Постанова

від 18.12.2018 по справі 803/695/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

представника позивача Токарчука В.М.,

представників відповідача Ярошика Т.В., Решетника О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіла до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Димарчук Т.М.,

час ухвалення рішення: 16:27:12,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - 06.07.2018 р.,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ Авіла звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.11.2017 року № 0271691308 та від 14.11.2017 року № 0011121401 і № 0011131401.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Волинській області від 14.11.2017 року № 0011121401 і № 0011131401; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що реальність господарських операцій між ТзОВ Авіла та ТзОВ Гринвич-ЮГ , ФОП ОСОБА_6, ТзОВ Сасіб ЛТД , ТзОВ Полсет-Україна підтверджується неналежним чином оформленими первинними документами, які свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами виконані сторонами. Зустрічні звірки контрагентів позивача фактично не проведені, тому доводи контролюючого органу про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів не можуть бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, проведення безтоварних операцій, та, відповідно, однією з підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань. Також, на думку суду, порушення будь-яких правил ведення господарської діяльності контрагентами позивача не може бути підставою для позбавлення позивача права формування податкових показників за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента. Будь-яких доказів, що позивач при здійсненні господарської діяльності із вищезгаданими контрагентами діяв недобросовісно, контролюючий орган не надав суду.

Рішення в частині задоволення позову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. Вважає, що в цій частині рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення у вказаній частині і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за результатами перевірки було виявлено, що у перевіреному періоді ТзОВ Авіла постачало ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ СП Полсет-Україна товар на підставі договорів купівлі-продажу. Однак позивач не надав для перевірки довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, а також доказів транспортування реалізованого товару покупцем, в зв'язку з чим дані господарські операції є такими, що фактично не здійснені. За таких обставин контролюючий орган дійшов висновку, що отримані від ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ СП Полсет-Україна кошти за цими операціями є безповоротною фінансовою допомогою і позивач зобов'язаний включити їх до складу доходів відповідних податкових періодів та нарахувати відповідні суми податкових зобов'язань. Також у перевіреному періоді ТзОВ Авіла придбавало у ТзОВ Гринвич-ЮГ , ФОП ОСОБА_6 товар на підставі договорів купівлі-продажу. Однак за результатами податкового аналізу ТзОВ Гринвич-ЮГ встановлено відсутність основних засобів, не встановлено придбання або оренду складських приміщень для здійснення господарської діяльності, по ланцюгу господарських операцій не встановлено придбання відповідного товару для його реалізації на користь позивача, не надано документів на підтвердження якості та походження товару. В товарно-транспортних накладних, оформлених при придбанні позивачем товару у ФОП ОСОБА_6, не конкретизоване місце навантаження та розвантаження товару, не надано документів на підтвердження якості та походження товару, також основний вид діяльності останнього - надання в оренду вантажних автомобілів. Таким чином, оскільки позивач не надав належних первинних документів на підтвердження факту реального виконання господарських операцій з цими контрагентами, у нього відсутнє право включати відповідні суми, сплачені їм, до складу витрат і податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги і додаткових письмових пояснень позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встанови суд, в період з 21.09.2017 року по 04.10.2017 року працівники Головного управління ДФС в Волинській області провели документальну планову виїзну перевірку ТзОВ Авіла з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 19.01.2015 року до 30.06.2017 року, за результатами якої складено акт від 19.10.2017 року № 11691/14-01/39587863. В акті перевірки контролюючий орган стверджує про порушення позивачем (в частині, що переглядається апеляційним судом): ст. 1, п. 2 ст. 3, п. п. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. ст. 22, 23, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 Дохід , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 369066,00 грн., в тому числі за 2015 рік на 248526,00 грн., за 2016 рік на 15573,00 грн., за І квартал 2017 року на 104967,00 грн.; підпункт 14.1.181, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 185.1 ст. 185, ст. ст. 186, 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2015 року на 30981,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Головне управління ДФС в Волинській області винесло податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017 року № 0011121401, яким ТзОВ Авіла збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 399201,00 грн., з яких 369 066 грн. за податковим зобов'язанням і 30135,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0011131401, яким ТзОВ Авіла зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (ПДВ) на 30981,00 грн. (в частині, що переглядається апеляційним судом).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень, зважаючи на таке.

