку 361 за 2015 рік (а.с. 56, т. 2).

22 грудня 2016 року між ФОП ОСОБА_3 (продавець) та ТзОВ Авіла (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2212/2016. Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (зернові та олійні культури), а покупець - прийняти та оплати його вартість відповідно до умов цього договору. Сторони також домовились, що вартість одного кілограма товару вказується в договорі або накладних (додатках або специфікаціях), які є невід'ємними частинами цього договору; передача товару у власність покупця здійснюється окремими партіями згідно з правилами Інкотермс-2000 на складі продавця; відвантаження товару здійснюється узгодженими партіями за рахунок продавця; якість товару повинна відповідати вимогам діючого в Україні ДСТУ, ГОСТ, параметрам, державним стандартам та усім якісним характеристикам для певного виду товару, встановлених чинним законодавством України а.с. 150-151, т. 1).

На виконання умов цього договору ФОП ОСОБА_3 поставив позивачу товар (пшеницю) загальною вартістю 669 663 грн 50 коп., який товариство прийняло та оплатило. На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду копії специфікації від 22 грудня 2016 року, накладних № 1 від 22 грудня 2016 року, № 1, № 2 від 17 лютого 2017 року, № 3, № 4 від 20 лютого 2017 року, № 5, № 6 від 22 лютого 2017 року, № 7 від 24 лютого 2017 року, товарно-транспортних накладних № 1 від 22 грудня 2016 року, № 1, № 2 від 17 лютого 2017 року, № 3, № 4 від 20 лютого 2017 року, № 5, № 6 від 22 лютого 2017 року, № 8 від 24 лютого 2017 року, банківських виписок по руху коштів (а.с. 152-174, т. 1), картки рахунку 361 за 2016, 2017роки (а.с. 57, 58 т. 2), актів звіряння станом на 31 грудня 2016 року та 31 грудня 2017 року (а.с. 59, 60, т. 2).

В подальшому, придбаний у ТзОВ Гринвич-ЮГ та ФОП ОСОБА_3 товар позивач реалізував Приватному акціонерному товариству Березнівське птахопідприємство , Товариству з обмеженою відповідальністю Маяк-3 , Товариству з обмеженою відповідальністю Поліссяагрокорм , Товариству з обмеженою відповідальністю Ідна , Товариству з обмеженою відповідальністю Галичина-Захід , що підтвердив копіями документів первинного бухгалтерського обліку (а.с. 4-47, т. 2).

Перевіривши первинні документи, суд дійшов висновку, що вони оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Судом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку. Факт поставки товарів позивачем, доставки, повної оплати, придбання та подальшого використання в господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, не заперечено і не спростовано відповідачем.

При цьому, документи та інші дані, що підтверджують факти придбання товарів ТзОВ Авіла у ТзОВ Гринвич-ЮГ та ФОП ОСОБА_3, реалізації товарів на користь ТзОВ Сасіб ЛТД , ТзОВ Полсет-Україна , які відображені в податковому обліку позивача, оцінювались судом з урахуванням специфіки таких господарських операцій. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само неточності у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, кошти, отримані в результаті реалізації товарів на користь ТзОВ Сасіб ЛТД , ТзОВ Полсет-Україна , не відповідають жодним із наведених вище таких ознак, які відносять ці кошти до безповоротної фінансової допомоги, оскільки згідно з договорами поставки та купівлі продажу такі кошти отримані позивачем в результаті господарських операцій на відповідних умовах, що підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.

Отримані позивачем у ТзОВ Гринвич-ЮГ та ФОП ОСОБА_3 товари також не відповідають жодним із наведених вище таких ознак, які відносять ці товари до безоплатно наданих, оскільки згідно з договорами поставок вони придбані на платній основі, що підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договорів відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та вказаними контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про фактичне підтвердження отримання повної вартості реалізованого товару, сплати коштів позивачем за отриманий товар, а отже порушень при здійсненні господарської діяльності позивачем ГУ ДФС у Волинській області не виявлено.

Наведене спростовує доводи позивача щодо нереальності господарських операцій між ТзОВ Авіла та ТзОВ Гринвич-ЮГ , ФОП ОСОБА_3, ТзОВ Сасіб ЛТД , ТзОВ Полсет-Україна в частині неналежного оформлення товаросупровідних документів, оскільки докази, що містяться в справі свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами покупцями, продавцями виконані сторонами.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до пунктів 2 - 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі - Порядок №1232), зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій, з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Отже, проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка.

Виходячи з приписів підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Таким чином, суд вважає, що оскільки зустрічну звірку контрагентів позивача фактично не проведено, тому доводи контролюючого органу про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів не можуть бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, проведення безтоварних операцій, та, відповідно, однією з підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань.

На думку суду, порушення будь-яких правил ведення господарської діяльності контрагентами позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права формування податкових показників за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента. Будь-яких доказів, що позивач при здійсненні господарської діяльності із вищезгаданими контрагентами діяв недобросовісно, контролюючий орган не надав суду.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи контролюючого органу про отримання платником податку необґрунтованої податкової вигоди, оскільки не ґрунтуються на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкових зобов'язань. Контролюючим органом не доведено існування таких обставин, не спростовано реальності виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податкові зобов'язання.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що позивачем надано контролюючому органу всі належним чином оформлені первинні документи, передбачені податковим законодавством, доведено правомірність формування податкових зобов'язань, а отже контролюючим органом безпідставно визнано товари, отримані від контрагентів-постачальників, як безоплатні, а також доходи, отримані від контрагентів-покупців за реалізацію товару, безповоротною фінансовою допомогою, що стало підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з ПДВ.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 14 листопада 2017 року № 0011121401, № 0011131401 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Щодо оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0271691308 від 13 листопада 2017 року суд зазначає наступне.

В ході перевірки контролюючий орган виявив, що у розрахунках за формою 1ДФ за перевірений період позивач невірно вказав ідентифікаційний номер працівника підприємства (2611303556), оскільки такий номер відсутній в Державному реєстрі фізичних осіб (а.с. 41, т. 1).

Вказану обставину позивач не заперечив в заявах по суті позову, не спростував належними доказами та фактично визнав в судовому засіданні представник позивача.

Як встановлено пунктом 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Керуючись наведеним, у зв'язку із встановленням подання податкової звітності за формою 1ДФ з помилками, суд дійшов висновку про правомірність і обґрунтованість податкового повідомлення-рішення № 0271691308 від 13 листопада 2017 року про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а тому позовні вимоги товариства в частині його скасування задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, слід присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 452 грн 73 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 14 листопада 2017 року №0011121401 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіла" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 399 201,00 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 14 листопада 2017 року №0011131401 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіла" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 30 981,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 39400859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіла" (45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вулиця Східно-Межова, будинок 37 код ЄДРПОУ 39587863) судові витрати у розмірі 6 452,73 грн. (шість тисяч чотириста п'ятдесят дві гривні 73 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 06 липня 2018 року.

Головуючий-суддя Т.М. Димарчук