Підставою винесення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень є безпідставне, на думку контролюючого органу, відображення позивачем в податковому обліку сум витрат та податкового кредиту за господарськими операціями із ТзОВ Сімузар і ТзОВ Катзорр .

Надаючи правову оцінку оскарженим податковим повідомленням-рішенням, колегія суддів зазначає таке.

В розумінні пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 даного Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 даного Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

А відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Проте зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (робіт, послуг). При цьому, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту, а необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару (робіт, послуг) мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена, зокрема, ст. ст. 2, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до змісту вказаних норм для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарів (робіт, послуг). Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

Підставою винесення відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень є безпідставне, на думку контролюючого органу, відображення ТзОВ Авіла в податковому обліку сум за господарськими операціями з контрагентами-покупцями ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ СП Полсет-Україна та контрагентами-продавцями ТзОВ Гринвич-ЮГ і ФОП ОСОБА_6

В цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд, між ТзОВ Авіла (постачальник) та ТзОВ Сасіб ЛТД (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 19.05.2015 року № 1905/021, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар (сало бокове свинне морожене, шкіру свинну морожену), а покупець - прийняти та оплатити його вартість. Сторони погодили, що кількість товару, його асортимент, вид, ціна визначається в накладних; оплата товару проводиться протягом одного календарного дня з моменту поставки; поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ склад покупця згідно з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів Інкотермс 2000 ; поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару) представнику покупця на складі покупця або на складі постачальника на підставі умов поставки EXW.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме поставки позивачем вказаного товару загальною вартістю 866892,94 грн., в тому числі ПДВ 144482,16 грн., та оплати покупцем його вартості, підтверджується наступними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом: копіями видаткових накладних № 36 від 19.05.2015 року, № 55 від 26.06.2015 року, № 58 від 02.07.2015 року, № 80 від 27.07.2015 року; копіями виписаних позивачем податкових накладних № 17 від 19.05.2015 року, № 9 від 26.06.2015 року, № 3 від 02.07.2015 року, № 25 від 27.07.2015 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; банківськими виписками з рахунків позивача; карткою рахунку 361 за 2015 рік.

Між ТзОВ Авіла (постачальник) та ТзОВ Полсет-Україна (покупець) було укладено договір поставки від 27.04.2015 року № 014/02/2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар (сало бокове свинне морожене, шкіра свинна морожена), а покупець - прийняти його та оплатити в порядку та на умовах цього договору. Сторони погодили, що кількість товару, його асортимент, вид, ціна визначається в накладних; оплата товару проводиться протягом одного календарного дня з моменту поставки; поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ склад покупця згідно з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів Інкотермс 2000 ; поставка вважається виконаною з моменту передачі товару (партії товару) представнику покупця на складі покупця або на складі постачальника на підставі умов поставки EXW.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме поставки позивачем вказаного товару загальною вартістю 231220,00 грн., в тому числі ПДВ 38536,67 грн., та оплати покупцем його вартості, підтверджується наступними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом: копіями видаткових накладних № 16 від 28.04.2015 року, № 30 від 08.05.2015 року; копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 2 від 27.04.2015 року; копіями виписаних позивачем податкових накладних № 13 від 28.04.2018 року, № 11 від 08.05.2015 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних; банківськими виписками з рахунків позивача; карткою рахунку 361 за 2015 рік.

Також реальність зазначених вище господарських операцій підтверджується фактом попереднього придбання ТзОВ Авіла зазначених товарів (сало бокове свинне морожене, шкіра свинна морожена) у фірми МАХ (Республіка Польща) на підставі контракту № 002/01/15/1PL від 26.01.2015 року, що підтверджується копіями відповідних митних декларацій, договору відповідального зберігання № 79 від 07.04.2015 року з додатками та додатковими угодами до цього договору, укладеного між ТзОВ Авіла і ПМП Вінтер , згідно з яким позивач передав товар на відповідальне зберігання в м'ясний холодильний склад (м. Луцьк, вул. Лідавська, 1), актів здачі-прийняття робіт від 30.04.2015 року, 31.05.2015 року, 30.06.2015 року. При цьому, слід зазначити, що у видаткових накладних, виписаних позивачем покупцям ТзОВ Сасіб ЛТД , Полсет-Україна , місцем відвантаження товару зазначено саме м'ясний холодильний склад.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що отримані від ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ СП Полсет-Україна кошти в загальній сумі 1098112,94 грн. є безповоротною фінансовою допомогою, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно з пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Проаналізувавши зміст наведених норм, колегія судів зазначає, що безповоротною фінансовою допомогою вважаються кошти, передані суб'єкту господарювання на підставі договору чи без договору або списана безнадійна заборгованість або не стягнута сума заборгованості після закінчення строку позовної давності; безоплатно наданими вважаються товари, що надані згідно з договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення. Роботи (послуги) вважаються наданими безоплатно у разі, якщо не висовуються вимоги щодо компенсації їх вартості.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кошти, отримані в результаті реалізації товарів на користь ТзОВ Сасіб ЛТД , ТзОВ Полсет-Україна , не відповідають жодним із наведених вище таких ознак, які відносять ці кошти до безповоротної фінансової допомоги, оскільки згідно з договорами поставки та купівлі продажу такі кошти отримані позивачем в результаті господарських операцій на відповідних умовах, що підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.

Таким чином, безпідставними є висновки відповідача щодо визначення отриманих коштів від реалізації товарів контрагентам-покупцям (невстановленим особам) як безповоротної фінансової допомоги, а також щодо визначення отриманих позивачем товарів (послуг) від контрагентів-покупців як безоплатно наданих.

Також між ТзОВ Гринвич-ЮГ (продавець) та ТзОВ Авіла (покупець) було укладено договір поставки № 1109/035 від 11.09.2015 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (олію ріпакову), а покупець - прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах цього договору. Сторони погодили, що кількість товару, ціна, умови продажу встановлюється в накладних.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме поставки вказаного товару загальною вартістю 339104,00 грн., в тому числі ПДВ 56517,33 грн., та оплати позивачем його вартості, підтверджується наступними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом: копіями видаткових накладних № 10 від 11.09.2015 року, № 11 від 01.10.2015 року; копіями товарно-транспортних накладних від 11.09.2015 року, 01.10.2015 року; копіями виписаних постачальником податкових накладних № 3 від 11.09.2015 року, № 2 від 01.10.2015 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, копією специфікації № 002 від 01.10.2015 року; копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.09.2015 року, 14.09.2015 року, 01.10.2015 року, 02.10.2015 року; банківськими виписками по рахунках позивача; карткою рахунку 361 за 2015 рік.

Між ФОП ОСОБА_6 (продавець) та ТзОВ Авіла (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 22 грудня 2016 року № 2212/2016, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (пшеницю), а покупець - прийняти та оплати його вартість відповідно до умов цього договору. Сторони також домовились, що вартість одного кілограма товару вказується в договорі або накладних (додатках або специфікаціях), які є невід'ємними частинами цього договору; передача товару у власність покупця здійснюється окремими партіями згідно з правилами Інкотермс-2000 на складі продавця; відвантаження товару здійснюється узгодженими партіями за рахунок продавця; якість товару повинна відповідати вимогам діючого в Україні ДСТУ, ГОСТ, параметрам, державним стандартам та усім якісним характеристикам для певного виду товару, встановлених чинним законодавством України.

Фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, а саме поставки позивачем вказаного товару загальною вартістю 669663,50 грн. та оплати покупцем його вартості, підтверджується наступними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом: копіями накладних № 1 від 22.12.2016 року, № 1, № 2 від 17.02.2017 року, № 3, № 4 від 20.02.2017 року, № 5, № 6 від 22.02.2017 року, № 7 від 24.02.2017 року; копіями товарно-транспортних накладних № 1 від 22.12.2016 року, № 1, № 2 від 17.02.2017 року, № 3, № 4 від 20.02.2017 року, № 5, № 6 від 22.02.2017 року, № 8 від 24.02.2017 року; копією специфікації від 22.12.2016 року, банківськими виписками по рахунках позивача; копіями актів звіряння станом на 31.12.2016 року та 31.12.2017 року; карткою рахунку 361 за 2016 і 2017 роки.

Також факт реального придбання ТзОВ Авіла зазначених товарів підтверджується подальшим їх використанням у власній господарській діяльності, а саме реалізації ПрАТ Березнівське птахопідприємство , ТзОВ Маяк-3 , ТзОВ Поліссяагрокорм , ТзОВ Ідна і ТзОВ Галичина-Захід , що підтверджується копіями наданих позивачем первинних документів, складених за результатами цих господарських операцій, а саме копіями договорів поставки, податкових, видаткових і товарно-транспортних накладних, специфікацій.

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та надавались відповідачу при проведенні перевірки, а зазначені вище податкові накладні не мали недоліків, порядок їх заповнення відповідав чинному на момент виписки законодавству і вони були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

А відсутність певних документів чи неістотні недоліки в їх оформленні, на думку суду, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних чи інших документів транспортування товарів, колегія суддів зазначає, що відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей не впливає на визначення бази оподаткування при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, оскільки такі документи є обов'язковими лише при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а тому їх відсутність у позивача не може бути самостійним та достатнім доказом безтоварності господарських операцій, проведених з контрагентами. При цьому, як зазначено вище, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується належно оформленими видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, колегія суддів враховує, що мета придбання ТзОВ Авіла зазначених вище товарів повністю узгоджується і пов'язана з його господарською діяльністю, видами якої є, зокрема, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами.

Щодо доводів відповідача про те, що за результатами податкового аналізу контрагентів позивача встановлено відсутність основних засобів, не встановлено придбання або оренду складських приміщень для здійснення господарської діяльності, по ланцюгу господарських операцій не встановлено придбання відповідного товару для його реалізації на користь позивача, не надано документів на підтвердження якості та походження товару тощо, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін. Відповідний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232.

Також наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 були затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок .

Згідно з п. 4.4 цих Методичних рекомендацій в разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Форма акту про неможливість проведення зустрічної звірки затверджена Додатком № 3 до Методичних рекомендацій і передбачає, зокрема, внесення до цього акту окремих відомостей, що стосуються суб'єкта проведення звірки.

При цьому, слід зауважити, що п. 15 Додатку № 3 Методичних рекомендацій передбачає зазначення встановлених даних про проведений аналіз наявної в органі державної податкової служби інформації та її документального підтвердження, з приміткою, що у разі наявності зазначається й інша інформація (в тому числі отримана від підрозділів податкової міліції), що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці. Одночасно надаються належним чином завірені копії таких документів, що не підтверджують дані платника податків, наведені у запиті.

Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки не створюють будь-яких правових наслідків, а дії з проведення зустрічної звірки та зі складання акту за їх результатами, з відображенням в ньому відповідної інформації, не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.

При цьому, колегія суддів зазначає, що контролюючі органи дійшли вказаних висновків без дослідження первинних документів фінансового і бухгалтерського обліку цих підприємств, в зв'язку з чим такі відомості не можна вважати повністю достовірними та обґрунтованими.

Посилання відповідача на податкову інформацію у спірному випадку є безпідставним, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосередніми контрагентами, а тому наведені вище доводи відповідача, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Колегія суддів враховує також принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що подані платником податків контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

В свою чергу, відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач. Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Також колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Відповідно ТзОВ Авіла у спірному випадку не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник податків, яке вживається у податкових правовідносинах, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А тому, на думку колегії суддів, у випадку невстановлення контролюючим органом наявності схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій позивачем ТзОВ Авіла з ТзОВ Гринвич-ЮГ , ФОП ОСОБА_6, ТзОВ Сасіб ЛТД і ТзОВ Полсет-Україна вони були зареєстровані у встановленому порядку, не були виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановлено факти реального здійснення ТзОВ Авіла спірних господарських операцій із зазначеними контрагентами, тому у податкового органу не було законних підстав для висновків про неправомірність формування позивачем податкової звітності по взаєморозрахунках з цими підприємствами у періодах, які перевірялись.

А тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 14.11.2017 року № 0011121401 і № 0011131401 є протиправними і підлягають скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2018 року у справі № 803/695/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авіла до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 26.12.2018 р.